ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

« ¬≤ƒ—“јЌ≤ „¬≈–“№—“ќЋ≤““я

ѕ≥сл¤слово (до журнальноњ публ≥кац≥њ 1990 р.)

ќстанн≥ми роками Ч з початком перебудови Ч мене не раз питали: коли ж буде надруковано "≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥ю?" —ам ¤ до ц≥Їњ справи ставивс¤ не лише скептично, а й байдужкувато.  оли й хот≥лос¤ бачити ту давню працю надрукованою, то насамперед задл¤ того, щоб бодай таким чином реаб≥л≥тували людей ¤к≥ свого часу мали "неприЇмност≥" за њњ читанн¤ або розповсюдженн¤, а то й зазнали крим≥нального пересл≥дуванн¤.

≤ ось њњ надруковано. Ќе знаю, ¤к сприйн¤ли њњ т≥, хто вперше прочитав. ƒл¤ автора ж вона могла б бути давно перейденим етапом, ¤кби... ¤кби не те, що, на жаль, б≥льш≥сть окреслених у н≥й проблем постають сьогодн≥ ще гостр≥ше.

” передмов≥ до публ≥кац≥њ (див. "¬≥тчизна" є 5, 1990 р.) ¤ коротко нагадав про обставини по¤ви ц≥Їњ прац≥ та виклав мотиви, ¤кими керувавс¤, пишучи њњ. “епер час розпов≥сти про њњ подальшу долю та бодай у загальному дати свою нин≥шню оц≥нку.

Ќасамперед мушу ще раз п≥дкреслити те, що вже сказав у передмов≥: пишучи свою працю, не вважав њњ антирад¤нською, а тому консп≥рац≥њ не дотримувавс¤. „орновий вар≥ант обговорював з друз¤ми ≥ враховував де¤к≥ з њхн≥х зауважень. Ѕ≥льше того, коли десь восени 1965 року мене познайомили з украњнським л≥тературознавцем ≥з „ехословаччини ћиколою ћушинкою ≥ в≥н, прочитавши перший вар≥ант прац≥, гар¤че просив дати йому прим≥рник дл¤ тод≥шнього голови  ультурноњ сп≥лки украњнських труд¤щих, члена ÷   ѕ„ товариша ¬асил¤  ап≥шовського, ¤ погодивс¤. “ут треба по¤снити молодшим читачам, що тод≥  —”“ проводила певну нац≥онально-виховну роботу серед украњнц≥в „ехословаччини, ¤ка контрастувала з п≥дходом до нац≥онального питанн¤ кер≥вництва  ѕ–— ≥  ѕ”. “ому ми з де¤кою над≥Їю погл¤дали на комун≥ст≥в-украњнц≥в ≥ взагал≥ комун≥ст≥в „ехословаччини, ¤ка наближалас¤ до "празькоњ весни".

јле ц¤ невинна, здавалос¤ б, справа обернулас¤ великими неприЇмност¤ми ≥ дл¤ мене, ≥ особливо дл¤ самого ћушинки. «а ним, ви¤вл¤Їтьс¤, стежили, ≥ машинопис вилучили на кордон≥. ƒовго допитували й шантажували, намагаючись схилити до "визнанн¤", начебто прац¤ призначалас¤ дл¤ передач≥ на «ах≥д, Ч але крим≥нальноњ справи так ≥ не вийшло.

„ерез де¤кий час (на жаль, ¤ не в≥в щоденника ≥ не памТ¤таю дат, але було це вже наступного, 1966 року) мене вв≥чливо запросили на бес≥ду з тод≥шн≥м головою республ≥канського  ƒЅ генералом Ќ≥к≥тченком. ¬≥н ви¤вивс¤ досить розважливою ≥ пом≥ркованою людиною. Ќе так погрожував, ¤к "по-батьк≥вському" застер≥гав. ќзнайомив мене з новим ”казом ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть (здаЇтьс¤, позбавленн¤ вол≥ строком до трьох рок≥в) за поширенн¤ наклепницьких вигадок про рад¤нський сусп≥льний лад. я в≥дпов≥в, що це ”каз антиконституц≥йний, оск≥льки наклепом можна оголосити будь-¤ку критику, на що Ќ≥к≥тченко саркастично посм≥хнувс¤, але н≥чого не сказав. јгресивн≥ше був настроЇний присутн≥й на розмов≥ Ћ.  аллаш, тод≥ начальник в≥дд≥лу  ƒЅ по боротьб≥ з ворожою пропагандою (здаЇтьс¤, так цей в≥дд≥л звавс¤). ¬≥н звинуватив мене в тому, що, мовл¤в, працю свою ¤ насправд≥ адресував не рад¤нському кер≥вництву, а писав њњ дл¤ закордону, про що св≥дчить, мовл¤в, вилученн¤ њњ в ћ. ћушинки. ћен≥ нелегко було спростовувати цю верс≥ю перед людьми, ¤к≥ вважали своЇю профес≥йною прониклив≥стю те, що могло бути просто профес≥йним стереотипом.

јле, зрештою, Ќ≥к≥тченко не став напол¤гати на в≥домч≥й "заготовц≥", а заходивс¤ переконувати мене в тому, що мен≥ треба займатис¤ л≥тературою, а не пол≥тикою (в цьому ¤ був з ним внутр≥шньо згоден, бо пол≥тичних амб≥ц≥й н≥коли не мав, Ч але ж саме житт¤ невблаганно штовхало до пол≥тики). ћабуть, виход¤чи з у¤вленн¤ (хибного!) про мене ¤к людину честолюбну, казав приблизно таке: от ви написали "≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥ю?"; сьогодн≥ навколо ц≥Їњ реч≥ зчинивс¤ аж≥отаж, але ск≥льки в≥н триватиме Ч ну, пТ¤ть рок≥в, ну, дес¤ть, ну, хай, пТ¤тдес¤т; а вам треба написати щось таке, що довгодовго житиме... Ќат¤кав на те, що за моЇю спиною хтось стоњть, що моњми руками, мовл¤в, хочуть загр≥бати жар ¤к≥сь л≥тературн≥ тузи (неважко було здогадатис¤, кого в≥н мав на уваз≥): хай ƒзюба ≥ —в≥тличний каламут¤ть воду, а ми будемо рибку ловити... ћен≥ було сумно в≥д того, що нав≥ть цей, без сумн≥ву, розумний ≥ досв≥дчений чолов≥к так прим≥тивно у¤вл¤в справу ≥ так незграбно намагавс¤ грати на не кращих струнах людськоњ душ≥.

ћенш дипломатичний характер мали зустр≥ч≥ з де¤кими ми кер≥вниками. "¬иховувати", "перевиховувати" Ч на те Ї спецслужби, а "директивн≥ органи" тим не бавл¤тьс¤. ≤ слушно робл¤ть (робили). «ав≥дуюч≥ в≥дд≥лами пропаганди й аг≥тац≥њ та науки ≥ культури ÷   ѕ” √. Ўевель ≥ ё.  ондуфор викликали мене (хоч ¤ ≥ не член парт≥њ) не задл¤ ¤когось химерного "д≥алогу", а на простий ≥ зрозум≥лий "килим" ≥ вели розмову в доброму прокурорському тон≥. ≤ дуже були обурен≥ й нав≥ть щиро ображен≥ тим, що ¤ не погодивс¤ з ними ≥ не ви¤вив бажанн¤ засудити св≥й "злочин". –озмова з ними була дуже гострою.

“рохи ≥накшими були дв≥ розмови з ≤. ƒ. Ќазаренком, колишн≥м секретарем ÷   ѕ”, а на той час директором ≤нституту ≥стор≥њ парт≥њ при ÷   ѕ”. ¬≥н п≥дкреслював, що говорить з≥ мною за дорученн¤м першого секретар¤ ÷   ѕ” ѕетра ёхимовича Ўелеста.  онкретн≥ питанн¤ нац≥онального становища ”крањни, порушен≥ в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ"?", в≥н не хот≥в обговорювати, кажучи: парт≥¤ сама все бачить, усе знаЇ ≥ вживаЇ вс≥х необх≥дних заход≥в дл¤ усуненн¤ хиб. Ќатом≥сть, вважаючи себе неаби¤ким теоретиком ≥ знавцем марксизму-лен≥н≥зму, в≥н терпл¤че втовкмачував мен≥ догми, ¤к≥ вважав за ≥стини марксизму-лен≥н≥зму, та намагавс¤ "зловити" мене на "перекрученн¤х" ≥ неточному, мовл¤в, цитуванн≥ Ћен≥на. јле головний його козир був досить неспод≥ваний ≥, сказати б, п≥кантний. я у своњй прац≥ цитував схвальн≥ висловлюванн¤ Ћен≥на про боротьбист≥в, заклики до союзу з ними. ≤ван ƒмитрович розТ¤снив: це були публ≥чн≥ за¤ви, необх≥дн≥ з м≥ркувань пол≥тичноњ тактики. « таЇмничозначущим вигл¤дом в≥н висунув свою шухл¤ду ≥ почав зачитувати мен≥ неопубл≥кован≥ лен≥нськ≥ тексти протилежного характеру, в тому числ≥ шифрован≥ телеграми про п≥дготовку л≥кв≥дац≥њ боротьбист≥в. ¬≥н мене спростував, але й гадки не мав: ¤кою ц≥ною!

≤ван ƒмитрович також попереджав, що ¤ не обберус¤ клопот≥в, ¤кщо "≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤?" набуде поширенн¤. јле цього можна уникнути, п≥дказував в≥н, ¤кщо автор напише статтю, в ¤к≥й покаже розкв≥т –ад¤нськоњ ”крањни. я знову й знову намагавс¤ звернути розмову на т≥ проблеми, про ¤к≥ йшлос¤ у прац≥, а ≤ван ƒмитрович знову ≥ знову повторював: парт≥¤ все бачить, усе знаЇ ≥ все, що треба, робить.

“ут ¤ мушу зупинитис¤ на верс≥њ про те, що свою працю ¤ писав буц≥мто чи то на замовленн¤, чи то з в≥дома ÷   ѕ”. ÷¤ верс≥¤ так чи ≥накше присутн¤ майже в ус≥х видавничих анотац≥¤х та передмовах до заруб≥жних видань "≤нтернац≥онал≥зму чи русиф≥кац≥њ?" ≥ в багатьох статт¤х та в≥дгуках. ¬ одних випадках говоритьс¤, що ¤ написав працю на пропозиц≥ю ј. —каби, тод≥шнього секретар¤ ÷   ѕ” з ≥деолог≥њ, в ≥нших Ч самого ѕ. Ўелеста. Ќ≥чого под≥бного, зв≥сно, не було ≥ не могло бути. «в≥дки ж уз¤лас¤ ц¤ досить ст≥йка верс≥¤? ћожливо, заруб≥жн≥ видавц≥ ≥ коментатори, розум≥ючи, що мен≥ доведетьс¤ в≥дпов≥дати за њхн≥ публ≥кац≥њ, хот≥ли в такий спос≥б полегшити моЇ становище: мовл¤в, йому ж сама влада запропонувала написати! ј коли вже мене заарештували, ц¤ верс≥¤ також "грала": от ¤ка п≥дступн≥сть Ч сам≥ ж запропонували людин≥ висловитис¤, а тепер карають! ћожливо, так в≥дгукнулис¤ чутки про певний ≥нтерес ѕ. Ўелеста до ц≥Їњ теми: здаЇтьс¤, парт≥йний апарат знайомили ≥з скороченою верс≥Їю "≤нтернац≥онал≥зму чи русиф≥кац≥њ?", розсилали њњ в обкоми. ¬т≥м, це лише моњ припущенн¤. ¬се могло бути й прост≥ше: колись в одному публ≥чному виступ≥ ј. —каба справд≥ кинув такий закид молодим "баламутникам" Ч мовл¤в, бунтують, чимось невдоволен≥, а хай по¤сн¤ть, чим саме. ≤ ¤ справд≥ десь сказав, що треба таки по¤снити. Ќевже ц≥ випадков≥ слова були почут≥ ≥ так трансформувалис¤? ј тепер к≥лька сл≥в про сам≥ заруб≥жн≥ публ≥кац≥њ та моЇ ставленн¤ до них.

ѕитанн¤ це виникло ще в розмов≥ з ≤. Ќазаренком. «астер≥гаючи мене в≥д "розповсюдженн¤" прац≥ (а ¤ не приховував, що даю њњ читати вс≥м, хто хоче), в≥н попереджав, що вона може таким чином потрапити зрештою за кордон, а там њњ надрукують, ≥, мовл¤в, "зд≥йметьс¤ такий галас, що..." (аж дивно, ¤к у недавн≥ ще часи фантастично переб≥льшували "небезпеку" закордонних публ≥кац≥й, ¤к њх бо¤лис¤, Ч водночас ц≥лковито зневажаючи св≥тову громадську думку, уповаючи на силу броньованого кулака, Ч ≥ ¤ким страшним гр≥хом дл¤ рад¤нськоњ людини њх вважали!). я не пов≥рив Ќазаренку: по-перше, не вважав свою працю такою вагомою, щоб њй надавали значенн¤ аж за кордоном; по-друге, був певен, що за кордоном вона б не припала до смаку, оск≥льки мо¤ аріументац≥¤ побудована переважно на прац¤х Ћен≥на та парт≥йних документах 20-х рок≥в, а головний њњ пафос Ч в≥дновленн¤ лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики та "≥стинного" соц≥ал≥зму: нащо ÷е "буржуазн≥й пропаганд≥"?! Ѕуквально так ¤ ≥ сказав Ќазаренку. ≤ був абсолютно щирий.

«годом ¤ зрозум≥в, що моЇ у¤вленн¤ про "буржуазну пропаганду" (нав≥¤не пропагандою нашою!) дуже нањвне, прим≥тивне. ≤ по¤ва заруб≥жних публ≥кац≥й не була вже дл¤ мене такою неспод≥ваною (хоч ≥ зд≥йснювано њх поза моЇю волею). як ¤ до них поставивс¤? ѕереживав суперечлив≥ почутт¤. « одного боку, думалос¤, що ¤коюсь м≥рою буде привернена увага св≥товоњ громадськост≥ до проблем ≥ становища ”крањни (певн≥ над≥њ ¤ покладав на реакц≥ю комун≥стичних парт≥й та л≥воњ ≥нтел≥генц≥њ Ч ≥ не зовс≥м помиливс¤: скаж≥мо, ≥тал≥йський переклад вийшов у видавництв≥ ≤тал≥йськоњ компарт≥њ, французький Ч також п≥д ег≥дою л≥вих сил, китайський Ч у крањн≥, ¤ку при всьому бажанн≥ не назвеш антикомун≥стичною), Ч отже, це п≥де, у¤вл¤лос¤, на користь ”крањн≥. “а й авторське самолюбство, признатис¤, було трохи пот≥шене. « другого ж боку, ¤ в≥дчував де¤ку тривогу ≥, головне, вину, провину. Ќе т≥льки перед сусп≥льством, державою (рад¤нська людина завжди потенц≥йно провинна перед державою!) ≥ не т≥льки через пост≥йний морально-психолог≥чний терор, а й вину перед самим собою, перед своњм св≥тогл¤дом, у ¤кому не було передбачено сол≥даризуванн¤ чи сп≥лкуванн¤ з "антикомун≥стичними" силами. я розум≥ю: дл¤ багатьох сучасних читач≥в, особливо молодих, це см≥шно, це порожн≥ слова. ўоб судити про мене ≥ моњ душевн≥ терзанн¤, треба було б знати моЇ покол≥нн¤, а ще б≥льше Ч мене самого, мою б≥ограф≥ю, мою ≥дейну еволюц≥ю. “ут ¤ можу сказати про все те лише в к≥лькох найзагальн≥ших словах Ч не час ≥ не м≥сце дл¤ спов≥д≥, ан≥ дл¤ мемуар≥в.

¬≥дкрию невеличку "таЇмницю". я людина, не захищена в≥д ≥нформац≥њ "мас мед≥а" ≥ вразлива на той пот≥к ≥нформац≥њ та ≥деолог≥чноњ енерг≥њ, ¤кий вони несуть, нер≥дко мимовол≥ "самокоригуюсь" або й пасую перед ними. ÷им ≥стотно в≥др≥зн¤юс¤ в≥д людей, панцирно захищених в≥д незг≥дливих з њхн≥ми власними погл¤д≥в, незручних дл¤ них факт≥в взагал≥. ¬ цьому мо¤ слабк≥сть, приречен≥сть на компром≥сне врахуванн¤ р≥зних чинник≥в ≥ п≥дход≥в.

∆артуючи, кажу соб≥, що ц¤ хвороба почалас¤ з дитинства. „итати ¤ навчивс¤ ще до школи, в ш≥сть рок≥в, але не з дит¤чих книжок, ¤ких у нашому роб≥тничому селищ≥ тод≥, в 30-т≥ роки, не було (принаймн≥ в наш≥й с≥мТњ"), а... з газет. Ѕатько приходив з роботи, приносив газету, с≥дав читати Ч ≥ ¤ коло нього. ј в моњ с≥м-в≥с≥м рок≥в в≥н уже просив мене дещо почитати, ≥ ¤ йому читав. (—ус≥да-л≥кар сваривс¤: дитин≥ того не можна, шрифт др≥бний, св≥тло в хат≥ погане, Ч але мене вже несила було зупинити). ќсобливе враженн¤ справл¤ли фото й ≥нформац≥њ з республ≥канськоњ ≤спан≥њ; незрозум≥л≥ под≥њ в ц≥й незрозум≥л≥й дл¤ мене земл≥ були в центр≥ розмов, що залишали в моТњй душ≥ не¤сне хвилюванн¤ (розмови про "ворог≥в народу" до мене не доходили, а може, њх ≥ уникали). ј в 1944 роц≥ ¤, вже 13-р≥чний хлопчисько, щодн¤ ходив до рудничного парткому, щоб прочитати в газетн≥й в≥трин≥ чергове зведенн¤ ≤нформбюро про нов≥ визволен≥ м≥ста. «годом мене стали пускати в парткаб≥нет, до газетних п≥дшивок, ¤ просиджував за ними годинами, зам≥сть учити уроки, перечитував ус≥ матер≥али з м≥жнародноњ пол≥тики, назубок знав столиц≥ вс≥х крањн св≥ту, вс≥х президент≥в ≥ премТЇр-м≥н≥стр≥в, а надто ж, звичайно, генеральних секретар≥в ус≥х незл≥ченних компарт≥й. ƒоросл≥ жартома говорили про мене ¤к про майбутнього "дипломата". ” школ≥ ¤, звичайно, був запеклим комсомольським актив≥стом, секретарем комсомольськоњ орган≥зац≥њ, членом райкому комсомолу. ¬елосипедом обТњздив увесь район ¤к позаштатний лектор райкому (а пот≥м обкому Ч зростанн¤!) Ћ —ћ”. ¬≥д оплати лекц≥й в≥дмовл¤вс¤. ƒивн≥ реч≥ тод≥ творилис¤: голодний 1947 р≥к (правда, у нас на ƒонеччин≥ в≥н не був такий страшний, ¤к де≥нде в ”крањн≥), а ¤кийсь пацан, шмаркач њздить по селах ≥ читаЇ колгоспникам лекц≥њ про м≥жнародне становище! ≤ люди приходили, слухали це дурне хлопТ¤че вит≥йство, невм≥лу ≥мпров≥зац≥ю з газетних фраз... Ќезбагненно!

Ќе менше шален≥в ¤ на комсомольськ≥й робот≥ ≥ в студентськ≥ роки. Ѕув секретарем ком≥тету комсомолу —тал≥нського педагог≥чного ≥нституту (тепер Ч ƒонецький ун≥верситет). Ѕоже, ск≥льки часу змарнував, ск≥лькох книжок не прочитав через це "комсомольське гор≥нн¤"! јле щось воно, може, й дало: ¤к≥сь соц≥альн≥ почутт¤, громад¤нськ≥ обр≥њ, здатн≥сть п≥дпор¤дковувати себе мет≥, позаособов≥й справ≥. „и, може, так мен≥ т≥льки здаЇтьс¤: самовт≥шанн¤? јле, в кожному раз≥, ¤ був не з тих казенних актив≥ст≥в Ч карТЇрист≥в, чинуш. я був з ≥ншого числа Ч ≥деал≥ст≥в, романтик≥в комсомольськоњ в≥ри. ¬к≥нц≥ 1952 року в допов≥д≥ на зв≥тно-виборч≥й комсомольськ≥й конференц≥њ так розкритикував дирекц≥ю ≥ партком ≥нституту, що м≥ське парт≥йне ≥ комсомольське начальство, ¤ке сид≥ло в презид≥њ, негайно припинило конференц≥ю й оголосило њњ нед≥йсною ("неперев≥рен≥ мандати"), а мене почали "т¤гати" по ≥нстанц≥¤х. ѕравда, секретар обкому парт≥њ з ≥деолог≥њ –оман ≤ванович  игинько, людина розважлива, пов≥вс¤ неординарно ≥ загальмував "справу", тим б≥льше, що студентство мене бурхливо п≥дтримувало. јле все одно мен≥ вже "шили" ≥ ¤кусь нев≥дому нам тод≥ "лен≥нградську опозиц≥ю", ≥ звТ¤зок ≥з "с≥он≥стами" (¤краз у розпал≥ була кампан≥¤ проти "л≥кар≥в-убивць", а особи певного роду зан¤ть, не дуже криючись, наш≥птували: "¬от пройдут выборы, и мы всех сионистов переселим в —ибирь, и теб¤ с ними"; ≥ донин≥ памТ¤таю, ¤к "мо¤" актив≥стка јс¤  . просила мене по¤снити, що д≥Їтьс¤, а ¤ сам н≥чого не розум≥в ≥ н≥¤к не м≥г заспокоњти њњ сл≥з). «вичайно, мо¤ "справа" ск≥нчилас¤ б погано. јле в цей час »осиф ¬≥ссар≥онович неспод≥вано в≥д≥йшов у в≥чн≥сть. Ќа траурному м≥тингу ¤ виступив з промовою, про ¤ку можна сказати х≥ба що словами грибоЇдовського –епетилова Ч "он плачет, а мы все рыдаем".

јле й тут хай не подумаЇ читач, що все було так однозначно Ќа зв≥стку про смерть —тал≥на ≥ в день його похорону ми вс≥ плакали ќднак ще задовго перед тим ¤ ≥ моњ друз≥ у своЇму кол≥ обговорювали його роль досить тверезо, ¤к на той час, висловлювалис¤ про нього ¤к про диктатора, обурювалис¤ його божев≥льним культом (так≥ ж думки виникали у мене та моњх друз≥в ≥ в шк≥льн≥ роки; про це ¤ м≥г би багато розпов≥сти, ¤к ≥ про ставленн¤ до —тал≥на наших батьк≥в ≥ д≥д≥в Ч це неправда, що народ його боготворив). як≥ розмови точилис¤ у нас, у студентському гуртожитку в м≥ст≥ —тал≥но, в 1952 роц≥! ≤ Ч н≥чого об≥йшлос¤, донощик≥в не знайшлос¤. ƒалеко ще було в≥дпов≥дним службам до досконалост≥, ¤коњ вони дос¤гли в п≥зн≥ш≥ часи.

ѕ≥сл¤ смерт≥ —тал≥на розпочавс¤ був "стал≥нський призов" до парт≥њ, на зразок ≥сторичного лен≥нського. ≤ ¤ подав за¤ву. ѕроте н≥¤кого призову не в≥дбулос¤ Ч з ћоскви над≥йшла команда тихенько припинити цю акц≥ю. јле ще до того мене забракували на зас≥данн≥ райкому комсомолу Ч не дали характеристики. ¬се було зроблене на вищому р≥вн≥ функц≥онерського фарисейства. ѕро скандал ≥з зв≥тно-виборчими зборами мен≥ не нагадували. ѕочали засипати запитанн¤ми про р≥зн≥ дати в ≥стор≥њ комсомолу, про героњв комсомолу ≥ генсек≥в заруб≥жних компарт≥й (це було коронне питанн¤ при вступ≥ до комсомолу й до парт≥њ). ј ¤ все те ще з≥ шк≥льних рок≥в назубок знав, серед ноч≥ м≥г би в≥дпов≥сти. ƒовго вони мучилис¤, упр≥вали, не могли мене сп≥ймати. ≤ все-таки сп≥ймали. Ќа чому б ви думали? ’тось загадав: назв≥ть пр≥звища секретар≥в ÷  ¬Ћ —ћ. ј њх було семеро. я ш≥стьох назвав, а сьомого (чи сьому) забув. Ѕоже, ¤к тут зрад≥ло бюро –  Ћ —ћ”! ≤ мене тут же забракували. ”¤вл¤Їте моњ муки? ѕарт≥¤-то парт≥Їю (хоч ¤ тод≥ ще й не м≥г думати, що воно на краще), Ч але на чому сп≥ймали! ≤ кого? ћене, ¤кий знав цих пр≥звищ ≥ дат б≥льше, н≥ж ус≥ члени вс≥х бюро, разом уз¤т≥! ≤ см≥х, ≥ горе...

я дозволив соб≥ зробити цей л≥рико-ностальг≥йний в≥дступ (њх таких могло б бути багато!) не з любов≥ до своЇњ б≥ограф≥њ, а дл¤ того, щоб читач зрозум≥в чи врахував: прац¤ "≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤?" вийшла з-п≥д пера не ¤когось спец≥ального "дисидента" (¤к ¤ не люблю це слово!), а з-п≥д пера людини, ¤ка була (а почасти, може, и залишаЇтьс¤) продуктом (може, все-таки не найг≥ршим) системи, орган≥чно з нењ виросла, пройшла довгий ≥ складний шл¤х до критичноњ переоц≥нки ц≥Їњ системи, а все-таки н≥коли не почувала себе њњ ворогом, лише хот≥ла привести њњ у в≥дпов≥дн≥сть з "≥деалом". ј тим ≥деалом у¤вл¤вс¤ "справжн≥й" соц≥ал≥зм (чи комун≥зм) Ч справедлив≥сть, р≥вн≥сть, братерство. ƒуже загальниковий, туманний ≥деал. јле й дуже люд¤ний, а тому Ч в≥чний, хоч ≥ в р≥зних ≥деолог≥чних та пол≥тичних трансформац≥¤х. «годом прийшло розум≥нн¤ й нац≥ональних проблем, ≥ потреби свободи. јле руш≥Їм Ч моральним ≥ психолог≥чним Ч було почутт¤ справедливост≥.

ўе в перш≥ студентськ≥ роки ¤ належав до тих незл≥ченних, кому "байдуже", ¤кою мовою говорити ≥ до ¤коњ нац≥њ належати, ≥ хто свою "байдуж≥сть" ладен був гордо нести ¤к еталон ≥нтернац≥онал≥зму ≥ загальнолюдськоњ сутност≥. ј пот≥м почав задумуватис¤: байдуже-то байдуже, але чому вс≥ т≥ в ”крањн≥, кому н≥бито байдуже, насправд≥ байдуж≥ (а часом ≥ ворож≥, св≥домо чи несв≥домо) саме ≥ т≥льки до украњнськоњ мови, до украњнськоњ культури, до ”крањни взагал≥? ≤ куди д≥ваЇтьс¤ њхн¤ "байдуж≥сть" та "≥нтернац≥ональна" безсторонн≥сть, коли справа торкаЇтьс¤ престижу њхньоњ набутоњ рос≥йськост≥? ўо за цим криЇтьс¤, ¤кий механ≥зм мотивац≥й ≥ ор≥Їнтац≥й, ¤к≥ стих≥йно виникл≥ чи режимно створен≥ обставини?  ому ≥ нав≥що потр≥бно, щоб ц≥л≥ народи переставали бути собою ≥ притому не творили щось нове, а просто вливалис¤ в ≥нший народ, позбавл¤ючи ≥ його власного обличч¤? „и це шл¤х до р≥вност≥ ≥ вселюдськоњ сол≥дарност≥? ≤ чи морально ставати на б≥к дужчого проти слабшого?

Ѕезл≥ч таких питань поставало одне за одним... я шукав на них в≥дпов≥д≥ ≥ не знаходив. „ому, наприклад, одн≥й людин≥ дороге р≥дне слово, картини минулого, образ свого народу, бол¤ть його кривди, над усе хвилюЇ питанн¤: Ї в нього ≥сторичне майбутт¤ чи н≥, збережутьс¤ дл¤ людства ц≥нност≥, ¤к≥ в≥н створив, чи н≥, а ≥нш≥й людин≥ поруч ≥з т≥Їю нав≥ть невт¤мки, про що тут ≥детьс¤. ≤ н≥¤кими аріументами н≥чого њй не доведеш. ј наче ж однаков≥ люди Ч ≥ р≥внем розвитку, ≥ моральною пор¤дн≥стю, ≥ погл¤дами на все ≥нше Ч кр≥м цього. ћоже, тут справа не т≥льки в знанн¤х (про вихованн¤ не кажу, бо його у нас немаЇ Ч за окремими ≥ндив≥дуальними вин¤тками), а й у ¤кихось химерних комб≥нац≥¤х життЇвих вражень, у ¤кихось тонких, важко враховуваних емоц≥йних, духовних та ≥нших чинниках? „асом мен≥ здаЇтьс¤ (хоч це, мабуть, нањвне, дов≥льне у¤вленн¤), що й у мен≥ н≥коли б не прокинулос¤ в≥дчутт¤ ”крањни, ¤кби не одне глибоке зворушенн¤ в дитинств≥: мен≥ рок≥в пТ¤ть, ¤ у бабус≥ на хутор≥, лежу на р¤денц≥ коло р≥чки, а десь далеко за ставком невидим≥ д≥вчата сп≥вають: "¬ к≥нц≥ гребл≥ шумл¤ть верби..." ≤ щось таке було в т≥й далек≥й п≥сн≥, що й дос≥ душа тужить...

’ай пробачить мен≥ читач ц≥ субТЇктивн≥ рефлекс≥њ. ћоже, вони допоможуть зрозум≥ти де¤к≥ особливост≥ моЇњ позиц≥њ в р≥зн≥ часи ≥ мою невм≥стим≥сть у стереотип ортодоксального дисидентства, ≥ моЇ в≥дставанн¤ в≥д нин≥шнього р≥вн¤ пол≥тичного радикал≥зму та нин≥шньоњ температури украњнського патр≥отизму.

¬ертаюс¤ до колотнеч≥ навколо по¤ви "≤нтернац≥онал≥зму чи ру. сиф≥кац≥њ?" Ќе буду опов≥дати про неск≥нченн≥ "проробки" на р≥зних зборах та зас≥данн¤х презид≥њ правл≥нн¤ —п≥лки письменник≥в ”крањни, про зн¤тт¤ то з одн≥Їњ роботи, то з ≥ншоњ Ч це дошкул¤ло тод≥, а тепер здр≥бн≥ло й забулос¤. ¬≥д мене домагалис¤ в≥дмови в≥д написаного й самоосудженн¤, а коли не вдалос¤ Ч зТ¤вилас¤ 1969 року брошура "ўо ≥ ¤к обстоюЇ ≤. ƒзюба?" јвторство њњ не¤сне Ч здаЇтьс¤, њњ просто скомпонували ≥з реценз≥й, до написанн¤ ¤ких зобовТ¤зали прац≥вник≥в к≥лькох ≥нститут≥в јкадем≥њ наук, з псевдон≥мом колективного автора "Ѕогдан —тенчук". Ѕрошура була витримана в запахущих традиц≥¤х нашоњ "контрпропаганди". "”повали" на безмежне нагн≥танн¤ брудноњ лайки, а не на лог≥ку чи аріументи, ¤ких н≥зв≥дки було вз¤ти. ѕравда, в де¤ких розд≥лах Ч р≥зн≥ ж люди писали Ч трапл¤лис¤ й слушн≥, пут¤щ≥ зауваженн¤. јле загалом "викритт¤" були такого ось р≥вн¤. я, прим≥ром, ставив питанн¤: чому у нас не видають ћ. ƒрагоманова, ћ. √рушевського, ћ. ћаксимовича, …. Ѕод¤нського, ќ. Ћазаревського, ¬. јнтоновича, —. ѕодолинського, ћ. «≥бера та ≥нших украњнських ≥сторик≥в, соц≥олог≥в, економ≥ст≥в. "Ѕогдан —тенчук" же у в≥дпов≥дь називаЇ мене наклепником, "нечесною", "малоосв≥ченою" людиною Ч бо ж, бачте, хоч твори цих автор≥в справд≥ не видають, але про них "≥снуЇ чимала л≥тература". ј коли ¤ питав, чому не друкують ¬. ¬инниченка, ћ. ’вильового, ћ. ≤вченка, √. „упринку, ћ. ™вшана, ¬. ѕ≥дмогильного, ћ. ƒрай-’мару, —. ™фремова, ј. Ќ≥ковського та ≥нших письменник≥в ≥ л≥тературознавц≥в, "Ѕ. —тенчук" у цьому вбачав моЇ бажанн¤ розвалити –ад¤нську владу шл¤хом пропаганди твор≥в нац≥онал≥стичних, антирад¤нських л≥тератор≥в: "«розум≥ло, чому ≤. ƒзюб≥ вельми хот≥лос¤ б побачити њхн≥ твори на полиц¤х книгарень, але комун≥сти й т≥, хто под≥л¤Ї њх погл¤ди, переконан≥, що, кр≥м шкоди, ц¤ л≥тература н≥чого дл¤ духовного прогресу украњнського народу принести не в змоз≥"; "...≤. ƒзюб≥ та його однодумц¤м треба раз ≥ назавжди запамТ¤тати, що комун≥сти н≥коли не пропагували ≥ не будуть пропагувати антисоц≥ал≥стичн≥, контрреволюц≥йн≥ ≥дењ та њх автор≥в". јбо такий "прийом": де¤к≥ з автор≥в, назван≥ у моњй прац≥ ¤к так≥, що њх не друкують, були надрукован≥ в наступн≥ роки. Ќа ц≥й "п≥дстав≥" "Ѕ. —тенчук", ≥гноруючи датуванн¤, звинува-

чуЇ мене у фальсиф≥кац≥њ... ѕолем≥чний стиль "Ѕ. —тенчука" також в≥дпов≥дного р≥вн¤: ƒзюба "горлаЇ", "блудить", "блюзн≥рствуЇ", "плете павутину", в≥н Ч "ретроград" ≥ "пол≥тичний провокатор", "хот≥в би на ”крањн≥ орган≥зувати погроми ≥ братовбивчу р≥зню", нарешт≥ Ч "йому хоч к≥л на голов≥ теши". ќце останнЇ особливо симптоматичне: так, тесали, тесали своњ казенн≥ к≥лки на людських головах...

ƒотепну в≥дпов≥дь "Ѕ. —тенчуков≥" дав ¬Т¤чеслав „орнов≥л у самвидав≥вськ≥й брошур≥ "ўо ≥ ¤к обстоюЇ Ѕ. —тенчук" (1969).

« ус≥х звинувачень, що њх проти мене висувано, найдошкульн≥шим дл¤ мене було звинуваченн¤ в тому, що моњ ≥дењ ≥ моЇ ≥мТ¤, мовл¤в, використовуЇ буржуазна пропаганда в боротьб≥ проти соц≥ал≥зму, рад¤нськоњ влади. —ьогодн≥ це звинуваченн¤ звучить см≥шно, ≥ багато кому з молодших людей, певно, невт¤мки, ¤к можна було бол¤че на нього реагувати, д≥ставати в≥д цього душевн≥ травми. јле ж треба мислити ≥сторично. “очилас¤ запекла холодна в≥йна м≥ж "двома св≥тами". јтмосфера, настроњ, пон¤тт¤, вс¤ реальн≥сть 60-х рок≥в докор≥нним чином в≥др≥зн¤лас¤ в≥д нин≥шн≥х. ѕринаймн≥ дл¤ мене, Ч а особист≥сть автора, ¤к-не-¤к, щось та важить, ≥ њњ теж треба враховувати. —убТЇктивно дл¤ мене була дуже неприЇмною та обставина, що з≥ мною "сол≥даризувалис¤" ≥ мене п≥дтримували на «аход≥ люди, чињ пол≥тичн≥ позиц≥њ дл¤ мене були чужими або незрозум≥лими, люди, про ¤ких наша пропаганда створила у¤вленн¤, що в холодн≥й в≥йн≥ вони сто¤ть "по той б≥к барикад". “уди ж хот≥ла оф≥ц≥йна пропаганда пом≥стити й мене. јле ¤ довго в≥дмовл¤вс¤ публ≥чно висловитис¤ з цього приводу Ч з суто моральних м≥ркувань: адже та за¤ва, ¤коњ в≥д мене вимагали, сприймалас¤ б ¤к вимушена, зроблена п≥д тиском, Ч нав≥ть ¤кби вона в≥дпов≥дала моЇму внутр≥шньому переконанню. Ћише п≥сл¤ к≥лькох гострих обговорень на зас≥данн¤х кер≥вництва —ѕ” ¤ погодивс¤ опубл≥кувати в "Ћ≥тературн≥й ”крањн≥" листа, в ¤кому в≥дмежовувавс¤ в≥д своњх закордонних ≥нтерпретатор≥в. “акоњ за¤ви дуже домагалис¤ в≥д мене ≥ де¤к≥ друз≥, ≥ т≥ люди в кер≥вництв≥ —п≥лки письменник≥в, ¤к≥ хот≥ли мене "зберегти", ≥, ¤к могли, боронили, але потребували дл¤ цього ¤когось "аріументу". я не надавав великого значенн¤ членству у —п≥лц≥, але був зворушений тим, що, незважаючи на пр¤м≥ вказ≥вки "зверху", проти мого виключенн¤ голосували не лише к≥лька однодумц≥в з молодшого покол≥нн¤, а й де¤к≥ старш≥ товариш≥ Ч јгата “урчинська, —ава √олован≥вський. «а¤ва в "Ћ≥тературн≥й ”крањн≥" була дуже стриманою, вона не задовольнила оф≥ц≥йн≥ кола, але водночас викликала неадекватно гостру реакц≥ю серед частини украњнських патр≥от≥в Ч з тих, ¤к≥ плекають нашу добру стару традиц≥ю: у всьому, що виходить за меж≥ њхнього пр¤мол≥н≥йного рефлексу вбачати "зраду".

ј з≥ —п≥лки менетаки виключили. ¬же п≥зн≥ше, у березн≥ 1972 poку. јле тод≥ вже лютував терор: ѕ. ё. Ўелест, ¤кий, здаЇтьс¤, трохи намагавс¤ його стримати, вже сам вис≥в на волосин≥ ≥ не мав реальноњ влади; в≥дбулис¤ масов≥ арешти, мене також щодн¤ викликали на допити, ≥ було вже ¤сно, що мене жде. якогось дн¤ мене запросили до —п≥лки н≥бито дл¤ бес≥ди з товаришами ј ≥ Ѕ. “а коли ¤ прийшов, то й у цьому ви¤вивс¤ др≥бТ¤зковий обман: н≥¤ка не бес≥да, н≥¤к≥ не ј ≥ Ѕ мене ждала у похмур≥й тиш≥ вс¤ презид≥¤ правл≥нн¤ —ѕ”. я сказав: "ѕитанн¤, ¤ке ви н≥бито з≥бралис¤ вир≥шувати, вир≥шене давно ≥ без вас". ≤ хот≥в п≥ти геть. јле мене втримали. ’оч ус≥ розум≥ли, що ¤ сказав правду. “≥льки ћикола ѕлатонович Ѕажан чомусь образивс¤ ≥ вкрай роздратованим тоном, ¤кий не пасував до його ≥мпозантного вигл¤ду, заперечив: "Ќ≥, мен≥ н≥хто н≥чого не наказував, ¤ прийшов сюди з власноњ вол≥". ћайже за покликом серц¤. Ќе буду описувати переб≥г цього драматичного (за температурою виступ≥в) зас≥данн¤, хоч добре його памТ¤таю. Ќе треба. «вичайно, мене ще могли б (≥ хот≥ли) оборонити, ¤кби ¤ п≥шов на поступки, на ¤к≥ тод≥ п≥ти не м≥г. ѕ≥сл¤ того, ¤к одностайно проголосували за моЇ виключенн¤, ¤ сказав: "“ут говорилос¤, що моЇ перебуванн¤ в —п≥лц≥ було дл¤ нењ т¤гарем ≥ заважало њй обстоювати украњнську мову ≥ культуру. я радий, що тепер ц≥Їњ перешкоди не буде ≥ —п≥лка зможе нарешт≥ по-справжньому за них боротис¤".

÷е було сказано ≥з сарказмом ≥, мабуть, трохи спересерд¤. “а вже буквально через к≥лька дн≥в ¤ м≥г би щось под≥бне сказати без сарказму. √н≥в м≥й швидко минув (та й не був в≥н великий). «ате ¤ зрозум≥в, що ≥накше й бути не могло. ≤ старшим колегам сп≥вчував: њм було морально важче, н≥ж мен≥; ¤ нав≥ть вину перед ними в≥дчував за те, що поставив шановних людей у фальшиве становище.

Ѕагато тепер нар≥кань на тод≥шнього першого секретар¤ —п≥лки ¬асил¤ ѕавловича  озаченка. Ќе берус¤ його виправдовувати чи звинувачувати. «наю одне: мене в≥н боронив перед "найвищими ≥нстанц≥¤ми" до останньоњ можливост≥ ≥ мусив виступити ≥з звинуваченн¤ми проти мене лише тод≥, коли й ус≥ мусили, коли н≥чого ≥ншого не залишалос¤, коли довелос¤ чинити зг≥дно з "парт≥йною дисципл≥ною".

Ќ≥ за ким не бачу вини перед≥ мною особисто. Ќав≥ть за тими, хто мене ображав, арештовував, судив. Ќав≥ть за тими, хто п≥дписував авторитетн≥ експертизи, що квал≥ф≥кували мене ¤к ворога рад¤нськоњ влади. ѕамТ¤таю њхн≥ шановн≥ ≥мена. јле Ч забув. Ќе було цього.

ј от тим, хто загубив ¬асил¤ —туса та ≥нших, хто скал≥чив ≤вана —в≥тличного, прощати важче.

я вже говорив, що н≥коли не почувавс¤ пол≥тиком ≥ не хот≥в ним бути. «а тему, окреслену в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ?", вз¤вс¤ лише тому, що н≥хто ≥нший тод≥ за нењ не бравс¤ в ширшому обс¤з≥ (хоч окрем≥ аспекти њњ Ч насамперед мовн≥ Ч вже розробл¤ли ћатв≥й Ўестопал, Ћеопольд ященко та ≥н.). я думав: оце напишу, висловлю набол≥ле, зТ¤сую своЇ розум≥нн¤ речей ≥ вернус¤ до л≥тератури, щоб б≥льше в≥д нењ не в≥дриватис¤, займатис¤ своњм пр¤мим д≥лом. “а вийшло ≥накше. ѕрац¤ "≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤?" зм≥нила всю мою долю. „ерез в≥дсутн≥сть у нашому сусп≥льств≥ пол≥толог≥њ, правдивоњ розмови про набол≥л≥ проблеми ”крањни, через наше тривале нац≥онально-пол≥тичне "н≥муванн¤" вона набрала невластивого њй, надм≥рного значенн¤, заповнюючи багатор≥чний вакуум. я завжди вважав ≥ тепер вважаю, що надто палк≥ њњ прихильники безбожно переоц≥нюють њњ.

ћене однаково обт¤жували ¤к переб≥льшен≥, незаслужен≥ похвали прихильник≥в, так ≥ не менш незаслужена хула ненависник≥в, що вбачали в мен≥ "нац≥онал≥ста" (в шов≥н≥стичному розум≥нн≥), ¤ким ¤ н≥коли не був. јдже й за ”крањну мен≥ бол≥ло серце ≥ ¤ обставав за нењ (¤к м≥г) не тому, що ставив њњ над усе ≥ н≥чого, кр≥м нењ, не бачив, а тому, що бачив њњ р≥вноц≥нною з ≥ншими: вона маЇ право на все, що притаманне будь-¤кому народов≥. Ќе б≥льше.

“им часом мен≥ приписували нер≥дко що кому заманетьс¤. ≤ багато хто на св≥й лад тлумачив "≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥ю?". ¬ певному (хай, зрештою, ≥ вузькому) кол≥ створювавс¤ абсолютно м≥ф≥чний образ "ƒзюби", ≥ ¤ ставав заложником цього м≥фу, немовби мусив йому п≥дпор¤дковуватис¤. ÷¤ фальшива ситуац≥¤ мучила мене дедал≥ б≥льше, ставала нестерпною. ∆ива людська ≥стота, здатна до зм≥н ≥ спрагла розвитку, не вл¤гаЇ в готову портретну рамку.

я, звичайно, знайшов би вих≥д ≥з ц≥Їњ ситуац≥њ, ≥дучи власною, а не чужою дорогою. јле ви¤вилос¤, що часу на це мен≥ вже не було дано. "–озвТ¤зка" прийшла ззовн≥, безглузда ≥ брутальна: арешт.

ƒотюрми ¤ потрапив у момент роздвоЇност≥ ≥ внутр≥шньоњ боротьби, а це пог≥ршувало моЇ становище. Ќе буду описувати ц≥ 18 м≥с¤ц≥в Ч тут не м≥сце й не час дл¤ ц≥Їњ "пов≥ст≥". —кажу лише, що все там робилос¤ з найскрупульозн≥шим дотриманн¤м закон≥в, т≥льки ж закони служили беззаконню.

„ому ¤ зрештою погодивс¤ написати листа, опубл≥кованого в "Ћ≥тературн≥й ”крањн≥" 9 листопада 1973 року, з визнанн¤м своњх помилок ≥ проханн¤м до ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањнськоњ –—– про помилуванн¤? ¬≥н був сприйн¤тий ¤к в≥дмова в≥д власних погл¤д≥в јле мен≥ у¤вл¤лос¤, що ¤ вкладаю в нього ≥нший зм≥ст: запереченн¤ того, що мен≥ приписувалос¤. я хот≥в заперечити той образ, ¤кий мен≥ навТ¤зували, але ¤кий не був моњм. “ому свою за¤ву ¤ розгл¤дав ¤к самозахист Ч ≥ншого способу самозахисту тод≥ в мене не було. ’очуть зробити з мене ворога, антирад¤нщика, нац≥онал≥ста? я ним не Ї ≥ скажу, що ним не Ї. ј ¤кщо дав ¤к≥сь п≥дстави так себе розум≥ти, Ч в цьому винен. ≤ справд≥ думав, що в чомусь важливому помиливс¤.

ѕередбачав, що б≥льш≥сть сприйме мою за¤ву ¤к самозреченн¤ јле м≥ркував так: моњ головн≥ задуми ≥ справи ще попереду, своЇю працею ¤ доведу, ким ¤ Ї ≥ дл¤ чого живу.

ј тепер: ¤к ¤ сьогодн≥ розц≥нюю написане двадц¤ть пТ¤ть рок≥в тому Ч "≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥ю?".

ѕо-перше, це була правда про становище ”крањни, про наш нац≥ональний б≥ль. ≤ час п≥дтвердив, що це була правда. —ьогодн≥ вс≥ ми про нењ говоримо. я радий, що сусп≥льство њњ усв≥домлюЇ (нав≥ть у набагато б≥льшому обс¤з≥, н≥ж ¤ чвертьстол≥тт¤ тому), Ч це даЇ над≥ю на пор¤тунок. јле була б набагато б≥льша рад≥сть, ¤кби час показав, що картина, намальована колись в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи русиф≥кац≥њ?", неправдива, дов≥льна, нав≥¤на ¤коюсь субТЇктивною оманою. ≤ ¤кби не було потреби сьогодн≥ передруковувати цю р≥ч ≥ взагал≥ згадувати про все те...

ўо ж до зм≥сту й аріументац≥њ скажу: сьогодн≥ далеко не все мене задовольн¤Ї. «а роки перебудови ≥ в≥дносноњ гласност≥ зТ¤вилос¤ ст≥льки ран≥ше не в≥домих факт≥в ≥ ст≥льки ще проблем випливло на поверхню, що, звичайно, нин≥ Ї можлив≥сть (≥ потреба!) осмислити цю фатально невичерпну тему масштабн≥ше ≥ з нових позиц≥й: не обмежуючи себе традиц≥йним п≥дходом. «рештою, м≥й тод≥шн≥й заклик Ч повернутис¤ до лен≥нських принцип≥в, до нац≥ональноњ пол≥тики 20-х рок≥в Ч звучить сьогодн≥ нањвно. ’оча б тому, що так≥ "поверненн¤" до перейдених етап≥в в ≥стор≥њ неможлив≥. ѕравда, ¤ й не мав на уваз≥ "поверненн¤" в буквальному значенн≥, а лише в≥дновленн¤ самого принципового п≥дходу. јле й його сьогодн≥ недостатньо Ч зовс≥м ≥нша ≥сторична ситуац≥¤, ≥нший стан народу, ≥нш≥ завданн¤ й можливост≥.

ўодо мого "оперт¤ на Ћен≥на". ƒл¤ начальства, ¤ке вважало себе Їдиним розпор¤дником лен≥нськоњ спадщини, нав≥ть ¤кщо знало Ћен≥на з двох-трьох цитат, послужливо п≥дсунених референтами, все було ¤сно: ƒзюба фальсиф≥куЇ Ћен≥на, "маскуЇтьс¤" Ћен≥ним тощо. « другого ж боку, де¤к≥ "нац≥онали" казали: от вдалу форму знайшов ƒзюба Ч бТЇ комун≥ст≥в њхньою ж зброЇю.

ћушу сказати, що ≥ т≥, ≥ т≥ помил¤лис¤ щодо мого субТЇктивного настановленн¤. я справд≥ тод≥ був п≥д глибоким враженн¤м в≥д лен≥нського п≥дходу (особливо в останн≥ роки його житт¤) до нац≥онального питанн¤ ≥ в≥рив у те, що, керуючись цим п≥дходом, можна вийти з кризи ≥ знайти шл¤х до нац≥ональноњ справедливост≥.

—ьогодн≥, зв≥сно, вже н≥хто не ≥деал≥зуЇ Ћен≥на. ўодо мене, то на мене приголомшливе враженн¤ справили де¤к≥ нов≥ документи ≥ публ≥кац≥њ про добу революц≥њ, Ћен≥на та його оточенн¤, а особливо солжен≥цинський "јрх≥пелаг √”Ћј√", недавно прочитаний. ≤ все ж таки ¤ вважаю, що ≥ до Ћен≥на треба ставитис¤ обТЇктивно. ≤ треба бачити його розвиток, зм≥ну п≥дход≥в до буд≥вництва соц≥ал≥зму ≥ його характеру, до м≥жнац≥ональних в≥дносин, до буд≥вництва багатонац≥онального —оюзу. Ѕагато з цих його ≥дей ще не усв≥домлен≥ ≥ не вичерпан≥, нав≥ть не випробуван≥.

јле хочу звернути увагу ще на один б≥к справи. —ьогодн≥ критика Ћен≥на ведетьс¤ не лише з демократичних позиц≥й, а й з позиц≥й назадницьких, монарх≥чних, великодержавницько-шов≥н≥стичних. ¬ласне, вона сьогодн≥ в —оюз≥, в –ос≥њ активн≥ша, агресивн≥ша, н≥ж ота перша, демократична, ≥ ¤вл¤Ї велику небезпеку, особливо дл¤ ”крањни, дл¤ наших нац≥ональних над≥й. ћен≥ здаЇтьс¤, ми недооц≥нюЇмо розмаху ≥ загрози т≥Їњ великодержавницько-шов≥н≥стичноњ хвил≥, ¤ку зд≥ймаЇ вже не лише "ѕам¤ть", а й де¤к≥ "респектабельн≥" л≥тературн≥ органи в –ос≥њ, ≥ не т≥льки л≥тературн≥. ј Ћен≥на можна зап≥дозрити в чому завгодно, т≥льки не в рос≥йському нац≥онал≥зм≥ чи шов≥н≥зм≥. ўодо енерг≥њ ≥ чистоти протисто¤нн¤ квасному патр≥отизмов≥ й шов≥н≥змов≥ в ≥стор≥њ рос≥йськоњ сусп≥льноњ думки з Ћен≥ним може зр≥вн¤тис¤ т≥льки √ерцен. ѕрочитайте його, Ћен≥нове, "ѕро нац≥ональну горд≥сть великорос≥в". я розум≥ю, що у рос≥¤н не менше п≥дстав дл¤ тривог ≥ бол≥в, н≥ж у будь-¤коњ ≥ншоњ нац≥њ —оюзу. ≤ голоси на захист рос≥йськоњ природи, рос≥йськоњ культури, мови, життЇвих ≥нтерес≥в рос≥йського народу так≥ ж природн≥ й неминуч≥, ¤к ≥ голоси речник≥в ус≥х ≥нших народ≥в. јле чому де¤к≥ люди, в тому числ≥ й ≥нтел≥гентн≥, бТють на сполох по-чудернацькому злов≥сно: "»мпери¤ гибнет!", чому пор¤тунок дл¤ рос≥йського народу вбачають у в≥дновленн≥ ≥мперських структур, у поверненн≥ "былого величи¤" Ч забуваючи, що причиною вс≥х нещасть рос≥йського народу саме й було оце прагненн¤ його можновладц≥в до "величи¤", тобто пануванн¤ над навколишн≥м св≥том; чому вс¤ке запереченн¤ шов≥н≥зму таврують ¤к "русофоб≥ю", а натом≥сть предТ¤вл¤ють претенз≥њ до ≥нших народ≥в ¤к н≥бито невд¤чних ≥ мало не нахл≥бник≥в.

¬загал≥ нин≥ п≥шла ¤кась пошесть Ч виставл¤ти необірунтован≥ ≥ неперев≥рен≥ "рахунки" в≥д ≥мен≥ н≥бито одного народу ≥ншому або ≥ншим. якщо пов≥рити такому "позивачев≥", то весь —оюз живитьс¤ виключно соками його земл≥. јле оск≥льки в ≥нших республ≥ках вису. ваютьс¤ зустр≥чн≥ "рахунки", то, природно, постаЇ питанн¤: хто ж урешт≥ решт, кого утримуЇ ≥ хто чий кривдник? јдже ж дивна р≥ч виходить: споконв≥ку кожен народ сам себе годував ≥ утримував, а тепер чи не кожен опинивс¤ п≥д п≥дозрою у дармоњдств≥ й нахл≥бництв≥. ≤ мало не кожна республ≥ка ой ¤к заборгувала великодушн≥й ≥ терпл¤ч≥й казн≥!

ѕевно, перша розгадка тут найпрост≥ша: оск≥льки у нас не було (та й немаЇ) у широкому користуванн≥ статистики й ≥нформац≥њ, ¤ка бодай наближено в≥дбивала б економ≥чн≥ в≥дносини та виробничо-господарськ≥ обм≥ни м≥ж республ≥ками, залишаЇтьс¤ найширший прост≥р, вол¤ вольна¤ дл¤ будь-¤ких найут≥шн≥ших дл¤ нац≥ональноњ гордин≥ домисл≥в. јдже ж вважала маса людей до останнього часу (а де¤к≥ й дос≥ вважають), що "ми" мало не весь св≥т годуЇмо ≥ т≥льки через те сам≥ скапцан≥ли. ј т≥ окрем≥ статистичн≥ показники стосовно економ≥чних в≥дносин м≥ж республ≥ками (¤к ≥ м≥ж республ≥ками та ÷ентром), ¤к≥ стають доступними громадськост≥, ще б≥льше заплутують картину: через дов≥льн≥сть ≥ фантастичн≥сть "призначених" згори ц≥н на продукц≥ю. —каж≥мо, за д≥ючими розц≥нками ”крањна "заборгувала" ÷ентров≥ близько пТ¤ти м≥ль¤рд≥в карбованц≥в. Ќу, хто ж пов≥рить, що багата, могутн¤, розвинена республ≥ка не здатна звести к≥нц≥ з к≥нц¤ми, що наш працьовитий народ Ч нахл≥бник центральних в≥домств?

≤ тут, мен≥ здаЇтьс¤, ми п≥дходимо до головного джерела таких стереотип≥в, ус≥х цих м≥стиф≥кац≥й та м≥ф≥в нац≥онально хвороњ св≥домост≥. ѕодумаймо ось про що. јдже кожна з наших республ≥к ≥ автоном≥й пос≥даЇ т≥ чи ≥нш≥ Ч багат≥ Ч ресурси, кожен народ маЇ св≥й немалий виробничий, науково-техн≥чний, ≥нтелектуальний потенц≥ал, достатн≥й не лише дл¤ неб≥дного ≥снуванн¤, а й дл¤ процв≥танн¤ в сучасному св≥т≥. јдже ¤кщо, скаж≥мо, јрабськ≥ ≈м≥рати дос¤гли такого добробуту за рахунок самоњ т≥льки нафти, то чому "чорне золото" не ощасливило н≥ јзербайджан, н≥ ханти-манс≥йськ≥ крањ та решту —иб≥ру, а швидше принесло њм спустошенн¤? „ому "б≥ле золото" Ч бавовна Ч н≥чого, кр≥м страждань, не дало народам —ередньоњ јз≥њ? ўо д≥стаЇ "валютний цех" –ад¤нського —оюзу Ч якут≥¤ Ч за своњ алмази, хутровинн¤ ≥ золото, уже справжнЇ, не б≥ле ≥ не чорне, а золоте? ÷≥ й так≥ ж питанн¤ можна ставити без к≥нц¤ щодо будь-¤коњ з республ≥к, будь-¤кого народу.  уди ж д≥ваютьс¤ незл≥ченн≥ природн≥ багатства ≥ неймов≥рн≥ людськ≥ зусилл¤? ” пр≥рву фантастично безгосподарноњ ≥ фантастично експлуататорськоњ бюрократично-командноњ системи?

ЌемаЇ у нас народ≥в-нахл≥бник≥в ≥ народ≥в-благод≥йник≥в. ¬с≥ однаково пограбован≥ ненажерливим монстром Ч виморочною великодержавою. Ќ≥хто н≥кому не винен, кожен народ здатен сам себе забезпечити, т≥льки б не заважали йому "благодЇтЇл≥".

≤ вже зовс≥м неморально ставити питанн¤ про те, ¤кий народ найб≥льше постраждав в≥д стал≥нського терору, в≥д потворних соц≥альних експеримент≥в, що њх запрограмував ≥ зд≥йснив тотал≥тарний режим. ј ставл¤ть таке питанн¤! ≤ знаход¤ть в≥дпов≥дь! Ќаче горе людське, трагед≥њ народ≥в можна вим≥р¤ти. “а ще в ¤кихось "з≥ставних" ц≥нах ≥ спр¤мовуючи бухгалтер≥ю на догоду своњм нац≥ональним симпат≥¤м.

Ќе криюс¤: мене особливо дивують ≥ сприкрюють дедал≥ част≥ш≥ поклики, що, мовл¤в, "–осси¤ больше всех пострадала".  оли вже на те п≥шлос¤, то х≥ба ”крањна, ¤ка пережила три голоди, у тому числ≥ безприкладний геноцид 1932 Ч 1933 рок≥в, знищенн¤ вс≥Їњ ≥нтел≥генц≥њ, фашистську окупац≥ю ≥ ц≥лковите розоренн¤, загибель м≥ст ≥ с≥л у вогн≥ в≥йни, а вже в наш час д≥стала смертельн≥ еколог≥чн≥ урази й апокал≥птичний „орнобиль, Ч х≥ба вона постраждала менше? ј Ѕ≥лорус≥¤, ¤ка втратила у в≥йну кожного четвертого жител¤ ≥ тепер також уражена чорнобильською рад≥ац≥Їю? ј  алмик≥¤? ј кримськ≥ татари? ≤ так дал≥: читай Ч кожен народ, кожна нац≥¤... Ќ≥, краще не будемо "рахуватис¤", краще пошукаЇмо, ¤кими б маленькими радост¤ми нам под≥литис¤...

ƒивних, на м≥й погл¤д, акцент≥в набуваЇ ≥ дружна кампан≥¤ частини рос≥йських патр≥от≥в проти "русофоб≥њ". “аке враженн¤, що комусь дуже хочетьс¤, щоб русофоб≥¤ справд≥ набула поширенн¤ ≥ вони все дл¤ њњ розпалюванн¤ ладн≥ зробити. Ќу, подумаймо тверезо: що доброго може вийти з гар¤чкового накручуванн¤ тези про те, що –ос≥¤ завжди вс≥м допомагала, вс≥х р¤тувала, а тепер, коли вона все, що мала, роздала, Ч њй плат¤ть чорною невд¤чн≥стю ≥ залишають напризвол¤ще?

ѕо-перше, –ос≥¤ зовс≥м не залишалас¤ ≥ не залишаЇтьс¤ наодинц≥ з≥ своњми б≥дами ≥ проблемами. ’≥ба у в≥дродженн≥ ЌечорноземТ¤ не ƒопомагають њй ≥нш≥ республ≥ки, зокрема ”крањна? я вже не кажу про освоЇнн¤ сиб≥рськоњ нафти, про Ѕјћ та ≥нше. ѕо-друге, ¤кщо Ї в де¤ких рег≥онах ви¤ви русофоб≥њ з боку частини населенн¤, то треба до ÷ього ¤вища поставитис¤ серйозно, тобто визнати, що воно потребуЇ не лише емоц≥йноњ оц≥нки, а й соц≥олог≥чного, ≥сторичного, психолог≥чного анал≥зу. «окрема, на м≥й погл¤д, чимала частина провини за

ненормальн≥ м≥жнац≥ональн≥ в≥дносини падаЇ ≥ на тих рос≥¤н та "рос≥йськомовних" в ≥нших республ≥ках, ¤к≥ з причини малокультурност≥ або зарозум≥лост≥ протиставл¤ли себе "местным", не ви¤вл¤ли ≥нтересу й поваги до особливостей житт¤ ≥ побуту народу, серед ¤кого опинилис¤, до його ≥стор≥њ, мови, культури. я говорив про це (¤к ≥ про ≥нш≥ ви¤ви великодержавництва й шов≥н≥зму) в "≤нтернац≥онал≥зм≥ чи ру. сиф≥кац≥њ?", але мою стривожен≥сть лицем≥рно й цин≥чно квал≥ф≥кували ¤к пл≥д "ворожост≥ до всього рос≥йського". “ема рос≥йського великодержавного шов≥н≥зму була прот¤гом дес¤тил≥ть п≥д щонайсувор≥шою забороною, а будь-¤ка думка про некорисн≥сть чи неслушн≥сть будь-¤ких ор≥Їнтац≥й будь-¤коњ рос≥йськоњ чи зрос≥йщеноњ етн≥чноњ групи будь-де в —оюз≥ вважалас¤ непрощенним гр≥хом. ≤ сьогодн≥ вже вс≥х ≥ вс¤ можна критикувати, ≥ ћаркса, ≥ Ћен≥на, ≥ √орбачева, ≥ парт≥ю, ≥ ≥дею соц≥ал≥зму, Ч але не дай боже поставити п≥дсумк≥в "≥дею" рос≥йського мес≥ан≥зму. “им-то й дос≥, обговорюючи джерела ≥снуючих ≥ можливих м≥жнац≥ональних непорозум≥нь, ми соромливо чи й бо¤зко обминаЇмо найголовн≥ше. Ѕо запишуть у "русофоби", а такого тавра й ворогов≥ не побажаЇш...

≤ дал≥ Ч по-третЇ Ч про допомогу слаборозвиненим окрањнам п≥сл¤ революц≥њ. “ак, –ос≥¤ допомагала. ≤ ”крањна допомагала, ≥ ≥нш≥ "сильн≥" республ≥ки. ј ¤к же ≥накше? јдже й нин≥, скаж≥мо, маленька Ўвец≥¤ надаЇ далеко не малу допомогу зовс≥м, здавалос¤ б, "чужим" дл¤ нењ народам јфрики Ч причому безкорисливо ≥ без докор≥в та нагадувань, "по щирост≥". ј в нашому ж випадку йшлос¤, по-перше, про народи, ¤ким –ос≥¤ заходилас¤ показувати приклад буд≥вництва нового житт¤, ≥ це буд≥вництво могло бути т≥льки сп≥льним, братерським (так воно й прокламувалос¤), по-друге, про народи, ¤к≥ були свого часу колон≥зован≥ царською –ос≥Їю. ≤ т≥ рос≥йськ≥ (украњнськ≥, б≥лоруськ≥ та ≥н.) комун≥сти, ¤к≥ допомагали в≥дсталим окрањнам, розгл¤дали свою допомогу зовс≥м не ¤к доброд≥йство, а ¤к поверненн¤ ≥сторичного боргу Ч часткову компенсац≥ю за т≥ незл≥ченн≥ втрати ≥ стражданн¤, ¤ких завдав њм рос≥йський царизм, за ту нещадну експлуатац≥ю ≥ граб≥ж, ¤ким п≥ддавали њх рос≥йськ≥ пом≥щики, купц≥, фабриканти. Ќевже треба нагадувати про це, наводити в≥дпов≥дн≥ ≥сторичн≥ документи, посилатис¤ на класичн≥ л≥тературн≥ твори? √ай-гай, сьогодн≥ патр≥отичний настр≥й у частини рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ набрав такого дивного характеру, що вважаЇ образливим дл¤ себе ≥ неприпустимим визнанн¤ найбезсумн≥вн≥ших ≥сторичних факт≥в. Ќу, наприклад, що ≥снував усе-таки, всупереч переконанню русофобофаг≥в, рос≥йський великодержавний шов≥н≥зм ≥ рос≥йський нац≥онал≥зм, а не лише нац≥онал≥зм ус≥х ≥нших народ≥в, ¤к у нас повелос¤ вважати, що цей нац≥онал≥зм, ¤кий так себе гордо й ≥менував (а ще його приб≥чники називали себе "истинно русскими людьми", на в≥дм≥ну в≥д людей також руських, але не ≥стинно), створив у к≥нц≥ XIX та на початку XX ст. свою багату публ≥цистику ≥ майже ф≥лософ≥ю; що, нарешт≥, царська –ос≥¤, –ос≥йська ≥мпер≥¤, все-таки була тюрмою народ≥в. «аперечувати це, помТ¤кшувати характеристики (нав≥ть шл¤хом начебто виграшного пор≥вн¤нн¤ з жорсток≥шими часами) означаЇ ображати памТ¤ть тис¤ч ≥ м≥льйон≥в кращих син≥в ус≥х народ≥в –ос≥њ (в тому числ≥ й рос≥йського), ¤к≥ присв¤тили житт¤ визволенню своњх народ≥в, бачили свою мету в розвал≥ тюрми, в дос¤гненн≥ майбутнього Ч не зд≥йсненого, на жаль, Ч братерства народ≥в; це означаЇ ображати ц≥ пригн≥чен≥, повстал≥ й в≥дроджен≥ народи; зневажати саму ≥стор≥ю в њњ незаперечност≥.

“а це ще не останнЇ слово великодержавного шов≥н≥зму доби перебудови.  райн≥ його представники, вже не криючись, висувають монарх≥чн≥ ≥ "единонеделимческие" гасла. ѕрограма новоствореноњ ѕравославноњ конституц≥йно-монарх≥чноњ парт≥њ –ос≥њ (њњ виклад вустами голови оргком≥тету —. ёркова-≈нгельгардта опубл≥ковано в "јргументах и фактах" в≥д 21 Ч 27 кв≥тн¤ 1990 p., є 16) передбачаЇ пор¤д з "восстановлением упраздненных сословий", "органичным врастанием существующих структур армии, флота, ћ¬ƒ,  √Ѕ, госаппарата в новый механизм конституционно-монархического государства с введением дл¤ этих структур нового двор¤нства" (¤кому "√осударь" даруватиме "за верную службу вотчины"), Ч передбачаЇ пор¤д з цим "восстановление попранного достоинства –оссийского воинства и прав офицерской чести, укрепление армии и флота, охран¤ющих от внешних врагов не социалистическое государство, но целостность и неделимость ѕравославного ќтечества".

„астина рос≥йськоњ преси певного спр¤муванн¤ на допомогу нов≥тн≥м великодержавникам широко подаЇ голоси великодержавник≥в давнього ≥ недавнього минулого. ќсь один ≥з багатьох приклад≥в. "Ћитературна¤ –осси¤" дв≥ч≥ (в є 16 ≥ в є 19 ц. р.) видрукувала статт≥ ем≥грантського рел≥г≥йного ф≥лософа ≥ публ≥циста ≤вана ≤льњна (1883 Ч 1954) "ѕротив –оссии" та "„то сулит миру расчленение –оссии". ” перш≥й з них ≥детьс¤ про одв≥чне протисто¤нн¤ –ос≥њ та ™вропи, «аходу ≥ вс¤ вина за нього покладаЇтьс¤, зв≥сно, на ™вропу, ширше Ч на весь св≥т: "мир изобилует "руссофобами", врагами национальной –оссии". "¬ мире есть народы, государства, правительства, ÷ерковные центры и отдельные люди Ч враждебные –оссии, особенно православной –оссии, тем более императорской и нерасчлененной –оссии". 3 метою погубити –ос≥ю ц≥ вороги "внедрили" в нењ б≥льшовизм ("политика германцев 1917 Ч 1939 гг."); з ц≥Їю ж метою вони вдаютьс¤ до "упорного нав¤зывани¤ русскому народу непосильных дл¤ него западноевропейских форм республики, демократии и федерализма..."тощо. —таттю цю писано 1948 року, а року 1990 в передмов≥ до нењ кандидат математичних наук ёр≥й Ћ≥с≥ца захоплюЇтьс¤ глибиною й ≥стинн≥стю розум≥нн¤ –ос≥њ ≤. ≤льњним: в≥н, мовл¤в, "глубоко и основательно проанализировал ее недуги, падени¤ и катастрофы, указал и разработал пути ее духовно-национального возрождени¤"; б≥льше того, "»льин, пожалуй, единственный, кто предвидел то врем¤, которое мы называем перестройкой, и описал много событий, происход¤щих сейчас с нами". ќриг≥нальне розум≥нн¤ перебудови! ј кого воно влаштовуЇ, ще виразн≥ше показуЇ сол≥дарна публ≥кац≥¤ (≥з сол≥дарними коментар¤ми в≥д редакц≥њ) другоњ статт≥ ≤льњна. ¬она Ч г≥мн царськ≥й –ос≥њ, –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ ¤к земному раю не лише дл¤ рос≥йського, а й дл¤ вс≥х ≥нших ощасливлених ц≥Їю ≥мпер≥Їю народ≥в: "—колько малых племен –осси¤ получила в истории, столько она и соблюла" (неправда!); "Ќи принудительным крещением, ни искоренением, ни всеуравнивающим обрусением она никогда не занималась" (неправда!). ≤льњн заперечуЇ можлив≥сть самост≥йного ≥снуванн¤ нав≥ть найб≥льших народ≥в ≥мпер≥њ на т≥й "п≥дстав≥", що вони, мовл¤в, не мали б "ни бесспорной территории, ни авторитетных правительств, ни законов, ни суда, ни армий, ни бесспорно национального населени¤". ј менш≥ народи взагал≥ "неспособны к самой элементарной политической жизни, не говор¤ уже о разрешении сложных задач судопроизводства, народного представительства, техники, дипломатии и стратегии". ƒосить одвертий расизм.

Ќ≥¤ких шанс≥в не залишаЇ ≤льњн народам ≥ в далекому майбутньому. ќсь його ≥стор≥ософський прогноз: "» вот когда после падени¤ большевиков мирова¤ пропаганда бросит во всероссийский хаос лозунг "Ќароды бывшей –оссии, расчлен¤йтесь!", то откроютс¤ две возможности: или внутри –оссии встанет русска¤ национальна¤ диктатура, котора¤ возьмет в свои руки крепкие "бразды правлени¤", погасит этот гибельный лозунг и поведет –оссию к единству, пресека¤ все и вс¤кие сепаратистские движени¤ в стране; или же така¤ диктатура не сложитс¤, и в стране начнетс¤ непредставимый хаос передвижений, возвращений, отмщений, погромов, развала транспорта, безработицы, голода, холода и безвласти¤. “огда –осси¤ будет охвачена безвластием и выдаст себ¤ с головой своим национальным, военным, политическим и вероисповедальным врагам".

ќтже Ч пор¤тунок один ≥ перспектива одна: "русска¤ национальна¤ диктатура". ћабуть, не дл¤ вс≥х такий уже неспод≥ваний ≥ несимпатичний. Ѕо в редакц≥йному коментар≥ сказано про ≤льњна: "...в его ошеломительных прогнозах на наш сегодн¤шний и завтрашний день столько исцел¤ющей энергии, выстраданной мудрости". јвжеж, напоЇн≥ такою ц≥лющою енерг≥Їю ≥ мудр≥стю "истинно русские люди" к≥нц¤ II тис¤чол≥тт¤ нашоњ ери ц≥лком можуть довести до лог≥чного ф≥налу справу своњх прекраснодушних попередник≥в. ≤ тод≥ вже н≥кому не захочетьс¤ (та й н≥кому буде) ≥рон≥зувати з державного постулату минулих (здавалос¤ б!) час≥в: "Ќе было, нет и быть не может".

√адаю, нав≥ть з цих к≥лькох приклад≥в (а њх можна наводити безл≥ч) видно, що сьогодн≥ великодержавний шов≥н≥зм активно "збагачуЇтьс¤" з арсенал≥в одвертого "единонеделимчества" ≥ монархореставраторства. ƒумаЇтьс¤, що у рос≥йськоњ сусп≥льност≥, серед рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ Ї досить сил, щоб протисто¤ти йому. Ќапевне ж, б≥льш≥сть рос≥¤н розум≥Ї, що великодержавний шов≥н≥зм Ч це небезпечно фальшивий аналог нац≥онального самоусв≥домленн¤, це п≥дступна п≥дм≥на турботи про нац≥ональн≥ ≥нтереси, нац≥ональне благо рос≥йського народу згубними ≥мперськими амб≥ц≥¤ми, претенз≥¤ми вир≥шувати дол≥ ≥нших народ≥в, розгл¤дати њх ¤к свою "св¤щенну власн≥сть".

јле це не означаЇ, що боротьба проти великодержавного шов≥н≥зму Ч справа самих рос≥¤н. ќск≥льки в≥н заз≥хаЇ на нац≥ональне ≥снуванн¤ вс≥х народ≥в, то це наша сп≥льна тривога ≥ справа. ¬с≥ ми повинн≥ порозум≥тис¤ щодо головного: не на ≥деолог≥чн≥й ≥ психолог≥чн≥й основ≥ "единонеделимчества" чи будь-¤ких ≥нших форм ≥мперського мисленн¤, не на шл¤хах реаб≥л≥тац≥њ неправедного минулого, царистського чи стал≥н≥стського, не через нагн≥танн¤ взаЇмних звинувачень ≥ претенз≥й можна йти до встановленн¤ ≥ поглибленн¤ доброзичливих взаЇмин. ј лише шукаючи ≥ знаход¤чи справжн≥ причини наших сп≥льних б≥д: не в тих чи тих нац≥ональност¤х, а в тотал≥тарн≥й систем≥, ворож≥й до них ус≥х; лише шл¤хом створенн¤ демократичного сусп≥льства ≥ справжнього добров≥льного (¤кщо така добра вол¤ буде) —оюзу держав-республ≥к або ≥ншоњ форми сп≥вжитт¤ ≥ добросус≥дства, ¤ку вони соб≥ оберуть.

÷е зобовТ¤зуЇ нас, в ”крањн≥, обстоюючи своЇ нац≥ональне ≥снуванн¤ ≥ майбутт¤, робити це розважливо ≥ тактовно, так, щоб не викликати тривог у людей ≥нших нац≥ональностей. Ќа щаст¤, сьогодн≥ в ”крањн≥ немаЇ реальних м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в (¤кщо п≥д ними розум≥ти протиборство етн≥чних груп, а не окремих особистостей); Ї п≥дстави спод≥ватис¤, що не знайде у нас широкого розповсюдженн¤ чума нов≥тнього антисем≥тизму, ¤ка розповзаЇтьс¤ по —оюзу, принаймн≥ в його орган≥зованих ≥ ц≥леспр¤мованих формах. ѕ≥дтриманню м≥жнац≥онального миру спри¤Ї ≥ традиц≥йна доброзичлив≥сть нашого народу, ≥ ч≥тка позиц≥¤ в цьому питанн≥ –”’у, ≥ сп≥льн≥ з ним зусилл¤ ≥нших громадських та культурних орган≥зац≥й, у тому числ≥ тих, що репрезентують нац≥ональн≥ меншини.

≤ все-таки в перспектив≥ небезпека м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в може виникнути ≥ в ”крањн≥, ¤кщо посилюватиметьс¤ д≥¤ негативних чинник≥в, що ви¤вл¤ютьс¤ вже й тепер. Ќа це ¤ намагавс¤ звернути увагу у виступ≥ на установчому зТњзд≥ –”’у.

як≥ ж це негативн≥ чинники, на м≥й погл¤д?

ѕо-перше, вплив загальноњ обстановки в —оюз≥. ћ≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти в ≥нших рег≥онах, особливо т≥, що набувають крим≥нального ≥ кривавого характеру, Ч кидають тривожний в≥дблиск на нац≥ональну проблематику взагал≥, створюють навколо нењ злов≥сний ореол. «окрема, ставл¤ть у надзвичайно складне становище людей, ¤к≥ виступають в ”крањн≥ за мову, культуру, нац≥ональне ≥снуванн¤ свого народу. —тереотип мисленн¤ Ч не без участ≥ пропаганди Ч породжуЇ у частини сусп≥льност≥ вороже ставленн¤ до них ¤к н≥бито потенц≥йних винуватц≥в можливих ускладнень ≥ ворожнеч≥. “ака зло¤к≥сна м≥стиф≥кац≥¤ реальних проблем ≥ потреб не т≥льки образлива дл¤ конкретного украњнського ≥нтел≥гента, а й небезпечна дл¤ всього сусп≥льства. ƒругий негативний чинник Ч це безв≥дпов≥дальна повед≥нка тих нечисленних, але галасливих елемент≥в, ¤к≥ висувають авантюристичн≥, а то й провокац≥йн≥ гасла, намагаютьс¤ надати нац≥ональному рухов≥ войовничо-злобного характеру. “рет≥й чинник, що працюЇ на м≥жнац≥ональн≥ ускладненн¤, Ч це нац≥ональна деморал≥зован≥сть, нац≥ональне самозапереченн¤, самоњдство частини украњнц≥в. „етвертий Ч непри¤зне ставленн¤ коли не до всього украњнського, то принаймн≥ ≥ нав≥ть особливо до украњнськоњ мови з боку частини, хай ≥ незначноњ, рос≥йського населенн¤. ј паралельно з ц≥Їю активною недоброзичлив≥стю Ч ширший спектр незац≥кавленост≥, зневаги, незнанн¤. ≤ знову ж Ч влада стереотип≥в. “ут резерв дл¤ антиукрањнських пол≥тичних маневр≥в, ¤к ≥ в триваючому планованому масовому переселенн≥ в ”крањну людност≥ з ≥нших рег≥он≥в (наприклад, нин≥ на ќдещин≥ будують тис¤ч≥ будинк≥в дл¤ переселенц≥в з ƒалекоњ ѕ≥вноч≥, тод≥ ¤к дл¤ жертв „орнобил¤ житла ≥ поселенн¤ вже ск≥льки рок≥в забезпечити не можемо). ѕТ¤тий чинник Ч це непродуман≥, на м≥й погл¤д, пропагандистськ≥ акц≥њ оф≥ц≥озу та де¤ких засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, ¤к≥ не враховують ≥деолог≥чний ≥ психолог≥чний фон у республ≥ц≥. Ќаше сусп≥льство так довго воювало з "нац≥онал≥змом" ≥ п≥д прикритт¤м ц≥Їњ боротьби так зат¤то викор≥нювало рештки нац≥онального самоусв≥домленн¤, що сьогодн≥ треба пост≥йно памТ¤тати про катастроф≥чн≥ дл¤ нац≥онального ≥снуванн¤ перекоси Ч ¤к у масов≥й св≥домост≥, так ≥ у св≥домост≥ окремих людей. ÷е ж неспростовна реальн≥сть нашого житт¤, що в у¤вленн≥ декого вже саме вживанн¤ украњнськоњ мови у повс¤кденному житт≥ ще й дос≥ залишаЇтьс¤ прикметою "нац≥онал≥ста". Ќе кажучи про приналежн≥сть до –”’у чи ≥нших неформальних орган≥зац≥й. —аме це сл≥вце перетворилос¤ у беззм≥стовний ≥ фальшивий стереотип, притому дуже небезпечний. “реба спершу повернути йому обТЇктивний науковий зм≥ст. ≤ ¤кщо вже справд≥ Ї потреба у в≥дпов≥дних пропагандистських акц≥¤х, то, мабуть, њх сл≥д зд≥йснювати грамотн≥ше ≥ тактовн≥ше, не плутаючи гр≥шне з праведним, не кидаючи т≥нь на всю нац≥ю ≥ не ображаючи нац≥ональну г≥дн≥сть, Ч ≥накше "антинац≥онал≥стична" пропаганда буде антиукрањнською пропагандою, ¤кою вона фактично й була Ч значною м≥рою Ч прот¤гом доброго п≥встол≥тт¤.

“а головне джерело можливих м≥жнац≥ональних ускладнень Ч це все ще на¤вн≥ й дос≥ не розвТ¤зан≥ обТЇктивн≥ пол≥тичн≥, соц≥альноеконом≥чн≥, еколог≥чн≥, культурн≥, мовн≥ проблеми. ÷е ф≥ктивн≥сть нац≥онально-пол≥тичного суверен≥тету ”крањнськоњ –—–, ¤к ≥ њњ економ≥чного суверен≥тету: вс¤ повнота реальноњ влади залишаЇтьс¤ в руках центральних орган≥в ≥ в≥домств, а вс≥ розмови на ц≥ теми залишаютьс¤ розмовами; нав≥ть недавн≥ законодавч≥ акти мало що зм≥нили в розпод≥л≥ компетенц≥й. ÷е нерац≥ональна, несучасна ≥ не в≥дпов≥дна до природних, геопол≥тичних, демограф≥чних та ≥нших умов ”крањни, а головне Ч сформована без урахуванн¤ волеви¤вленн¤ њњ населенн¤ економ≥чно-господарська структура. ÷е замаскован≥сть, м≥стиф≥кован≥сть картини економ≥чних та ф≥нансових розрахунк≥в республ≥ки з ÷ентром та з ≥ншими республ≥ками. ÷е занепад нац≥ональноњ культури та мови, зведенн¤ њх до рол≥ доповнювальних, факультативних; фактичне пануванн¤ в ”крањн≥, принаймн≥ в м≥стах, рос≥йськоњ культури, а точн≥ше Ч ситуац≥¤ в≥дсутност≥ орган≥чноњ культури. ÷е л≥кв≥дац≥¤ вс≥х форм нац≥онально-культурного житт¤ багатьох етн≥чних груп, ¤к≥ здавна вкор≥нилис¤ в ”крањн≥, а пот≥м ≥гноруванн¤ прот¤гом дес¤тил≥ть њхн≥х специф≥чних ≥нтерес≥в.

Ќавколо цих та низки ≥нших обТЇктивних ¤вищ ≥ проблем ≥ розростаютьс¤ т≥ "пол¤" ≥деолог≥чного, пол≥тичного, психолог≥чного збудженн¤, де можливе виникненн¤ м≥жнац≥ональних загострень. ’оч розвТ¤занн¤ цих проблем ¤краз ≥ потребуЇ не загостренн¤ в≥дносин, а консол≥дац≥њ сил, не розТЇднанн¤, а обТЇднанн¤. ≤ доланн¤ м≥ф≥в та стереотип≥в, ¤к≥ заважають взаЇморозум≥нню; просуванн¤ до знанн¤ самих себе та один одного. ј ц≥ сп≥льн≥ ≥нтереси очевидн≥; дедал≥ б≥льше усв≥домлюЇтьс¤ необх≥дн≥сть морального ≥ духовного в≥дродженн¤ на основ≥ свободи самови¤вленн¤ й оптимального розвитку етнос≥в та ≥ндив≥д≥в. ѕриходить ≥ усв≥домленн¤ того, що це можливе лише за умов народовладд¤ на вс≥х р≥вн¤х Ч в≥д самовр¤дуванн¤ м≥сцевих громад до державного суверен≥тету республ≥ки.

Ќа цьому грунт≥ може формуватис¤ нове почутт¤ сп≥льност≥ ≥ патр≥отизму, ширше за суто нац≥ональне, Ч в≥дчутт¤ ”крањни ¤к в≥тчизни вс≥х людей, ¤к≥ повТ¤зали з нею свою долю ≥ в≥дпов≥дальн≥ за нењ, твор¤чи њњ економ≥чний, ≥нтелектуальний, культурний потенц≥ал, продовжуючи њњ ≥стор≥ю.

13 с≥чн¤ 1990 року