ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

¬»—“”ѕ Ќј I ¬—≈—¬≤“Ќ№ќћ” ‘ќ–”ћ≤ ” –јѓЌ÷≤¬

(серпень 1992 p.)

ƒовгождане товариство, високошановн≥ пан≥ ≥ панове, дорог≥ гост≥ з ус≥х континент≥в земноњ кул≥; вс≥, хто зм≥г потрапити до ц≥Їњ зали, ≥ вс≥, хто тут з нами подумки!

Ќасамперед прив≥таймо одн≥ одних ≥з великою й урочистою ≥сторичною под≥Їю, сп≥вучасниками ¤коњ ми Ї.

ƒо нењ йшлос¤ не те що роками, а дес¤тил≥тт¤ми й стол≥тт¤ми. «а нею Ч ≥ траг≥чн≥, ≥ героњчн≥ стор≥нки ≥стор≥њ нашого народу, ¤кому судилос¤ велике розс≥¤нн¤, пор≥вн¤нне з б≥бл≥йним.

≤сторичне бутт¤ украњнського народу складалос¤ так, що не т≥льки було розТЇднано й под≥лено його етн≥чну територ≥ю, але й значну частину його ф≥зично-продуктивного, пол≥тичного, ≥нтелектуального, культурного потенц≥алу вит≥снено за меж≥ ц≥Їњ етн≥чноњ територ≥њ взагал≥. –озс≥¤нн¤ по св≥ту перетворилос¤ на пост≥йний процес, пом≥тним складником ¤кого стала

—ьогодн≥шн≥й день знаменуЇ к≥нець одн≥Їњ доби нашоњ ≥стор≥њ, коли украњнц≥ були розТЇднан≥ не т≥льки кордонами, але й взаЇмним незнанн¤м, п≥дозрами, ≥нсп≥рованим ворогуванн¤м, ≥ початок другоњ, коли ми можемо не лише сп≥лкуватис¤ й п≥знавати одн≥ одних, а й разом формувати своњ пол≥тичн≥, життЇв≥, культурн≥ ор≥Їнтири, сп≥льно працювати дл¤ створенн¤ нового образу ”крањни.

¬ласне, це вже не т≥льки можлив≥сть, а й доконечна необх≥дн≥сть, перед ¤кою стоњть молода ”крањнська ƒержава.

≤ тут треба наголосити, що сама ц¤ ƒержава виникла ¤к результат зусиль багатьох покол≥нь украњнц≥в усього св≥ту. ѕри вс≥й њхн≥й розТЇднаност≥, взаЇмному незнанню ≥ подеколи ворогуванн≥ њхн¤ енерг≥¤ найр≥зноман≥тн≥шими, часом парадоксальними шл¤хами спр¤мовувалас¤ на нац≥ональне виживанн¤ Ч й або на розбудову самоњ ”крањни, або на п≥дтриманн¤ вогню украњнськоњ ≥дењ.

≤нколи кажуть, що незалежна ”крањна постала в серпн≥ 1991 року навдивовижу легко ≥ завд¤ки щасливому зб≥гов≥ обставин; мовл¤в цьому вир≥шальним чином спри¤в невдалий путч у ћоскв≥. ÷е поверхове баченн¤ форми, а не зм≥сту ≥сторичного процесу, нав≥ть не процесу, а одного його моменту.

ƒо незалежност≥ ”крањна йшла довгим, т¤жким ≥ жертовним шл¤хом, дорого за нењ заплатила. ¬ п≥двалин≥ украњнськоњ державност≥ Ч ≥ стол≥тт¤ боротьби наших предк≥в, у ¤к≥й кристал≥зувалас¤ ≥де¤ самост≥йност≥; ≥ символ≥зована насамперед в ≥менах Ўевченка ≥ ‘ранка титан≥чна робота великих просв≥тител≥в ≥ р≥зьб¤р≥в народного духу д≥¤ч≥в культури ≥ науки, котр≥ створювали гуман≥стичний потенц≥ал нац≥њ; ≥, сказати б, сама колективна душа украњнського народу, ¤ка вперто противилас¤ знеос≥бленню та збер≥гала найц≥нн≥ш≥ ¤кост≥ своЇњ самобутност≥, бувши водночас в≥дкритою до св≥ту.

«а незалежн≥стю ”крањни Ч ≥ три роки нац≥ональноњ революц≥њ та драматичноњ самооборони ”Ќ–, ≥ дес¤ть рок≥в нац≥онально-культурного буд≥вництва час≥в "украњн≥зац≥њ"; ≥ пол≥тична, культурна та нац≥онально-орган≥зац≥йна д≥¤льн≥сть украњнц≥в у м≥жвоЇнн≥й √аличин≥ та багатоб≥чна активн≥сть м≥жвоЇнноњ ем≥грац≥њ; ≥ всенародне протисто¤нн¤ г≥тлер≥вському нашестю, ≥ героњчна боротьба ”ѕј; ≥ неймов≥рно т¤жка прац¤ народу в п≥сл¤воЇнн≥й в≥дбудов≥, а пот≥м у створенн≥ ≥ндустр≥альноњ потуги сучасноњ ”крањни; ≥ багатосторонн≥ зусилл¤ украњнськоњ ем≥грац≥њ у в≥льному св≥т≥ задл¤ утриваленн¤ пол≥тичного ≥деалу самост≥йност≥, збереженн¤ нац≥ональноњ ≥дентичност≥ та п≥дтримки духу досл≥дженн¤ ≥ творчост≥; ≥ нац≥онально-культурна робота украњнц≥в ѕольщ≥, „ехо-—ловаччини, ёгослав≥њ, –умун≥њ; ≥ жевр≥нн¤ залишк≥в украњнського житт¤ на безмежних просторах колишн≥х республ≥к колишнього —оюзу Ч жевр≥нн¤, ¤ке нин≥ розвогнюЇтьс¤.

”крањна розвивалас¤ у навТ¤заних њй спотворених сусп≥льно-пол≥тичних умовах, ≥ њњ незнищенна вол¤ до житт¤ ви¤вл¤лас¤ не завжди в адекватних формах ≥ св≥домих актах. Ќезалежн≥стю завд¤чуЇмо не лише тим, хто св≥домо присв¤тив своЇ житт¤ ц≥й ≥дењ, а й тим, хто, може, й не маючи пон¤тт¤ про нењ, обТЇктивно працював дл¤ ”крањни, забезпечуючи безперервн≥сть народного бутт¤: вирощував хл≥б, добував вуг≥лл¤, зводив житло, створював музику, народжував нов≥ науков≥ ≥дењ. ј найб≥льше завд¤чуЇмо тим украњнським матер¤м, ¤к≥ за вс¤коњ лихоњ години знаходили сили виховувати своњх д≥тей у добрих звича¤х, передавали њм люд¤н≥сть ≥ р≥дне слово.

Ќезалежн≥сть Ч заслуга не т≥льки певних пол≥тичних сил та рух≥в, а всього народу, багатьох його покол≥нь.

“ож не годитьс¤ нам сьогодн≥ вираховувати, хто б≥льше, хто менше поклав на терези украњнськоњ дол≥ Ч це зробить ≥стор≥¤, ¤кщо буде потр≥бно; не годитьс¤ будь-¤ким пол≥тичним силам вихвал¤тис¤ ≥ вивищувати свою роль чи претендувати на монопол≥ю.

“им б≥льше, що сьогодн≥ нам треба думати зовс≥м про ≥нше. јдже першу р≥чницю державноњ незалежност≥ ”крањни зустр≥чаЇмо в обстановц≥, ¤ка зовс≥м не схил¤Ї до безжурного св¤ткуванн¤. –ад≥сть затьмарена г≥ркотою, тривогами, болем.

«добутки безсумн≥вн≥: широке м≥жнародне визнанн¤; сер≥¤ пол≥тичних та економ≥чних угод ≥з сус≥дн≥ми ≥ далекими державами, що визначаЇ наше м≥сце у св≥товому сп≥втовариств≥ та допомагаЇ пол≥тичному ≥ економ≥чному усамост≥йненню; конструюванн¤ структури державност≥; нарешт≥ Ч головний наш здобуток: збереженн¤ м≥жнац≥онального спокою в непростих умовах, завд¤ки чому ”крањна залишаЇтьс¤ одн≥Їю з небагатьох мирних зон не лише в —Ќƒ, а й у всьому сьогодн≥шньому нап≥вбожев≥льному св≥т≥.

ќднак загальна картина зм≥н ви¤вилас¤ не такою, ¤к оч≥кувано.

«ам≥сть пол≥пшенн¤ житт¤ маЇмо катастроф≥чне пог≥ршенн¤.

«ам≥сть налагодженн¤ ефективн≥шоњ адм≥н≥страц≥њ на вс≥х р≥вн¤х маЇмо њњ дальшу дезорган≥зац≥ю та пониженн¤ компетентност≥.

«ам≥сть оздоровленн¤ ф≥нансовоњ системи маЇмо парал≥ч њњ ≥нституц≥й, позбавлених джерел ф≥нансуванн¤; катастрофу украњнськоњ преси; трагед≥ю украњнського книгодрукуванн¤; початок масовоњ втрати ≥ втеч≥ з ”крањни мистецьких ≥ наукових кадр≥в.

„и не вдастьс¤ ур¤дов≥ незалежноњ ”крањни зробити те, чого не змогли зробити вс≥ попередн≥ режими Ч остаточно добити нац≥ональну культуру?

≤ чи не судилос¤ нин≥шн≥й незалежн≥й ”крањн≥ остаточно ≥ назавжди поховати й саму ≥дею украњнськоњ державност≥?

” вс¤кому раз≥, компрометац≥¤ ц≥Їњ ≥дењ йде повним ходом ≥ в ус≥х можливих напр¤мках.

я особисто далекий в≥д того, щоб ставити це на карб виключно ур¤дов≥ чи вищим особам держави. ƒумаю, що винн≥ ми вс≥. ј найб≥льше, може, т≥, хто т≥льки й гадаЇ, ¤к би перекласти вину на ≥нших, в≥ддаючи неаби¤ку енерг≥ю цьому вт≥шному дл¤ себе, але сумному дл¤ сусп≥льства зан¤ттю.

«розум≥ла р≥ч: над≥њ на швидке пол≥пшенн¤ справ у незалежн≥й ”крањн≥ п≥сл¤ рок≥в руйнац≥њ були ≥люзорними, не мали обТЇктивних п≥дстав ≥ шанс≥в на зд≥йсненн¤. јле чи неминучим було таке р≥зке пог≥ршенн¤ становища народу ≥ чи мала бути такою глибокою соц≥альна ≥ психолог≥чна травма, що њњ зазнала ”крањна?

Ќе знаю, чи хтось серед нас маЇ ч≥тку ≥ однозначну в≥дпов≥дь на ц≥ та ≥нш≥ запитанн¤ ≥ чи така в≥дпов≥дь, коли хтось вважаЇ, що њњ маЇ, не буде жахливо спрощеною. я лише пропоную сп≥льно обдумати ≥ обговорити де¤к≥ сторони нашого нин≥шнього становища та де¤к≥ можлив≥ перспективи.

’очетьс¤ звернути увагу на те, що кризов≥ ¤вища, з ¤кими ми з≥ткнулис¤, не Ї специф≥чно украњнськими або т≥льки такими, њх переживають ус≥ крањни колишнього —–—– ≥ вс≥ колишн≥ соц≥ал≥стичн≥ крањни —х≥дноњ та —ередньоњ ™вропи, в тому числ≥ й т≥, ¤к≥ менше були деформован≥ "реальним соц≥ал≥змом" ≥ ран≥ше стали на шл¤х пол≥тичних та економ≥чних реформ. ќтже, маЇмо справу з типолог≥чними законом≥рност¤ми процесу, що в≥дбуваЇтьс¤ в ≥сторичному ≥нтервал≥ м≥ж демонтажем тотал≥тарноњ командно-адм≥н≥стративноњ системи та побудовою демократичноњ ≥ ринковоњ системи, Ч законом≥рност¤ми, ¤ких ще не проанал≥зували достатньою м≥рою економ≥сти та соц≥ологи.

÷ей факт ≥нтернац≥ональност≥ кризи засв≥дчуЇ всю поверхов≥сть ≥ дов≥льн≥сть зведенн¤ њњ до суто украњнських чинник≥в, а тим б≥льше до чиЇњсь лихоњ вол≥.

«вичайно, Ї ≥ лиха вол¤, ≥ незац≥кавлен≥сть старих структур, ≥ саботаж, ≥ ≥нтриги маф≥њ. јле не абсолютизуймо ц≥ чинники. Ќе упод≥бнюймос¤ до б≥льшовик≥в, ¤к≥ у вс≥х неладах своЇњ системи звинувачували саботажник≥в, диверсант≥в, ворог≥в народу. —аботаж ≥ злочинн≥сть не Ї самовиникаючими чинниками, вони виростають з неефективност≥ економ≥ки та адм≥н≥стративноњ структури, а не навпаки.

¬трати в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ очевидн≥. “ак зване в≥дпущенн¤ ц≥н за умов державноњ, в≥домчоњ та маф≥озноњ монопол≥њ обернулос¤ тотальним пограбуванн¤м народу ≥ не т≥льки не стимулювало виробництво, а, навпаки, парал≥зувало ц≥л≥ його галуз≥.  ан≥бальський спос≥б здобутт¤ прибутк≥в за рахунок не ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва, а п≥двищенн¤ ц≥н насправд≥ призводить до зменшенн¤ прибутк≥в ≥ до банкрутства. ћаЇмо ≥м≥тац≥ю ринковоњ повед≥нки або њњ силове навТ¤зуванн¤ Ч при в≥дсутност≥ ринковоњ економ≥ки, Ч ≥ це вигл¤даЇ ¤к траг≥чний фарс.

≈коном≥чна пол≥тика зд≥йснюЇтьс¤ методом спроб ≥ помилок ≥ маЇ зигзагопод≥бний характер. ћожна заф≥ксувати три њњ злами лише прот¤гом цього року: курс на змаганн¤ з рос≥йськими реформами; урочисте проголошенн¤ новоњ економ≥чноњ доктрини з в≥дмовою в≥д насл≥дуванн¤ –ос≥њ, об≥ц¤нкою виходу з карбованцевоњ зони та формуванн¤ нац≥ональних економ≥чних пр≥оритет≥в; нарешт≥, буквально через дватри м≥с¤ц≥, тихенька рев≥з≥¤ ц≥Їњ доктрини ≥ поверненн¤ до економ≥чноњ еклектики та прагматичних нап≥вкрок≥в.

ўо це Ч св≥дченн¤ невпевненост≥ кер≥вництва чи в≥дсутност≥ вол≥ ≥ витримки, необх≥дних, щоб довести справу до в≥ддален≥ших результат≥в? „и непередбачуваноњ ≥ незбагненноњ складност≥ проблем? „и, може, ≥ перше, ≥ друге, ≥ третЇ?

” вс¤кому раз≥, доводитьс¤ визнати, що не т≥льки серед украњнських економ≥ст≥в та ур¤довц≥в немаЇ згоди в думках, а й нав≥ть найдосв≥дчен≥ш≥ та найавторитетн≥ш≥ заруб≥жн≥ економ≥чн≥ й ф≥нансов≥ експерти дають суперечлив≥ оц≥нки та поради.

«а наших конкретних умов економ≥чна пол≥тика не просто повТ¤зана з соц≥альною, а змушена бути њњ частиною. ≈коном≥чн≥ реформи можлив≥ лише в так≥й ¤кост≥ ≥ в такому темп≥, в ¤ких вони не викличуть соц≥ального вибуху, тобто прост≥р дл¤ маневру обмежений. ”крањнська ситуац≥¤ набагато складн≥ша, н≥ж рос≥йська. ћаю на уваз≥ не т≥льки те, що, всупереч поширеному у нас патр≥отичному у¤вленню, –ос≥¤ незр≥вн¤нно багатша на ресурси. ћаю на уваз≥ й ≥нше: в –ос≥њ, хоч би ¤к там розвивалас¤ криза, н≥коли не д≥йде до втрати державност≥, а лише Ч до зм≥ни форм ц≥Їњ державност≥. “од≥ ¤к в ”крањн≥ питанн¤ пол¤гаЇ саме в тому, чи утвердить вона свою державн≥сть, чи втратить. “ак що тут в≥дпов≥дальн≥сть пол≥тик≥в незр≥вн¤нно б≥льша ≥ потр≥бн≥ не т≥льки р≥шуч≥сть, а й зважен≥сть та обережн≥сть, особливо, ¤кщо не забувати, що мотивац≥¤ вибору на користь незалежност≥ дл¤ значноњ частини населенн¤ ”крањни мала не лише нац≥онально-пол≥тичне, а й соц≥ально-економ≥чне забарвленн¤.

ћ≥жнародн≥ фонди можуть радити ”крањн≥ зменшити соц≥альн≥ витрати наполовину (з 41 до 20 в≥дсотк≥в ¬¬ѕ Ч валового внутр≥шнього продукту), р≥зко зменшити асигнуванн¤ на осв≥ту ≥ культуру, скасувати закони про м≥н≥мальну зароб≥тну платню, вдатис¤ в раз≥ необх≥дност≥ до масових зв≥льнень та ≥нших "дракон≥вських заход≥в", ¤к самокритично це квал≥ф≥ковано в одному з експертних документ≥в, Ч але украњнському ур¤дов≥ доводитьс¤ зважувати, чим обернутьс¤ так≥ кроки не в теоретичному моделюванн≥, а в реальн≥й ситуац≥њ.

≈коном≥чн≥ реформи не можуть бути проведен≥ без ускладнень ≥ самообмеженн¤. ÷е вс≥м зрозум≥ло. јле, на жаль, розмови про неминуч≥сть жертв стають прикритт¤м дл¤ перекладанн¤ всього т¤гар¤ реформ на трудов≥ верстви. ≤з загрозливою швидк≥стю поглиблюютьс¤ соц≥альна диференц≥ац≥¤ ≥ соц≥альн≥ контрасти.

Ѕуло б ще п≥вб≥ди, ¤кби те, що вигр≥баЇтьс¤ з порожн≥ючих кишень терпл¤чого громад¤нства, йшло на користь держави, дл¤ њњ заход≥в, Ч але ж воно здеб≥льше загрузаЇ у в≥домчих ≥ маф≥озних структурах.

«а цих умов актуальним стаЇ законне прагненн¤ труд≥вник≥в до самозахисту, до орган≥зованих д≥й, що ставили б межу ¤к свавол≥ державноњ адм≥н≥страц≥њ та в≥домств, так ≥ розбоЇв≥ торговельноњ та ≥нших маф≥й. јле б≥да наша, ¤ка може ви¤витис¤ фатальною, в тому, що демократичн≥ сили не створили н≥ теоретичних концепц≥й, н≥ тривких орган≥зац≥йних структур, ¤к≥ б в≥дпов≥дали потреб≥ захисту конкретних соц≥альних ≥нтерес≥в труд≥вник≥в ≥ водночас узгоджували б цей захист ≥з процесом демократичного державотворенн¤. Ќатом≥сть роль оборонц≥в трудового люду намагаютьс¤ Ч ≥ не без усп≥ху Ч перебрати противники незалежноњ демократичноњ ”крањни, поборники т≥Їњ системи, ¤ка прот¤гом 70 рок≥в зд≥йснювала найжорсток≥шу в св≥т≥ експлуатац≥ю народу ≥ довела сусп≥льство до нин≥шнього стану. ¬они ж цин≥чно од¤гаютьс¤ ≥ в одеж≥ захисник≥в демократ≥њ та прав людини Ч т≥, хто ще вчора заган¤в у тюрми за саму згадку про права людини...

ј загалом це звичайна лог≥ка пол≥тичноњ боротьби, ≥ ¤кщо сам≥ нац≥онально-демократичн≥ сили не будуть д≥йовими оборонц¤ми соц≥альних та громад¤нських прав, цю ключову пол≥тичну роль переберуть в≥дмит≥ ≥ нев≥дмит≥ комреваншисти.

« економ≥чною ≥ соц≥альною пол≥тикою пр¤мо змикаЇтьс¤ кадрова. ÷е, мабуть, найболюч≥ша тема пол≥тичних дискус≥й ≥ боротьби, бо йдетьс¤ про реальну владу, а отже, й долю ”крањни. “ут багато невдоволенн¤ й обуренн¤, ¤к ≥ претенз≥й до ѕрезидента у звТ¤зку з персональними призначенн¤ми у структури президентських представництв на вс≥х р≥вн¤х. (” дужках хочетьс¤ сказати, що самий ≥нститут представник≥в ѕрезидента в принцип≥ не дуже узгоджуЇтьс¤ з розвитком демократичного самовр¤дуванн¤ ≥ може сприйматис¤ лише ¤к тимчасово вимушений Ч дл¤ зм≥цненн¤ виконавськоњ дисципл≥ни в пер≥од хаосу). ќсновний мотив розпачливоњ критики з боку демократ≥в: засилл¤ на вс≥х р≥вн¤х староњ партократ≥њ, ¤ка скр≥зь, а особливо в пров≥нц≥њ, залишаЇтьс¤ Їдиною реальною владою.

÷е справд≥ таки становить велику небезпеку дл¤ майбутнього ”крањни. ј проте ситуац≥¤ не така однозначна, вона маЇ й ≥нш≥ вим≥ри, ¤ких ми здеб≥льшого не враховуЇмо.

ѕо-перше, демонтаж кадрових структур такого масштабу, њх кардинальна зам≥на просто ф≥зично неможлив≥ за один чи к≥лька рок≥в Ч цього в ≥стор≥њ н≥кому не вдавалос¤ зробити нав≥ть шл¤хом кривавих революц≥й: згадаймо, що й б≥льшовики, роз≥гнавши 1917 року старий державний апарат, у перш≥ ж м≥с¤ц≥ змушен≥ були п≥ти на поклон до нього.

ѕо-друге, в успадкованих кадрових структурах немало людей, ¤к≥ еволюц≥онували у своњх настро¤х разом з ус≥м сусп≥льством ≥ готов≥ сумл≥нно служити незалежн≥й ”крањн≥.

ѕо-третЇ, демократична держава формуЇ св≥й апарат не за пол≥тичною ознакою, а за д≥ловою, профес≥йною. ƒо реч≥, досв≥д перебуванн¤ нац≥онально-демократичних сил при влад≥ в зах≥дних област¤х ”крањни показав, що нав≥ть там вони не мають достатньоњ к≥лькост≥ своњх кадр≥в.

Ќарешт≥, чи не головне. ѕрезидент будь-¤коњ крањни, хоч ≥ нев≥льний в≥д власних симпат≥й та антипат≥й, все-таки змушений спиратис¤ на т≥ пол≥тичн≥ групи, громадськ≥ рухи та адм≥н≥стративн≥ структури, ¤к≥ мають вагу в сусп≥льств≥ ≥ за допомогою ¤ких можна вир≥шувати завданн¤ державного буд≥вництва та збалансовувати гру пол≥тичних сил. «верн≥мо увагу хоча б на пост≥йне балансуванн¤ ™льцина. Ќе виключено, що форсований тотальний наступ на старий апарат за наших украњнських умов м≥г би призвести не т≥льки до кадрового спустошенн¤, а й до загостренн¤ пол≥тичноњ конфронтац≥њ, стимулював би створенн¤ потужного антинезалежницького фронту. ≤ з цим доводитьс¤ рахуватис¤.

ќтож моральн≥ ламентац≥њ демократам не допоможуть. ”сп≥х в одному Ч зб≥льшувати св≥й реальний вплив у сусп≥льств≥, зд≥йснювати пол≥тичний тиск на вс≥х р≥вн¤х ≥ формувати св≥й профес≥йний, конкурентоспроможний корпус претендент≥в на ур¤дов≥ та адм≥н≥стративн≥ посади.

√оловна причина неусп≥шност≥ демократ≥в Ч у њхн≥й власн≥й слабкост≥; вона ж не Ї лише њхньою виною, а б≥льше Ч насл≥дком пол≥тичноњ нерозвиненост≥ сусп≥льства. ¬супереч ход¤чим у¤вленн¤м про надм≥рну запол≥тизован≥сть населенн¤, соц≥олог≥чн≥ опитуванн¤ засв≥дчують, що б≥льш≥сть населенн¤ або зовс≥м не ц≥кавитьс¤ пол≥тичним житт¤м, або маЇ про нього дуже приблизне у¤вленн¤ ≥ що т≥льки менше третини його хоч ¤коюсь м≥рою причетн≥ до всього спектру ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства (в≥д пол≥тичних парт≥й до спортивних орган≥зац≥й): дуже низький показник. —лабк≥сть пол≥тичних парт≥й ≥ нерозвинен≥сть ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства можуть стати небезпечним резервом нестаб≥льност≥.

Ќа тл≥ негативних соц≥ально-економ≥чних процес≥в, ¤к≥ в масов≥й св≥домост≥ нер≥дко парадоксальним чином повТ¤зуютьс¤ з д≥¤льн≥стю нових пол≥тичних сил, демократ стаЇ подекуди непопул¤рною постат-

тю. «а цих умов немаЇ певност≥, що достроков≥ перевибори ¬ерхов ноњ –ади, заклики до ¤ких дужчають, дадуть дуже вт≥шн≥ результати ” вс¤кому раз≥, демократичним парт≥¤м доведетьс¤ р≥шуче актив≥зувати свою д≥¤льн≥сть, поширити њњ за меж≥ ≥нтел≥генц≥њ та пол≥тизованоњ частини город¤н, шукати звТ¤зк≥в з ширшими колами населенн¤ насамперед ≥з роб≥тництвом ≥ сел¤нством, ¤к≥ складають головну масу виборц≥в. ј це неможливо без ірунтовноњ розробки соц≥ально-економ≥чних програм, ¤к≥ в б≥льшост≥ парт≥й та рух≥в приблизн≥ ≥ риторично-об≥ц¤льн≥, а через те й не здатн≥ викликати дов≥ру. ƒо реч≥, не важко пом≥тити, що численн≥ за¤ви, декларац≥њ, демарш≥ демократичних ≥ не вельми демократичних парт≥й майже вс≥ стосуютьс¤ поточних пол≥тичних под≥й ≥ дуже р≥дко Ч питань соц≥ально-економ≥чноњ стратег≥њ.

ћоже, найважлив≥шим завданн¤м найближчого часу Ч на загальну думку Ч залишаЇтьс¤ створенн¤ ”р¤ду нац≥ональноњ згоди чи нац≥ональноњ дов≥ри, Ч ¤к спос≥б виходу з пол≥тичноњ кризи та актив≥зац≥њ економ≥чноњ пол≥тики.

¬ир≥шенн¤ цього питанн¤ ускладнюЇтьс¤ неск≥нченними розколами серед демократичних ≥ опозиц≥йних сил. «агалом хаотична пол≥тична диференц≥ац≥¤ в сусп≥льств≥, ¤ке щойно скинуло з себе обруч≥ примусовоњ Їдност≥, ¤вище природне ≥ спостер≥гаЇтьс¤ в ус≥х посткомун≥стичних та нестаб≥л≥зованих сусп≥льствах. јле вражаЇ, по-перше, нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж шумливою ≥ калейдоскоп≥чною поверхнею пол≥тичного житт¤ сусп≥льства ≥ мовчазною непрозорою аморфн≥стю глибин цього сусп≥льства; по-друге, в≥дсутн≥сть рац≥ональноњ мотивац≥њ в розколах ≥ чварах, абсолютна перевага за≥деолог≥зованост≥ й емоц≥йноњ персонал≥зац≥њ над концептуальн≥стю. ÷е ще можна зрозум≥ти, коли др≥бн≥ ультраправ≥ групи, кожна з ¤ких оголошуЇ вс≥х ≥нших ≥ одна одну не менше ¤к зрадниками ”крањни, колот¤тьс¤, сказати б, без в≥дома украњнського народу, ¤кому немаЇ до них д≥ла.

јле г≥рше, коли не можуть знайти сп≥льноњ мови люди, ¤к≥ створили ≥ розбудували –ух, коли доходить до конфронтац≥њ м≥ж частиною –уху ≥  онгресом нац≥онально-демократичних сил. ћожна сумн≥ватис¤, чи Ї велик≥ п≥дстави дл¤ такоњ конфронтац≥њ. ¬ оц≥нц≥ нин≥шнього становища ≥ –ух, ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ  онгресу дуже близьк≥, х≥ба що –ух висловлюЇтьс¤ гостр≥ше. ‘актично багато сп≥льного ≥ в основних програмових вимогах –уху та  онгресу. «рештою, час покаже, наск≥льки вмотивованими ≥ глибокими Ї розходженн¤. якщо за ними щось б≥льше, н≥ж емоц≥йно-психолог≥чн≥ настановленн¤ л≥дер≥в, ¤кщо декларуванн¤ незгод буде п≥дкр≥плене концептуальними розробками, Ч то це може п≥ти й на користь украњнськ≥й демократ≥њ, збагачуючи баченн¤ сусп≥льних проблем, розширюючи вар≥анти р≥шень, стимулюючи змагальн≥сть пол≥тичних сил.

јле хот≥лос¤ б под≥литис¤ двома м≥ркуванн¤ми. ”с≥м зрозум≥ло, що нин≥шн¤ ”крањнська держава Ч далеко не та, ¤коњ ми хочемо, тобто вона не в тому стан≥, ¤к нам хочетьс¤. јле ≥ншоњ ми сьогодн≥ не маЇмо. ¬≥д нас ус≥х залежить зробити њњ кращою; в≥д пол≥тичних сил Ч зм≥цнити њњ тими ≥нститутами ≥ атрибутами, ¤ких њй бракуЇ, довести до к≥нц¤ процес убезпеченн¤ в≥д спроб реан≥мац≥њ ≥мперського —оюзу.

ќднак чуЇмо Ч ≥ не лише в побут≥ в≥д розчарованих громад¤н, а й в≥д де¤ких опозиц≥йних пол≥тик≥в, Ч що ”крањнськоњ держави ще не ≥снуЇ, а те, що маЇмо, Ч парод≥¤ на державу. ƒобре, ¤кщо за такою позиц≥Їю стоњть знанн¤ про спроби творенн¤ "справжньоњ" ”крањнськоњ держави ≥ в≥дпов≥дна д≥¤льна енерг≥¤. √≥рше, коли за цим Ч бажанн¤ повТ¤зати державотворенн¤ з своњм ≥менем, починати ”крањну в≥д себе. ≤ ще г≥рше Ч коли людина не припускаЇ ≥ншоњТ”крањни, н≥ж та, ¤коњ вона хоче. “ак≥ люди ладн≥, щоб ”крањни краще взагал≥ не було, ан≥ж вона буде не такою, ¤к њм у¤вл¤Їтьс¤. ÷е про них давно сказав ¬¤чеслав Ћипинський, що њхнЇ гасло Ч "Ѕий ус≥х на ”крањн≥, хто не такий, ¤к ми". “ак≥ люди вже не раз губили реальну ”крањну ≥ можуть погубити знову.

≤ ще одне. ƒедал≥ част≥ше чуЇмо не вельми коректн≥, а то й просто брутальн≥ закиди на адресу тих пол≥тичних д≥¤ч≥в, ¤к≥ еволюц≥онували в≥д конфронтац≥њ з колишньою верховною владою до конструктивноњ участ≥ у творенн≥ нин≥шн≥х структур демократичноњ ”крањни при збереженн≥ власноњ позиц≥њ. ¬ чому т≥льки не звинувачують њх пол≥тичн≥ аутсайдери. ≤ не хочуть прийн¤ти простого по¤сненн¤: що практична участь у державних структурах, ставл¤чи пол≥тика перед ус≥Їю складн≥стю державних проблем, тим самим ур≥вноважуЇ, рац≥онал≥зуЇ його позиц≥ю, а водночас даЇ можлив≥сть проводити њњ в житт¤.

≤, може, саме на ірунт≥ активноњ практичноњ участ≥ в державотворенн≥ можна прийти до ширшого порозум≥нн¤ р≥зних пол≥тичних сил.

¬загал≥ бажаноњ консол≥дац≥њ, на м≥й погл¤д, треба шукати саме на р≥вн≥ практичноњ державотворчоњ д≥¤льност≥ в найширшому значенн≥ слова, д≥¤льност≥, п≥дпор¤дкованоњ загальнонац≥ональним ц≥л¤м, Ч а не на р≥вн≥ ≥деолог≥њ, де ц≥лковита Їдн≥сть не т≥льки неможлива, а й непотр≥бна.

ћен≥ здаютьс¤ тривожним ¤вищем попул¤рн≥ нин≥ маренн¤ про ≥деолог≥чно зцементовану ”крањну. ћожна зрозум≥ти њх Ч вони Ї реакц≥Їю на той ≥деолог≥чний вакуум, у ¤кому живе нин≥ значна частина нашого сусп≥льства. „ерез те чуЇмо розмови про необх≥дн≥сть державноњ ≥деолог≥њ; дехто пропонуЇ на цю роль ≥деолог≥ю украњнського нац≥онал≥зму.

ќднак ≥стор≥¤ засв≥дчуЇ, що будь-¤ка державна Ч обовТ¤зкова Ч . ≥деолог≥¤ неминуче призводить до ≥деолог≥чного примусу, а то й пол≥тичного терору проти власних громад¤н, до тотал≥таризму.

ўо ж до ≥деолог≥њ нац≥онал≥зму, то знову б постало питанн¤: ¤ку саме з багатьох концепц≥й нац≥онал≥зму вважати ≥стинною? јле нав≥ть наймодерн≥зован≥ш≥ з цих концепц≥й все-таки б≥льше в≥дпов≥дають умовам нац≥онально-визвольноњ боротьби, н≥ж умовам державного буд≥вництва, надто в сусп≥льств≥ з багатонац≥ональним складом населенн¤, сусп≥льством, ¤ке хоче жити за принципами демократ≥њ. ¬ незалежн≥й ”крањн≥ з њњ широким спектром рег≥онально-пол≥тичних та рег≥онально-культурних в≥дм≥нностей, рел≥г≥йною неоднор≥дн≥стю, неоднозначним ставленн¤м населенн¤ до багатьох под≥й минулого та до сучасних пол≥тичних оц≥нок ≥ ор≥Їнтац≥й, практичною двомовн≥стю та багатьма ≥ншими особливост¤ми Ч спроби зробити украњнський нац≥онал≥зм державною ≥деолог≥Їю спричинилис¤ б лише до глибоких розкол≥в сусп≥льства за нац≥ональною, територ≥альною та св≥тогл¤дною ознаками ≥ до розкол≥в у середовищ≥ ≥нтел≥генц≥њ; не кажучи вже про небезпечну конфронтац≥ю з сус≥дн≥ми народами.

ѕол≥тична та ≥деолог≥чна сфера повинн≥ залишатис¤ плюрал≥стичними; будь-¤ка ≥деолог≥¤ Ч справа в≥льного вибору особистостей або певних соц≥ально-пол≥тичних груп. —проби навТ¤зуванн¤ моно≥деолог≥чност≥ Ч це ви¤в глибоко закор≥неноњ психолог≥њ "б≥льшовизму" р≥зних кольор≥в.

Ќатом≥сть нац≥ональна визначен≥сть ”крањни може бути забезпечена поЇднанн¤м етно-≥сторичних ц≥нностей з громад¤нськими, моральними, гуман≥стичними ц≥нност¤ми вселюдськими. √армон≥ю цих ц≥нностей можна вм≥стити в пон¤тт¤ нац≥ональноњ ≥дењ, безмежно ширшоњ за нац≥онал≥зм чи будь-¤ку ≥ншу догматичну ≥деолог≥ю. —аме така позиц≥¤ забезпечуЇ усп≥шн≥ше й активн≥ше протисто¤нн¤ т≥й хвил≥ шов≥н≥зму, рос≥йського нац≥онал≥зму, украњнофоб≥њ, ¤ка накочуЇтьс¤ на нас ≥ззовн≥, але сп≥нюЇтьс¤ ≥ в де¤ких рег≥онах самоњ ”крањни.

„и можна розгл¤дати нац≥ю ¤к щось пост≥йне ≥ незм≥нне? Ќац≥њ перебувають у стан≥ перманентного переформуванн¤ Ч ≥ т≥льки тод≥ вони життЇздатн≥. ћожливо, сьогодн≥ в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ новоњ ¤кост≥ украњнськоњ нац≥њ Ч на принцип≥ державност≥, а не етн≥чност≥.  онсол≥дуючою ≥деЇю в цьому процес≥ стаЇ ≥де¤ ”крањни ¤к в≥тчизни вс≥х громад¤н, ¤к≥ повТ¤зали свою долю з украњнською землею ≥ причетн≥ до творенн¤ на ц≥й земл≥ сусп≥льства, що в≥дпов≥дальне за продовженн¤ глибокоњ ≥сторичноњ традиц≥њ ≥ водночас за повТ¤занн¤ ц≥Їњ традиц≥њ ≥з стратег≥Їю св≥тового ≥сторичного розвитку.

“ака ”крањнська нац≥ональна держава дотримуватиметьс¤ принципу нац≥онального ≥нтересу та нац≥ональних пр≥оритет≥в у державному, а не етн≥чному значенн≥ Ч ¤к це властиво сучасним розвиненим демократичним державам.

÷¤ ”крањнська держава, маючи великий природний, економ≥чний, культурний, ≥нтелектуальний потенц≥ал, спроможна зробити пом≥тний внесок у св≥тову цив≥л≥зац≥ю, знайти належне м≥сце серед народ≥в ™вропи ≥ св≥ту, в≥д≥гравати неаби¤ку роль у рег≥он≥ —ередньо-—х≥дноњ ™вропи, —ередземноморТ¤ ≥ Ѕлизького —ходу. Ќе виключено також, що вона зможе виконати ≥ певну св≥тову м≥с≥ю Ч показати приклад безкровноњ еволюц≥њ в≥д комун≥стичного режиму до демократ≥њ, приклад мирного розвТ¤занн¤ складних м≥жнац≥ональних ≥ м≥ждержавних проблем, доброзичливост≥, а не ворожнеч≥ до сус≥д≥в.

—танетьс¤ так чи н≥ Ч залежатиме в≥д м≥ри консол≥дац≥њ громад¤нства украњнськоњ нац≥њ-держави (маючи на уваз≥ п≥д консол≥дац≥Їю не однор≥дн≥сть, а багатоман≥тн≥сть при усв≥домленн≥ сп≥льноњ мети), а ¤коюсь м≥рою Ч ≥ в≥д зусиль кожного з нас.

 олись не останн≥й з ф≥лософ≥в людства сказав, що ≥де¤ завжди була зганьблена, коли вона протиставл¤ла себе ≥нтересов≥. ≤стор≥¤ п≥дтвердила це ¤к незаперечний св≥й закон Ч ¤кщо йдетьс¤ про ц≥л≥ сусп≥льства. ќтже, варто подбати про те, щоб дл¤ вс≥х громад¤н ”крањни ”крањна стала життЇвим ≥нтересом. јле й ≥деЇю. Ѕо ≥нтерес без ≥дењ н≥куди не веде.

ўо ж до людей, ¤к≥ св≥домо присв¤чують себе справ≥ будуванн¤ ”крањни, то серед них дедал≥ м≥цн≥шаЇ переконанн¤, що сьогодн≥ м≥рилом громад¤нськост≥ Ї не патр≥отична риторика, не войовнич≥сть, не вм≥нн¤ щонайгостр≥ше висловитис¤ на адресу партократ≥в та ≥нших мерзенних ворог≥в ”крањни, Ч а здатн≥сть робити конкретн≥ справи або, принаймн≥, запропонувати конструктивну думку дл¤ розвТ¤занн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ сусп≥льноњ проблеми.

ћи можемо ≥ повинн≥ сперечатис¤ м≥ж собою, не щад¤чи самолюбства, проте забувати вс≥ незгоди й образи, коли треба обТЇднатис¤ в д≥њ дл¤ ”крањни.

Ќашим дев≥зом мають стати слова одного ≥з добрих син≥в ”крањни: хай згине моЇ ≥мТ¤, але хай живе ≥ благоденствуЇ ”крањна.

ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна