≤стор≥¤ ”крањни: ƒзюба. ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤. —тор≥нки ≤стор≥њ ”крањни: ƒзюба. ≤нтернац≥онал≥зм чи русиф≥кац≥¤.Book: ≤нтернац≥онал≥зм чи росиф≥кац≥¤

Ќа зм≥ну украњн≥зац≥њ прийшла русиф≥кац≥¤. “очн≥ше: њњ трохи загальмований маховик почали розкручувати з новою силою.

‘актична нер≥вн≥сть нав≥ть при формальн≥й р≥вност≥ неминуче веде до русиф≥кац≥њ ≥ Ї њњ могутньою руш≥йною силою. ќдночасно механ≥зм ц≥Їњ нер≥вност≥ Ї "матер≥альним" механ≥змом русиф≥кац≥њ.

ƒругою психолог≥чною та ≥деолог≥чною силою русиф≥кац≥њ Ї рос≥йський великодержавний шов≥н≥зм. ¬≥н становить "психолог≥чний" механ≥зм русиф≥кац≥њ, њњ "душу".

„астково це питанн¤ обговорено вище. јле треба дещо додати й конкретизувати.

—лово "русиф≥кац≥¤" тепер дуже не подобаЇтьс¤ начальству; публ≥чно воно не вживаЇтьс¤ ¤к пол≥тично неблагозвучне; говорити ж сьогодн≥ про русиф≥кац≥ю украњнського населенн¤ може, звичайно, лише запеклий "нац≥онал≥ст".

¬ лен≥нськ≥ часи цей сумний прив≥лей випадав на долю видатних комун≥ст≥в; парт≥¤ класиф≥кувала ¤к русиф≥кац≥ю ≥ засуджувала так≥ ¤вища, ¤к≥ сьогодн≥ квал≥ф≥куютьс¤ ¤к усп≥хи пол≥тики дружби народ≥в (наприклад, коли украњнц≥ зр≥каютьс¤ своЇњ нац≥ональност≥ й мови, коли батьки в≥ддають своњх д≥тей до рос≥йських, а не украњнських шк≥л та под≥бне).

ћи наводили надзвичайно р≥зк≥ виступи Ћен≥на проти великорусьго шов≥н≥зму та р≥зних "русиф≥каторських спроб". “ут наведу к≥лька виступ≥в ≥нших д≥¤ч≥в парт≥њ Ч в дус≥ ≥ п≥д безпосередн≥м впливом лен≥нських за¤в. ќсь уривок з виступу делегата яковлева на XII зТњзд≥ – ѕ(б).

"я думаю, что неправ тов. –аковский (тод≥шн≥й голова –аднаркому ”крањни. Ч ≤. ƒз.), когда он сводит вопрос к объединению или разъединению комиссариатов (≥з всесоюзними. Ч ≤. ƒз.). я бы спросил т. –аковского: в ваших самосто¤тельных комиссариатах... разве не тот же дух великорусского шовинизма и национализма, не тот ли состав бюрократии из русских и русифицированных евреев, ¤вл¤ющихс¤ наиболее последова тельными проводниками великорусского национального угнетени¤.. ?

ќни же провод¤т фактически ту же линию национального угнетени¤. Ќа каком ¤зыке говор¤т в аппаратах уездов? Ќа каком ¤зыке пишут бумаги в деревне, на каком ¤зыке говор¤т ваши комиссариаты? ƒело не только в том, чтобы построить отношени¤ между комиссариатами самосто¤тельных республик и объединенными, но дело в работе самих комиссариатов. я знаю, какое огромное сопротивление Ч бессознательное со стороны партии, в подавл¤ющем большинстве великорусской, сознательное со стороны чиновничьего аппарата комиссариатов, Ч встречает така¤ проста¤ вещь,

в роб≥тничих б≥бл≥отеках спостер≥гаЇтьс¤ неприпустиме ¤вище: украњнська книжка, що повинна обслуговувати культурн≥ потреби украњнського роб≥тництва, складаЇ м≥зерний процент (у 50 б≥бл≥отеках г≥рник≥в —тал≥нщини украњнська книжка в 1928 роц≥ складаЇ т≥льки 7,7 %, у б≥бл≥отеках буд≥вельник≥в т≥Їњ ж округи лише 9 %)

ј п≥зн≥ше почали робити навпаки: примушували дес¤тьох мужик≥в "коверкать свой родной ¤зык", аби т≥льки не потривожити одного "великорусского шовиниста".

ƒержавний та господарський апарат Ч один ≥з головних ≥ найд≥йов≥ших важел≥в русиф≥кац≥њ. “ам, де "начальство" говорить по-рос≥йському, там незабаром змушен≥ будуть заговорити по-рос≥йському ≥ вс≥. ћова "командних елемент≥в" поступово запановуЇ над ус≥м середовищем. ≤стор≥¤ знаЇ багато приклад≥в щодо ≥нших народ≥в. ≤ тут нац≥ональне питанн¤ знову переростаЇ в соц≥альне: ми бачимо, що украњнська мова в м≥ському побут≥ в певному смисл≥ протистоњть ¤к мова "нижчих" прошарк≥в населенн¤ (дв≥рники, прислуга, чорнороби, новонаймана робоча сила, р¤довий роб≥тничий склад, особливо в передм≥ст¤х) рос≥йськ≥й мов≥ ¤к мов≥ "вищих", "культурних" шар≥в сусп≥льства ("командири виробництва", службовц≥, ≥нтел≥генц≥¤). ≤ "в≥д. махнутис¤" в≥д ц≥Їњ соц≥альноњ кол≥з≥њ не вдастьс¤. ћовний под≥л уприкрюЇ ≥ розТ¤трюЇ под≥л соц≥альний.

ј ось ще один маленький маховичок у механ≥зм≥ русиф≥кац≥њ. ÷итую з виступу ћ. —крипника на XII зТњзд≥ – ѕ(б).

"јрми¤ до сих пор остаетс¤ орудием русификации украинского населени¤ и всего инородного населени¤. ѕравда, ѕ”– за последнее врем¤ начал выписывать газеты на национальных ¤зыках. Ќо вс¤ эта работа еще впереди, и нам необходимо прин¤ть меры, чтобы наша арми¤ не была орудием русификации..." ¹⁵⁰ .

÷ю думку розвиваЇ ≥нший промовець на зТњзд≥:

"“ов. —крыпник коснулс¤ этого вопроса. Ёто Ч вопрос об армии. Ќо он не поставил точки над Ђ≥ї. ¬едь нельз¤ забывать того, что расна¤ јрми¤ объективно ¤вл¤етс¤ не только аппаратом воспитани¤ кресть¤нства в пролетарском духе, Ч она ¤вл¤етс¤ аппаратом русификации. ћы переводим дес¤тки тыс¤ч украинских кресть¤н в “улу, заставл¤ем их на русском ¤зыке воспринимать все. ѕравильно это или нет? онечно, нет. «ачем это нужно пролетариату, никто не скажет. «десь есть инерци¤ великорусского командного аппарата Ч у нас в огромной массе командный состав русский. ¬едь можно даже переведенных в “улу украинских кресть¤н при русском командовании политически и культурно воспитывать на украинском ¤зыке. «десь другой вопрос Ч вопрос о создании кадров армии, говор¤щих на национальном ¤зыке"С ¹⁵¹.

ƒо цього залишаЇтьс¤ х≥ба що додати, що дане питанн¤ не було спец≥альним ≥нтересом одного-двох делегат≥в, а незм≥нно привертало увагу вс≥Їњ парт≥њ. як в≥домо, в т≥ часи були прийн¤т≥ р≥шенн¤ про нац≥ональн≥ в≥йськов≥ формуванн¤, а VIII зТњзд – ѕ(б) поставив перспективу територ≥альних в≥йськових зТЇднань. X зТњзд ѕ(б)” 1927 року спец≥ально займавс¤ питанн¤м украњн≥зац≥њ культурно-пол≥тичноњ роботи в „ервон≥й јрм≥њ.

«розум≥ло, вс≥ ц≥ ≥стинно ≥нтернац≥онал≥стськ≥ лен≥нськ≥ заходи розд≥лили долю ≥нших "нац≥онал≥стичних вит≥вок". “епер не доводитьс¤ говорити нав≥ть про найм≥н≥мальн≥ше забезпеченн¤ найелементарн≥ших нац≥ональних ≥нтерес≥в украњнськоњ (¤к ≥ ≥нших республ≥к) молод≥ у в≥йську. ћ≥льйони украњнських юнак≥в п≥сл¤ к≥лькар≥чного перебуванн¤ в арм≥њ повертаютьс¤ нац≥онально дезор≥Їнтованими ≥ мовно деморал≥зованими ≥ в свою чергу стають вогнищем русиф≥каторського впливу на решту молод≥ ≥ населенн¤. Ќе кажучи вже про те, що частина њх взагал≥ не повертаЇтьс¤ в ”крањну. Ќе важко у¤вити соб≥, ¤ких колосальних втрат завдаЇ це справ≥ нац≥онального розвитку. ƒавайте подумаЇмо, чи погодивс¤ б на щось под≥бне ур¤д будь-¤коњ соц≥ал≥стичноњ крањни: ѕольщ≥, „ехословаччини, ”горщини, –умун≥њ ≥ т. д.

√≥гантською русиф≥каторською мТ¤сорубкою були ≥, на жаль, залишаютьс¤ м≥ста Ч колись переважно велик≥, а тепер уже й мал≥. ћ≥ста були м≥сцем ос≥дку, за словами одного рос≥йського письменника, "дес¤ти поколений русификаторов", джерелом ≥ символом нац≥онального пригн≥ченн¤ й колон≥ального наступу царизму. ≤детьс¤, звичайно, не про м≥сто ¤к таке, не про м≥сто Ч вогнище культури й революц≥йного руху, а про м≥сто бюрократ≥в ≥ м≥щан, м≥сто колон≥затор≥в Ч "ташкентц≥в" (ўедр≥н). …ого гангренозну русиф≥каторську, нац≥онально пригн≥чувальну д≥ю добре показала украњнська класична л≥тература.

Ћен≥нська парт≥¤ ¤сно у¤вл¤ла, ¤ку небезпеку дл¤ соц≥ал≥стичного буд≥вництва нац≥й ¤вл¤Ї русиф≥каторський елемент м≥ста з його "дес¤тью поколени¤ми" колон≥затор≥в. “им-то парт≥¤ накреслила ц≥лий р¤д заход≥в, спр¤мованих на "дерусиф≥кац≥ю" великих м≥ст, на поверненн¤ њм њхнього нац≥онального обличч¤. ≤ нав≥ть …. ¬. —тал≥н, ¤кий, ¤к в≥домо, не був великим убол≥вальником за "нац≥онал≥в", п≥д тиском лен≥нських ≥дей за¤вив на X зТњзд≥ – ѕ(б).:

"ясно, что если в городах ”краины до сих пор еще преобладают русские элементы, то с течением времени эти города будут неизбежно украинизированы. Ћет 40 тому назад –ига представл¤ла собой немецкий город, но так как города растут за счет деревень, а деревн¤ ¤вл¤етс¤ хранительницей национального, то теперь –ига Ч чисто латышский город. Ћет 50 тому назад все города ¬енгрии имели немецкий характер, теперь они мадь¤ризированы. “о же можно сказать о тех городах ”краины, которые нос¤т русский характер и которые будут украинизированы, потому что города растут за счет деревни. ƒеревн¤ Ч это хранительница украинского ¤зыка, и он войдет во все украинские города как господствующий элемент" ¹⁵².

« часу, коли це було сказано, минуло 45 рок≥в Ч пер≥од, ¤кого було досить, щоб вказан≥ вище латиськ≥ й угорськ≥ м≥ста повернули соб≥ питоме нац≥ональне обличч¤. „ому ж украњнськ≥ м≥ста були за цей час ще б≥льше русиф≥кован≥, незважаючи на величезний ≥ пост≥йний приплив украњнського населенн¤ з села?

„ому незм≥рно зросл≥ украњнськ≥ м≥ста стали незм≥рно гранд≥озн≥шими лаборатор≥¤ми русиф≥кац≥њ? „ому м≥льйони украњнських хлопц≥в ≥ д≥вчат, опинившис¤ на робот≥ в м≥ст≥, через р≥к-два "забувають" свою мову ≥ починають говорити ¤кимось кал≥ченим ≥ вбогим жаргоном?

ѕлани парт≥њ по дерусиф≥кац≥њ м≥ст ”крањни не були зд≥йснен≥, розвиток спр¤мували в протилежний б≥к, ≥ в м≥стах ще б≥льше утвердивс¤ дух вищост≥ рос≥йськоњ культури та рос≥йськоњ мови ≥ зневага до мови й культури украњнськоњ. «вичайно, н≥¤кими декретами такого становища не зм≥нити. јле й це становище Ч насл≥док певноњ пол≥тики, ≥ його можна поступово зм≥нити, зм≥нивши пол≥тику.

ќстанн≥м часом русиф≥кац≥¤ невблаганно наповзаЇ вже й на менш≥ м≥стечка, с≥льськ≥ районн≥ центри тощо Ч з намноженн¤м там начальства й чиновництва, ¤ке, зв≥сно, говорить або стараЇтьс¤ говорити по-рос≥йському ≥ таким чином змушуЇ до того п≥длеглих; з занепадом народних звичањв, народного мистецтва та культурних розваг ≥ зам≥ною њх безликою халтурою культурницьких десантник≥в; з перевагою рос≥йськоњ газети, книги, рад≥о, к≥но тощо... “аким чином виробл¤Їтьс¤ мова н≥ украњнська, н≥ рос≥йська, а ¤кесь бридке вариво, т. зв. "суржик"; виробл¤Їтьс¤ не культура, а пошлий сурогат, "дешевка", н≥бито "на городской манер"; виробл¤Їтьс¤ й дал≥ добре знаний в ≥стор≥њ тип "перевертн¤-хахла з низьким культурним св≥тогл¤дом" (з декларац≥њ ¬сеукрањнськоњ ‘едерац≥њ пролетарських письменник≥в ≥ митц≥в). ” стил≥ водев≥лю роз≥груЇтьс¤ трагед≥¤.

ƒ≥йство в≥дбуваЇтьс¤ зокрема на терен≥ культури й мови.

«г≥дно з твердими вказ≥вками ¬. ≤. Ћен≥на, XII зТњзд – ѕ(б) 1923 року ч≥тко ≥ ¤сно встановив:

"–азговоры о преимуществах русской культуры и выдвигание положени¤ о неизбежности победы более высокой русской куль туры над культурами более отсталых народов (украинской, азербайджанской, узбекской, киргизской и пр.) ¤вл¤ютс¤ ничем иным, как попыткой закрепить господство великорусской национальности" ¹⁵³ .

Ќин≥ не т≥льки легал≥зован≥ й панують у парт≥йно-громадському побут≥ розмови й у¤вленн¤ вищезазначеного характеру, але стали стереотипними р≥зн≥ "иносказательные" вар≥анти цих "разговоров", вони нав≥ть ув≥йшли в п≥дручники дл¤ украњнських д≥тей ¤к перша й останн¤ ≥стина. Ѕ≥льше того, нин≥, здаЇтьс¤, все робитьс¤ дл¤ того, щоб "преимущество русской культуры" було реальн≥стю в ”крањн≥. ¬ той же час ви¤вл¤Їтьс¤ дивовижна ≥ жалюг≥дна, н≥де в св≥т≥ не бачена безпорадн≥сть ус¤кий раз, коли треба п≥дтримати украњнську книжку, украњнську культуру, украњнське слово... (не кажучи вже про виконанн¤ прийн¤тих свого часу парт≥Їю в≥домих постанов про в≥дпов≥дальн≥сть парт≥њ за розвиток украњнськоњ нац≥ональноњ культури, про необх≥дн≥сть у найкоротший пер≥од вивести њњ на найвищий, св≥товий р≥вень ≥ зробити њњ культурою пролетар≥ату ≥ т. д.).

ƒос≥ не справдилис¤ спод≥ванн¤ ј. ¬. Ћуначарського: "ќт самосто¤тельного культурного развити¤ украинского народа можно ждать самых отрадных результатов, ибо нет никакого сомнени¤ в том, что это одна из даровитейших ветвей слав¤нского древа" ¹⁵⁴.

¹⁵⁴ Ћуначарский ј. ¬. ќ национализме вообще и украинском движении в частности. Ч ∆. СС”краинска¤ жизнь". 1912 р., ч. 10, с. 10 Ч 11.

Ћ≥тература наша далеко не на тому р≥вн≥, на ¤кому повинна бути ≥ на ¤кому могла б бути. “еатр украњнський в очевидному занепад≥. ”крањнського к≥но, по сут≥, немаЇ, незважаючи на на¤вн≥сть двох студ≥й _ у иЇв≥ й ќдес≥: робл¤ть вони ф≥льми або неймов≥рно поган≥, або не украњнськ≥ (за дуже р≥дкими вин¤тками).

¬се ц≥каве й перспективне не так д≥стаЇ п≥дтримку, ¤к навпаки...

¬ чому ж р≥ч? ћоже, зб≥дн≥ла на сили й таланти земл¤ украњнська? Ќавр¤д, суд¤чи хоча б з того, ск≥льки сил ≥ талант≥в даЇ ц¤ земл¤ рос≥йськ≥й культур≥ та науц≥. ѕевно, Ї ≥нш≥ серйозн≥ причини Ч ≥ субТЇктивн≥, ≥ обТЇктивн≥.

—ила ≥ повнокровн≥сть, здоровТ¤ ≥ майбутт¤ вс¤коњ нац≥ональноњ культури пр¤мо залежать в≥д њњ становища в сусп≥льств≥, в≥д того, ¤кою м≥рою це сусп≥льство зац≥кавлене в н≥й ≥ в≥ддаЇ њй всього себе, в≥д того, ¤ка маса цього сусп≥льства перес¤кнена нею ≥ активно чи пасивно творить њњ, звТ¤зуючи з нею все своЇ св≥доме духовне ≥снуванн¤.

ќбговорюючи цю справу, ј. ¬. Ћуначарський свого часу схвально цитував одного н≥мецького марксиста:

"ќт чего зависит сила и величие нации? Ч спрашивает Ѕраун и отвечает: Ч ќт того, здорово ли ее национальное тело и весь ли народ пропитан своею культурой. апиталистическа¤ эксплуатаци¤ разрушает силу нации, похища¤ у класса, составл¤ющего большинство нации, здоровье и пресека¤ ему доступ к национальной культуре. “ем не менее националисты сплошь и р¤дом ¤вл¤ютс¤ защитниками капитализма. Ётим они сразу доказывают, что они не борцы за нацию, а представители интересов ее господствующих классов. ќкончательное проникновение национальной куль турой всей нации принесет с собою лишь социализм. Ќо борьба за нее против буржуазии ведетс¤ и может вестись лишь в интернациональных рамках. ¬ывод ¤сен: социалистический интернационал Ч лучший борец за истинный национализм" ¹⁵⁵.

–озум≥ючи пр¤му ≥ пост≥йно д≥ючу взаЇмозалежн≥сть м≥ж силою нац≥ональноњ культури та ступенем охопленн¤ нею сусп≥льства, украњнськ≥ комун≥сти в двадц¤т≥ роки так гостро ≥ ставили завданн¤ найшвидшого ≥ найщ≥льн≥шого залученн¤ вс≥х верств труд¤щого населенн¤ ”крањни (особливо ж пролетар≥ату) до справи засвоЇнн¤ ≥ творенн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ культури, Ч що необх≥дно дл¤ розвитку й духовного здоровТ¤ ¤к украњнськоњ культури, так ≥ украњнського пролетар≥ату (в≥дпов≥дн≥ документи наводилис¤ вище); завданн¤ виведенн¤ украњнськоњ культури з другор¤дного становища в ”крањн≥ та подоланн¤ фактичноњ нер≥вност≥ м≥ж рос≥йською та украњнською культурою, фактичного пануванн¤, фактичноњ переваги рос≥йськоњ культури в ”крањн≥.

"«а короткий час ≥снуванн¤ –адвлади на ”крањн≥... зроблено вже так багато в справ≥ розвитку украњнськоњ культури, в справ≥ школи та книжки, Ч говорилос¤ в постанов≥ ¬”÷¬ ≥ –Ќ ”–—– в≥д 1 серпн¤ 1923 р. Ч јле ц¤ робота не могла усунути нер≥вност≥ культур, що створилас¤ внасл≥док в≥кового утиску.

„ерез це найближчим завданн¤м ”р¤ду мусить бути усуненн¤ ц≥Їњ нер≥вност≥ в галуз≥ нац≥ональноњ культури" ¹⁵⁶.

¹⁵⁵ Ћуначарский ј. ¬. ќ национализме вообще и украинском движении в частности. Ч ∆. СС”краинска¤ жизнь". 1912 –-ч. 10, с. 14.

¹⁵⁶ " ультурне буд≥вництво в ”крањнськ≥й –—–: зб≥рник документ≥в; важлив≥ш≥ р≥шенн¤ омун≥стичноњ ѕарт≥њ ≥ –ад¤нського ”р¤ду. 1917 Ч 1960", ., 1961, т. ≤, с. 243.

ќднак з розгромом украњн≥зац≥њ в≥дпали ≥ заходи, що мали зробити украњнську нац≥ональну соц≥ал≥стичну культуру культурою всього украњнського сусп≥льства.

¬ результат≥, по-перше, украњнська культура не т≥льки не знайшла належного њй пров≥дного м≥сц¤ в ”крањн≥, але нав≥ть не зр≥вн¤лас¤ з рос≥йською, залишаючись далеко на другому м≥сц≥ ¤к њњ доважок; подруге, переважна б≥льш≥сть роб≥тничого класу, науково-техн≥чноњ, ≥нженерноњ та ≥ншоњ ≥нтел≥генц≥њ ≥ взагал≥ м≥ського населенн¤ залишаЇтьс¤ поза сферою украњнськоњ культури, ¤ку дл¤ них ц≥лком зам≥нила рос≥йська. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ ¤к фактичним становищем украњнськоњ книжки, преси, школи, театру ≥ т. д., так ≥ ступенем уваги, ≥нтересу сусп≥льства до украњнськоњ культури взагал≥. «агальнов≥домо, ¤кий м≥зерний в≥дсоток зазначених найактивн≥ших з культурного погл¤ду верств населенн¤ ц≥кавитьс¤ украњнською культурою ≥ повТ¤зуЇ з нею задоволенн¤ своњх духовних потреб. ј це не може минути безсл≥дно, це означаЇ пост≥йне в≥дведенн¤ кров≥ в≥д украњнськоњ культури, це п≥дриваЇ њњ ≥ матер≥ально, ≥ духовно, бо звуженн¤ кола читач≥в, слухач≥в, споживач≥в не просто механ≥чний, а складний ≥дейно-пол≥тичний процес, ¤кий, з одного боку, звужуЇ духовний пот≥к до читача, з другого Ч зменшуЇ напругу зворотного духовного струму до творц≥в, не кажучи про те вже, що таким чином катастроф≥чно обмежуютьс¤ ≥ замулюютьс¤ джерела припливу нових творчих сил у нац≥ональну культуру, ≥ дедал≥ б≥льше цих сил ≥де у й без того незр≥вн¤нно потужн≥шу рос≥йську культуру.

јле й це ще не все. Ќайдраматичн≥ше те, що ≥ за цих т¤жких умов тим силам, ¤к≥ самов≥ддано залишаютьс¤ в≥рними нац≥ональн≥й культур≥, не допомагають ¤к сл≥д, а навпаки Ч дуже часто чин¤ть вс≥л¤к≥ перешкоди й пакост≥.

яскрав≥ таланти й новаторськ≥ шуканн¤ не так заохочуютьс¤, ¤к наштовхуютьс¤ на непролазн≥ шеренги оф≥ц≥йних багнет≥в. ƒосить нагадати хоча б про ту свистопл¤ску, ¤ка не так давно п≥дн¤лас¤ навколо творчост≥ молодих поет≥в, ¤ких брехливо обвинувачено в формал≥зм≥; про те, що ц≥лий р¤д поет≥в Ч в≥д Ћ≥ни остенко до ¬. —туса, в≥д √ригор≥¤ ириченка до ћиколи ’олодного, в≥д ≤гор¤ алинц¤ до Ѕориса ћамайсура Ч роками не можуть видати своњх зб≥рок; що чехи в своњй антолог≥њ молодоњ украњнськоњ поез≥њ друкують поет≥в, ¤ких у нас роками не хочуть визнавати; що й старш≥, заслужен≥ письменники щоразу наражаютьс¤ на неприЇмност≥, ¤к т≥льки скажуть б≥льше, н≥ж в≥д них звикли чути (так, ё. —молич не зм≥г надрукувати своњх спогад≥в про л≥тературне житт¤ двадц¤тих рок≥в).

Ќе краще становище ≥ в —п≥лц≥ художник≥в, де вс≥л¤ко дискредитуЇтьс¤ ≥ затискуЇтьс¤ творч≥сть р¤ду самобутн≥х молодих митц≥в.

—тановище украњнського театру майже катастроф≥чне. ињвський академ≥чний драматичний театр ≥м. ‘ранка в стан≥ перманентноњ безпорадност≥ й с≥рост≥, а в цей час молодому талановитому режисеров≥ Ћесю “анюку не давали роботи, аж поки вижили з ”крањни. “епер в≥н працюЇ в ћоскв≥, його радо запрошують кращ≥ московськ≥ театри, ≥ поставлен≥ ним спектакл≥ мають велику попул¤рн≥сть.

ћолодий украњнський композитор Ћеон≥д √рабовський, ¤кого ƒ. Ўостакович назвав у числ≥ найориг≥нальн≥ших композиторських талант≥в, прот¤гом р¤ду рок≥в не може добитис¤ виконанн¤ своњх новаторських твор≥в в ”крањн≥, в той час ¤к њх охоче виконують пров≥дн≥ виконавськ≥ колективи ћоскви й Ћен≥нграда. Ќав≥ть його чудов≥ "„отири украњнськ≥ п≥сн≥", нагороджен≥ на всесоюзному конкурс≥ ≥ записан≥ в Ћен≥нград≥, дос≥ не виконувалис¤ в ”крањн≥.

ј ск≥льки перешкод чинитьс¤ талановитому хормейстеров≥ й постановнику ≤горев≥ ѕолюху в створенн≥ нац≥онального естрадного ≥нструментально-вокального ансамблю, ¤кому намагаютьс¤ навТ¤зати хутор¤нське обличч¤!

‘≥льм —ерг≥¤ ѕараджанова "“≥н≥ забутих предк≥в" знаменував злам на ињвськ≥й к≥ностуд≥њ ≥м. ƒовженка ≥ повернув њй, що останн≥ми роками мала найг≥ршу репутац≥ю, м≥жнародне визнанн¤. ≤ ось ѕараджанову вже заважають ставити другий ф≥льм ≥, по сут≥, "виживають" його з≥ студ≥њ. ЌависаЇ загроза ≥ над ≥ншими ¤скравими ф≥льмами, що готуютьс¤ на студ≥њ, чуютьс¤ розмови про те, що треба трохи "загвинтити гайки" на студ≥њ... ѕод≥бних приклад≥в безл≥ч.

—творюЇтьс¤ враженн¤, що кожного разу, коли на ¤к≥йсь д≥л¤нц≥ украњнськоњ культури зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥ сили ≥ починаЇтьс¤ ¤кесь пожвавленн¤, бюрократична машина втрачаЇ сон ≥ спок≥й, аж поки не придушить це пожвавленн¤ ≥ поверне все до "нормального" художнього р≥вн¤. ≥лька рок≥в тому молода редакц≥¤ харк≥вського журналу "ѕрапор" почала робити св≥жий ≥ ц≥кавий часопис. Ѕрутальний "рознос" не забаривс¤, ≥ ось уже "ѕрапор" стаЇ звичайним, нудним, пров≥нц≥йним журнальчиком. –≥к тому редактором льв≥вського журналу "∆овтень" став –. Ѕратунь, людина енерг≥йна ≥ з≥ смаком. «ахир≥ле ран≥ше виданн¤ швидко стало одним ≥з кращих в ”крањн≥, здобуло велику попул¤рн≥сть, р≥зко зр≥с його тираж. ≤ ось уже Ћьв≥вський обком парт≥њ постановл¤Ї зн¤ти –. Ѕратун¤ з посади головного редактора ≥ засуджуЇ його д≥¤льн≥сть. ѕравда, поки що —п≥лц≥ письменник≥в удалос¤ в≥дсто¤ти –. Ѕратун¤, але в так≥й ситуац≥њ важко чекати в≥д редактора великоњ см≥ливост≥ й ≥н≥ц≥ативи. ј ск≥льки перепадаЇ редакторам "–анку" й "ƒн≥пра" саме тому, що ц≥ журнали кращ≥ в≥д ≥нших, саме за кращ≥ матер≥али њх без к≥нц¤ "проробл¤ють" в≥дпов≥дн≥ ≥нстанц≥њ.

“ак багатьма заходами, грубим адм≥н≥струванн¤м, троглодитським культурним р≥внем ≥ "глубоко эшелонированной" бюрократичною "пильн≥стю", невтомним "автоматично-пресекательным" рефлексом штучно стримуЇтьс¤ ≥ зб≥днюЇтьс¤ наша культура, компрометуЇтьс¤ в очах багатом≥льйонноњ публ≥ки, ¤ка не маЇ змоги бачити в д≥њ цей неочевидний механ≥зм "стримуванн¤" ≥ тому всю в≥дстал≥сть нашоњ культури приписуЇ њњ питомим властивост¤м.

ƒругим фактором, що зменшуЇ приваблив≥сть украњнськоњ культури дл¤ багатом≥льйонного читача, Ї штучне зб≥дненн¤ њњ минулих надбань ≥ традиц≥й, по сут≥, мародерство щодо культурноњ ≥стор≥њ ”крањни.

яка ще нац≥¤ в св≥т≥ може похвалитис¤ таким становищем, коли найб≥льш≥ њњ вчен≥ в галуз≥ сусп≥льних наук Ч ћ. √рушевський ≥ ћ.ƒрагоманов, люди ≥з св≥товим ≥мТ¤м ≥ св≥товим визнанн¤м, не в≥дом≥ в своњй крањн≥? ≤мТ¤ першого ≥ дос≥ п≥д забороною, а з другого т≥льки недавно зн¤та негласна заборона, але твори обох однаково не видаютьс¤, ≥ д≥стати њх не можна.

ѕарадоксальний факт: до революц≥њ, за умов одвертоњ антиукрањнськоњ пол≥тики царату, були видан≥ епохальн≥ памТ¤тки украњнськоњ ≥стор≥њ та сусп≥льноњ думки: "»стори¤ русов", козацьк≥ л≥тописи Ч ¬еличка, √рабТ¤нки, —амовидц¤, Ч а тепер, ось уже к≥лька дес¤тк≥в рок≥в, вони не видаютьс¤, хоч давно стали б≥бл≥ограф≥чною р≥дк≥стю, ≥ д≥стати њх неможливо нав≥ть науковц¤м.

“е саме стосуЇтьс¤ ≥ монументальних з≥брань украњнського фольклору, зд≥йснених ѕ. „убинським, ћ. ƒрагомановим, ¬. јнтоновичем, я. √оловацьким та ≥н., виданих у XIX ст.

ј твори украњнських ≥сторик≥в Ч јнтоновича, ћаксимовича, Ѕод¤нського, остомарова, Ћазаревського, а твори ѕантелеймона ул≥ша, постат≥ б≥льш ¤к неперес≥чноњ, Ч де вони? (¬ той час ¤к у –ос≥њ повн≥стю перевидано ≥ —оловйова, ≥ лючевського).

ј творч≥сть украњнських сусп≥льствознавц≥в, соц≥олог≥в та економ≥ст≥в Ч ћ. ѕавлика, —. ј. ѕодолинського, ‘. ¬овка, ќ. “ерлецького, ћ. «≥бера (¤кого так високо ц≥нував . ћаркс) та багатьох ≥нших?

“а про що говорити, коли самод≥¤льне Ќаукове товариство ≥м. Ўевченка в √аличин≥ за к≥лька дес¤тк≥в рок≥в свого ≥снуванн¤, без ус¤коњ матер≥альноњ п≥дтримки ≥ при перешкодах з боку австр≥йськоњ, а пот≥м польськоњ влад спромоглос¤ видати ст≥льки л≥тератури з украњнознавства, з украњнськоњ ≥стор≥њ, фольклору, статистики, документал≥стики тощо, що вс≥м державним видавництвам ”–—– при наших нин≥шн≥х умовах дл¤ ц≥Їњ роботи знадобилос¤ б, певно, к≥лька стол≥ть, не кажучи вже про науковий р≥вень виконанн¤ ≥ добору матер≥ал≥в.

ј твори дес¤тк≥в великих украњнських вчених з р≥зних галузей природничих наук: ¤кщо вони видаютьс¤, то лише рос≥йською мовою. ÷е Ч парадокс Ч стосуЇтьс¤ ≥ тих ≥з них, хто житт¤ присв¤тив боротьб≥ за украњнську культуру.

я вже не кажу про ц≥лковите замовчуванн¤ документ≥в ≥ постатей нац≥онально-пол≥тичноњ боротьби к≥нц¤ XIX Ч початку XX ст. Ќа рабську догоду антинауковим, шов≥н≥стичним концепц≥¤м все це в≥днесено до "зоолог≥чного нац≥онал≥зму", всупереч пр¤м≥й вказ≥вц≥ Ћен≥на про необх≥дн≥сть принципово розр≥зн¤ти м≥ж агресивним нац≥. онал≥змом пануючоњ нац≥њ ≥ оборонним нац≥онал≥змом нац≥њ пригн≥ченоњ, в ¤кому завжди (лен≥нське п≥дкресленн¤) Ї загальнодемократичний зм≥ст; всупереч ч≥ткому визначенню ÷ ѕ(б)” в≥д 1927 року рол≥ нав≥ть "нац≥онал≥стичноњ др≥бноњ буржуаз≥њ": "ѕеред ∆овтневою революц≥Їю рух останньоњ мав безперечно революц≥йну вагу j в≥д≥грав свою роль в поваленн≥ насамперед царськоњ, а пот≥м буржуазноњ ≥мпер≥ал≥стичноњ влади", Ч ≥ т≥льки п≥сл¤ ∆овтн¤ цей рух став антирад¤нським ¹⁵⁷. ј в даному раз≥ йдетьс¤ нав≥ть не про "нац≥онал≥стичну др≥бну буржуаз≥ю", а про нац≥онально-визвольний радикал≥зм ≥нтел≥генц≥њ або "революц≥йно-демократичний нац≥онал≥зм", ¤к ј.¬. Ћуначарський визначив ≥деолог≥ю Ўевченка, виход¤чи з лен≥нського положенн¤ про два нац≥онал≥зми ¹⁵⁸.

¹⁵⁷ "Ўл¤хи розвитку украњнськоњ пролетарськоњ л≥тератури . с. 343.

¹⁵⁸ Ћуначарский ј. ¬. —татьи о литературе, с. 429.

ѕриховуЇтьс¤ ≥ не публ≥куЇтьс¤ нав≥ть р¤д матер≥ал≥в ≤. ‘ранка: реценз≥¤ на кн. ё. Ѕачинського "Ukraina irredenta", "ўо таке поступ". Ќе друкуютьс¤ або друкуютьс¤ з великими купюрами публ≥цистичн≥ прац≥ Ѕ. √р≥нченка ("Ћисти з ”крањни Ќаддн≥пр¤нськоњ"), ≤. Ќечу¤-Ћевицького та ≥н., де гостро ставитьс¤ питанн¤ про колон≥альне пригн≥ченн¤ ”крањни та необх≥дн≥сть боротьби за њњ визволенн¤, за нац≥онально-державну самост≥йн≥сть.

ѕриховуЇтьс¤ л≥тературно-пол≥тична публ≥цистика двадц¤тих рок≥в, прац≥ ћ. —крипника та ≥н. з нац≥онального питанн¤, де попул¤ризуютьс¤ постанови ом≥нтерну, – ѕ(б) й ѕ(б)” лен≥нських та перших полен≥нських час≥в з украњнського питанн¤, зокрема њхн≥ ≥дењ про нац≥онально-культурне буд≥вництво в ”крањн≥.

¬еличезн≥ проломи пороблен≥ ≥ дос≥ з¤ють в украњнськ≥й л≥тератур≥ й мистецтв≥ передрад¤нських ≥ рад¤нських час≥в.

якщо в –ад¤нськ≥й –ос≥њ давно вже визнано ≥ видано Ѕун≥на, то в –ад¤нськ≥й ”крањн≥ про незр≥вн¤нно "л≥в≥шого" в передреволюц≥йний час ¬. ¬инниченка ≥ говорити не доводитьс¤ (хоч у двадц¤т≥ роки спок≥йн≥с≥нько виходили його повн≥ з≥бранн¤, ≥ рад¤нська влада в≥д того не впала). ј ¤к без ¬инниченка бути з ≥стор≥Їю украњнськоњ л≥тератури?

якщо в –ад¤нськ≥й –ос≥њ йдетьс¤ про виданн¤ јверченка, ћандельштама, ћаксим≥л≥ана ¬олошина ≥ нав≥ть поговорюють про розстр≥л¤ного ¤к н≥бито б≥логвард≥йц¤ √ум≥льова, то в –ад¤нськ≥й ”крањн≥ не те що √ригор≥¤ „упринку (¤кий, до реч≥, в двадц¤т≥ роки теж видававс¤) чи до. ™вшана, а й про ¬. ѕ≥дмогильного, ћ. ’вильового, ќ. —л≥саренка, ћ. ≤вченка, ћ. …огансена та багатьох ≥нших говорити не доводитьс¤. ћихайла —еменка, √ео Ўкуруп≥¤ та багатьох ≥нших "авангардист≥в" згадують т≥льки дл¤ хули ≥ репрезентують лише окремими, старанно п≥д≥браними в≥ршиками в антолог≥¤х. ѕ. ‘илипович ≥ до. ƒрай-’мара, по сут≥, не ≥снують в наш≥й л≥тератур≥. ≈нциклопедиста ћ. «ерова, по сут≥, немаЇ, бо окрем≥ "в≥дновлен≥" його в≥рш≥ Ч це краплина в океан≥ його л≥тературноњ та науковоњ творчост≥. Ќав≥ть у Ѕажана, “ичини, —осюри та ≥нших тепер перевидаЇтьс¤ далеко не все те, що публ≥кувалос¤ в њхн≥х зб≥рниках та пер≥одиц≥ двадц¤тих рок≥в.

ј л≥тературознавство рад¤нського пер≥оду? Ќ≥ академ≥ка —. ™фремова, н≥ блискучого досл≥дника зах≥дних л≥тератур ј. Ќ≥ковського, н≥ ћ. алиновича, н≥ комун≥ста ¬. ор¤ка, н≥ багатьох, багатьох ≥нших...

ј перекладацька справа? —права доведенн¤ до украњнського читача вс≥х багатств св≥товоњ культури р≥дною мовою? ƒл¤ вс¤коњ культурноњ нац≥њ Ч це одна з кардинальних справ, тому кожна культурна нац≥¤ завжди прид≥л¤ла њй максимум уваги ≥ зусиль. ” двадц¤т≥ роки украњнськ≥ видавництва усп≥шно зд≥йснювали широко задуманий план повних ≥ багатотомних видань св≥товоњ л≥тературноњ класики, найвизначн≥ших твор≥в ф≥лософськоњ, пол≥тичноњ, соц≥олог≥чноњ, ≥стор≥ограф≥чноњ, мистецтвознавчоњ думки в добрих перекладах ≥ з науковим апаратом, з участю великих фах≥вц≥в. “епер ц≥ переклади стали такою б≥бл≥ограф≥чною р≥дк≥стю, що д≥стати њх практично неможливо. ј нов≥ перекладн≥ виданн¤ зд≥йснюютьс¤ в пор≥вн¤но м≥зерних масштабах, так що маЇмо т≥льки поодинок≥ книжки з св≥товоњ класики, причому окрем≥ блискуч≥ переклади, ¤к-от "‘ауст" √ете (переклад ћ. Ћукаша), "Ѕожественна комед≥¤" ƒайте (переклад ѕ. арманського ≥ ћ. –ильського) та ≥нш≥ видан≥ такими м≥зерними тиражами, що д≥стати њх неможливо при всьому бажанн≥. ј про виданн¤ св≥товоњ ф≥лософськоњ, соц≥олог≥чноњ л≥тератури в украњнських перекладах год≥ й говорити. ј це ж усе те, з чого складаЇтьс¤ реальне культур не житт¤ сучасноњ нац≥њ, без чого вона не буде духовно повноц≥нною ≥ повнозначною. Ќе забезпечувати цього украњнськ≥й нац≥њ ≥ ор≥Їнтувати њњ на те, що до св≥тового духовного житт¤ вона може прилучитис¤ не безпосередньо, а через посередництво рос≥йськоњ культури, означаЇ фактично в≥дмовити ≥й в одному з найважлив≥ших життЇвих прав, перетворювати на утриманство ≥ залежн≥сть те, що повинно ≥ може бути дружньою взаЇмодопомогою. ÷е означало б посилювати фактичне в≥дставанн¤ украњнськоњ культури й дал≥ заган¤ти в кут украњнську мову, оск≥льки переклади Ч це не пасив, а один з найб≥льших актив≥в кожноњ культури.

”крањнський читач хоче ≥ повинен мати своЇю мовою надбанн¤ св≥тового духовного житт¤, зокрема св≥тову л≥тературну класику.

"ѕопит на перекладну св≥тову класику у нас великий.

ѕрактика показуЇ, що тираж≥ добре виконаних переклад≥в твор≥в св≥товоњ л≥тератури украњнською мовою Ч хоча б таких, ¤к √омерова "ќд≥ссе¤"(переклад Ѕориса “ена), "‘ауст" √ете (переклад ћ. Ћукаша) "Ѕожественна комед≥¤" ƒанте (переклад ћ. –ильського та ѕ. арманського) чи байки ≈зопа (переклад ё. ћушака), роз≥йшлис¤ дуже швидко.

¬же час внести в цю важливу дл¤ розвитку культури народу справу б≥льше систематичност≥, розмаху, ≥н≥ц≥ативи й наполегливост≥.

Ќа наш погл¤д, доц≥льно було б створити спец≥альне видавництво, що випускало б у св≥т твори заруб≥жних л≥тератур ≥ л≥тератур народ≥в —–—– у перекладах украњнською мовою. “аке видавництво могло б згуртувати навколо себе висококвал≥ф≥кованих перекладач≥в ≥ повн≥ше забезпечити попит украњнського читача" ¹⁵⁹ .

¹⁵⁹ √уменюк ћ. ¬≥д розмов до д≥ла, "Ћ≥тературна ”крањна , 1965, 24 вересн¤.

јле поки що, на жаль, розмов у цих справах б≥льше, н≥ж д≥ла. ¬ ц≥й справ≥ маЇмо м≥зерну частку того, що вже мали в двадц¤т≥ роки.

Ќегаразд ми поводимос¤ ≥ з надбанн¤м украњнського народу в ≥нших сферах культури й мистецтва.

¬ музиц≥ майже забут≥ ¤к украњнськ≥ велик≥ композитори ћаксим Ѕерезовський та ƒмитро Ѕортн¤нський, галицьк≥ композитори XIX Ч XX стол≥ть. ƒо останнього часу не згадувалис¤ велик≥ ≥ всесв≥тньов≥дом≥ сп≥ваки —олом≥¤ рушельницька, ќлександр ћишуга, ћодест ћенц≥нський, ≥ дос≥ в нас немаЇ њхн≥х запис≥в, хоч на «аход≥ записи Ї ≥ здобули велику попул¤рн≥сть. Ќе згадуЇмо про хор ошиц¤ та про р¤д ≥нших всесв≥тньов≥домих колектив≥в ≥ не маЇмо њхн≥х запис≥в.

Ќа всю республ≥ку у нас нав≥ть немаЇ заводу дл¤ виготовленн¤ грамплат≥вок.

” мал¤рств≥ й скульптур≥ ми не знаЇмо такого велетн¤, ¤к ќ. јрхипенко, ¤кого мистецький св≥т ставить поруч з ѕ≥кассо. Ќе знаЇмо ћ. Ѕутовича, ћ. ѕаращука, ѕ. ’олодного, майже не знаЇмо ќбал¤ й Ќовак≥вського. ƒос≥ замовчуЇтьс¤ ц≥ла пле¤да талановитих митц≥в Ч "бойчук≥ст≥в", що створили самобутн≥й напр¤м в украњнському мистецтв≥ двадц¤тих рок≥в. “≥льки тепер починаЇмо згадувати про ј. ѕетрицького...

Ќе прид≥л¤Їтьс¤ належноњ уваги украњнському народному мистецтву, давно вже визнаному в св≥т≥ за одну з найдорогоц≥нн≥ших перлин людськоњ культури й краси. ¬насл≥док того всесв≥тньов≥дом≥ центри народноњ творчост≥ в ќп≥шн≥, ѕетрик≥вц≥, осов≥ та ≥н. перебувають, мТ¤ко кажучи, не в кращому стан≥...

јдже факт, що ѕавлина ÷в≥лик, вироби ¤коњ так високо ц≥нуютьс¤ в мистецькому св≥т≥, не мала елементарних умов дл¤ прац≥, ¤к ≥ ѕриймаченко, ¤к ≥ р¤д ≥нших народних ум≥льц≥в.

¬ експозиц≥¤х наших музењв забагато м≥сц¤ в≥дводитьс¤ ≥мпозантн≥й халтур≥ ≥ с≥р¤тин≥ заслужених конТюнктурник≥в, в той час ¤к найнов≥ш≥ мистецьк≥ шуканн¤ менш "благополучних" сучасних талант≥в у них не представлен≥. „имало ¤скравих твор≥в минулих пер≥од≥в, особливо двадц¤тих рок≥в, гиб≥ють у "фондах". ” Ћьвов≥, у ¬≥рменському собор≥, по сут≥, похован≥ сотн≥ першор¤дних памТ¤ток украњнського ≥конописного мистецтва XV Ч XVII стол≥ть, ¤к≥ могли б прикрасити не один музей (а чому б не створити ≥ спец≥альний музей давнього украњнського мистецтва), могли б дати матер≥ал дл¤ прекрасного мал¤рського альбому, що роз≥йшовс¤ б по всьому св≥ту (до реч≥, тем дл¤ таких альбом≥в украњнське мистецтво маЇ багато...).

ѕод≥бних приклад≥в зб≥дненн¤ мистецьких надбань та духовноњ ≥стор≥њ можна б навести ще багато.

јле й те, що не попало н≥ п≥д оф≥ц≥йне, н≥ п≥д самод≥¤льне табу, що н≥бито ж допущене в актив украњнськоњ культури, Ч ≥ те попул¤ризуЇтьс¤ ≥ доводитьс¤ до масового гл¤дача й читача дуже й дуже недостатньо. ¬насл≥док цього чимал≥ шари населенн¤ дуже мало знають про величезн≥ багатства украњнськоњ культури, не ц≥кавл¤тьс¤ нею ≥ вважають њњ чимось не вартим уваги. ѕригадаймо, ¤к серйозно ставила ѕ(б)” в двадц¤т≥ роки справу опануванн¤ украњнськоњ культури найширшими масами труд¤щих ”крањни, розгл¤даючи нац≥ональну культуру й мову ¤к могутнЇ знар¤дд¤ комун≥стичного культурного буд≥вництва й вихованн¤. “епер же маЇмо в певному розум≥нн≥ ц≥лковиту антитезу до цього: ст≥йке ≥гноруванн¤ украњнськоњ культури, зокрема книжки, й непод≥льну п≥дм≥ну њх рос≥йською культурою та книжкою, Ч ¤кщо не всюди, то принаймн≥ серед значних верств м≥ського населенн¤ ≥ особливо у "верхн≥х шарах" сусп≥льства та з боку громадських орган≥в, ¤к≥ зовс≥м не пропагують украњнськоњ культури серед населенн¤, надто серед молод≥. ÷е ≥гноруванн¤ набираЇ таких кричущих форм, що не може не обурювати вс≥х, хто хоч трохи вбол≥ваЇ за справи украњнськоњ культури. “ривожн≥ голоси проникають нав≥ть у нашу пресу, взагал≥ досить обережну, мТ¤ко кажучи, в под≥бних справах. ѕерегл¤ньмо "Ћ≥тературну ”крањну", " ультуру ≥ житт¤" (кол. "–ад¤нську культуру"), "–об≥тничу газету" та ≥н. Ч ≥ ми знайдемо в них чимало голос≥в тривоги й протесту проти факт≥в одверто нехлюйського й знущальницького ставленн¤ до попул¤ризац≥њ украњнськоњ культури.

¬ ”крањнськ≥й –ад¤нськ≥й держав≥ в≥дпов≥дн≥ органи, ”р¤д перш за все, не дбають про справд≥ всенародний характер украњнськоњ рад¤нськоњ культури.

2. ћова: украњнський народ п≥д мовною блокадою.

Ѕ≥льш ¤к пТ¤тдес¤т рок≥в тому, ще за царськоњ –ос≥њ, ≤мператорська јкадем≥¤ наук у записц≥ "ќб отмене стеснени¤ малорусского печатного слова" змушена була за¤вити: "Ќельз¤ не признать, что пренебрежительное отношение к родной речи влечет за собой отрицательное отношение и к семье, и к родной среде, а это не может не отразитьс¤ самым печальным образом на нравственном складе... населени¤ ћалороссии" ¹⁶⁰.

÷е було визнанн¤ ≥ змушене, ≥ зап≥зн≥ле, але ж справедливе. ¬оно було зроблене п≥д тиском обставин, п≥д впливом багатьох першор¤дних наукових авторитет≥в. ” св≥тов≥й науков≥й пол≥тичн≥й думц≥ вже давно склавс¤ погл¤д, розвинений великими ф≥лософами, педагогами, л≥нгв≥стами, письменниками, про те, що вс¤ка культура починаЇтьс¤ ≥з знанн¤ р≥дноњ мови, що зневага до р≥дноњ мови Ї формою знеособленн¤ ≥ самозреченн¤; що по ставленню до р≥дноњ мови можна судити про моральний та ≥нтелектуальний р≥вень людини; що мова Ч це живий символ зб≥рноњ особистост≥ народу; що занепад нац≥ональноњ мови Ї безпосереднЇ св≥дченн¤ занепаду нац≥њ ≥, отже, величезна втрата дл¤ духовноњ скарбниц≥ людства; що дл¤ вс¤коњ духовно ц≥л≥сноњ людини будь-¤ке ущемленн¤ њњ мови Ї пос¤ганн¤м на њњ "¤", на њњ народ, ≥ вона неминуче буде такому пос¤ганню противитис¤.

ƒл¤ вс¤кого серйозно мисл¤чого комун≥ста ц≥ ≥стини, здобут≥ соц≥олог≥чними науками, Ї незаперечним фактом. «в≥дси величезне значенн¤ мовного моменту в загальн≥й справ≥ нац≥онального буд≥вництва комун≥зму.

“им-то ÷ – ѕ(б) ще в листопад≥ 1919 року постановив:

"„лени – ѕ на територ≥њ ”крањни повинн≥ на д≥л≥ (п≥дкресленн¤ моЇ. Ч ≤. ƒз.) проводити право труд¤щих мас вчитис¤ ≥ говорити в ус≥х рад¤нських установах р≥дною мовою, вс≥л¤ко протид≥ючи русиф≥каторським спробам в≥дт≥снити украњнську мову на другий план, повинн≥ перетворити њњ в знар¤дд¤ комун≥стичноњ осв≥ти труд¤щих мас. Ќегайно треба вжити заход≥в, щоб в ус≥х рад¤нських установах була достатн¤ к≥льк≥сть службовц≥в, ¤к≥ волод≥ють украњнською мовою,Т щоб надал≥ вс≥ службовц≥ вм≥ли говорити украњнською мовою" ¹⁶¹.

як в≥домо, ц¤ постанова написана власноручно ¬. ≤. Ћен≥ним. ѕередбачаючи (≥ побачивши вже) оп≥р њњ зд≥йснюванню, в≥н через три роки в своњх останн≥х вказ≥вках категорично зазначав:

"... “реба запровадити найсувор≥ш≥ правила в≥дносно вживанн¤ нац≥ональноњ мови в ≥нонац≥ональних республ≥ках, ¤к≥ вход¤ть до нашого союзу, ≥ перев≥рити ц≥ правила особливо ретельно: немаЇ сумн≥ву що п≥д приводом Їдност≥ зал≥зничноњ служби, п≥д приводом Їдност≥ ф≥скальноњ ≥ т. д. у нас, при сучасному нашому апарат≥, проникатиме безл≥ч зловживань ≥стинно руського характеру. ƒл¤ боротьби з цими зловживанн¤ми потр≥бна особлива винах≥длив≥сть, не кажу вже про особливу щир≥сть (п≥дкресленн¤ моЇ. Ч ≤. ƒз.) тих, що за таку боротьбу в≥зьмутьс¤. “ут потр≥бен буде детальний кодекс, ¤кий можуть скласти хоч трохи усп≥шно т≥льки нац≥онали, що живуть у дан≥й республ≥ц≥". ¹⁶²

«г≥дно з ц≥Їю вказ≥вкою Ћен≥на XII зТњзд – ѕ(б), зокрема, постановив: необх≥дно, щоб "были изданы специальные законы, обеспечивающие употребление родного ¤зыка во всех государственных органах и во всех учреждени¤х... законы, преследующие и карающие со всей революционной суровостью всех нарушителей национальных прав".¹⁶³

3 того часу минуло понад сорок рок≥в, час б≥льш н≥ж достатн≥й дл¤ запровадженн¤ цих пр¤мих вказ≥вок ≥ дл¤ дос¤гненн¤ мети, ч≥тко зТ¤сованоњ Ћен≥ним. ўо ж ми маЇмо натом≥сть? Ќатом≥сть все зроблено навпаки. ѕро вживанн¤ украњнськоњ мови в службових установах ≥ т. п. тепер см≥шно нав≥ть говорити. ѕро ¤к≥сь "правила" й "кодекси" щодо вживанн¤ нац≥ональних мов ≥ згадки не лишилос¤. ƒух "Їдност≥" (не те що "зал≥зничноњ" чи "ф≥скальноњ", а вс¤коњ Ч абсолютноњ й безогл¤дноњ) восторжествував давно ≥ глибоко. ј щодо "в≥дт≥сненн¤ украњнськоњ мови на другий план", то воно зд≥йснене, так би мовити, по вс≥х важливих л≥н≥¤х, ≥ дуже й дуже твердо, во≥стину "безкомпром≥сно". ƒл¤ кожного, хто здатний чесно визнавати факти, все це таке очевидне ≥ зрозум≥ле, що дальшого обговоренн¤ не потребуЇ.

«алишаЇтьс¤ лише констатувати, що внасл≥док фактичного другор¤дного становища украњнськоњ мови (саме фактичного, бо формально ≥ юридично вона, зрозум≥ло, повноправна) пишним цв≥том розкв≥тла зневага ≥ нав≥ть ненависть до нењ не т≥льки з боку м≥щанства, а й з боку тих "комун≥ст≥в", про ¤ких Ћен≥н сказав: "...поскрести иного коммуниста и найдешь великорусского шовиниста", Ч з боку самих же таки украњнц≥в, тих "обрусевших", про ¤ких Ћен≥н сказав, що вони особливо "пересаливают по части истинно русского настроени¤" ј що може бути б≥льшим моральним пад≥нн¤м, ¤к зневага до власноњ мови ≥ культури, ≥ чого може спод≥ватис¤ сусп≥льство в≥д таких матерененависник≥в?!

”крањнофоб≥¤, про ¤ку ми говорили вище, Ї дл¤ багатьох украњнц≥в лог≥чним насл≥дком загального психолог≥чного закону, д≥йсного дл¤ людей вс≥х нац≥й.

"ѕоследствием такого отречени¤ (в≥д р≥дноњ мови. Ч /. ƒз.), как это давно замечено многими выдающимис¤ психологами и педагогами (напр. ‘ихте, ƒистервегом и др.), ¤вл¤етс¤ некоторое искажение душевной природы человека, выражающеес¤ нередко, с одной стороны, известным обесцвечением у подобных людей их мыслей, чувств и воли, влекущим иногда за собой даже порчу их личного характера и нрава; с другой стороны, Ч неизбежным охлаждением у них живых прив¤занностей к своей родной среде, к своему народу и краю, порождающим затем нередко или полный индифферентизм ко всему общественному, или общее реакционное настроение, исполненное мизантропии и антипатии преимущественно ко всему родному" ¹⁶⁴.

¹⁶⁴ ћихальчук ќ. . „то такое малорусска¤ (южнорусска¤) речь? " иевска¤ старина", август 1899, с. 185.

Ѕагато поверхово мисл¤чих людей не надають особливого значенн¤ фактов≥ денац≥онал≥зац≥њ та забутт¤ р≥дноњ мови ≥ в так≥й своњй "толерантност≥", чи байдужост≥, вбачають вираз широти ≥ благородства п≥дходу. јле вони помил¤ютьс¤. ћова так орган≥чно повТ¤зана з найглибшими джерелами ≥ найтоншими ви¤вами духовного житт¤ ≥ особистого, ≥ сусп≥льного, що в≥дреченн¤ в≥д нењ, мовна асим≥л¤ц≥¤, масовий перех≥д на ≥ншу не можуть пройти безсл≥дно н≥ дл¤ особистост≥, н≥ дл¤ сусп≥льства. ¬се це не може не викликати певного зм≥щенн¤, певних порушень "альвеол¤рного" апарату духовноњ "м≥кроструктури", порушень, часто ≥ непом≥тних, проте таких, що так чи ≥накше дадуть, може, не пр¤м≥, опосередкован≥, але т¤жк≥ насл≥дки й ускладненн¤. ѕерш за все це викликаЇ неминуче зб≥дненн¤, певне пересиханн¤, замуленн¤ джерел духовност≥ (може, не зразу пом≥тне, ¤к не зразу пересихають р≥чки в≥д зб≥дненн¤ л≥сових джерел); адже з утратою р≥дноњ мови втрачаЇтьс¤ незглибимий св≥т п≥дсв≥домост≥, все нац≥ональне психолог≥чно-духовне п≥дірунт¤, вс≥ п≥дземн≥ води й "таЇмниц≥" великоњ колективноњ душ≥, колективного досв≥ду народу. ѕерейманн¤ ≥ншоњ мови, безумовно, збагачуЇ людину т≥льки тод≥, коли р≥дна мова залишаЇтьс¤ на притаманному њй м≥сц≥: коли ж ≥детьс¤ про зам≥ну, то це перейманн¤ компенсуЇ от≥ втрати лише частково, бо ≥нша мова нав≥ть при найкращому знанн≥ засвоюЇтьс¤ до певноњ м≥ри схематично зб≥днено, без тих колосальних глибин п≥дсв≥домост≥, без тих неповторних в≥зерунк≥в асоц≥ативност≥, з непом≥тними, може, але незл≥ченними обривами "альвеол¤рних кор≥нц≥в"... ќсь зв≥дки йдуть безсумн≥вн≥ духовн≥, естетичн≥, етичн≥ втрати. ќсь чому великий ѕотебн¤ застер≥гав в≥д неминучоњ "мерзости запустени¤", повТ¤заноњз денац≥онал≥зац≥Їю, з мовною асим≥л¤ц≥Їю. ќсь чому так обстоювали р≥дну мову вс≥ велик≥ знавц≥ людськоњ душ≥, письменники, психологи, педагоги. Ќагадаймо хоча б слова ‘р≥др≥ха јдольфа ƒ≥стервега:

"ўо означаЇ дл¤ окремоњ людини њњ ≥ндив≥дуальн≥сть, те означаЇ дл¤ народ≥в нац≥ональн≥сть... ”мертвити людину Ч окремий ≥ довершений вчинок. ќднак вз¤ти в≥д людей њхню нац≥ональн≥сть Ч це пост≥йне ≥ тривале вбивство. яке жахливе!..

ћова дл¤ людини св¤щенна. ѕос¤гати на нењ, пограбувати њњ в≥д людини, навТ¤зувати њй чужу Ч означаЇ пос¤гати на кор≥нь житт¤ людини. ожний народ на св≥т≥ вбачаЇ в такому вчинку злочин проти своЇњ самобутност≥ ≥ не залишаЇ його без покаранн¤. „ерез мову народ живе, в н≥й вт≥лений його дух. ¬иплекана мова Ч це велике д≥ло, ознака ≥ виразник його найвнутр≥шн≥шоњ сут≥".

ƒо аналог≥чних висновк≥в приходив ≥ другий великий педагог Ч . ƒ. ”шинський:

"ћова народу Ч кращий, невТ¤нучий ≥ в≥чно в≥дновлюваний цв≥т усього його духовного житт¤, що починаЇтьс¤ далеко за межами ≥стор≥њ. ” мов≥ одухотворюЇтьс¤ весь народ ≥ вс¤ його батьк≥вщина; в н≥й вт≥люЇтьс¤ творчою силою народного духу в думку, в картину ≥ звук небо в≥тчизни, њњ пов≥тр¤, њњ ф≥зичн≥ ¤вища, њњ кл≥мат, њњ пол¤, гори й долини, њњ л≥си ≥ р≥ки, њњ бур≥ ≥ грози Ч весь той глибокий, повний думки й почутт¤ голос р≥дноњ природи, ¤кий лунаЇ так лунко в любов≥ людини до њњ ≥нод≥ сувороњ батьк≥вщини, ¤кий в≥дбиваЇтьс¤ так виразно в р≥дн≥й п≥сн≥, в р≥дних мелод≥¤х, в устах народних поет≥в. ѕроте в св≥тлих, прозорих глибинах народноњ мови в≥дбиваЇтьс¤ не т≥льки природа р≥дноњ крањни, але й ус¤ ≥стор≥¤ духовного житт¤ народу. ѕокол≥нн¤ народу проход¤ть одне за одним, але результати житт¤ кожного покол≥нн¤ залишаютьс¤ в мов≥ Ч в спадщину потомкам. ” скарбницю р≥дного слова складаЇ одне покол≥нн¤ за одним плоди глибоких сердечних рух≥в, плоди ≥сторичних под≥й, в≥руванн¤, погл¤ди, сл≥ди пережитого гор¤ ≥ пережитоњ радост≥, Ч одне слово, весь сл≥д свого духовного житт¤ народ дбайливо збер≥гаЇ в народному слов≥. ћова Ї найжив≥ший, найбагатший ≥ найм≥цн≥ший звТ¤зок, що зТЇднуЇ в≥джил≥, живущ≥ та майбутн≥ покол≥нн¤ народу в одне велике ≥сторичне живе ц≥ле. ¬она не т≥льки ви¤вл¤Ї собою життЇв≥сть народу, але Ї ¤краз саме це житт¤. оли зникаЇ народна мова Ч народу б≥льше нема! ќсь чому, наприклад, наш≥ зах≥дн≥ брати, витерп≥вши вс≥ р≥зноман≥тн≥ насильства в≥д ≥ноплем≥нник≥в, коли це насильство, нарешт≥, торкнулос¤ мови, зрозум≥ли, що йдетьс¤ тепер про житт¤ чи смерть самого народу. ѕоки жива мова народна в устах народу, до того часу живий ≥ народ. ≤ нема насильства б≥льш нестерпного, ¤к те, що хоче в≥д≥брати в народу спадщину, створену незчисленними покол≥нн¤ми його в≥джилих предк≥в. ¬≥дбер≥ть у народу все Ч ≥ в≥н все може повернутиале в≥дбер≥ть мову Ч ≥ в≥н н≥коли б≥льше вже не створить њњ; нову батьк≥вщину нав≥ть може створити народ, але мови Ч н≥коли, ≥ коли вимерла мова в устах народу Ч помер ≥ народ. јле ¤кщо людська душа здригаЇтьс¤ перед убивством одн≥Їњ недовгов≥чноњ людини, то що ж повинна б почувати вона, заз≥хаючи на житт¤ багатов≥ковоњ ≥сторичноњ особистост≥ народу Ч цього найб≥льшого з ус≥х створ≥нь Ѕожих на земл≥" ¹⁶⁵.

¹⁶⁵ ”шинський . ƒ. "–≥дне слово". Ћьв≥в, 1960, с. 9 Ч 10.

якщо позбавити народ його мови Ч це вбити народ, ≥ ¤кщо цього злочину немаЇ з чим пор≥вн¤ти, то з чим пор≥вн¤ти його тод≥, коли така душогубська пол≥тика маскуЇтьс¤ в благородн≥ словеса; коли вона сама, суд¤чи ≥ р¤д¤чи, оголошуЇ злочином ус¤кий ≥нстинктивний самозахист, в т≥м числ≥ ≥ мовний самозахист народу; коли вона не маЇ найменшоњ чесност≥ виступити в своњй власн≥й ≥стот≥ ≥ запевн¤Ї, що то не вона в≥дбираЇ в народу р≥дну мову, а сам народ в≥д своЇњ мови в≥дмовл¤Їтьс¤?

якби ¤кийсь народ в≥дмовивс¤ в≥д своЇњ мови, це означало б, що в≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д самого себе. ясно, що такого бути не може. ≤стор≥¤ дос≥ не знаЇ приклад≥в добров≥льноњ в≥дмови народ≥в в≥д самих себе, тобто добров≥льного самогубства народ≥в. Ќе було ≥ не може бути такого н≥коли, ¤к не може людство хот≥ти самознищитис¤.

ЌемаЇ ≥ тепер добров≥льного зреченн¤ украњнського народу чи його частини в≥д самого себе, своЇњ мови. “е, що на поверховий погл¤д здаЇтьс¤ добров≥льним, насправд≥ таким не Ї. ћаЇмо вимушену, п≥д тиском обставин ≥ д≥Їю серйозних причин в≥дмову частини украњнц≥в в≥д своЇњ мови ≥ вс≥ повТ¤зан≥ з цим ненормальн≥ насл≥дки дл¤ сусп≥льства.

"’то вам не даЇ говорити по-украњнському?" Ч любл¤ть "уничтожающе" питати погано замаскован≥ п≥д ≥нтернац≥онал≥ст≥в украњнофоби й недозр≥л≥ до справжньоњ людськоњ культури русиф≥каторськ≥ "общечеловеки".

"’то вам заважаЇ говорити по-украњнському?" Ч дивуютьс¤ люди оброзичлив≥, але пол≥тично нањвн≥, байдуж≥ до "надуманоњ" нац≥ональноњ проблеми.

"’то вам заборон¤Ї говорити по-украњнському?" Ч гримаЇ високе начальство, вс≥м своњм гн≥вним вигл¤дом довод¤чи ц≥лковиту неможлив≥сть будь-¤кого примусу.

’то заборон¤Ї?.. „и може бути б≥льш фальшиве ≥ пусте запитанн¤? ј хто заборон¤в у царськ≥й –ос≥њ говорити по-украњнському, по-польському, по-грузинському ≥ т. д.? Ќав≥ть писати ≥ друкувати не в ус≥ часи заборон¤ли. ≤ чому все-таки, попри в≥дсутн≥сть юридичноњ заборони, "земл¤чки", кажучи словами Ўевченка, "р≥зали по-московськи"? ’то заборон¤в африканц¤м говорити по-своЇму ≥ чому все-таки в значн≥й частин≥ јфрики запанувала французька мова або англ≥йська, ≥ тепер молод≥ африканськ≥ держави сто¤ть перед важливим завданн¤м емансипац≥њ питомих мов? „ому в певних сферах ≥нд≥йського сусп≥льства так запанувала англ≥йська мова, що тепер заходи ур¤ду дл¤ "деангл≥зац≥њ" зустр≥чають, ¤к в≥домо, одчайдушний оп≥р з боку цих к≥л населенн¤? ј хто взагал≥ заборон¤Ї вс≥м люд¤м на земл≥ бути культурними, осв≥ченими, добрими, при¤зними, розумними, щасливими? ’то заборон¤Ї вам, тим, хто примус бачить т≥льки в кнут≥ й шомполах, Ч хто заборон¤Ї вам, шановн≥ "≥нтернац≥онал≥сти"-русиф≥катори й "≥нтернац≥онал≥сти"-украњнофоби, позбутис¤ вашого русиф≥каторства й украњнофобства, зрозум≥ти нац≥ональн≥ потреби украњнського народу, а заодно побачити його фактичне нац≥ональне становище й побачити вами ж створений механ≥зм русиф≥кац≥њ"?

¬и заборон¤Їте (заважаЇте, не даЇте), Ч ¤кщо ви все-таки напол¤гаЇте на своЇму не дуже чесному запитанн≥ ≥ хочете на нього в≥дпов≥д≥, Ч ви, тобто створен≥ вами обставини житт¤. "Ќер≥вн≥сть, що склалас¤ в житт≥ фактично" (Ћен≥н), фактичне другор¤дне становище украњнськоњ мови (¤к ≥ культури) Ч ось що Ї невблаганною силою, незр≥вн¤нною з будь-¤кою силою батога й будь-¤кого шомпола, будь-¤кого наказу й юридичного закону, справд≥ нездоланною силою, що диктуЇ, примушуЇ украњнц¤, зокрема й украњнську масу взагал≥, говорити порос≥йському, в≥дмовл¤тис¤ в≥д своЇњ р≥дноњ мови. ќдн≥ просто перестають в≥дчувати потребу в украњнськ≥й мов≥, тод≥ ¤к житт¤ скр≥зь ≥ всюди владно вимагаЇ рос≥йськоњ (¤к слушно зауважив один ненадрукований дописувач до "Ћ≥тературноњ газети": з рос≥йською мовою можна проњхати всю ”крањну ≥ об≥йтис¤ без украњнськоњ, з украњнською ж без рос≥йськоњ на ”крањн≥ не об≥йдешс¤); ≥нш≥ ж ≥ хот≥ли б говорити по-украњнському, так соромно: вс≥ дивл¤тьс¤, ¤к на дивака (це в кращому раз≥).

÷¤ фактична нер≥вн≥сть мов (≥ культур), ¤к ми вже говорили склалас¤ до революц≥њ внасл≥док колон≥ального становища ”крањни. ¬ двадц¤т≥ роки вона визнавалас¤, ≥ ставилос¤ завданн¤ поступового њњ подоланн¤. “ак, зокрема, 1 серпн¤ 1923 року ¬”÷¬ ≥ –Ќ ”–—– постановили:

"«осередити увагу держави на поширенн≥ знанн¤ украњнськоњ мови... ¬насл≥док в≥дносно слабого розвитку украњнськоњ мови ≥ украњнськоњ культури взагал≥, внасл≥док в≥дсутност≥ потр≥бних п≥дручник≥в дл¤ навчанн¤, в≥дсутност≥ п≥дготовленого до певноњ м≥ри персоналу Ч житт¤, ¤к ми бачимо на досв≥д≥, приводить до фактичноњ переваги рос≥йськоњ мови" ¹⁶⁶.

¹⁶⁶ ультурне буд≥вництво в ”крањнськ≥й –—–...". т. 1, с. 243.

ќсь у ц≥й фактичн≥й переваз≥ рос≥йськоњ мови в житт≥, переваз≥, ¤ка в≥дтод≥ не т≥льки збереглас¤, а й посилилас¤ (оск≥льки пол≥тика украњн≥зац≥њ була п≥дм≥нена пол≥тикою русиф≥кац≥њ), Ч в н≥й Ї вс¤ суть.

як вона ви¤вл¤Їтьс¤ в р≥зних сферах житт¤ й побуту, ¤к д≥Ї потужний ≥ добре налагоджений механ≥зм русиф≥кац≥њ, Ч про це вже говорилос¤. Ќа зак≥нченн¤ хочу ще коротко перел≥чити окрем≥ його кол≥щатка, окрем≥ л≥н≥њ його "схеми".

1. ќф≥ц≥йне житт¤, оф≥ц≥йн≥ зносини. ¬едутьс¤ вони рос≥йською мовою, за де¤кими вин¤тками, всупереч постанов≥ ¬”÷¬ ≥ –Ќ ”–—– в≥д 1 серпн¤ 1923 року: "вибрати ¤к переважаючу дл¤ оф≥ц≥йних зносин украњнську мову" ¹⁶⁷. ќкрем≥ вин¤тки трапл¤ютьс¤ х≥ба що в иЇв≥, ¤к столиц≥ ”–—–, Ч з нагоди ¤кихось публ≥чно-репрезентац≥йних акц≥й (юв≥лей Ўевченка, ур¤довий прийом, м≥тинг тощо) Ч ≥ мають вимушений або й оперетковий характер. ” всьому ≥ншому оф≥ц≥йному житт≥ та ≥нших оф≥ц≥йних зносинах по вс≥й республ≥ц≥ згори донизу (до районних центр≥в принаймн≥) безогл¤дно пануЇ рос≥йська мова.

2. ѕарт≥йне, комсомольське, профсп≥лкове та ≥нше сусп≥льно-громадське житт¤ також ведетьс¤ виключно рос≥йською мовою.

3. √осподарське житт¤ ≥ господарськ≥ зносини в усьому њхньому безм≥рному обс¤з≥ ведутьс¤ рос≥йською мовою. ÷≥лий р¤д пр¤мих постанов про забезпеченн¤ роботи господарських орган≥в мовою даноњ республ≥ки, в тому числ≥ й постанова X зТњзду – ѕ(б) ¹⁶⁸, лишилис¤ на папер≥.

5. јрм≥¤ п≥сл¤ двадц¤тих рок≥в з цього погл¤ду поза обговоренн¤м ≥ стала ще б≥льшим важелем русиф≥кац≥њ.

6. ¬иша осв≥та, середн¤ техн≥чна осв≥та, профес≥йне навчанн¤ ср≥зь ≥ всюди велис¤ ≥ ведутьс¤ рос≥йською мовою (хоч у де¤ких вузах з цього року н≥бито передбачене поступове запровадженн¤ украњнськоњ мови).

7. Ўколи ‘«Ќ, рем≥снич≥ та ≥нш≥ училища. ¬ них набираЇтьс¤ переважно с≥льська молодь ≥ прот¤гом к≥лькох рок≥в зазнаЇ нещадного мовного кал≥ченн¤.

8. —ередн¤ осв≥та, середн¤ школа. ¬ м≥стах ”крањни 1958 року в украњнських школах навчавс¤ т≥льки 21 % д≥тей (в 1926 роц≥ Ч 97 %). Ќав≥ть у столиц≥ ”крањни иЇв≥ того самого 1958 року т≥льки 22 000 учн≥в було в украњнських школах ≥ 61 000 Ч в рос≥йських. ƒобре в≥домо, що в р¤д≥ великих м≥ст (’арков≥, ƒонецьку, ќдес≥ та ≥н.) украњнськ≥ школи обраховуютьс¤ буквально одиниц¤ми. ўодо цього стан шк≥льноњ осв≥ти в м≥стах ”крањни такий скандальний, що в≥дпов≥дна статистика давно вже не публ≥куЇтьс¤, а дан≥ про к≥льк≥сть украњнських та неукрањнських шк≥л ледве чи не належать до найб≥льших державних таЇмниць.

јле й т≥ школи, ¤к≥ називаютьс¤ украњнськими, по сут≥, ними не Ї. ƒосить побувати в будь-¤к≥й "украњнськ≥й" школ≥ в иЇв≥, наприклад, щоб пересв≥дчитис¤ в тому, що поза викладанн¤м усе внутр≥шнЇ житт¤ ведетьс¤ в них рос≥йською мовою ≥ нав≥ть сам≥ вчител≥ по-украњнському "соромл¤тьс¤" говорити, не кажучи вже про учн≥в. ќтже, здеб≥льшого це "показуха" ≥ непотр≥бна театральн≥сть дл¤ цифри ≥ "дл¤ ≥ноземц≥в".

јле найг≥рше те, що "украњнськ≥" школи Ч ≥ це вже стосуЇтьс¤ ≥ м≥ських, ≥ с≥льських шк≥л Ч зовс≥м не виховують нац≥ональну г≥дн≥сть ≥ нац≥ональне почутт¤, не дають елементарного усв≥домленн¤ своЇњ нац≥ональноњ приналежност≥ та повТ¤заних з цим обовТ¤зк≥в, не забезпечують найм≥н≥мальн≥шого знанн¤ р≥дноњ ≥стор≥њ та р≥дноњ культури. Ѕо в б≥льшост≥ з них пануЇ той самий дух вищост≥ ≥ "предпочтительности" рос≥йськоњ культури та другор¤дност≥ украњнськоњ ¤к доважка до рос≥йськоњ. “ож ≥ не доводитьс¤ дивуватис¤ з того, що випускники шк≥л ”крањни переважно ц≥лковит≥ нев≥гласи щодо украњнськоњ культури.

"ѕерев≥рено тв≥р на тему: "–оль л≥тератури ≥ мистецтва в житт≥ рад¤нськоњ людини". ¬икладач≥ стурбован≥. ¬ жодному з двохсот тридц¤ти учн≥вських твор≥в нав≥ть не згадано ≥мен Ћисенка, Ћ¤тошинського, —тепового, Ћеонтовича, Ќ≥щинського, ћайбороди, ос-јнатольського, “руша, ѓжакевича. ћонастирського, «аньковецькоњ, —адовського, рушельницькоњ, ћишуги, урбаса, ѕетрицького, ƒовженка ... ¬и¤вл¤Їтьс¤, що про тих митц≥в, ¤к≥ внесли значний вклад у скарбницю нашоњ культури, дехто з випускник≥в середньоњ школи не маЇ у¤вленн¤... „и можна за це повн≥стю склада ти вину на вчительство? Ѕезперечно, не т≥льки воно в цьому винне. јдже нав≥ть найсумл≥нн≥ший с≥льський вчитель не знайде бодай на поштових лист≥вках твор≥в украњнських художник≥в. ЌемаЇ њх ан≥ в книгарн¤х, ан≥ в художн≥х салонах. ј њх би варто продавати в кожному к≥оску, ¤к продають репродукц≥њ з Ўишк≥на або ѕерова.

ƒуже добре, що нашим школ¤рам в≥дом≥ ≥мена „айковського ≥ –Їп≥на. ѕро них вони чули чи не з першого аж до випускного класу. ¬ багатьох школах з року в р≥к переход¤ть теми бес≥д: "–Їп≥н Ч великий художник", "„айковський Ч великий композитор". ÷е, повторюЇмо, добре, але ¤вно замало. ќтже, год≥ й дивуватис¤ з того, що сталос¤ тор≥к в одн≥й з≥ шк≥л Ћуцька.

якось у присутност≥ р¤ду класних кер≥вник≥в вчитель пров≥в з пТ¤тикласниками бес≥ду про художника ѓжакевича. ѕ≥д час обм≥ну думками один з учител≥в за¤вив, що тема дл¤ бес≥ди ¤вно невдала, можна було б вз¤ти ¤когось в≥домого художника Ч наприклад, –Їп≥на чи Ўишк≥на, бо про ѓжакевича нав≥ть не вс≥ учител≥ чули " ¹⁶⁹ .

¹⁶⁹ «абужко —. ≤. ≤ все ще прогалини: нотатки з вступних екзамен≥в, "Ћ≥т. ”крањна". 1965, 3 вересн¤.

9. ƒит¤ч≥ садки, дит¤ч≥ ¤сла. ÷е одна з найстрашн≥ших ≥ найзлочинн≥ших д≥л¤нок русиф≥кац≥њ. “ут в≥дбуваЇтьс¤ необоротна "окулировка" безборонних дит¤чих душ. ƒит¤ч≥ садки та ¤сла в м≥стах посп≥ль рос≥йськ≥, за к≥лькома вин¤тками. «в≥дки ж в≥зьметьс¤ украњнська д≥твора в м≥стах, де, ¤к вона буде виховуватись?

я дозволю соб≥ зацитувати документ, один ≥з багатьох лист≥в у мовн≥й справ≥, ¤к≥ одержують р≥зн≥ установи ”–—–:

ћи, украњнськ≥ матер≥ наших д≥тей-дошк≥льник≥в, звертаЇмось до ¬ас з жалобою в справ≥ припиненн¤ мовноњ реакц≥йноњ пол≥тики ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ ”–—–, ¤ку воно практикуЇ в дит¤чих ¤сл¤х ≥ садочках нашоњ м≥сцевост≥, а под≥бно ус≥Їњ ”–—–. ћи протестуЇмо ≥ вимагаЇмо, щоб в дит¤чих садочках ≥ под≥бних њм установах, в дошк≥льному вихованн≥ дл¤ наших найменших була введена виключно материнська мова (тут Ч украњнська).

ѕоступаючи в садочок, наш≥ д≥ти не розум≥ють ≥ншоњ мови, кр≥м материнськоњ, ≥ не може бути виховного методу, коли виховател≥ звертаютьс¤ до них у мов≥ рос≥йськ≥й. —творюЇ це, безумовно, ≥ труднощ≥ дл¤ вчител≥в початкових шк≥л у навчанн≥ украњнськоњ мови дл¤ тих д≥тей, ¤ких виховувано у под≥бних установах.

ћи проти спотворенн¤ ≥ кал≥ченн¤ украњнськоњ мови. ѕроти мовно-реакц≥йноњ пол≥тики ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ ”–—–. јле ми не проти засвоЇнн¤ ≥нших Ч чужих мов нашими д≥тьми, особливо рос≥йськоњ, але при засвоЇнн≥ спершу добре материнськоњ (р≥дноњ).

ћовна пол≥тика ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ на украњнських земл¤х ¤вл¤Їтьс¤ антиконституц≥йною, антилен≥нською, антипарт≥йною ≥ антирад¤нською. ¬она на руку р≥зним антирад¤нським елементам. ¬она п≥дсичуЇ вогонь антирад¤нськ≥й пропаганд≥ за кордоном. ¬она в н≥чому не в≥дб≥гаЇ в≥д пол≥тики бувших окупац≥йних держав ”крањни.

¬ результат≥ такий великорос≥йсько-шов≥н≥стично-реакц≥йний метод вихованн¤ ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ ”крањни не приведе до перемоги комун≥зму.

”с≥ народи св≥ту, будь вони бездержавн≥, зг≥дно з вченн¤м ћаркса-Ћен≥на, мають св¤щенне право на розвиток р≥дноњ, питомоњ культури, ≥ кожний народ, таким чином, вносить свою частку в створенн¤ чудового в≥тража. Ќе принесе вона (реакц≥йна пол≥тика) дл¤ ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ н≥ чест≥, н≥ бажаних усп≥х≥в. ј, навпаки, л¤же п¤тном чорносотенноњ реакц≥њ, знекровить ¤к украњнську, так≥ рос≥йську культуру, зб≥льшуючи кадри мовних безкультурних парал≥тик≥в. ¬икличе загальне обуренн¤ й осуд поступового сусп≥льства св≥ту пол≥тиц≥ –ад¤нського —оюзу".

ѕ≥д листом сто¤ть с≥мнадц¤ть п≥дпис≥в. ¬гор≥ номери вх≥дний ≥ вих≥дний та резолюц≥¤. яка б ви думали? ћоже: суворо покарати винних у порушенн≥ лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики, у порушенн≥ нац≥ональних прав украњнського населенн¤ (¤к колись ≥ зТњздами постановл¤лос¤: "карати винних у порушенн≥ нац≥ональних прав з≥ вс≥Їю сувор≥стю революц≥йних закон≥в" ¹⁷⁰)?

ћоже: ув≥йти в зносини з ћ≥н≥стерством охорони здоровТ¤ на предмет л≥кв≥дац≥њ ненормального становища в його виховних закладах? Ќ≥ ≥ н≥. «овс≥м навпаки. –езолюц≥¤ за є 6 Ч 493 досл≥вно каже: "ѕрошу лист над≥слати до облвно Ч зобовТ¤зати розшукати (!) автор≥в цього листа ≥ розТ¤снити њм лен≥нську нац≥ональну пол≥тику нашоњ держави". ƒуже просто й оперативно: 4.XI. 1965 одержано, а 6.XI вже й в≥дпов≥дь. ƒуже оперативно зараз розвТ¤зуютьс¤ под≥бн≥ справи: рука набита. “ак само, ¤к в≥д цього листа, в≥дмахуютьс¤ ≥ в≥д будь-¤ких ≥нших у под≥бних справах, в≥дмахуютьс¤ взагал≥ в≥д трагед≥њ ц≥лоњ нац≥њ. ј щоб не було бюрократизму й недемократичност≥ Ч "розТ¤снюють".

„и не краще було б ≥ дл¤ лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики, ≥ дл¤ вс≥х нас, ¤кби не чиновники (будь-¤ких ранг≥в) "розТ¤снювали" њњ люд¤м, а люди розТ¤снювали њњ чиновникам? јдже визнаймо чесно: в лист≥ не дуже письменних матер≥в куди б≥льше розум≥нн¤ лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики та ≥нтернац≥онал≥зму взагал≥, та й елементарноњ людськоњ пор¤дност≥, н≥ж у вс≥х под≥бних резолюц≥¤х, разом уз¤тих, н≥ж у багатьох "теоретик≥в" ≥ публ≥цист≥в, що берутьс¤ за ц≥ теми...

10. ультурно-осв≥тн≥ осередки, б≥бл≥отеки та ≥н. ¬еличезного розмаху набрала у нас художн¤ самод≥¤льн≥сть, гуртк≥вська робота тощо. јле культурний р≥вень њњ далеко не завжди задов≥льний, ¤кщо брати не окрем≥ видатн≥ колективи, а основну масу њх. Ќе знаю, хто спр¤мовуЇ репертуарну ≥ виконавську роботу безл≥ч≥ цих колектив≥в ≥ гуртк≥в, але треба визнати, що вони в переважн≥й своњй б≥льшост≥ зовс≥м не Ї пропагандистами украњнського мистецтва; вони не грунтуютьс¤ на украњнськ≥й нац≥ональн≥й культур≥. «овс≥м навпаки (принаймн≥ щодо м≥ських): в њхн≥й робот≥, в њхн≥х програмах або немаЇ н≥чого украњнського, або Ї один-два номери "на п≥дверстку", дл¤ екзотики (чи знов-таки дл¤ зв≥тност≥). ўоб пересв≥дчитис¤ в цьому, варто побувати на першому-л≥пшому (без вибору) з безл≥ч≥ концерт≥в художньоњ самод≥¤льност≥ (маю на уваз≥ "стих≥йн≥", звичайно, а не на "спецзамовленн¤", ¤к-от республ≥канський конкурс художньоњ самод≥¤льност≥, ¤кийсь огл¤д та ≥нше). ј саме в ц≥й "низов≥й", масов≥й культурноосв≥тн≥й робот≥, в цьому масовому дозв≥лл≥ ≥ культивуютьс¤ (а часом опошлюютьс¤) смаки, прихильност≥, уподобанн¤ найширшоњ публ≥ки, спр¤мовуютьс¤ в той чи ≥нший б≥к культурницьк≥ ≥нтереси й культурницька енерг≥¤ молод≥, зокрема роб≥тничоњ. ќсь де величезний важ≥ль залученн¤ найширших мас до украњнськоњ культури. ¬ажко переоц≥нити значенн¤ такоњ добре поставленоњ роботи ≥ дл¤ вихованн¤ труд¤щих, ≥ дл¤ п≥двищенн¤, сказати б, "коеф≥ц≥Їнта" украњнськоњ культури, вс≥х њњ величезних минулих ≥ немалих тепер≥шн≥х надбань у створенн≥ духовноњ атмосфери комун≥стичного сусп≥льства. јле ц≥Їю справою н≥хто по-справжньому ц≥леспр¤мовано не займаЇтьс¤.

ј вт≥м, що говорити про художню самод≥¤льн≥сть, коли нав≥ть ињвська республ≥канська ф≥лармон≥¤ (не кажучи вже про б≥льш≥сть обласних) майже зовс≥м не практикуЇ художнього читанн¤ украњнською мовою, а т≥ к≥лька читц≥в Ч майстр≥в украњнського слова, ¤к≥ ще з пристойност≥ утримуютьс¤, по сут≥, посаджен≥ на голодний пайок ≥ наражаютьс¤ на неск≥нченн≥ прикрост≥. јбо такий ще момент. «давалос¤ б, що-що, а вже украњнська п≥сн¤ у нас попул¤ризуЇтьс¤. јле при ближчому ознайомленн≥ нав≥ть тут вимальовуЇтьс¤ зовс≥м ≥нша ≥ то не дуже весела картина. “ак, лунають ≥ вдень, ≥ вноч≥, з року в р≥к к≥лька одних ≥ тих самих п≥сень (та ще частенько в пошл≥й ≥нтерпретац≥њ), потроху люд¤м набридають ≥, по сут≥, недуже збагачують культурне житт¤. ¬ у¤в≥ публ≥ки вони представл¤ють п≥сенне багатство ”крањни, ≥ хай здогадаЇтьс¤ хто, що украњнських п≥сень зареЇстровано понад 200 000 (спец≥ал≥сти тверд¤ть, що це ще не все ≥ що жодна нац≥¤ в св≥т≥ не може похвалитис¤ таким багатством). ’то ц≥ п≥сн≥ попул¤ризуЇ, хто ними займаЇтьс¤? ћарнуЇтьс¤ ≥ забуваЇтьс¤ величезне культурне багатство.

ј де украњнська (украњнська не територ≥ально, а за характером репертуару) естрада, легк≥ й джазов≥ та ≥н. молод≥жн≥ колективи, ансамбл≥ тощо? ј практика показуЇ, що там, де вони створен≥ (¤к-от у Ћьвов≥), вони швидко набувають великоњ попул¤рност≥ серед молод≥.

¬еличезна маса молод≥, студентськоњ та роб≥тничоњ, мешкаЇ в гуртожитках. я вже не кажу про те, що вс¤ виховна, культурно-осв≥тн¤ ≥ побутова атмосфера в них позбавлена украњнського характеру, але нав≥ть украњнську газету, журнал, книжку в них майже не зустр≥неш (у червоних кутках, б≥бл≥отеках тощо). ќсобливо обурливо поставлена ц¤ справа в роб≥тничих гуртожитках, хоч њх насел¤Ї переважно украњнська молодь.

"як пропагуЇтьс¤ украњнська культура в наших гуртожитках? ¬ельми незадов≥льно. ƒосить нагада ти лише один факт: у гуртожитках ривого –ога, де, до реч≥, на державн≥ кошти (тобто на кошти украњнського народу. Ч ≤.ƒз.) передплачуЇтьс¤ по к≥льканадц¤ть газет ≥ журнал≥в, важко знайти украњнськ≥ пер≥одичн≥ виданн¤" ¹⁷¹.

¹⁷¹ √риб . ƒ≥м чи притулок? "Ћ≥т. ”крањна", 1965, 28 вересн¤.

“е саме робитьс¤ в тис¤чах роб≥тничих ≥ молод≥жних гуртожитк≥в. ј профсп≥лков≥ та в≥домч≥ б≥бл≥отеки, ¤к≥, знову ж таки, утримуютьс¤ на кошти украњнських труд¤щих? Ѕ≥льш≥сть з них з року в р≥к не передплачуЇ украњнських газет ≥ журнал≥в (кр≥м х≥ба що обовТ¤зкових загальнопол≥тичних), а в≥дсоток украњнськоњ книги в них м≥зерний.

ј вт≥м, що говорити про б≥бл≥отеки профсп≥лков≥, коли нав≥ть у вуз≥вських ≥ шк≥льних б≥бл≥отеках ось ¤ка картина.

"«аходимо до 118-оњ школи. ѓњ вважають кращою в ѕод≥льському район≥ столиц≥. “ут у 17 класах навчаЇтьс¤ 700 учн≥в. ” шк≥льн≥й б≥бл≥отец≥ 6136 книжок. « украњнськоњ класичноњ ≥ сучасноњ л≥тератури лише 400 книг. ¬иданн¤ давн≥. ÷е дл¤ старшокласник≥в. ј дл¤ д≥тей молодших ≥ середн≥х клас≥в (школа восьмир≥чна) жодноњ украњнськоњ книжки...

” школ≥ є 20 на 600 учн≥в у б≥бл≥отец≥ 16 000 том≥в, з них на украњнську класичну та рад¤нську л≥тературу припадаЇ лише 480" ¹⁷²

олись з приводу под≥бних обурливих факт≥в приймав спец≥альн≥ постанови ÷ ѕ(б)”... ќсь, наприклад:

"¬ той час, коли нав≥ть в ≥ндустр≥альних сп≥лках украњнське роб≥тництво складаЇ б≥льш≥сть, в роб≥тничих б≥бл≥отеках спостер≥гаЇтьс¤ неприпустиме ¤вище: украњнська книжка, що повинна обслуговувати культурн≥ потреби украњнського роб≥тництва, складаЇ м≥зерний процент (у 50 б≥бл≥отеках г≥рник≥в —тал≥нщини украњнська книжка в 1928 роц≥ складаЇ т≥льки 7,7 %, у б≥бл≥отеках буд≥вельник≥в т≥Їњ ж округи лише 9 %)" ¹⁷³.

≤ нам≥чалис¤ р≥шуч≥ заходи дл¤ зм≥ни становища...

ј тепер таке становище Ђнорма!ї, ≥ справа обмежуЇтьс¤ любительськими зам≥тками в газетах, зокрема в газет≥, ¤ку адресат критики саме не передплачуЇ, зам≥тками, ¤к≥ з року в р≥к залишаютьс¤ "без последствий".

11. ѕреса, книга, друк, читацький ринок взагал≥. ћи вже достатньо говорили про те, що украњнський друк катастроф≥чне в≥дстаЇ в≥д рос≥йського ≥ даЇ несправедливо мало продукц≥њ украњнською мовою пор≥вн¤но до в≥дсотка украњнського населенн¤; що на читацькому ринков≥ в ”крањн≥ безм≥рно переважаЇ рос≥йськомовна продукц≥¤. ¬ той же час украњнськомовна продукц≥¤ не лише не попул¤ризуЇтьс¤ ¤к сл≥д, а й елементарний стих≥йний попит на нењ часто-густо не задовольн¤Їтьс¤. —карг на нестачу тих чи ≥нших украњнських книжок повно зв≥дусюди, ≥ в газетах частенько можна прочитати таке, прим≥ром:

"“реба т≥льки, щоб "¬еселка " ≥ "ћолодь" видавали книжки не тими м≥зерними тиражами, ¤к≥ маЇмо зараз. ’≥ба можна миритис¤ з тим, що на 30 тис¤ч шк≥л республ≥ки з с≥мома м≥льйонами учн≥в дит¤ча книжка виходить тиражем у... 30 тис¤ч прим≥рник≥в" ¹⁷⁴.

¹⁷² √риб . ўо читати д≥т¤м? -Ћ≥т. ”крањна", 1964. 28 жовтн¤.

¹⁷³ " ультурне буд≥вництво в ”крањнськ≥й –—–...". т. ≤ с. 424.

¹⁷⁴ √риб . ўо читати д≥т¤м? "Ћ≥т. ”крањна", 1964. 23 жовтн¤.

÷≥ розмови точатьс¤ роками, а тираж≥ роками залишаютьс¤ т≥ сам≥. “о паперу бракуЇ, то ще чогось. “од≥ ¤к центральн≥, московськ≥ видавництва ¤кось соб≥ раду дають. ( олись у парт≥йних постановах под≥бне зневаженн¤ потреб республ≥ки квал≥ф≥кувалос¤ ¤к один ≥з ви¤в≥в рос≥йського великодержавного шов≥н≥зму).

’от≥лос¤ б звернути увагу ще на одне. –ос≥йський друк переважаЇ не т≥льки к≥льк≥стю, а й ¤к≥стю. Ќа це складаЇтьс¤ багато причин: ≥ те, що вс≥ серйозн≥ науков≥ прац≥ видаютьс¤ рос≥йською мовою, а украњнською Ч переважно белетристика, л≥тература сусп≥льно-пол≥тична та попул¤рна тощо; ≥ те, що центральн≥ видавництва мають незр≥вн¤нно крашу матер≥альну базу та незр≥вн¤нно б≥льш≥ ф≥нансов≥ можливост≥; ≥ те, що вони в≥дт¤гують кращ≥ кадри й кращ≥ авторськ≥ сили (хоч тут той процес складн≥ший, н≥ж, скаж≥мо, в спорт≥ чи в опер≥, де просто забирають до ћоскви кращ≥ сили та й усе, Ч але в≥н, безперечно, в≥дбуваЇтьс¤); ≥ р¤д ≥нших чинник≥в, проти негативного впливу ¤ких жодних заход≥в не вживаЇтьс¤ (не кажучи вже про т≥ гарант≥њ, т≥ "уступки" нац≥оналам, що њх пробував розробити ¬. ≤. Ћен≥н).

ќт ≥ виходить, що продукц≥¤ центральних видавництв, рос≥йськомовна продукц≥¤ б≥льше приваблюЇ масового читача, а украњнську в≥н часто-густо зневажаЇ (≥нколи справедливо, ≥нколи несправедливо).

ћехан≥зм ц≥Їњ "¤к≥сноњ нер≥вност≥" також можна було б простежити, але за браком м≥сц¤ наведу лише один приклад. ÷ентральн≥ газети ≥нформують своњх читач≥в про найнов≥ш≥ под≥њ з "першоджерел", прибувають вони до б≥льшост≥ м≥ст ”крањни в день випуску. –еспубл≥канськ≥ газети, мало того, що дають перекладну, отже, часто зап≥знену ≥ зб≥днену ≥нформац≥ю, але до того ще й прибувають до б≥льшост≥ м≥ст ”крањни на другий чи на трет≥й день. ѕодумаймо, чи за таких умов багато людей в≥дчуватимуть особливий ≥нтерес до цих республ≥канських газет? ј було ж у двадц¤т≥ роки, що украњнськ≥ газети мали за кордоном своњх кореспондент≥в, –ј“ј” п≥дтримувало пр¤мий звТ¤зок ≥з багатьма св≥товими столиц¤ми, ≥нформац≥¤ бувала ≥ власна, ≥ часом швидше, ¤к з ћоскви, отже, республ≥канська преса ≥ рад≥о ¤вл¤ли самост≥йний ≥нтерес. „ому б не подумати про це ≥ тепер? „ому б не подумати про те, щоб розрахований на ”крањну тираж (чи частина ц≥Їњ частини тиражу) "ѕравды", "»звестий" тощо в≥ддруковувавс¤ украњнською мовою Ч дл¤ украњнського читача? ÷е було б справедливо, так нав≥ть у де¤ких буржуазних крањнах робл¤ть: попул¤рну газету видають зразу в к≥лькох мовах, що побутують у дан≥й крањн≥, Ч а в соц≥ал≥стичн≥й крањн≥ ≥ погот≥в так треба робити. «айв≥ витрати? Ќе так≥ вже й велик≥, а кр≥м того, соромно говорити про витрати там, де йдетьс¤ про справедлив≥сть. ¬ часи Ћен≥на було т¤жче з коштами, а в≥н, розробл¤ючи гарант≥њ нац≥ональним меншост¤м, не зважував, у ск≥льки карбованц≥в вони об≥йдутьс¤. ¬≥н знав, що за так зекономлений карбованець довелос¤ б поплатитис¤ дорожчими речами.

ћожна було б описувати ще багато канал≥в русиф≥кац≥њ. јле досить ≥ сказаного. ’очу лише п≥дкреслити, що на м≥й погл¤д, найстрашн≥шим фактором у вс≥й ц≥й складн≥й ситуац≥њ Ї все-таки фактор духовно-психолог≥чний: переважаючий тиск рос≥йсько-великодержавно-шов≥н≥стичноњ настроЇност≥ при ц≥лковит≥й в≥дсутност≥ комун≥стичного нац≥онального вихованн¤ ≥ комун≥стичного розум≥нн¤ нац≥њ ≥ людини. «в≥дси легковажн≥сть, байдуж≥сть, цин≥зм, пристосуванство лакейство ≥ наплювательство в нац≥ональн≥й справ≥, зв≥дси нац≥ональне самоњдство, а все це ≥ створюЇ грунт дл¤ усп≥шноњ роботи отого механ≥зму русиф≥кац≥њ, все це ≥ Ї могутн≥м катал≥затором дл¤ процес≥в денац≥онал≥зац≥њ та русиф≥кац≥њ, ¤к≥ н≥чого доброго не дали ≥ не дадуть н≥ украњнському, н≥ рос≥йському народов≥, н≥ тим паче комун≥змов≥ майбутньому сусп≥льству.

«ћ≤—“

X. –”—»‘≤ ј÷≤я ≤ ћ≈’јЌ≤«ћ –”—»‘≤ ј÷≤ѓ