≤стор≥¤ ”крањни: ƒзюба. ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤. —тор≥нки ≤стор≥њ ”крањни: ƒзюба. ≤нтернац≥онал≥зм чи росиф≥кац≥¤. ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤? ≤. ћожлив≥сть помилок ≥ припустим≥сть критики в нац≥ональн≥й справ≥ II. ¬ажлив≥сть ≥ м≥сце нац≥онального питанн¤ III. —или, що п≥дготували рев≥з≥ю лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики IV. ћайбутнЇ нац≥й: нац≥њ за комун≥зму V. Ќац≥ональне почутт¤, нац≥ональна св≥дом≥сть, нац≥ональн≥ обовТ¤зки VI. ѕро соц≥ал≥стичн≥ республ≥ки та форми њхнього сп≥вроб≥тництва VII. ѕугало "украњнського буржуазного нац≥онал≥зму" ≥ реальн≥сть рос≥йського великодержавного шов≥н≥зму ¤к головноњ небезпеки в нац≥ональному буд≥вництв≥ —–—– VIII. –≥вн≥сть фактична ≥ р≥вн≥сть формальна IX. ”крањн≥зац≥¤ та њњ розгром X. –усиф≥кац≥¤ ≥ механ≥зм русиф≥кац≥њ XI. –усиф≥кац≥¤ ≥нших народ≥в та денац≥онал≥зац≥¤ суперечать ≥нтересам самого рос≥йського народу XII. –озрив м≥ж теор≥Їю ≥ практикою; плутанн¤ сл≥д≥в св≥домофальшивою фразеолог≥Їю XIII. Ќац≥ональне питанн¤ Ї водночас ≥ питанн¤м соц≥альним, питанн¤м всесв≥тньо-≥сторичним XIV. ”р¤д ”–—– ¤к речник нац≥ональноњ ц≥лост≥: його в≥дпов≥дальн≥сть за нац≥ю « в≥дстан≥ чвертьстол≥тт¤. ѕ≥сл¤слово ¬иступ на ≤ ¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в "Ќавколоюв≥лейне" Ћеон≥д Ѕойко. як розпинали ≤вана ƒзюбу
≤стор≥¤   ”крањни ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤.   ƒзюба
”крањна / ≤стор≥¤ Book: ≤нтернац≥онал≥зм  чи  росиф≥кац≥¤

«ћ≤—“


ѕереднЇ слово
¬≥д автора: з в≥дстан≥ чверт≥ стол≥тт¤
Ћист до ѕершого секретар¤  ѕ”
≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤?
≤. ћожлив≥сть помилок ≥ припустим≥сть критики в нац≥ональн≥й справ≥
II. ¬ажлив≥сть ≥ м≥сце нац≥онального питанн¤
III. —или, що п≥дготували рев≥з≥ю лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики
IV. ћайбутнЇ нац≥й: нац≥њ за комун≥зму
V. Ќац≥ональне почутт¤, нац≥ональна св≥дом≥сть, нац≥ональн≥ обовТ¤зки
VI. ѕро соц≥ал≥стичн≥ республ≥ки та форми њхнього сп≥вроб≥тництва
VII. ѕугало "украњнського буржуазного нац≥онал≥зму" ≥ реальн≥сть рос≥йського великодержавного шов≥н≥зму ¤к головноњ небезпеки в нац≥ональному буд≥вництв≥ —–—–
VIII. –≥вн≥сть фактична ≥ р≥вн≥сть формальна
IX. ”крањн≥зац≥¤ та њњ розгром
X. –усиф≥кац≥¤ ≥ механ≥зм русиф≥кац≥њ
XI. –усиф≥кац≥¤ ≥нших народ≥в та денац≥онал≥зац≥¤ суперечать ≥нтересам самого рос≥йського народу
XII. –озрив м≥ж теор≥Їю ≥ практикою; плутанн¤ сл≥д≥в св≥домофальшивою фразеолог≥Їю
XIII. Ќац≥ональне питанн¤ Ї водночас ≥ питанн¤м соц≥альним, питанн¤м всесв≥тньо-≥сторичним
XIV. ”р¤д ”–—– ¤к речник нац≥ональноњ ц≥лост≥: його в≥дпов≥дальн≥сть за нац≥ю
« в≥дстан≥ чвертьстол≥тт¤. ѕ≥сл¤слово
¬иступ на ≤ ¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в
"Ќавколоюв≥лейне"
Ћеон≥д Ѕойко. як розпинали ≤вана ƒзюбу
 

ѕерел≥к статей:

.

≤нтернац≥онал≥зм чи росиф≥кац≥¤. “а ≥нш≥ статт≥ на Ukraina Forever
–усиф≥кац≥¤ (росиф≥кац≥¤)


ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

I. ћќ∆Ћ»¬≤—“№ ѕќћ»Ћќ  ≤ ѕ–»ѕ”—“»ћ≤—“№  –»“» » ¬ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ≤… —ѕ–ј¬≤

Ќац≥ональна пол≥тика належить у нас до тих прерогатив вищого кер≥вництва, ¤к≥ не п≥дл¤гають жодн≥й критиц≥ ≥ жодному сумн≥ву. ¬важаЇтьс¤, що нац≥ональне питанн¤ розвТ¤зане раз ≥ назавжди в 1917 роц≥, що внутр≥шн¤ нац≥ональна пол≥тика сформувалас¤ тод≥ раз ≥ назавжди ≥ в≥дтод≥ залишалас¤ незм≥нною. ¬с¤кий сумн≥в у доц≥льност≥ будь-¤ких њњ момент≥в на будь-¤кому етап≥ розц≥нюЇтьс¤ ¤к рецидив буржуазного нац≥онал≥зму, а вс¤ка спроба посутнього обговоренн¤ њњ, за словами послужливих демагог≥в, "ллЇ воду на млин наших ворог≥в". ¬ище ¤ вже наводив ≥ ще наводитиму факти розправ з людьми, ¤к≥ насм≥лювалис¤ робити застереженн¤ щодо окремих момент≥в нин≥шньоњ нац≥ональноњ пол≥тики (в≥дпов≥дн≥ факти з час≥в —тал≥на загальнов≥дом≥).

ј тим часом це далеко не лен≥нський п≥дх≥д.

¬. ≤. Ћен≥н не раз гостро говорив про те, що парт≥¤ допускала серйозн≥ помилки в нац≥ональн≥й пол≥тиц≥ (особливо в практичн≥й)

ѕо-перше, ¬. ≤. Ћен≥н не раз п≥дкреслював, що перемогою революц≥њ нац≥ональне питанн¤ ще не розвТ¤зуЇтьс¤, що ми робимо в цьому напр¤мку т≥льки перш≥ кроки, що в≥д формальноњ р≥вност≥ нац≥й, проголошеноњ революц≥Їю, до р≥вност≥ фактичноњ можна прийти лише через ц≥лий ≥сторичний етап соц≥ального ≥ нац≥онального буд≥вництва, в ¤кому можуть виникати непередбачен≥ проблеми.

ѕо-друге, ¬. ≤. Ћен≥н не раз гостро говорив про те, що парт≥¤ допускала серйозн≥ помилки в нац≥ональн≥й пол≥тиц≥ (особливо в практичн≥й), зокрема, що вона "проіавила" р¤д важливих момент≥в нац≥ональноњ ситуац≥њ, що багато парт≥йних кер≥вник≥в прос¤кнут≥ несв≥домо великоруським нац≥онал≥змом ≥ великодержавництвом, не розум≥ють нац≥ональних потреб ≥нших народ≥в ≥ дають прив≥д бути зап≥дозреними в тому, що збираютьс¤ нести њм "св≥й великоруський шов≥н≥зм, прикритий назвою комун≥зму".

ѕо-третЇ, ¬. ≤. Ћен≥н н≥коли не приховував, що в парт≥њ Ї р≥зн≥, часто протилежн≥ погл¤ди на нац≥ональне питанн¤, ≥ вважав корисною ≥ конче потр≥бною дискус≥ю. ј дл¤ усп≥шного переборенн¤ великодержавництва й великоруського шов≥н≥зму ¤к головноњ небезпеки дл¤ виробленн¤ такоњ пол≥тики, ¤ка була б найб≥льш чутлива до нац≥ональних потреб ≥нших народ≥в, вважав потр≥бним передус≥м прислухатис¤ до голос≥в ≥ скарг м≥сцевих прац≥вник≥в ≥ "нац≥онал≥в". ("“ут потр≥бен буде детальний кодекс, ¤кий можуть скласти ск≥льки-небудь усп≥шно т≥льки нац≥онали...").

¬с≥ ц≥ погл¤ди ¬. ≤. Ћен≥на добре в≥дом≥ з його допов≥дей та виступ≥в на VIII ≥ X зТњздах ¬ ѕ(б) та з опубл≥кованоњ 1956 року прац≥ "ƒо питанн¤ про нац≥ональност≥ або "автоном≥зац≥ю".

ћенше в≥дом≥ аналог≥чн≥ висловлюванн¤ багатьох делегат≥в VIII, X, XII та ≥нших зТњзд≥в ¬ ѕ(б) ≥ зТњзд≥в  ѕ”. Ќаведу к≥лька з них.

Ќа X зТњзд≥ у сп≥вдопов≥д≥ з нац≥онального питанн¤ (товариш —афаров у згод≥ з духом висловлювань Ћен≥на) було сказано:

"ѕарти¤ по национальному вопросу твердой линии, котора¤ бы действительно оздоровила процесс революционного развити¤ на тех окраинах, которые при господстве царизма и буржуазии вла чили существование колониальных и полуколониальных стран, до сих пор не имела.

Ќужно отдать справедливость, что до сих пор наша парти¤ крайне мало интересовалась национальным вопросом. –езуль татом этого был целый р¤д непростительных ошибок и задержка в процессе революционного развити¤ на многих окраинах. —овершенно бессознательно иногда наши товарищи коммунисты, передовые пролетарские элементы вступали в противоречие, в конфликт с труд¤щимис¤ массами угнетенных национальностей, не уме¤ к ним подойти и их изучить.

¬с¤ истори¤ бывшей –оссийской империи, которую Ёнгельс называл огромным количеством чужой награбленной собственности, была историей колонизации. » поскольку пролетарска¤ революци¤ нашла свою опору прежде всего в городах Ч на окраинах противоположность между городом и деревней прин¤ла характер национального антагонизма". 15

ј ось уривок з виступу ¬. «атонського:

"ќтбо¤риватьс¤ от вопроса голым провозглашением права наций на самоопределение или даже права наций на государственное отделение нельз¤... Ќациональное движение сейчас приобретает весьма серьезное значение. Ќациональное движение, пожалуй, было пробуждено революцией. Ёто мы прогл¤дели, определеннейшим образом прозевали, это необходимо пр¤мо сказать. ¬ этом была колоссальнейша¤ ошибка  оммунистической партии, котора¤ работала на ”краине. ћы это прозевали, мы все в этом повинны. ћы прозевали рост национального движени¤, который был совершенно естественен в тот момент, когда подн¤лись к сознательной жизни широкие темные мужицкие массы. ћы прозевали тот момент, когда подн¤лось совершенно естественное чувство собственного достоинства в массах, и тот кресть¤нин, который привык раньше смотреть на себ¤ с презрением, смотреть с презрением на свой мужицкий ¤зык и т. д., на чал поднимать голову и требовать гораздо больше того, что он требовал раньше при царизме. (¬арто зауважити, кр≥м того, ¤к ц≥лком слушно «атонський повТ¤зуЇ пробудженн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥ з людською ≥ громад¤нською г≥дн≥стю, з людськими ≥ громад¤нськими правами. Ч ≤. ƒз.). –еволюци¤ пробудила куль турное движение, разбудила широкое национальное движение, мы не сумели направить по нашему руслу это национальное движение, а мы прозевали его, и оно пошло целиком по пути, по которому повели его мелкобуржуазна¤ интеллигенци¤ и кулачье. Ёто надо пр¤мо сказать! Ёто была наша громаднейша¤ ошибка ". 16

15 "X съезд – ѕ(б); стенографический отчет". ћосква. 1963,

с. 189.

16 “ам само. с. 202 Ч 203.

—ерйозних помилок припустилис¤ в нац≥ональн≥й пол≥тиц≥ й комун≥стичн≥ парт≥њ ≥нших крањн ™вропи. “ому V конгрес  ом≥нтерну в своњх ухвалах записав:

"Ќигилизм и оппортунистические заблуждени¤ в национальном вопросе, которыми до сих пор отличаетс¤ целый р¤д коммунистическихпартий, ¤вл¤етс¤ самым слабым пунктом этих партий, которые никогда не смогут выполнить своей исторической задачи, если они не отделаютс¤ от этой слабости... Ќигилизм и беззаботность в национальном вопросе (а тем более уступка "великодержавной" точке зрени¤ господствующей национальной группы) принесли немало вреда..." 17 .

17 " оммунистический »нтернационал в документах, 1919 Ч 1932 гг." ћосква, 1933. с. 405, 488.

÷≥ приклади (а њх можна було б навести ще багато) засв≥дчують, що в лен≥нськ≥ часи парт≥¤ не приховувала помилок, труднощ≥в ≥ поворот≥в у нац≥ональн≥й пол≥тиц≥, не уникала широкоњ ≥ принциповоњ дискус≥њ в нац≥ональн≥й справ≥, а, навпаки, вважала њњ неодм≥нною дл¤ врахуванн¤ вс≥х, часом непередбачуваних фактор≥в нац≥ональноњ ситуац≥њ ≥ нац≥онального буд≥вництва.

÷≥лком природно було б так само дивитис¤ на це ≥ сьогодн≥. Ќе полен≥нському було б замовчувати очевидн≥ факти: 1) що нац≥ональна пол≥тика в наш≥й крањн≥ зм≥нювалас¤ (лен≥нське нац≥ональне буд≥вництво в двадц¤т≥ роки; перегл¤д —тал≥ним нац≥ональноњ пол≥тики з початком тридц¤тих рок≥в, зокрема припиненн¤ так званоњ украњн≥зац≥њ; знищенн¤ —тал≥ним парт≥йних нац≥ональних кадр≥в у тридц¤т≥ роки; сумнозв≥сна розправа —тал≥на з ц≥лими народност¤ми п≥д час в≥йни ≥ п≥сл¤ в≥йни; поновленн¤ прав "л≥кв≥дованих" за —тал≥на народностей п≥сл¤ XX зТњзду парт≥њ; розширенн¤ прав союзних республ≥к, але водночас ≥ р¤д субТЇктив≥стських шов≥н≥стичних заход≥в ’рущова, зокрема в галуз≥ осв≥ти й шк≥льництва); 2) що в нац≥ональн≥й пол≥тиц≥ допускалис¤ прорахунки й помилки, а то й злочини (¤к вищезгадане нищенн¤ ц≥лих народностей або ¤к очевидне украњножерство й антисем≥тизм —тал≥на, викрит≥, зокрема, на XX зТњзд≥ парт≥њ); 3) що й тепер у нац≥ональн≥й пол≥тиц≥ Ї р¤д труднощ≥в ≥ не¤сностей, не все ще зТ¤соване й принципово встановлене, а головне Ч далеко не завжди практика в≥дпов≥даЇ теор≥њ.

“ут лен≥нський п≥дх≥д, лен≥нський приклад учать Ч ≥ не т≥льки вчать, а й зобовТ¤зують нас до того, щоб в≥льно й чесно обговорювати вс≥ нерозвТ¤зан≥ питанн¤, вс≥ накопичен≥ помилки, вс≥ набол≥л≥ проблеми. “≥льки на шл¤хах такого в≥льного й чесного, щиро зац≥кавленого обговоренн¤, маючи пост≥йно на оц≥ ≥нтерес гармон≥йного розвитку комун≥стичноњ сп≥вдружност≥ нац≥й, Ч т≥льки так ≥ можна знайти справд≥ науково-комун≥стичне розвТ¤занн¤. ј кел≥йн≥сть, таЇмнич≥сть, лабораторно-каб≥нетна процедура, зневага до тоњ чи ≥ншоњ думки, нехтуванн¤ ≥нтересами тоњ чи ≥ншоњ сусп≥льноњ групи, тих чи ≥нших прошарк≥в людей, мовчазне в≥ддаванн¤ переваги одним мотивам (скаж≥мо, економ≥чним) над ≥ншими (скаж≥мо, нац≥онально-культурними), практика негласних ≥нструкц≥й, нещире маневруванн¤, розходженн¤ м≥ж словом ≥ д≥лом, м≥ж об≥ц¤нками ≥ нам≥рами н≥коли й н≥де не давали добрих результат≥в. —аме так≥ засоби ≥ така процедура ≥ "ллють воду на млин наших ворог≥в".

ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна


ƒзюба ≤ван kobzar:

≤нтернац≥онал≥зм   –усиф≥кац≥¤ . . . )

Hosted by uCoz