≤стор≥¤ ”крањни: ƒзюба. ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤. —тор≥нки ≤стор≥њ ”крањни: ƒзюба. ≤нтернац≥онал≥зм чи росиф≥кац≥¤. ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤? ≤. ћожлив≥сть помилок ≥ припустим≥сть критики в нац≥ональн≥й справ≥ II. ¬ажлив≥сть ≥ м≥сце нац≥онального питанн¤ III. —или, що п≥дготували рев≥з≥ю лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики IV. ћайбутнЇ нац≥й: нац≥њ за комун≥зму V. Ќац≥ональне почутт¤, нац≥ональна св≥дом≥сть, нац≥ональн≥ обовТ¤зки VI. ѕро соц≥ал≥стичн≥ республ≥ки та форми њхнього сп≥вроб≥тництва VII. ѕугало "украњнського буржуазного нац≥онал≥зму" ≥ реальн≥сть рос≥йського великодержавного шов≥н≥зму ¤к головноњ небезпеки в нац≥ональному буд≥вництв≥ —–—– VIII. –≥вн≥сть фактична ≥ р≥вн≥сть формальна IX. ”крањн≥зац≥¤ та њњ розгром X. –усиф≥кац≥¤ ≥ механ≥зм русиф≥кац≥њ XI. –усиф≥кац≥¤ ≥нших народ≥в та денац≥онал≥зац≥¤ суперечать ≥нтересам самого рос≥йського народу XII. –озрив м≥ж теор≥Їю ≥ практикою; плутанн¤ сл≥д≥в св≥домофальшивою фразеолог≥Їю XIII. Ќац≥ональне питанн¤ Ї водночас ≥ питанн¤м соц≥альним, питанн¤м всесв≥тньо-≥сторичним XIV. ”р¤д ”–—– ¤к речник нац≥ональноњ ц≥лост≥: його в≥дпов≥дальн≥сть за нац≥ю « в≥дстан≥ чвертьстол≥тт¤. ѕ≥сл¤слово ¬иступ на ≤ ¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в "Ќавколоюв≥лейне" Ћеон≥д Ѕойко. як розпинали ≤вана ƒзюбу
≤стор≥¤   ”крањни ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤.   ƒзюба
”крањна / ≤стор≥¤ Book: ≤нтернац≥онал≥зм  чи  росиф≥кац≥¤

«ћ≤—“


ѕереднЇ слово
¬≥д автора: з в≥дстан≥ чверт≥ стол≥тт¤
Ћист до ѕершого секретар¤  ѕ”
≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤?
≤. ћожлив≥сть помилок ≥ припустим≥сть критики в нац≥ональн≥й справ≥
II. ¬ажлив≥сть ≥ м≥сце нац≥онального питанн¤
III. —или, що п≥дготували рев≥з≥ю лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики
IV. ћайбутнЇ нац≥й: нац≥њ за комун≥зму
V. Ќац≥ональне почутт¤, нац≥ональна св≥дом≥сть, нац≥ональн≥ обовТ¤зки
VI. ѕро соц≥ал≥стичн≥ республ≥ки та форми њхнього сп≥вроб≥тництва
VII. ѕугало "украњнського буржуазного нац≥онал≥зму" ≥ реальн≥сть рос≥йського великодержавного шов≥н≥зму ¤к головноњ небезпеки в нац≥ональному буд≥вництв≥ —–—–
VIII. –≥вн≥сть фактична ≥ р≥вн≥сть формальна
IX. ”крањн≥зац≥¤ та њњ розгром
X. –усиф≥кац≥¤ ≥ механ≥зм русиф≥кац≥њ
XI. –усиф≥кац≥¤ ≥нших народ≥в та денац≥онал≥зац≥¤ суперечать ≥нтересам самого рос≥йського народу
XII. –озрив м≥ж теор≥Їю ≥ практикою; плутанн¤ сл≥д≥в св≥домофальшивою фразеолог≥Їю
XIII. Ќац≥ональне питанн¤ Ї водночас ≥ питанн¤м соц≥альним, питанн¤м всесв≥тньо-≥сторичним
XIV. ”р¤д ”–—– ¤к речник нац≥ональноњ ц≥лост≥: його в≥дпов≥дальн≥сть за нац≥ю
« в≥дстан≥ чвертьстол≥тт¤. ѕ≥сл¤слово
¬иступ на ≤ ¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в
"Ќавколоюв≥лейне"
Ћеон≥д Ѕойко. як розпинали ≤вана ƒзюбу
 

ѕерел≥к статей:

.

≤нтернац≥онал≥зм чи росиф≥кац≥¤. “а ≥нш≥ статт≥ на Ukraina Forever
–усиф≥кац≥¤ (росиф≥кац≥¤)


ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

ѕ≈–≈ƒЌ™ —Ћќ¬ќ


ѕропозиц≥¤ видати працю понад тридц¤тир≥чноњ давност≥, написану на суто злободенну тод≥ тему, була дл¤ мене досить неспод≥ваною. ћен≥ здавалос¤, що вона звучатиме сьогодн≥ архањчно, насамперед через характерний дл¤ рад¤нських час≥в "цитатний" (посиланн¤ на авторитет≥в!) спос≥б аріументац≥њ. ƒо того ж, в≥д багатьох погл¤д≥в того часу ¤ давно ≥ далеко в≥д≥йшов, а де¤к≥ ≥дењ та оц≥нки ви¤вилис¤ наст≥льки нањвними, що мен≥ прикро про це й згадувати.

јле в очах видавц≥в це вигл¤дало ≥накше. ѕо-перше, казали вони, дивно ≥ нелог≥чно, що прац¤, в ¤к≥й ≥детьс¤ про украњнськ≥ проблеми ≥ ¤ка видана в багатьох крањнах к≥лькома св≥товими мовами, н≥коли не виходила на батьк≥вщин≥ окремою книгою (зап≥зн≥ла публ≥кац≥¤ в журнал≥ "¬≥тчизна" 1990 року тут до уваги не беретьс¤, бо журнальна публ≥кац≥¤ не маЇ т≥Їњ ваги ≥ доступност≥, що окреме виданн¤). ѕо-друге, казали видавц≥, проблеми, зачеплен≥ в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ?", на жаль, сто¤ть перед ”крањною ≥ сьогодн≥, й, отже, прац¤ збер≥гаЇ свою актуальн≥сть, принаймн≥ почасти.

—правд≥, ≥ сьогодн≥ державно незалежна ”крањна не позбулас¤ багатьох аспект≥в колишньоњ колон≥альноњ залежност≥ Ч ¤к у вим≥рах економ≥ки та пол≥тики, так ≥ особливо у вим≥рах самоусв≥домленн¤ та "ментальност≥". ј у сфер≥ культури ≥ мови "здобутки" п≥дколон≥ального становища не т≥льки збереглис¤ майже повн≥стю, а й у дечому примножуютьс¤.

ѕеречитавши св≥й давн≥й ≥ нап≥взабутий текст "новими очима", ¤ прийшов до висновку, що думка видавц≥в маЇ своњ п≥дстави, ≥ погодивс¤ з њхньою пропозиц≥Їю.

—правд≥, ≥ сьогодн≥ державно незалежна ”крањна не позбулас¤ багатьох аспект≥в колишньоњ колон≥альноњ залежност≥ Ч ¤к у вим≥рах економ≥ки та пол≥тики, так ≥ особливо у вим≥рах самоусв≥домленн¤ та "ментальност≥". ј у сфер≥ культури ≥ мови "здобутки" п≥дколон≥ального становища не т≥льки збереглис¤ майже повн≥стю, а й у дечому примножуютьс¤. Ќа зм≥ну гаслов≥ початку XX ст.: " оммунизм говорит по-русски", прийшло не дуже мовлене вголос, але могутньоњ анон≥мноњ д≥њ гасло к≥нц¤ XX ст.: "Ѕизнес говорит по-русски" (≥ трохи англ≥йською, додамо). √раб≥жницько-маф≥озний "ринок", мотивований лише бажанн¤м ¤комога швидшого ≥ ¤комога б≥льшого зиску (та ще за умов державно-податкового ≥ державно-хабарницького здирства), напропале експлуатуЇ ≥сторично спотворену культурно-мовну ситуац≥ю ≥ дал≥ виштовхуЇ, "в≥дторгаЇ" украњнську мову й культуру, активно д≥Ї проти них (а тим самим Ч хоч ≥ не т≥льки тим Ч ≥ проти ”крањни).

”крањнська преса сьогодн≥ практично вит≥снена з сусп≥льного побуту. ”крањнськ≥ книгодрукуванн¤ ≥ книготорг≥вл¤ знищен≥, нав≥ть т≥ ц≥кав≥ малотиражн≥ виданн¤, що останн≥м часом зТ¤вл¤ютьс¤, до читача не доход¤ть. ƒевТ¤тий вал рос≥йськомовноњ "масовоњ культури" заливаЇ руњни культурноњ ≥нфраструктури ”крањни.

Ќа цьому майже апокал≥птичному тл≥ безпорадно ≥ жалюг≥дно звучать не т≥льки патр≥отичн≥ заклики аматор≥в "плекати р≥дну мову", а й риторика ур¤дових постанов та програм розвитку украњнськоњ мови й культури.

ѕарадокс триванн¤ ≥ поглибленн¤ русиф≥кац≥њ в украњнському сусп≥льств≥, ¤ке нарешт≥ вибороло власну державу, нелегко по¤снити рац≥онально. “ому в≥н провокуЇ широкий спектр емоц≥йно забарвлених ≥нтерпретац≥й Ч в≥д гн≥вноњ "нац≥ональноњ самокритики" з неодм≥нним традиц≥йним осудом земл¤к≥в-украњнц≥в за брак нац≥ональноњ св≥домост≥ й г≥дност≥ (р≥зн≥ сучасн≥ вар≥анти класичного "Ќароде без путт¤, без чест≥, без поваги") Ч до вдоволеного прийн¤тт¤, а то й цин≥чноњ гльориф≥кац≥њ "дос¤гнутого р≥вн¤" русиф≥кац≥њ та заклик≥в ор≥Їнтуватис¤ на нього ≥ в≥д нього вести в≥дл≥к нового нац≥онально-культурного часу.

јріумент в≥д "дос¤гнутого р≥вн¤" Ч основна ≥ досить ефективна збро¤ в руках (власне, в устах!) ¤к принципових неіатор≥в украњнства, так ≥ л≥нів≥стичних ледацюг. ѕереконливим в≥н здаЇтьс¤ ≥ дл¤ адепт≥в природноњ "вищост≥" рос≥йськоњ культури, ≥ дл¤ тих, хто "непробивний" дл¤ будь-¤коњ культури. ћовл¤в, так "≥сторично склалос¤", що пТ¤тдес¤т (чи б≥льше) в≥дсотк≥в населенн¤ ”крањни говорить по-рос≥йському. Ќе будемо ж њх силувати до украњнськоњ мови, Ч виходьмо з реальноњ ситуац≥њ. ѕри цьому таких "л≥берал≥в" не ц≥кавить н≥ те, ¤к же воно ≥сторично склалос¤, ¤кою ц≥ною ≥ в ¤кий спос≥б; н≥ те, що б≥льш≥сть з отих рос≥йськомовних украњнц≥в в≥дчуваЇ ностальг≥ю за украњнською мовою, некористуванн¤ нею в≥дчуваЇ ¤к св≥й іандж ≥ радо б заговорила нею, ¤кби була в сусп≥льств≥ спри¤тлива атмосфера, в≥дпов≥дне позитивне настановленн¤ або потреба. „ому ж немаЇ такого позитивного настановленн¤ (в реальному сусп≥льному побут≥, а не на р≥вн≥ оф≥ц≥йних ритуал≥в) ≥ такоњ потреби Ч нав≥ть у незалежн≥й ”крањн≥: парадокс ≥з парадокс≥в (дл¤ кого Ч траг≥чний, дл¤ кого Ч траг≥ком≥чний)? „ому "двомовн≥сть", навколо ¤коњ так грац≥озно ≥ благородно витанцьовують борц≥ проти "насильницькоњ украњн≥зац≥њ" (надто пол≥тичн≥ —ЋќЌи *), на практиц≥ означаЇ т≥льки ≥ т≥льки рос≥йськомовну одномовн≥сть?



[* —ЋќЌ Ч —оц≥ально-л≥беральне обТЇднанн¤, в програм≥ ¤кого Ч державний статус рос≥йськоњ мови.]



ћожливо, зрозум≥ти лог≥ку цих алог≥зм≥в допомогла б "≥стор≥¤ хвороби" (тут той випадок, коли хвороба с¤гаЇ стад≥њ, в ¤к≥й уже сама себе стимулюЇ ≥ генеруЇ Ч в≥доме в медицин≥ ¤вище); ≥стор≥¤ русиф≥кац≥њ ≥ "конструкц≥¤" механ≥зму русиф≥кац≥њ, ¤кий маЇ не лише колосальну силу ≥нерц≥њ, а й колосальну силу саморуш≥йност≥, самовдосконаленн¤ у самов≥дтворенн≥. ƒе¤ких кол≥щаток цього високопродуктивного механ≥зму ¤ ≥ торкавс¤ в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ"?". “ож, може, ц¤ давн¤ прац¤ дасть дещо ≥ дл¤ роздум≥в про наше захмарене сьогоденн¤.

Ќа жаль, у мовн≥й сфер≥ н≥¤к≥ аріументи н≥ на кого не д≥¤ли, не д≥ють ≥ н≥коли не д≥¤тимуть. ”звичаЇна практика Ч тут вищий закон, рутинна потреба Ч св¤щенна м≥рка. “обто, це справа емоц≥й, житейського ≥нтересу, ледачкуватоњ зручност≥ (коли брати на р≥вн≥ особистост≥, а не на р≥вн≥ державноњ пол≥тики). ≤ лише ≥нколи Ч сов≥ст≥, почутт¤ справедливост≥ Ч дл¤ тих, у кого вони Ї. јле мало хто за рутинним, осв¤ченим звичкою нехтуванн¤м украњнськоњ мови, за зручн≥стю ≥ виг≥дн≥стю особисто дл¤ себе такоњ ситуац≥њ Ч здатен побачити довготривалий ≥сторичний злочин, глибоку травму нац≥онального орган≥зму. ≤ ще менше таких, хто вгадуЇ власну вину за цю ≥сторичну кривду, нав≥ть попри особисту непричетн≥сть. Ѕ≥льше таких, хто склав соб≥ у¤вленн¤, що дл¤ свого комфортного самопочуванн¤ у св≥т≥ мисл≥ та культури в≥н зовс≥м не потребуЇ украњнськоњ мови, що украњнська перифер≥¤ цього св≥ту його не маЇ ц≥кавити. ’ай, мовл¤в, украњнська культура спершу дос¤гне такого ≥ такого-от р≥вн¤... (залишаю осторонь питанн¤ про те, що дуже часто у такий спос≥б просто блефують особи, ¤к≥ не мають жодного у¤вленн¤ про культуру взагал≥ Ч н≥ про ¤ку). —поживач≥в ц≥кавить т≥льки ¤к≥сть товару. јле ж культура Ч не просто товар, а сп≥втворч≥сть, сп≥втворенн¤. “ож катастроф≥чно, коли питанн¤ про власний внесок ≥ власну в≥дпов≥дальн≥сть не сприймаЇтьс¤, ¤к ≥ моральна проблема, що криЇтьс¤ в цьому самов≥дстороненн≥. ј вт≥м, про моральн≥ вим≥ри сусп≥льних процес≥в наче вже й непристойно говорити в нашу добу морального редукц≥он≥зму ≥ безпардонноњ "крутизни".

ћалограмотн≥ "крут≥" д≥ють сьогодн≥ не т≥льки в торговельноф≥нансових оборудках, рекет≥ та на м≥ських "товчках". ѕробиваютьс¤ вони ≥ в дел≥катн≥ш≥ сфери Ч пол≥тичних тусовок та "≥нтелектуальних" новац≥й. «а умов такоњ моральноњ ≥ мислительноњ розкутост≥ вже звичайним ¤вищем стаЇ по¤ва в промосковсько-комун≥стичних газетах, особливо м≥сцевих, "учених" статей, що, в дус≥ пр≥снопамТ¤тноњ валуЇвщини, оголошують украњнську мову не≥снуючою, штучною, вигадкою нац≥онал≥ст≥в, пров≥нц≥йним д≥алектом рос≥йськоњ тощо. “ак, у газет≥ "—≥верськ≥ в≥ст≥" в≥д 6 вересн¤ 1997 р. надруковано статтю њњ головного редактора ¬. ≤льченка "“ак что же такое украинский ¤зык?", в ¤к≥й п≥сл¤ любительських балачок усе на ту ж тему про "один из многочисленных диалектов русского ¤зыка" ставитьс¤ чудернацьке (але далеко не безневинне в своЇму ≥Їзуњтств≥) питанн¤: "...служат ли вообще национальной идее усили¤ в деле "создани¤ искусственного украинского ¤зыка, который противопоставл¤етс¤-русскому?". ј от рупор кримських комун≥ст≥в Ч газета " рымска¤ правда" (а¤кже!) у своњй пост≥йн≥й нав≥жен≥й кампан≥њ проти украњнськоњ мови договорилас¤ до того, що вона, мовл¤в, Ч вигадка "авантюриста Ўевченко"... ƒал≥, ¤к кажуть, н≥куди...

ј вт≥м, ви¤вл¤Їтьс¤, Ї куди ≥ завжди буде. ƒругий фронт облоги украњнськоњ мови Ч орган≥зований протест... проти чого б ви думали? Ч проти, ви¤вл¤Їтьс¤, пересл≥дуванн¤ ≥ пригн≥ченн¤ рос≥йськоњ мови в ”крањн≥! —аме так ≥нтерпретуютьс¤ слабеньк≥ ≥ бо¤зк≥ спроби розширенн¤ сфери функц≥онуванн¤ украњнськоњ мови в ”крањн≥. ÷ей фронт вибудовуЇтьс¤ п≥д прапорами захисту прав людини, ≥ тут уже д≥ють ≥нтел≥гентн≥ш≥ сили.

ќсь, наприклад, нещодавно зразу чотири протестанти проти насильницькоњ украњн≥зац≥њ, жертвою ¤коњ стаЇ нин≥ украњнський народ, ≥, в≥дпов≥дно, проти пересл≥дуванн¤ рос≥йськоњ мови Ч виступили в попул¤рн≥й ≥ шанован≥й газет≥ "ƒень" (див. число в≥д 9 вересн¤ 1997 p.). ќдин ≥з автор≥в, заступник голови √ромад¤нського коніресу ”крањни п. ќлександр Ћузан, н≥чтоже сумн¤шес¤ доводить до в≥дома читач≥в "ƒн¤", що "украњнська мова н≥коли не зазнавала такого нищ≥вного тиску, ¤к нин≥ зазнаЇ рос≥йська". ÷е, видно, принципова позиц≥¤ √ ”: на аналог≥чному р≥вн≥ розум≥нн¤ проблеми та знанн¤ ≥стор≥њ зроблено чимало за¤в л≥дер≥в ц≥Їњ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ. ≤ н≥хто не розпов≥в цим знавц¤м украњнськоњ ≥стор≥њ бодай невеличку частину з довжелезноњ низки ≥сторичних факт≥в,: Ч починаючи в≥д того, ¤к ѕетро ≤ заборонив украњнське друкарство, а  атерина II л≥кв≥дувала украњнське шк≥льництво, ≥ к≥нчаючи тим, ¤к у 1918 Ч 1919 pp. б≥льшовики розстр≥лювали на вулиц¤х  иЇва перехожих, зачувши њхню украњнську мову (факт добре в≥домий, але пошлемос¤ й на рад¤нське джерело: "ƒосить згадати розстр≥ли червоногвард≥йц¤ми в  иЇв≥, в ѕолтав≥ й ≥нших м≥стах людей за њх украњнську мову, за знайдений пап≥рець нею написаний"... Ч це з≥ статт≥ ¬асил¤ Ѕлакитного у газет≥ "¬≥ст≥ ¬”÷¬ " в≥д 3 червн¤ 1921 року), або ¤к на початку 30-х рок≥в винищували вс≥х "шк≥дник≥в на мовному фронт≥", або ¤к уже в недавн≥, благословенн≥ брежнЇвськ≥ часи стежили за тими, хто перевищував допустиму дозу прихильност≥ до украњнськоњ мови, ≥ що було з тими, хто ви¤вл¤в "уперт≥сть"...

≤ годилос¤ б попросити пана Ћузана навести бодай один, бодай в≥ддалено аналог≥чний випадок, повТ¤заний ≥з становищем рос≥йськоњ мови в нин≥шн≥й ”крањн≥. “а що там "аналог≥чний" Ч бодай просто не з режиму "найб≥льшого спри¤нн¤"! ћоже, когось зв≥льнили з роботи чи на роботу не вз¤ли за знанн¤ ≥ вживанн¤ рос≥йськоњ мови? ћоже, "прикрили" ¤кусь газету за те, що вона виходить в ”крањн≥ рос≥йською мовою або й рос≥йськ≥ ≥нтереси обстоюЇ (¤к-от спец≥альн≥, дл¤ ”крањни, випуски московських "»звестий", " омсомольской правды" та ≥н.)? ћоже, заборонили  онгрес рос≥йських общин чи "–усское собрание"? ћоже, не дозволено аг≥тувати денно й нощно за наданн¤ рос≥йськ≥й мов≥ статусу другоњ державноњ? ћоже, в ƒонецьку натовп украњнських шов≥н≥ст≥в п≥кетуЇ спробу в≥дкритт¤ Їдиноњ в м≥ст≥ рос≥йськоњ г≥мназ≥њ, а не зовс≥м навпаки? ћоже... може... може...

 оли чуЇш дедал≥ зростаючий шквал пол≥тиканських волань про пригн≥ченн¤ рос≥¤н та рос≥йськоњ мови в ”крањн≥, Ч мимовол≥ хапаЇшс¤ за голову: люди добр≥, хто з нас божев≥льний? „и вс≥ ми непритомн≥?

¬ийд≥мо на вулицю: всюди рос≥йська. √л¤ньмо на книжков≥ розкладки: все рос≥йське, на газетн≥ к≥оски Ч майже все. ѕодив≥мос¤ на театрально-концертну рекламу (хоча б у п≥дземних переходах), на рекламу гастролей, естради, шоу-б≥знесу тощо... ”в≥мкн≥мо телев≥зор... ѕослухаймо по рад≥о наших державотворц≥в з парламентськоњ трибуни...

ѕевно, панов≥ Ћузану н≥коли не доводилос¤ шукати в столиц≥ украњнську дит¤чу книжечку онуков≥ чи онуц≥ на день народженн¤. ќт намучивс¤ б! ≤, певно, вз¤в би одну з безл≥ч≥ прекрасно виданих рос≥йських... ≤ п≥сл¤ цього знову би безстрашно возглашав про засилл¤ украњнства в ”крањн≥ та про "нищ≥вний тиск", ¤кого зазнаЇ в ”крањн≥ пересл≥дувана рос≥йська мова? Ќапевне, так ≥ було б, бо тут не про лог≥ку йдетьс¤...

«розум≥ла р≥ч, н≥ пана Ћузана, н≥ його однодумц≥в з високогромад¤нських конірес≥в ц≥ сторони нашого нац≥онального бутт¤ не ц≥кавл¤ть ≥ "не колышат", отож в≥дпов≥дних п≥знавальних рейд≥в по столиц≥ ”крањни м≥сту-герою  иЇву або ≥нших м≥стах ”крањни вони не робитимуть.

ќсобливо вражаЇ дов≥льн≥сть аріумент≥в ≥ сумна см≥ховинн≥сть "факт≥в", ¤кими оперують автори доб≥рки. —каж≥мо, пан Ћузан пише: "” –ос≥њ ставленн¤ до украњнськоњ культури набагато краще, н≥ж до рос≥йськоњ в ”крањн≥". ≤ наводить "лише один ¤скравий приклад": "ѕонад три роки тому дв≥ крањни домовилис¤ вид≥лити прим≥щенн¤ в ћоскв≥ дл¤ украњнського, а в  иЇв≥ дл¤ рос≥йського культурних центр≥в. –ос≥¤ одразу вид≥лила величезний будинок на јрбат≥. ”  иЇв≥ рос≥йського центру нема й дос≥". —утужно у пана Ћузана з "¤скравими прикладами", ¤кщо йому доводитьс¤ навести лише цей. ѕо¤сню читачам: –ос≥¤ вид≥лила не зразу ≥ не "величезний будинок", а величезну руњну, на в≥дбудову ¤коњ ”крањна витратила фантастичн≥ ¤к на нашу б≥дн≥сть кошти, ≥ клопоти на цьому далеко ще не ск≥нчилис¤ (принаймн≥, на час по¤ви статт≥ п. Ћузана). «вичайно, –ос≥¤ зробила те, що мала зробити, погано, що ”крањна звол≥каЇ з аналог≥чним подарунком. ћаЇ бути ≥ в  иЇв≥ спец≥альний рос≥йський культурний центр. јле хай пан Ћузан порахуЇ, ск≥льки було ≥ Ї в ”крањн≥ фактичних центр≥в рос≥йськоњ культури Ч в≥д Ќац≥онального јкадем≥чного театру рос≥йськоњ драми ≥м. Ћес≥ ”крањнки в  иЇв≥ до будь-¤кого заводського клубу на ƒонеччин≥. ≤ хай пошукаЇ щось аналог≥чне дл¤ украњнськоњ культури в –ос≥њ. ј тод≥ хай сам оц≥нить ≥нтелектуальну ≥ моральну вагу свого "розмашистого" твердженн¤.

јле найб≥льше здивувала мене ¬алентина ≤ван≥вна ™рмолова, талановита рос≥йська письменниц¤, голова "–усского собрани¤". «наю њњ розважн≥сть ≥ ло¤льн≥сть до украњнськоњ культури. ≤ раптом читаю про "...заборону на рос≥йську мову, ¤ку передбачаЇ проект «акону про розвиток мов в ”крањн≥...". ¬алентино ≤ван≥вно, де ¬и таке вичитали в тому проект≥? ћоже, навели б дл¤ перел¤каних читач≥в в≥дпов≥дну норму з проекту «акону? Ќатом≥сть украњнська мова, зауважуЇ ¬алентина ≤ван≥вна, не потрапл¤ла в так≥ тарапати, ¤к оце рос≥йська. "’≥ба, Ч питаЇ вона, Ч за соц≥ал≥зму заборон¤лис¤ украњнськ≥ школи? ’то хот≥в, той ходив до них. ј от феномен переваги Ч зовс≥м ≥нша р≥ч". “ак, ¬алентино ≤ван≥вно. ’то хот≥в... “≥льки треба було дуже хот≥ти. ј щоб дуже хот≥ти, треба було бути "нац≥онал≥стом", бо х≥ба ж "нормальна людина" стане дуже хот≥ти того, проти чого д≥ють ус≥ обставини житт¤ ≥ вс≥ настроњ оф≥ц≥йного сусп≥льства. ј хто так≥ "нац≥онал≥сти" ≥ куди вони зрештою потрапл¤ли Ч в≥домо. ќтак-то...

¬≥домо ≥ що таке "феномен переваги". ѕро нього попул¤рно розпов≥в ще на початку нин≥шнього стол≥тт¤ видатний Їврейський л≥тератор ≥ пол≥тик ¬олодимир ∆аботинський, заперечуючи в≥домому рос≥йському л≥бералов≥ ѕ. —труве: "я написав, що коли рос≥йська культура тепер в≥д≥граЇ неприродну дл¤ нењ роль культури всерос≥йськоњ, то "причина пол¤гаЇ, головно, в споконв≥чному насильств≥ та безправТњ". ѕ. Ѕ. —труве з цим незг≥дний. –ос≥йська, мовл¤в, культура переважаЇ ≥ в  иЇв≥, ≥ в ћогилев≥, ≥ в “ифл≥с≥, ≥ в “ашкент≥ "зовс≥м не тому, що там обовТ¤зково т¤гнуть до участку розписатис¤ в поваз≥ до рос≥йськоњ культури, а тому, що ц¤ культура справд≥ Ї внутр≥шньо владний факт самого реального житт¤ в ус≥х частинах ≥мпер≥њ, кр≥м ÷арства ѕольського та ‘≥нл¤нд≥њ". “ут ѕ. Ѕ. —труве безперечно несправедливий до нашого благоп≥клувального рос≥йського начальства. як же можна заперечувати його велик≥, невикор≥ним≥ з нашоњ памТ¤т≥ заслуги щодо насаджуванн¤ рос≥йськоњ культури за межами ¬еликороси? (...) ÷е, звичайно, не заважаЇ нам ус≥м високо ц≥нувати ≥ нав≥ть любити рос≥йську культуру, ¤ка багато чого доброго нас навчила ≥ багато чого величного дала. јле нав≥що ≥гнорувати ≥стор≥ю ≥ запевн¤ти, н≥би все минулос¤ без кулака ≥ н≥би усп≥хи рос≥йськоњ мови на перифер≥њ довод¤ть внутр≥шню безсил≥сть ≥нородницьких культур? Ќ≥чого ц≥ усп≥хи не довод¤ть, кр≥м т≥Їњ староњ ≥стини, що п≥дкутою закаблукою можна втоптати в землю найжиттЇздатн≥шу кв≥тку".

≈лементарна справедлив≥сть пол¤гаЇ в тому, щоб давнЇ ≥ традиц≥йне переважанн¤ рос≥йськоњ мови ≥ рос≥йськоњ культури в ”крањн≥ ¤к насл≥док колон≥ального становища ”крањни прот¤гом стол≥ть Ч бодай трохи вр≥вноважити де¤кою п≥дтримкою мови ≥ культури украњнськоњ. ÷ього поки що немаЇ (ритуальну риторику не беремо до уваги).

“овариш≥ комун≥сти, ну загл¤ньте хоч раз у житт≥ в Ћен≥на, ¤ким ви кл¤нетес¤ ≥ ¤кому кв≥ти складаЇте. ѕочитайте в нього ≥ про "насильника ≥ хама", ¤ким завжди був рос≥йський великодержавник, ≥ про р≥зницю м≥ж формальною ≥ реальною р≥вн≥стю, про те, що реальну нер≥вн≥сть, ¤ка неминуче складаЇтьс¤ в житт≥ м≥ж дужчим ≥ слабшим, треба компенсувати поступками щодо меншого, слабшого. ’≥ба не в≥домо, що позиц≥њ украњнськоњ мови прот¤гом стол≥ть були незр≥вн¤нно слабшими пор≥вн¤но з рос≥йською, ≥ х≥ба не зрозум≥ло, що залишаютьс¤ такими й тепер, тим б≥льше Ч за умов ц≥лковитоњ пол≥тичноњ, культурноњ, ≥нформац≥йноњ, мовноњ в≥дкритост≥ перед великим сус≥дом? я певен, що коли б украњнська мова д≥стала перевагу або дос¤гла б паритету з рос≥йською мовою в ”крањн≥ (!), њњ нос≥њ не були б такими немилосердними, ¤кими Ї наш≥ опоненти щодо мови украњнськоњ. ¬ласне, й сьогодн≥ "колективний нос≥й" украњнськоњ мови хоч ≥ слабший, та великодушн≥ший...

ј вт≥м Ч кого ¤ хочу переконати, до кого волаю??? ’≥ба можна переконати того, хто певен: "¬раховуЇтьс¤ т≥льки фактичний стан речей" (ќ. Ћузан: "≤стор≥¤ цього питанн¤ дл¤ ™вропи також не маЇ значенн¤"). ћоже, дл¤ "™вропи" чи дл¤ ќ. Ћузана й справд≥ "не мають значенн¤" м≥льйони жертв ≥ мор¤ кров≥, ¤кими позначена ≥стор≥¤ колон≥ального минулого ”крањни, ≥стор≥¤ придушенн¤ украњнськоњ самост≥йност≥, украњнськоњ культури й мови. ћаЇ значенн¤ т≥льки "дос¤гнутий р≥вень" Ч дос¤гнутий за допомогою "кальоного железа". јле ”крањна маЇ право не погодитис¤ з ќ. Ћузаном ≥ нав≥ть з його сумн≥вною "™вропою".

ѕевно, публ≥кац≥¤ доб≥рки викликала не зовс≥м ту реакц≥ю, на ¤ку спод≥валас¤ редакц≥¤. ≤ р≥вно через м≥с¤ць, 9 жовтн¤, зТ¤вл¤Їтьс¤ статт¤ ¬.  улика, в ¤к≥й пропонуЇтьс¤ пошук компром≥су м≥ж "двомовниками" ≥ "одномовниками". ѕ≥д "одномовниками" пропонуЇтьс¤ розум≥ти прихильник≥в державност≥ украњнськоњ мови, п≥д "двомовниками" Ч тих, хто домагаЇтьс¤ статусу державноњ в ”крањн≥ ≥ дл¤ рос≥йськоњ.

ћен≥ здаЇтьс¤, дарма розважливий публ≥цист ¬олодимир  улик прийн¤в ц≥ умовн≥ терм≥ни, запропонован≥ опонентами, не уточнивши њх. јдже маЇмо парадоксальну плутанину, що затемнюЇ суть справи, ставить реч≥ з н≥г на голову. "ƒвомовниками" називають себе принципов≥ й зат¤т≥ одномовники: т≥, хто не знаЇ ≥ не хоче знати украњнськоњ мови, хто протиставл¤Ї себе украњнськ≥й культур≥. ≤ "друга державна мова" потр≥бна њм не дл¤ того, щоб користуватис¤ нею нар≥вн≥ з першою, украњнською, а дл¤ того, щоб утвердити законодавчосвоЇ незнанн¤ ≥ невизнанн¤ "першоњ". ’≥ба не знаЇмо ми, ¤ку "двомовн≥сть" демонструють у парламент≥ ”крањни нардепи типу ћоњсеЇнка "со товарищи"? јбо в ¤к≥й "двомовност≥" "—ЋќЌ¤ютьс¤" ≥нтел≥генти певного кшталту? јбо ¤ка "двомовн≥сть" пануЇ в ƒонецьку чи Ћуганську ≥ ¤ка "тримовн≥сть" Ч у  риму? “акоњ ж пласкоњ "мовност≥" бажають "двомовники" чи "пТ¤тимовники" й решт≥ ”крањни.

Ќатом≥сть презренн≥ "одномовники" принаймн≥ на практичному р≥вн≥ мало не вс≥ Ї "двомовники", бо добре волод≥ють ≥ рос≥йською мовою, знають рос≥йську культуру, часом ≥ краще, н≥ж свою власну. Ѕ≥льш≥сть з них чудово розум≥Ї, що рос≥йська культура Ч одне з великих джерел думки ≥ духовност≥. ≤ б≥льш≥сть з них зовс≥м не проти рос≥йськоњ мови, а ¤кщо проти оф≥ц≥йного утвердженн¤ њњ ¤к "другоњ державноњ", то т≥льки тому, що за наших реальних обставин це означало б ув≥чненн¤ њњ ц≥лковитоњ гегемон≥њ в ”крањн≥ ≥ було б останн≥м "демократичним" чи "л≥беральним" цв¤шком у демократичну ж чи л≥беральну труну украњнськоњ мови.

ќт тут би "ƒнев≥" й нагадувати час в≥д часу своњм читачам про те, ¤к той р≥вень дос¤гавс¤. ѕов≥рте, це було б не менш важливо, н≥ж просто закликати до порозум≥нн¤. Ѕо порозум≥тис¤ ж можна х≥ба що на ¤к≥йсь основ≥, на основ≥ знанн¤ факт≥в.

Ѕлагородна лог≥ка апологет≥в "реального стану" чи то "дос¤гнутого р≥вн¤" Ч це переклад на псевдосоц≥олог≥чний жаргон в≥чного принципу братерства: "—початку зТњмо твоЇ, а тод≥ Ч кожен своЇ".

јле ¤кщо комусь н≥чого не говор¤ть пон¤тт¤ про ≥сторичну кривду ц≥лого народу, то п≥д≥йд≥мо з ≥ншого боку Ч з боку вз¤того ними на озброЇнн¤ пон¤тт¤ про права людини.

ѕ≥д правами людини вони розум≥ють своЇ право. јле, панове ≥ товариш≥ одномовн≥ двомовники чи двомовн≥ одномовники, Ї не т≥льки ваше право, а й моЇ. ѕраво украњнц¤ говорити на своњй земл≥ своЇю мовою, Ч а в≥н цього права не маЇ, тобто маЇ теоретично, а практично скористатис¤ не може, бо на кожному кроц≥ "обставини" змушують його переходити на рос≥йську. ѕраво почуватис¤ в≥льною людиною, не зазнаючи тиску атмосфери, що н≥велюЇ його ≥сторично-культурне самопочуванн¤, Ч а украњнцев≥ в ”крањн≥ до цього права зась. ѕраво, нарешт≥, найголовн≥ше людське право Ч бути спок≥йним за ≥сторичну долю своЇњ ¬≥тчизни, свого народу, своЇњ культури, своЇњ мови, Ч а украњнець цього найб≥льшого, найголовн≥шого права людини н≥коли не мав, не маЇ ≥ сьогодн≥, бо загроза втрати державност≥, втрати нац≥онально-культурноњ ≥ мовноњ ≥дентичност≥ залишаЇтьс¤. “ак чому права людини-"≥нтегратора" або людини-"байдужника" важлив≥, а права людини, ¤ка потребуЇ само≥дентиф≥кац≥њ, Ч неважлив≥?

...Ќе так давно з величезними труднощами "пройшов"-таки у ¬ерховн≥й –ад≥ в «акон≥ Ђѕро вибори народних депутат≥вї пункт, що передбачав вимогу волод≥нн¤ украњнською мовою дл¤ кандидат≥в у народн≥ депутати. ƒивом-дивним ѕрезидент ”крањни зарахував його до тих, ¤к≥ не в≥дпов≥дають  онституц≥њ ”крањни ≥ мають бути скасован≥. ¬ерховна –ада з ентуз≥азмом викреслила ненависний багатьом депутатам пункт. ѕричому за аутодафе проголосували не т≥льки профес≥йн≥ украњноненависники, а й де¤к≥ профес≥йн≥ украњнськ≥ патр≥оти, у тому числ≥ й найлют≥ш≥ з них, майже нац≥ональн≥ героњ. ћовл¤в, треба р¤тувати «акон про вибори Ч нав≥ть ц≥ною украњнськоњ мови.

ќт ≥ подумалос¤: в так званому цив≥л≥зованому св≥т≥, на ¤кий наче ж молимос¤, нав≥ть громад¤нства не дадуть без знанн¤ мови, а в нас державою керувати можна. ≤ прийматимеш закони про долю мови, ¤коњ не знаЇш ≥ не хочеш знати, ¤ка тоб≥ к≥сткою в горл≥.

Ќе дивно, що зразу ж "правильно" в≥дреагувала на цей «акон ¬ерховна –ада  риму, оголосивши рос≥йську мову в  риму Їдиною оф≥ц≥йною.  римськ≥ "тримовники" тонко перехопили естафету в≥д кињвських "двомовник≥в". ’то наступний?

ЌемаЇ сумн≥ву: за рахунок кап≥тул¤ц≥њ в мовному питанн≥, за рахунок украњнськоњ мови намагатимутьс¤ компенсувати пол≥тичн≥ та економ≥чн≥ прорахунки, соц≥альн≥ б≥ди. ”крањнською мовою торгуватимуть у передвиборн≥й т¤гомотин≥. Ќа украњнськ≥й мов≥ ¤к емблем≥ украњнства окошитьс¤ невдоволенн¤ багатьох ≥снуючим станом речей. ≤ те, чого не встигли доконати царський ур¤дник, московський п≥п ≥ б≥льшовицький ком≥сар, Ч док≥нчать р≥дн≥ шаромижники "общерусскости", компрач≥коси "комун≥стичноњ" ≥дењ та коновали "л≥берал≥зму".

Ќе хочетьс¤ б≥льше говорити про украњнську мову. ѕечаль. —тидоба. ≤ часто Ч безнад≥¤.

ј вт≥м Ч говорити доводитьс¤. ѕопри безнад≥ю. ≤ не т≥льки, звичайно, про мову. Ѕолить багато що.

“ому ¤ вир≥шив пом≥стити в книз≥ ≥ св≥й виступ на ≤ ¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в (1992) та розширений вар≥ант виступу на II ¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в, опубл≥кований статтею в газет≥ "«еркало недели" (23 серпн¤ 1997 p.) Ч мен≥ здаЇтьс¤, Ї звТ¤зок м≥ж тим, про що говорилос¤ в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ?" ≥ тими проблемами, ¤к≥ сто¤ть перед нами сьогодн≥.

ўо ж до саме "≤нтернац≥онал≥зму чи русиф≥кац≥њ?", то цей текст подано без будь-¤ких зм≥н, у початковому авторському вар≥ант≥ 1965 p., але з≥ вступним словом ≥ п≥сл¤мовою, написаними дл¤ журнальноњ публ≥кац≥њ у "¬≥тчизн≥" 1990 року, Ч вони мали дещо по¤снити сучасному читачев≥.

“ут мен≥ залишаЇтьс¤ т≥льки спробувати "примирити" читача з одн≥Їю особлив≥стю способу викладу. ћаю на уваз≥ надм≥р цитат ≥ посилань на класик≥в марксизму-лен≥н≥зму. —вого часу коментатори "≤нтернац≥онал≥зму чи русиф≥кац≥њ?" по¤снювали це тим, що одним ≥з адресат≥в прац≥ було парт≥йне кер≥вництво, дл¤ ¤кого аріументом могли бути т≥льки посиланн¤ на класик≥в марксизму-лен≥н≥зму. ÷е так, але це не все. јдже другим адресатом було все-таки тогочасне сусп≥льство. ј воно було Ч в основн≥й своњй мас≥ Ч в полон≥ навТ¤заного йому догматичного мисленн¤, ≥ розкр≥паченн¤ думки починалос¤ з розхитуванн¤ цих догм "≥зсередини", з њх неспод≥ваного, парадоксального розгортанн¤, а то ≥ з поверненн¤ њм значенн¤, сфальшованого парт≥Їю. ƒо того ж, ≥ розвиток св≥тогл¤ду автора йшов таким шл¤хом. ” протисто¤нн≥ житт¤ ≥ догм Ч житг¤ поступово брало гору. јле й сьогодн≥ ¤ вважаю, що без ћаркса (особливо), ≈нгельса, Ћен≥на та р¤ду ≥нших видатних комун≥стичних мислител≥в ≥ пол≥тик≥в неможливо зрозум≥ти рух ≥стор≥њ в XIX ≥ XX стол≥тт¤х.


” вс¤кому раз≥, абсолютно неслушним було б припущенн¤ (¤ке ≥нод≥ ≥ робилос¤), що автор "маскувавс¤" п≥д марксистськи зор≥Їнтованого або ж дбав про невразлив≥сть позиц≥њ, ви¤вл¤в обачн≥сть ≥ обережн≥сть. ѕро маскуванн¤ не могло бути й мови, оск≥льки автор щиро в≥рив у гуман≥зм комун≥стичних ≥деал≥в (≥ сьогодн≥ не в≥дкидаЇ њх огулом Ч Ї серед них в≥чн≥ загальнолюдськ≥, хоч " омпарт≥¤ ”крањни" тут н≥ при ч≥м). ј про обережн≥сть см≥шно й говорити при т≥й к≥лькост≥ нечувано р≥зких ¤к на т≥ часи публ≥чних звинувачень на адресу режиму з вуст п≥драд¤нськоњ людини. јвтор тод≥ усв≥домлював, що таке не прощаЇтьс¤, ≥ був готовий до всього.

≤ван ƒзюба

20 с≥чн¤ 1998 року


ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна


ƒзюба ≤ван kobzar:

≤нтернац≥онал≥зм   –усиф≥кац≥¤ . . . )

Hosted by uCoz