–усиф≥кац≥¤ (росиф≥кац≥¤)
ѕопередн¤
√оловна
Ќаступна
ѕ≈–≈ƒЌ™ —Ћќ¬ќ
ѕропозиц≥¤ видати працю понад тридц¤тир≥чноњ
давност≥, написану на суто злободенну тод≥ тему, була дл¤ мене досить
неспод≥ваною. ћен≥ здавалос¤, що вона звучатиме сьогодн≥ архањчно, насамперед
через характерний дл¤ рад¤нських час≥в "цитатний" (посиланн¤ на
авторитет≥в!) спос≥б аріументац≥њ. ƒо того ж, в≥д багатьох погл¤д≥в того часу ¤
давно ≥ далеко в≥д≥йшов, а де¤к≥ ≥дењ та оц≥нки ви¤вилис¤ наст≥льки нањвними,
що мен≥ прикро про це й згадувати.
јле в очах видавц≥в це вигл¤дало ≥накше. ѕо-перше,
казали вони, дивно ≥ нелог≥чно, що прац¤, в ¤к≥й ≥детьс¤ про украњнськ≥
проблеми ≥ ¤ка видана в багатьох крањнах к≥лькома св≥товими мовами, н≥коли не
виходила на батьк≥вщин≥ окремою книгою (зап≥зн≥ла публ≥кац≥¤ в журнал≥
"¬≥тчизна" 1990 року тут до уваги не беретьс¤, бо журнальна
публ≥кац≥¤ не маЇ т≥Їњ ваги ≥ доступност≥, що окреме виданн¤). ѕо-друге, казали
видавц≥, проблеми, зачеплен≥ в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ?",
на жаль, сто¤ть перед ”крањною ≥ сьогодн≥, й, отже, прац¤ збер≥гаЇ свою
актуальн≥сть, принаймн≥ почасти.
—правд≥, ≥ сьогодн≥ державно незалежна ”крањна не
позбулас¤ багатьох аспект≥в колишньоњ колон≥альноњ залежност≥ Ч ¤к у вим≥рах
економ≥ки та пол≥тики, так ≥ особливо у вим≥рах самоусв≥домленн¤ та
"ментальност≥". ј у сфер≥ культури ≥ мови "здобутки"
п≥дколон≥ального становища не т≥льки збереглис¤ майже повн≥стю, а й у дечому
примножуютьс¤.
ѕеречитавши св≥й давн≥й ≥ нап≥взабутий текст
"новими очима", ¤ прийшов до висновку, що думка видавц≥в маЇ своњ
п≥дстави, ≥ погодивс¤ з њхньою пропозиц≥Їю.
—правд≥, ≥ сьогодн≥ державно незалежна ”крањна не
позбулас¤ багатьох аспект≥в колишньоњ колон≥альноњ залежност≥ Ч ¤к у вим≥рах
економ≥ки та пол≥тики, так ≥ особливо у вим≥рах самоусв≥домленн¤ та
"ментальност≥". ј у сфер≥ культури ≥ мови "здобутки"
п≥дколон≥ального становища не т≥льки збереглис¤ майже повн≥стю, а й у дечому
примножуютьс¤. Ќа зм≥ну гаслов≥ початку XX ст.: " оммунизм говорит
по-русски", прийшло не дуже мовлене вголос, але могутньоњ анон≥мноњ д≥њ
гасло к≥нц¤ XX ст.: "Ѕизнес говорит по-русски" (≥ трохи англ≥йською,
додамо). √раб≥жницько-маф≥озний "ринок", мотивований лише бажанн¤м
¤комога швидшого ≥ ¤комога б≥льшого зиску (та ще за умов державно-податкового ≥
державно-хабарницького здирства), напропале експлуатуЇ ≥сторично спотворену
культурно-мовну ситуац≥ю ≥ дал≥ виштовхуЇ, "в≥дторгаЇ" украњнську
мову й культуру, активно д≥Ї проти них (а тим самим Ч хоч ≥ не т≥льки тим Ч ≥
проти ”крањни).
”крањнська преса сьогодн≥ практично вит≥снена з
сусп≥льного побуту. ”крањнськ≥ книгодрукуванн¤ ≥ книготорг≥вл¤ знищен≥, нав≥ть
т≥ ц≥кав≥ малотиражн≥ виданн¤, що останн≥м часом зТ¤вл¤ютьс¤, до читача не
доход¤ть. ƒевТ¤тий вал рос≥йськомовноњ "масовоњ культури" заливаЇ
руњни культурноњ ≥нфраструктури ”крањни.
Ќа цьому майже апокал≥птичному тл≥ безпорадно ≥
жалюг≥дно звучать не т≥льки патр≥отичн≥ заклики аматор≥в "плекати р≥дну
мову", а й риторика ур¤дових постанов та програм розвитку украњнськоњ мови
й культури.
ѕарадокс триванн¤ ≥ поглибленн¤ русиф≥кац≥њ в
украњнському сусп≥льств≥, ¤ке нарешт≥ вибороло власну державу, нелегко по¤снити
рац≥онально. “ому в≥н провокуЇ широкий спектр емоц≥йно забарвлених
≥нтерпретац≥й Ч в≥д гн≥вноњ "нац≥ональноњ самокритики" з неодм≥нним
традиц≥йним осудом земл¤к≥в-украњнц≥в за брак нац≥ональноњ св≥домост≥ й
г≥дност≥ (р≥зн≥ сучасн≥ вар≥анти класичного "Ќароде без путт¤, без чест≥,
без поваги") Ч до вдоволеного прийн¤тт¤, а то й цин≥чноњ гльориф≥кац≥њ
"дос¤гнутого р≥вн¤" русиф≥кац≥њ та заклик≥в ор≥Їнтуватис¤ на нього ≥
в≥д нього вести в≥дл≥к нового нац≥онально-культурного часу.
јріумент в≥д "дос¤гнутого р≥вн¤" Ч основна
≥ досить ефективна збро¤ в руках (власне, в устах!) ¤к принципових неіатор≥в
украњнства, так ≥ л≥нів≥стичних ледацюг. ѕереконливим в≥н здаЇтьс¤ ≥ дл¤
адепт≥в природноњ "вищост≥" рос≥йськоњ культури, ≥ дл¤ тих, хто
"непробивний" дл¤ будь-¤коњ культури. ћовл¤в, так "≥сторично
склалос¤", що пТ¤тдес¤т (чи б≥льше) в≥дсотк≥в населенн¤ ”крањни говорить
по-рос≥йському. Ќе будемо ж њх силувати до украњнськоњ мови, Ч виходьмо з
реальноњ ситуац≥њ. ѕри цьому таких "л≥берал≥в" не ц≥кавить н≥ те, ¤к
же воно ≥сторично склалос¤, ¤кою ц≥ною ≥ в ¤кий спос≥б; н≥ те, що
б≥льш≥сть з отих рос≥йськомовних украњнц≥в в≥дчуваЇ ностальг≥ю за украњнською
мовою, некористуванн¤ нею в≥дчуваЇ ¤к св≥й іандж ≥ радо б заговорила нею, ¤кби
була в сусп≥льств≥ спри¤тлива атмосфера, в≥дпов≥дне позитивне настановленн¤ або
потреба. „ому ж немаЇ такого позитивного настановленн¤ (в реальному сусп≥льному
побут≥, а не на р≥вн≥ оф≥ц≥йних ритуал≥в) ≥ такоњ потреби Ч нав≥ть у
незалежн≥й ”крањн≥: парадокс ≥з парадокс≥в (дл¤ кого Ч траг≥чний, дл¤ кого Ч траг≥ком≥чний)?
„ому "двомовн≥сть", навколо ¤коњ так грац≥озно ≥ благородно
витанцьовують борц≥ проти "насильницькоњ украњн≥зац≥њ" (надто
пол≥тичн≥ —ЋќЌи *), на практиц≥ означаЇ т≥льки ≥ т≥льки рос≥йськомовну одномовн≥сть?
[* —ЋќЌ Ч —оц≥ально-л≥беральне обТЇднанн¤, в
програм≥ ¤кого Ч державний статус рос≥йськоњ мови.]
ћожливо, зрозум≥ти лог≥ку цих алог≥зм≥в допомогла б
"≥стор≥¤ хвороби" (тут той випадок, коли хвороба с¤гаЇ стад≥њ, в ¤к≥й
уже сама себе стимулюЇ ≥ генеруЇ Ч в≥доме в медицин≥ ¤вище); ≥стор≥¤
русиф≥кац≥њ ≥ "конструкц≥¤" механ≥зму русиф≥кац≥њ, ¤кий маЇ не лише
колосальну силу ≥нерц≥њ, а й колосальну силу саморуш≥йност≥, самовдосконаленн¤
у самов≥дтворенн≥. ƒе¤ких кол≥щаток цього високопродуктивного механ≥зму ¤ ≥
торкавс¤ в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ"?". “ож, може, ц¤
давн¤ прац¤ дасть дещо ≥ дл¤ роздум≥в про наше захмарене сьогоденн¤.
Ќа жаль, у мовн≥й сфер≥ н≥¤к≥ аріументи н≥ на кого не
д≥¤ли, не д≥ють ≥ н≥коли не д≥¤тимуть. ”звичаЇна практика Ч тут вищий закон,
рутинна потреба Ч св¤щенна м≥рка. “обто, це справа емоц≥й, житейського
≥нтересу, ледачкуватоњ зручност≥ (коли брати на р≥вн≥ особистост≥, а не на
р≥вн≥ державноњ пол≥тики). ≤ лише ≥нколи Ч сов≥ст≥, почутт¤ справедливост≥ Ч дл¤
тих, у кого вони Ї. јле мало хто за рутинним, осв¤ченим звичкою нехтуванн¤м
украњнськоњ мови, за зручн≥стю ≥ виг≥дн≥стю особисто дл¤ себе такоњ ситуац≥њ Ч
здатен побачити довготривалий ≥сторичний злочин, глибоку травму нац≥онального
орган≥зму. ≤ ще менше таких, хто вгадуЇ власну вину за цю ≥сторичну кривду,
нав≥ть попри особисту непричетн≥сть. Ѕ≥льше таких, хто склав соб≥ у¤вленн¤, що
дл¤ свого комфортного самопочуванн¤ у св≥т≥ мисл≥ та культури в≥н зовс≥м не
потребуЇ украњнськоњ мови, що украњнська перифер≥¤ цього св≥ту його не маЇ
ц≥кавити. ’ай, мовл¤в, украњнська культура спершу дос¤гне такого ≥ такого-от
р≥вн¤... (залишаю осторонь питанн¤ про те, що дуже часто у такий спос≥б просто
блефують особи, ¤к≥ не мають жодного у¤вленн¤ про культуру взагал≥ Ч н≥ про
¤ку). —поживач≥в ц≥кавить т≥льки ¤к≥сть товару. јле ж культура Ч
не просто товар, а сп≥втворч≥сть, сп≥втворенн¤. “ож катастроф≥чно, коли питанн¤
про власний внесок ≥ власну в≥дпов≥дальн≥сть не сприймаЇтьс¤, ¤к ≥ моральна
проблема, що криЇтьс¤ в цьому самов≥дстороненн≥. ј вт≥м, про моральн≥ вим≥ри
сусп≥льних процес≥в наче вже й непристойно говорити в нашу добу морального
редукц≥он≥зму ≥ безпардонноњ "крутизни".
ћалограмотн≥ "крут≥" д≥ють сьогодн≥ не
т≥льки в торговельноф≥нансових оборудках, рекет≥ та на м≥ських
"товчках". ѕробиваютьс¤ вони ≥ в дел≥катн≥ш≥ сфери Ч пол≥тичних
тусовок та "≥нтелектуальних" новац≥й. «а умов такоњ моральноњ ≥
мислительноњ розкутост≥ вже звичайним ¤вищем стаЇ по¤ва в
промосковсько-комун≥стичних газетах, особливо м≥сцевих, "учених"
статей, що, в дус≥ пр≥снопамТ¤тноњ валуЇвщини, оголошують украњнську мову
не≥снуючою, штучною, вигадкою нац≥онал≥ст≥в, пров≥нц≥йним д≥алектом рос≥йськоњ
тощо. “ак, у газет≥ "—≥верськ≥ в≥ст≥" в≥д 6 вересн¤ 1997 р.
надруковано статтю њњ головного редактора ¬. ≤льченка "“ак что же такое
украинский ¤зык?", в ¤к≥й п≥сл¤ любительських балачок усе на ту ж тему про
"один из многочисленных диалектов русского ¤зыка" ставитьс¤
чудернацьке (але далеко не безневинне в своЇму ≥Їзуњтств≥) питанн¤:
"...служат ли вообще национальной идее усили¤ в деле "создани¤
искусственного украинского ¤зыка, который противопоставл¤етс¤-русскому?".
ј от рупор кримських комун≥ст≥в Ч газета " рымска¤ правда" (а¤кже!)
у своњй пост≥йн≥й нав≥жен≥й кампан≥њ проти украњнськоњ мови договорилас¤ до
того, що вона, мовл¤в, Ч вигадка "авантюриста Ўевченко"... ƒал≥, ¤к
кажуть, н≥куди...
ј вт≥м, ви¤вл¤Їтьс¤, Ї куди ≥ завжди буде. ƒругий
фронт облоги украњнськоњ мови Ч орган≥зований протест... проти чого б ви
думали? Ч проти, ви¤вл¤Їтьс¤, пересл≥дуванн¤ ≥ пригн≥ченн¤ рос≥йськоњ мови в
”крањн≥! —аме так ≥нтерпретуютьс¤ слабеньк≥ ≥ бо¤зк≥ спроби розширенн¤ сфери
функц≥онуванн¤ украњнськоњ мови в ”крањн≥. ÷ей фронт вибудовуЇтьс¤ п≥д
прапорами захисту прав людини, ≥ тут уже д≥ють ≥нтел≥гентн≥ш≥ сили.
ќсь, наприклад, нещодавно зразу чотири протестанти
проти насильницькоњ украњн≥зац≥њ, жертвою ¤коњ стаЇ нин≥ украњнський народ, ≥,
в≥дпов≥дно, проти пересл≥дуванн¤ рос≥йськоњ мови Ч виступили в попул¤рн≥й ≥
шанован≥й газет≥ "ƒень" (див. число в≥д 9 вересн¤ 1997 p.). ќдин ≥з
автор≥в, заступник голови √ромад¤нського коніресу ”крањни п. ќлександр Ћузан,
н≥чтоже сумн¤шес¤ доводить до в≥дома читач≥в "ƒн¤", що
"украњнська мова н≥коли не зазнавала такого нищ≥вного тиску, ¤к нин≥
зазнаЇ рос≥йська". ÷е, видно, принципова позиц≥¤ √ ”: на аналог≥чному
р≥вн≥ розум≥нн¤ проблеми та знанн¤ ≥стор≥њ зроблено чимало за¤в л≥дер≥в ц≥Їњ
пол≥тичноњ орган≥зац≥њ. ≤ н≥хто не розпов≥в цим знавц¤м украњнськоњ ≥стор≥њ
бодай невеличку частину з довжелезноњ низки ≥сторичних факт≥в,: Ч починаючи
в≥д того, ¤к ѕетро ≤ заборонив украњнське друкарство, а атерина II л≥кв≥дувала
украњнське шк≥льництво, ≥ к≥нчаючи тим, ¤к у 1918 Ч 1919 pp. б≥льшовики
розстр≥лювали на вулиц¤х иЇва перехожих, зачувши њхню украњнську мову (факт
добре в≥домий, але пошлемос¤ й на рад¤нське джерело: "ƒосить згадати
розстр≥ли червоногвард≥йц¤ми в иЇв≥, в ѕолтав≥ й ≥нших м≥стах людей за њх
украњнську мову, за знайдений пап≥рець нею написаний"... Ч це з≥ статт≥
¬асил¤ Ѕлакитного у газет≥ "¬≥ст≥ ¬”÷¬ " в≥д 3 червн¤ 1921 року), або
¤к на початку 30-х рок≥в винищували вс≥х "шк≥дник≥в на мовному
фронт≥", або ¤к уже в недавн≥, благословенн≥ брежнЇвськ≥ часи стежили за
тими, хто перевищував допустиму дозу прихильност≥ до украњнськоњ мови, ≥ що
було з тими, хто ви¤вл¤в "уперт≥сть"...
≤ годилос¤ б попросити пана Ћузана навести бодай
один, бодай в≥ддалено аналог≥чний випадок, повТ¤заний ≥з становищем рос≥йськоњ
мови в нин≥шн≥й ”крањн≥. “а що там "аналог≥чний" Ч бодай просто не з
режиму "найб≥льшого спри¤нн¤"! ћоже, когось зв≥льнили з роботи чи на
роботу не вз¤ли за знанн¤ ≥ вживанн¤ рос≥йськоњ мови? ћоже,
"прикрили" ¤кусь газету за те, що вона виходить в ”крањн≥ рос≥йською
мовою або й рос≥йськ≥ ≥нтереси обстоюЇ (¤к-от спец≥альн≥, дл¤ ”крањни, випуски
московських "»звестий", " омсомольской правды" та ≥н.)?
ћоже, заборонили онгрес рос≥йських общин чи "–усское собрание"?
ћоже, не дозволено аг≥тувати денно й нощно за наданн¤ рос≥йськ≥й мов≥ статусу
другоњ державноњ? ћоже, в ƒонецьку натовп украњнських шов≥н≥ст≥в п≥кетуЇ спробу
в≥дкритт¤ Їдиноњ в м≥ст≥ рос≥йськоњ г≥мназ≥њ, а не зовс≥м навпаки? ћоже...
може... може...
оли чуЇш дедал≥ зростаючий шквал пол≥тиканських
волань про пригн≥ченн¤ рос≥¤н та рос≥йськоњ мови в ”крањн≥, Ч мимовол≥
хапаЇшс¤ за голову: люди добр≥, хто з нас божев≥льний? „и вс≥ ми непритомн≥?
¬ийд≥мо на вулицю: всюди рос≥йська. √л¤ньмо на
книжков≥ розкладки: все рос≥йське, на газетн≥ к≥оски Ч майже все. ѕодив≥мос¤
на театрально-концертну рекламу (хоча б у п≥дземних переходах), на рекламу
гастролей, естради, шоу-б≥знесу тощо... ”в≥мкн≥мо телев≥зор... ѕослухаймо по
рад≥о наших державотворц≥в з парламентськоњ трибуни...
ѕевно, панов≥ Ћузану н≥коли не доводилос¤ шукати в
столиц≥ украњнську дит¤чу книжечку онуков≥ чи онуц≥ на день народженн¤. ќт
намучивс¤ б! ≤, певно, вз¤в би одну з безл≥ч≥ прекрасно виданих рос≥йських... ≤
п≥сл¤ цього знову би безстрашно возглашав про засилл¤ украњнства в ”крањн≥ та
про "нищ≥вний тиск", ¤кого зазнаЇ в ”крањн≥ пересл≥дувана рос≥йська
мова? Ќапевне, так ≥ було б, бо тут не про лог≥ку йдетьс¤...
«розум≥ла р≥ч, н≥ пана Ћузана, н≥ його однодумц≥в з
високогромад¤нських конірес≥в ц≥ сторони нашого нац≥онального бутт¤ не
ц≥кавл¤ть ≥ "не колышат", отож в≥дпов≥дних п≥знавальних рейд≥в по
столиц≥ ”крањни м≥сту-герою иЇву або ≥нших м≥стах ”крањни вони не робитимуть.
ќсобливо вражаЇ дов≥льн≥сть аріумент≥в ≥ сумна
см≥ховинн≥сть "факт≥в", ¤кими оперують автори доб≥рки. —каж≥мо, пан
Ћузан пише: "” –ос≥њ ставленн¤ до украњнськоњ культури набагато краще, н≥ж
до рос≥йськоњ в ”крањн≥". ≤ наводить "лише один ¤скравий
приклад": "ѕонад три роки тому дв≥ крањни домовилис¤ вид≥лити
прим≥щенн¤ в ћоскв≥ дл¤ украњнського, а в иЇв≥ дл¤ рос≥йського культурних
центр≥в. –ос≥¤ одразу вид≥лила величезний будинок на јрбат≥. ” иЇв≥
рос≥йського центру нема й дос≥". —утужно у пана Ћузана з "¤скравими
прикладами", ¤кщо йому доводитьс¤ навести лише цей. ѕо¤сню читачам: –ос≥¤
вид≥лила не зразу ≥ не "величезний будинок", а величезну руњну, на
в≥дбудову ¤коњ ”крањна витратила фантастичн≥ ¤к на нашу б≥дн≥сть кошти, ≥ клопоти
на цьому далеко ще не ск≥нчилис¤ (принаймн≥, на час по¤ви статт≥ п. Ћузана).
«вичайно, –ос≥¤ зробила те, що мала зробити, погано, що ”крањна звол≥каЇ з
аналог≥чним подарунком. ћаЇ бути ≥ в иЇв≥ спец≥альний рос≥йський
культурний центр. јле хай пан Ћузан порахуЇ, ск≥льки було ≥ Ї в ”крањн≥ фактичних
центр≥в рос≥йськоњ культури Ч в≥д Ќац≥онального јкадем≥чного театру
рос≥йськоњ драми ≥м. Ћес≥ ”крањнки в иЇв≥ до будь-¤кого заводського клубу на
ƒонеччин≥. ≤ хай пошукаЇ щось аналог≥чне дл¤ украњнськоњ культури в –ос≥њ. ј
тод≥ хай сам оц≥нить ≥нтелектуальну ≥ моральну вагу свого
"розмашистого" твердженн¤.
јле найб≥льше здивувала мене ¬алентина ≤ван≥вна
™рмолова, талановита рос≥йська письменниц¤, голова "–усского
собрани¤". «наю њњ розважн≥сть ≥ ло¤льн≥сть до украњнськоњ культури. ≤
раптом читаю про "...заборону на рос≥йську мову, ¤ку передбачаЇ проект
«акону про розвиток мов в ”крањн≥...". ¬алентино ≤ван≥вно, де ¬и таке
вичитали в тому проект≥? ћоже, навели б дл¤ перел¤каних читач≥в в≥дпов≥дну норму
з проекту «акону? Ќатом≥сть украњнська мова, зауважуЇ ¬алентина ≤ван≥вна, не
потрапл¤ла в так≥ тарапати, ¤к оце рос≥йська. "’≥ба, Ч питаЇ вона, Ч за
соц≥ал≥зму заборон¤лис¤ украњнськ≥ школи? ’то хот≥в, той ходив до них. ј от
феномен переваги Ч зовс≥м ≥нша р≥ч". “ак, ¬алентино ≤ван≥вно. ’то
хот≥в... “≥льки треба було дуже хот≥ти. ј щоб дуже хот≥ти, треба було бути
"нац≥онал≥стом", бо х≥ба ж "нормальна людина" стане дуже
хот≥ти того, проти чого д≥ють ус≥ обставини житт¤ ≥ вс≥ настроњ оф≥ц≥йного
сусп≥льства. ј хто так≥ "нац≥онал≥сти" ≥ куди вони зрештою потрапл¤ли
Ч в≥домо. ќтак-то...
¬≥домо ≥ що таке "феномен переваги". ѕро
нього попул¤рно розпов≥в ще на початку нин≥шнього стол≥тт¤ видатний Їврейський
л≥тератор ≥ пол≥тик ¬олодимир ∆аботинський, заперечуючи в≥домому рос≥йському
л≥бералов≥ ѕ. —труве: "я написав, що коли рос≥йська культура тепер
в≥д≥граЇ неприродну дл¤ нењ роль культури всерос≥йськоњ, то "причина
пол¤гаЇ, головно, в споконв≥чному насильств≥ та безправТњ". ѕ. Ѕ. —труве з
цим незг≥дний. –ос≥йська, мовл¤в, культура переважаЇ ≥ в иЇв≥, ≥ в ћогилев≥, ≥
в “ифл≥с≥, ≥ в “ашкент≥ "зовс≥м не тому, що там обовТ¤зково т¤гнуть до
участку розписатис¤ в поваз≥ до рос≥йськоњ культури, а тому, що ц¤ культура
справд≥ Ї внутр≥шньо владний факт самого реального житт¤ в ус≥х частинах
≥мпер≥њ, кр≥м ÷арства ѕольського та ‘≥нл¤нд≥њ". “ут ѕ. Ѕ. —труве
безперечно несправедливий до нашого благоп≥клувального рос≥йського начальства.
як же можна заперечувати його велик≥, невикор≥ним≥ з нашоњ памТ¤т≥ заслуги щодо
насаджуванн¤ рос≥йськоњ культури за межами ¬еликороси? (...) ÷е, звичайно, не
заважаЇ нам ус≥м високо ц≥нувати ≥ нав≥ть любити рос≥йську культуру, ¤ка багато
чого доброго нас навчила ≥ багато чого величного дала. јле нав≥що ≥гнорувати
≥стор≥ю ≥ запевн¤ти, н≥би все минулос¤ без кулака ≥ н≥би усп≥хи рос≥йськоњ мови
на перифер≥њ довод¤ть внутр≥шню безсил≥сть ≥нородницьких культур? Ќ≥чого ц≥
усп≥хи не довод¤ть, кр≥м т≥Їњ староњ ≥стини, що п≥дкутою закаблукою можна
втоптати в землю найжиттЇздатн≥шу кв≥тку".
≈лементарна справедлив≥сть пол¤гаЇ в тому, щоб давнЇ
≥ традиц≥йне переважанн¤ рос≥йськоњ мови ≥ рос≥йськоњ культури в ”крањн≥ ¤к
насл≥док колон≥ального становища ”крањни прот¤гом стол≥ть Ч бодай трохи
вр≥вноважити де¤кою п≥дтримкою мови ≥ культури украњнськоњ. ÷ього поки що немаЇ
(ритуальну риторику не беремо до уваги).
“овариш≥ комун≥сти, ну загл¤ньте хоч раз у житт≥ в
Ћен≥на, ¤ким ви кл¤нетес¤ ≥ ¤кому кв≥ти складаЇте. ѕочитайте в нього ≥ про
"насильника ≥ хама", ¤ким завжди був рос≥йський великодержавник, ≥
про р≥зницю м≥ж формальною ≥ реальною р≥вн≥стю, про те, що реальну нер≥вн≥сть,
¤ка неминуче складаЇтьс¤ в житт≥ м≥ж дужчим ≥ слабшим, треба компенсувати
поступками щодо меншого, слабшого. ’≥ба не в≥домо, що позиц≥њ украњнськоњ мови
прот¤гом стол≥ть були незр≥вн¤нно слабшими пор≥вн¤но з рос≥йською, ≥ х≥ба не
зрозум≥ло, що залишаютьс¤ такими й тепер, тим б≥льше Ч за умов ц≥лковитоњ
пол≥тичноњ, культурноњ, ≥нформац≥йноњ, мовноњ в≥дкритост≥ перед великим
сус≥дом? я певен, що коли б украњнська мова д≥стала перевагу або дос¤гла б паритету
з рос≥йською мовою в ”крањн≥ (!), њњ нос≥њ не були б такими
немилосердними, ¤кими Ї наш≥ опоненти щодо мови украњнськоњ. ¬ласне, й сьогодн≥
"колективний нос≥й" украњнськоњ мови хоч ≥ слабший, та
великодушн≥ший...
ј вт≥м Ч кого ¤ хочу переконати, до кого волаю???
’≥ба можна переконати того, хто певен: "¬раховуЇтьс¤ т≥льки фактичний стан
речей" (ќ. Ћузан: "≤стор≥¤ цього питанн¤ дл¤ ™вропи також не маЇ значенн¤").
ћоже, дл¤ "™вропи" чи дл¤ ќ. Ћузана й справд≥ "не мають
значенн¤" м≥льйони жертв ≥ мор¤ кров≥, ¤кими позначена ≥стор≥¤
колон≥ального минулого ”крањни, ≥стор≥¤ придушенн¤ украњнськоњ самост≥йност≥,
украњнськоњ культури й мови. ћаЇ значенн¤ т≥льки "дос¤гнутий р≥вень"
Ч дос¤гнутий за допомогою "кальоного железа". јле ”крањна маЇ право
не погодитис¤ з ќ. Ћузаном ≥ нав≥ть з його сумн≥вною "™вропою".
ѕевно, публ≥кац≥¤ доб≥рки викликала не зовс≥м ту
реакц≥ю, на ¤ку спод≥валас¤ редакц≥¤. ≤ р≥вно через м≥с¤ць, 9 жовтн¤, зТ¤вл¤Їтьс¤
статт¤ ¬. улика, в ¤к≥й пропонуЇтьс¤ пошук компром≥су м≥ж "двомовниками"
≥ "одномовниками". ѕ≥д "одномовниками" пропонуЇтьс¤
розум≥ти прихильник≥в державност≥ украњнськоњ мови, п≥д
"двомовниками" Ч тих, хто домагаЇтьс¤ статусу державноњ в ”крањн≥ ≥
дл¤ рос≥йськоњ.
ћен≥ здаЇтьс¤, дарма розважливий публ≥цист ¬олодимир
улик прийн¤в ц≥ умовн≥ терм≥ни, запропонован≥ опонентами, не уточнивши њх.
јдже маЇмо парадоксальну плутанину, що затемнюЇ суть справи, ставить реч≥ з н≥г
на голову. "ƒвомовниками" називають себе принципов≥ й зат¤т≥
одномовники: т≥, хто не знаЇ ≥ не хоче знати украњнськоњ мови, хто протиставл¤Ї
себе украњнськ≥й культур≥. ≤ "друга державна мова" потр≥бна њм не дл¤
того, щоб користуватис¤ нею нар≥вн≥ з першою, украњнською, а дл¤ того, щоб
утвердити законодавчосвоЇ незнанн¤ ≥ невизнанн¤ "першоњ". ’≥ба не
знаЇмо ми, ¤ку "двомовн≥сть" демонструють у парламент≥ ”крањни
нардепи типу ћоњсеЇнка "со товарищи"? јбо в ¤к≥й
"двомовност≥" "—ЋќЌ¤ютьс¤" ≥нтел≥генти певного кшталту? јбо
¤ка "двомовн≥сть" пануЇ в ƒонецьку чи Ћуганську ≥ ¤ка
"тримовн≥сть" Ч у риму? “акоњ ж пласкоњ "мовност≥"
бажають "двомовники" чи "пТ¤тимовники" й решт≥ ”крањни.
Ќатом≥сть презренн≥ "одномовники" принаймн≥
на практичному р≥вн≥ мало не вс≥ Ї "двомовники", бо добре волод≥ють ≥
рос≥йською мовою, знають рос≥йську культуру, часом ≥ краще, н≥ж свою власну.
Ѕ≥льш≥сть з них чудово розум≥Ї, що рос≥йська культура Ч одне з великих джерел
думки ≥ духовност≥. ≤ б≥льш≥сть з них зовс≥м не проти рос≥йськоњ мови, а ¤кщо
проти оф≥ц≥йного утвердженн¤ њњ ¤к "другоњ державноњ", то т≥льки
тому, що за наших реальних обставин це означало б ув≥чненн¤ њњ ц≥лковитоњ
гегемон≥њ в ”крањн≥ ≥ було б останн≥м "демократичним" чи
"л≥беральним" цв¤шком у демократичну ж чи л≥беральну труну
украњнськоњ мови.
ќт тут би "ƒнев≥" й нагадувати час в≥д часу
своњм читачам про те, ¤к той р≥вень дос¤гавс¤. ѕов≥рте, це було б не менш
важливо, н≥ж просто закликати до порозум≥нн¤. Ѕо порозум≥тис¤ ж можна х≥ба що
на ¤к≥йсь основ≥, на основ≥ знанн¤ факт≥в.
Ѕлагородна лог≥ка апологет≥в "реального
стану" чи то "дос¤гнутого р≥вн¤" Ч це переклад на псевдосоц≥олог≥чний
жаргон в≥чного принципу братерства: "—початку зТњмо твоЇ, а тод≥ Ч кожен
своЇ".
јле ¤кщо комусь н≥чого не говор¤ть пон¤тт¤ про
≥сторичну кривду ц≥лого народу, то п≥д≥йд≥мо з ≥ншого боку Ч з боку вз¤того
ними на озброЇнн¤ пон¤тт¤ про права людини.
ѕ≥д правами людини вони розум≥ють своЇ право. јле,
панове ≥ товариш≥ одномовн≥ двомовники чи двомовн≥ одномовники, Ї не т≥льки
ваше право, а й моЇ. ѕраво украњнц¤ говорити на своњй земл≥ своЇю мовою, Ч а
в≥н цього права не маЇ, тобто маЇ теоретично, а практично скористатис¤ не може,
бо на кожному кроц≥ "обставини" змушують його переходити на
рос≥йську. ѕраво почуватис¤ в≥льною людиною, не зазнаючи тиску атмосфери, що
н≥велюЇ його ≥сторично-культурне самопочуванн¤, Ч а украњнцев≥ в ”крањн≥ до
цього права зась. ѕраво, нарешт≥, найголовн≥ше людське право Ч бути спок≥йним
за ≥сторичну долю своЇњ ¬≥тчизни, свого народу, своЇњ культури, своЇњ мови, Ч а
украњнець цього найб≥льшого, найголовн≥шого права людини н≥коли не мав, не маЇ
≥ сьогодн≥, бо загроза втрати державност≥, втрати нац≥онально-культурноњ ≥
мовноњ ≥дентичност≥ залишаЇтьс¤. “ак чому права людини-"≥нтегратора"
або людини-"байдужника" важлив≥, а права людини, ¤ка потребуЇ
само≥дентиф≥кац≥њ, Ч неважлив≥?
...Ќе так давно з величезними труднощами
"пройшов"-таки у ¬ерховн≥й –ад≥ в «акон≥ Ђѕро вибори народних
депутат≥вї пункт, що передбачав вимогу волод≥нн¤ украњнською мовою дл¤
кандидат≥в у народн≥ депутати. ƒивом-дивним ѕрезидент ”крањни зарахував його до
тих, ¤к≥ не в≥дпов≥дають онституц≥њ ”крањни ≥ мають бути скасован≥. ¬ерховна
–ада з ентуз≥азмом викреслила ненависний багатьом депутатам пункт. ѕричому за
аутодафе проголосували не т≥льки профес≥йн≥ украњноненависники, а й де¤к≥
профес≥йн≥ украњнськ≥ патр≥оти, у тому числ≥ й найлют≥ш≥ з них, майже
нац≥ональн≥ героњ. ћовл¤в, треба р¤тувати «акон про вибори Ч нав≥ть ц≥ною
украњнськоњ мови.
ќт ≥ подумалос¤: в так званому цив≥л≥зованому св≥т≥,
на ¤кий наче ж молимос¤, нав≥ть громад¤нства не дадуть без знанн¤ мови, а в нас
державою керувати можна. ≤ прийматимеш закони про долю мови, ¤коњ не знаЇш ≥ не
хочеш знати, ¤ка тоб≥ к≥сткою в горл≥.
Ќе дивно, що зразу ж "правильно"
в≥дреагувала на цей «акон ¬ерховна –ада риму, оголосивши рос≥йську мову в
риму Їдиною оф≥ц≥йною. римськ≥ "тримовники" тонко перехопили
естафету в≥д кињвських "двомовник≥в". ’то наступний?
ЌемаЇ сумн≥ву: за рахунок кап≥тул¤ц≥њ в мовному
питанн≥, за рахунок украњнськоњ мови намагатимутьс¤ компенсувати пол≥тичн≥ та
економ≥чн≥ прорахунки, соц≥альн≥ б≥ди. ”крањнською мовою торгуватимуть у
передвиборн≥й т¤гомотин≥. Ќа украњнськ≥й мов≥ ¤к емблем≥ украњнства окошитьс¤
невдоволенн¤ багатьох ≥снуючим станом речей. ≤ те, чого не встигли доконати
царський ур¤дник, московський п≥п ≥ б≥льшовицький ком≥сар, Ч док≥нчать р≥дн≥
шаромижники "общерусскости", компрач≥коси "комун≥стичноњ"
≥дењ та коновали "л≥берал≥зму".
Ќе хочетьс¤ б≥льше говорити про украњнську мову.
ѕечаль. —тидоба. ≤ часто Ч безнад≥¤.
ј вт≥м Ч говорити доводитьс¤. ѕопри безнад≥ю. ≤ не
т≥льки, звичайно, про мову. Ѕолить багато що.
“ому ¤ вир≥шив пом≥стити в книз≥ ≥ св≥й виступ на ≤
¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в (1992) та розширений вар≥ант виступу на II
¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в, опубл≥кований статтею в газет≥ "«еркало
недели" (23 серпн¤ 1997 p.) Ч мен≥ здаЇтьс¤, Ї звТ¤зок м≥ж тим, про що
говорилос¤ в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ?" ≥ тими проблемами,
¤к≥ сто¤ть перед нами сьогодн≥.
ўо ж до саме "≤нтернац≥онал≥зму чи
русиф≥кац≥њ?", то цей текст подано без будь-¤ких зм≥н, у початковому
авторському вар≥ант≥ 1965 p., але з≥ вступним словом ≥ п≥сл¤мовою, написаними
дл¤ журнальноњ публ≥кац≥њ у "¬≥тчизн≥" 1990 року, Ч вони мали дещо
по¤снити сучасному читачев≥.
“ут мен≥ залишаЇтьс¤ т≥льки спробувати
"примирити" читача з одн≥Їю особлив≥стю способу викладу. ћаю на уваз≥
надм≥р цитат ≥ посилань на класик≥в марксизму-лен≥н≥зму. —вого часу коментатори
"≤нтернац≥онал≥зму чи русиф≥кац≥њ?" по¤снювали це тим, що одним ≥з
адресат≥в прац≥ було парт≥йне кер≥вництво, дл¤ ¤кого аріументом могли бути
т≥льки посиланн¤ на класик≥в марксизму-лен≥н≥зму. ÷е так, але це не все. јдже
другим адресатом було все-таки тогочасне сусп≥льство. ј воно було Ч в основн≥й
своњй мас≥ Ч в полон≥ навТ¤заного йому догматичного мисленн¤, ≥ розкр≥паченн¤
думки починалос¤ з розхитуванн¤ цих догм "≥зсередини", з њх неспод≥ваного,
парадоксального розгортанн¤, а то ≥ з поверненн¤ њм значенн¤, сфальшованого
парт≥Їю. ƒо того ж, ≥ розвиток св≥тогл¤ду автора йшов таким шл¤хом. ”
протисто¤нн≥ житт¤ ≥ догм Ч житг¤ поступово брало гору. јле й сьогодн≥ ¤
вважаю, що без ћаркса (особливо), ≈нгельса, Ћен≥на та р¤ду ≥нших видатних
комун≥стичних мислител≥в ≥ пол≥тик≥в неможливо зрозум≥ти рух ≥стор≥њ в XIX ≥ XX
стол≥тт¤х.
” вс¤кому раз≥, абсолютно неслушним було б припущенн¤
(¤ке ≥нод≥ ≥ робилос¤), що автор "маскувавс¤" п≥д марксистськи зор≥Їнтованого
або ж дбав про невразлив≥сть позиц≥њ, ви¤вл¤в обачн≥сть ≥ обережн≥сть. ѕро
маскуванн¤ не могло бути й мови, оск≥льки автор щиро в≥рив у гуман≥зм
комун≥стичних ≥деал≥в (≥ сьогодн≥ не в≥дкидаЇ њх огулом Ч Ї серед них
в≥чн≥ загальнолюдськ≥, хоч " омпарт≥¤ ”крањни" тут н≥ при ч≥м). ј про
обережн≥сть см≥шно й говорити при т≥й к≥лькост≥ нечувано р≥зких ¤к на т≥ часи
публ≥чних звинувачень на адресу режиму з вуст п≥драд¤нськоњ людини. јвтор тод≥
усв≥домлював, що таке не прощаЇтьс¤, ≥ був готовий до всього.
≤ван ƒзюба
20 с≥чн¤ 1998 року
ѕопередн¤
√оловна
Ќаступна
|