ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

V. Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ≈ ѕќ„”““я, Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќј —¬≤ƒќћ≤—“№, Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ≤ ќЅќ¬Тя« »

÷i пон¤тт¤ у нас вважаютьс¤ од≥озними; у вс¤кому раз≥, той, хто спробував би говорити нин≥ на ”крањн≥ про нац≥ональне почутт¤, нац≥ональну св≥дом≥сть, нац≥ональн≥ обовТ¤зки сучасного украњнц¤, був би одразу ж ≥ без вагань зарахований до "украњнських буржуазних нац≥онал≥ст≥в".

“им часом марксизм, науковий комун≥зм надають њм величезного конструктивного значенн¤. ћаркс ≥ ≈нгельс часто вживали њх, зокрема особливо п≥дкреслювали нац≥ональн≥ обовТ¤зки, нац≥ональну м≥с≥ю роб≥тничого класу (наприклад, н≥мецького), говорили про необх≥дн≥сть дл¤ роб≥тничого класу вести боротьбу за "нац≥ональне бутт¤" свого народу, про "нац≥ональну орган≥зац≥ю" роб≥тничого класу тощо.

ќсь ¤к резюмуЇ ставленн¤ марксизму-лен≥н≥зму, ставленн¤ ≥стинних комун≥ст≥в до ц≥Їњ справи видатний чеський теоретик-комун≥ст «денек ЌеЇдли:

" омун≥сти з самого початку саме тим в≥др≥зн¤ють с¤ в≥д старих довоЇнних соц≥ал-демократ≥в, що не т≥льки не применшували значенн¤ нац≥ональних по чутт≥в народу, його нац≥ональноњ культури (¤к це часто робили т≥, хто тлумачив ≥нтернац≥онал≥зм ¤к антинац≥онал≥зм), а, навпаки, п≥дносили його нац≥ональну св≥дом≥сть ¤к велику й важливу сусп≥льну силу, ≥ тому зовс≥м ≥накше й формулювали своЇ ставленн¤ до нац≥њ. Ћен≥н чудово сказав, що комун≥ст успадковуЇ все найкраще, що було зроблене й створене до нього, отже, ≥ вс≥ прекрасн≥ традиц≥њ своЇњ нац≥њ ≥ њњ культури.

” своњх виступах комун≥сти пост≥йно вказували на те, що стар≥ соц≥ал-демократи перед першою св≥товою в≥йною глибоко помил¤лись, недооц≥нюючи нац≥ональний момент та роль нац≥ональност≥, нац≥онального почутт¤ та нац≥ональноњ культури дл¤ роб≥тничого класу" ⁴⁵.

⁴⁵ Ќеедлы «,  оммунисты и наци¤. Ч  н.: "»збранные труды". ћосква, 1960, с. 344.

ћоже, це стосуЇтьс¤ т≥льки комун≥стичного руху двадц¤тих-сорокових рок≥в ≥ втратило силу сьогодн≥? ћоже, це важливо т≥льки дл¤ парт≥й, ¤к≥ борютьс¤ за владу, ≥ втрачаЇ значенн¤ п≥сл¤ здобутт¤ влади? Ќ≥, ще 1964 року ѕальм≥ро “оль¤тт≥ за¤вив таке:

"Ќац≥ональне почутт¤ залишаЇтьс¤ пост≥йною величиною в роб≥тничому ≥ соц≥ал≥стичному рус≥ прот¤гом довгого часу нав≥ть п≥сл¤ завоюванн¤ влади. ≈коном≥чн≥ дос¤гненн¤ не послаблюють, а зм≥цнюють його" ⁴⁶.

јналог≥чним чином висловлюютьс¤ й ≥нш≥ видатн≥ комун≥сти в ц≥лому св≥т≥.  омун≥стичн≥ парт≥њ соц≥ал≥стичних крањн ™вропи (ѕольщ≥, ”горщини, „ехословаччини, –умун≥њ та ≥н.) очолюють правильне нац≥ональне (а воно ж ≥ Ї ≥нтернац≥онал≥стське) вихованн¤ своњх народ≥в.

¬ ”крањн≥  ѕ(б)” прот¤гом двадц¤тих рок≥в, ¤к в≥домо, провадила зг≥дно з ухвалами  ом≥нтерну, VII, VIII, X, XII та ≥нших зТњзд≥в – ѕ(б) Ч ¬ ѕ(б), зТњзд≥в  ѕ(б)” величезну нац≥онально-виховну роботу, що ув≥йшла в ≥стор≥ю парт≥њ та ”крањни п≥д назвою "украњн≥зац≥њ" (або "дерусиф≥кац≥њ").

”крањнська мова запроваджувалас¤ у вс≥ д≥л¤нки сусп≥льного та громадсько-виробничого житт¤, заохочувалос¤ засвоЇнн¤ украњнськоњ ≥стор≥њ та культури, виробл¤лос¤ пон¤тт¤ про нац≥ональну приналежн≥сть та нац≥ональн≥ обовТ¤зки украњнц¤-комун≥ста; л≥тература й публ≥цистика д≥стали право широко обговорювати нац≥ональн≥ проблеми, зокрема висм≥ювати так≥ ганебн≥ ¤вища, ¤к ненависть до р≥дноњ мови й культури, ¤к нац≥ональний н≥г≥л≥зм ≥ перекиньство тощо.

¬елас¤ п≥дготовча робота дл¤ "украњн≥зац≥њ пролетар≥ату", "украњн≥зац≥њ" великих м≥ст, промислових центр≥в. ѕри цьому п≥дкреслювалас¤ необх≥дн≥сть "одр≥зн¤ти зрусиф≥кованих роб≥тник≥в, що вживають м≥шаноњ украњнськоњ мови, в≥д рос≥йських роб≥тник≥в". ўодо останн≥х, ¤к нац≥ональноњ меншост≥ в ”крањн≥, рекомендувалос¤ "уважне ставленн¤... ≥ забезпеченн¤ њхн≥х ≥нтерес≥в", а щодо перших Ч розТ¤сненн¤ њхньоњ нац≥ональноњ приналежност≥ та њхн≥х нац≥ональних обовТ¤зк≥в.

” цитованих тут тезах ÷   ѕ(б)” (1927) зазначалос¤:

"ѕарт≥¤ повинна вперто, систематично ≥ терпл¤че розТ¤снювати роб≥тнич≥й кл¤с≥ ”крањни њњ в≥дпов≥дальн≥сть за зм≥цненн¤ союзу з украњнським селом, повинна переконати брати активну участь в украњн≥зац≥њ шл¤хом вивченн¤ украњнськоњ мови ≥ т. д. ѕарт≥¤ повинна подбати про утворенн¤ спри¤тливоњ обстановки дл¤ украњн≥зац≥њ пролетар≥ату украњнських промислових центр≥в" ⁴⁷ .

⁴⁶ ѕамТ¤тна записка ѕ. “оль¤тт≥, "ѕравда", 1964, 10 вересн¤.

⁴⁷ "Ўл¤хи розвитку украњнськоњ пролетарськоњ л≥тератури", ред. ¬.  ор¤к, ’арк≥в. 1928, с. 347 Ч 348.

÷е була справд≥ ≥нтернац≥онал≥стська лен≥нська пол≥тика, що забезпечувала ≥нтереси ≥ повноц≥нний розвиток соц≥ал≥стичноњ украњнськоњ нац≥њ. “а вже через к≥лька рок≥в ц≥й пол≥тиц≥ було покладено край, ≥ були усунен≥ люди, що њњ провадили. ÷е було зроблено —тал≥ним усупереч ухвалам  ом≥нтерну ≥ парт≥йних зТњзд≥в, було зроблено мовчки, "тихо", без жодного обгрунтуванн¤, теоретичного чи пол≥тичного. «азначен≥ ухвали не були виконан≥, не були перегл¤нут≥ чи уневажливлен≥, а були просто в≥дсунут≥ наб≥к ≥ зам≥нен≥ пр¤мо протилежними настановами. ≤ дос≥ пон¤тт¤ "украњн≥зац≥¤" вважаЇтьс¤ од≥озним, про нењ "соромл¤тьс¤" чи бо¤тьс¤ згадувати, хоч, повторюЇмо, це була лен≥нська пол≥тика, розроблена на парт≥йних зТњздах ≥ схвалена  ом≥нтерном. ѕочалас¤ пол≥тика нищенн¤ здобутк≥в попереднього пер≥оду, пол≥тика ф≥зичного нищенн¤ украњнськоњ нац≥њ, особливо ≥нтел≥генц≥њ. ÷ей "крутий злам" був во≥стину одн≥Їю з найб≥льших ≥сторичних трагед≥й украњнського народу за всю його ≥стор≥ю.

 р≥м усього ≥ншого, ц¤ стал≥нська пол≥тика була спр¤мована на те, щоб вибити з украњнського народу вс¤к≥ залишки нац≥онального почутт¤ ≥ нац≥ональноњ св≥домост≥. ќсь уже майже тридц¤ть пТ¤ть рок≥в, ¤к на них накладено мовчазне табу, тож ≥ не дивно, що вони мало розвинен≥ серед значноњ маси украњнського населенн¤, аж до того, що частина украњнц≥в, ¤к ≥ до революц≥њ, н≥чого не знаЇ про свою нац≥ональну приналежн≥сть, а дл¤ чималоњ частини пон¤тт¤ "”крањна" означаЇ т≥льки адм≥н≥стративно-географ≥чний терм≥н. як ≥ до революц≥њ, чимало украњнц≥в соромл¤тьс¤ своЇњ нац≥ональност≥, своЇњ мови, вважають њњ "мужицькою", "некультурною", третьосортною, не розум≥ють нав≥ть найелементарн≥ших своњх обовТ¤зк≥в щодо своЇњ батьк≥вщини, свого народу: знати ≥ ц≥нувати украњнську ≥стор≥ю, культуру, мову, читати украњнськ≥ книжки, п≥дтримувати украњнський театр ≥ т. п. ≥ т. п. Ѕ≥льше того, ск≥льки украњнц≥в на доказ "ло¤льност≥" зреклос¤ р≥дноњ мови ≥ нац≥онального самоп≥знанн¤, щоб "не вид≥л¤тис¤", "не в≥др≥зн¤тис¤". —к≥льки њх бо¤зко обминаЇ, ¤к ¤кусь крамолу, нац≥онально-культурн≥ питанн¤, до ¤ких не може бути байдужим громад¤нин, що поважаЇ себе, ц≥нуЇ свою г≥дн≥сть. —к≥льки доводитьс¤ бачити зневаги до всього украњнського т≥льки тому, що воно украњнське, з боку самих же украњнц≥в.

”р¤дов≥ будь-¤коњ крањни було б соромно за таких своњх громад¤н. „ому ж не соромно ур¤дов≥ ”крањнськоњ –ад¤нськоњ —оц≥ал≥стичноњ –еспубл≥ки? „ому ж йому не вз¤ти на себе хоча б той м≥н≥мум нац≥онального вихованн¤, ¤кий бере на себе щодо украњнськоњ меншост≥, наприклад, „ехословаччина? ќсь невеликий, але промовистий вз≥рець.

1952 року ÷   омун≥стичноњ парт≥њ —ловаччини вин≥с ухвалу про переведенн¤ шк≥л на земл¤х з украњнським ("руським") населенн¤м з рос≥йськоњ на украњнську мову. –еал≥зац≥¤ ц≥Їњ постанови зустр≥ла серйозн≥ труднощ≥. ƒе¤к≥ батьки перестали посилати д≥тей до школи.  —”“ ( ультурна сп≥лка украњнських труд¤щих) в≥дзначила причини такого становища:

"1) јдм≥н≥стративне введенн¤ украњнськоњ навчальноњ мови без по¤сненн¤ ц≥Їњ ≥сторичноњ зм≥ни в нац≥ональн≥й ор≥Їнтац≥њ, без п≥дготовки батьк≥в ≥ вчител≥в до таких зм≥н, а також без дальшоњ широкоњ по¤снювальноњ прац≥ в ц≥й галуз≥ пол≥тики;

2) низька нац≥ональна св≥дом≥сть ≥ нац≥ональна байдуж≥сть украњнського населенн¤, нав≥ть певна дезор≥Їнтац≥¤ украњнських труд¤щих, нав≥ть певна дезор≥Їнтац≥¤ украњнського населенн¤ з минулих режим≥в; нарешт≥ Ч нестача квал≥ф≥кованих учител≥в-украњнц≥в та украњнських п≥дручник≥в".

ўоб подолати такий стан, ÷   омун≥стичноњ парт≥њ —ловаччини ухвалив насамперед розгорнути "пол≥тично-виховну працю, спр¤мовану на п≥двищенн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥ украњнських труд¤щих" ⁴⁸.

⁴⁸  рок до налагодженн¤. "ƒружно, вперед", ѕр¤ш≥в, 1964, ч. 5, с. 20.

” нас ≥ цього не робитьс¤, хоч маЇмо незм≥рно б≥льш≥ можливост≥.  омплекс нац≥ональноњ неповноц≥нност≥, зневага до власноњ нац≥ональност≥, культури, мови Ч ¤вище досить в≥доме в ≥стор≥њ. „ерез нього перейшли народи, ¤ким довелос¤ побувати п≥д чужоземною кормигою, п≥д колон≥альним гн≥том. ”крањнський народ був п≥д таким гн≥том майже триста рок≥в!!! ÷е не могло не лишити свого сл≥ду. јле чи не задовго ц≥ сл≥ди тримаютьс¤? ƒл¤ крањни, ¤к≥й конституц≥Їю гарантована державна суверенн≥сть ≥ власне нац≥онально-пол≥тичне житт¤, це б≥льш н≥ж дивне ¤вище. ўе б≥льш дивне ¤вище, коли про ц≥ сл≥ди нав≥ть не можна говорити ≥ коли н≥чого не робитьс¤ дл¤ вихованн¤ нац≥ональноњ г≥дност≥, нац≥онального почутт¤, нац≥ональноњ св≥домост≥ громад¤нина соц≥ал≥стичноњ республ≥ки.

ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна