ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

"Ќј¬ ќЋќё¬≤Ћ≈…Ќ≈"

Ќепол≥тичн≥ роздуми пол≥тичного марг≥нала

[√азета "«еркало недели". 23 серпн¤ 1997 p.]

Ў≥сть рок≥в незалежн≥й держав≥ ”крањна. ¬≥к майже дит¤чий. јле, здаЇтьс¤, н≥ у кого вже Ч окр≥м безпросв≥тних ненависник≥в украњнства у сам≥й ”крањн≥ та безнад≥йних великодержавник≥в чи то шов≥н≥стичного, чи то л≥берально-"общерусского" іатунку, Ч не залишилось колишн≥х ≥люз≥й з приводу гаданоњ ≥люзорност≥ нашоњ державност≥: так, держава ”крањна в≥дбулас¤. ≤ пребуде у всьому, ¤к кажуть, "ос¤жному ≥сторичному майбутньому". ¬супереч ус≥м тим, хто воззТЇднуЇ, Ївроаз≥йствуЇ, афрославТ¤нствуЇ чи ще ¤кось фарисействуЇ.

ѕризабулись захопленн¤ перших дн≥в незалежност≥. «бл≥дли, вкрились нашаруванн¤ми прикрих розчарувань нањвн≥ над≥њ на швидке набутт¤ ”крањною достойного вигл¤ду ≥ м≥сц¤ у с≥мТњ св≥тових обранц≥в. ≤ все ж у багатьох, мабуть у б≥льшост≥ громад¤н ”крањни, у вс¤кому раз≥ ≥ в мене теж, св¤то незалежност≥ викликаЇ почутт¤ радост≥ та щемливоњ розчуленост≥. ÷е неправда, що незалежн≥сть н≥чого не дала ”крањн≥ ≥ що нам нема чим хвалитис¤ ≥ нема чим гордитис¤. ” будь-¤ких перипет≥¤х житт¤ треба збер≥гати справедлив≥сть суджень.

ј що тепер ми можемо не бо¤тис¤ бути украњнц¤ми, не приречен≥ приховувати своњ думки та почутт¤, в≥льн≥ у своњх погл¤дах, н≥хто не

ј те, що ми маЇмо ц≥лком демократичну  онституц≥ю, ¤ка високо оц≥нена у всьому св≥т≥ (≥ лише у нас њњ ганьбл¤ть в≥дроджувач≥  ѕ–—, учорашн≥ ≥деологи та практики тотал≥таризму, ≥ нав≥ть величають Сфашистською" Ч без докор≥в сумл≥нн¤, п≥д њњ ж захистом!) ≥ ¤ка даЇ можлив≥сть розвивати структури громад¤нського сусп≥льства. Ќу, а те, щоб вона не залишилась гарною декларац≥Їю, Ч ≥ в≥д нас ≥з вами залежить.

ј те, що ми змогли уникнути м≥жнац≥ональних та ≥нших сутичок, ¤к≥ збурили ≥ все ще збурюють добру половину св≥ту, у тому числ≥ й багато сусп≥льств схожоњ з нами "пострад¤нськоњ" дол≥?

ј те, що св≥т починаЇ знати нас ≥ рахуватис¤ з нами, ≥ нав≥ть наш≥ сус≥ди ≥з складним характером п≥сл¤ виснажливого вич≥куванн¤ самовгамовано п≥шли на п≥дписанн¤ з ”крањною угод та договор≥в, у головному все ж р≥вноправних; те, що г≥мн нашоњ крањни звучить ≥ прапор п≥дн≥маЇтьс¤ у ран≥ше немислимих дл¤ нас ситуац≥¤х ≥ в ран≥ше неу¤влюваному сус≥дств≥, Ч х≥ба цього мало?

“а ба, мало. ƒо болю мало. ћало Ї у наш≥й державност≥ такого, чим ми можемо похвалитис¤ ≥ чим можемо гордитис¤ перед собою та св≥том. ” ц≥ св¤тков≥ дн≥ можна було б повторити слова поета: "« журбою рад≥сть обн¤лась", Ч ¤кби слово "журба" не було надто слабким, щоб передати ту г≥ркоту ≥ той сором, ¤кий в≥дчуваЇш, бачачи стражданн¤ та приниженн¤ м≥льйон≥в людей...

“ак, незалежна ”крањна не стала (ще? поки? чи...) державою украњнського народу у повному значенн≥ цих сл≥в. Ѕ≥льше того, збереглис¤ багато ¤к≥ сторони самов≥дчуженн¤ народу та держави ≥з час≥в рад¤нських, ≥ це самов≥дчуженн¤ нав≥ть "удосконалюЇтьс¤". ѕевна р≥ч, в ≥стор≥њ не було ≥ н≥коли не буде прикладу справжньоњ нев≥дчуженост≥ держави в≥д народу, бо природа держави ≥ Ї певна в≥дчужен≥сть в≥д народу, Ч але щоб до такоњ м≥ри ≥ в так≥ й форм≥, та ще на тл≥ загальних високих оч≥кувань, Ч це вже занадто!

я не пол≥толог, не економ≥ст, не соц≥олог ≥ не берус¤ надто категорично ≥ впевнено про все це судити. я маю лише де¤ку причетн≥сть до сфери культури та де¤кий досв≥д у ц≥й сфер≥ Ч його надто мало дл¤ категоричних висновк≥в. ћожу лише признатис¤, що багато ≥з того, що в≥дбуваЇтьс¤, мен≥ незрозум≥ло. ≤ насамперед незрозум≥ло, чому те, що у "≥нших людей" н≥бито дало чи даЇ добр≥ результати або ж визнано таким ≥ нам запропоновано ¤к рецепт, ¤кий не викликаЇ сумн≥ву, Ч нами прийн¤те, у наш≥й практиц≥, призводить до ой ¤ких недобрих насл≥дк≥в.

ќсь, мовл¤в, ¤ка чудова ≥ чудотворна р≥ч Ч "зв≥льненн¤" ц≥н, л≥берал≥зац≥¤ ц≥н! Ч ласкаво запропонована нам зах≥дною економ≥чною теор≥Їю ≥ вд¤чно прийн¤та нашими поквапливими њњ посл≥довниками (¤к же Ч все прогресивне... пробачте, все цив≥л≥зоване людство йшло цим шл¤хом!). ќбернулос¤ ж усе тим, що директори державних п≥дприЇмств, ¤к≥ тр≥умфально пропхали в≥дпов≥дний законопроект у "перш≥й" ¬ерховн≥й –ад≥, одержали щасливу можлив≥сть багатократно зб≥льшити прибуток, перш за все особистий, не шл¤хом зб≥льшенн¤ продуктивност≥, п≥двищенн¤ рентабельност≥ виробництва, а шл¤хом фантастичного п≥дн¤тт¤ ц≥н. “обто Ч шл¤хом пограбуванн¤ народу.

Ќе менш дивна ≥ чудотворна р≥ч Ч л≥берал≥зац≥¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥. «олот≥ гори об≥ц¤ли держав≥, дивись, ≥ народу щось та й капнуло б. “а н≥ Ч вивезли за безц≥нь усе, що могли, валюту на зворотному шл¤ху розтрусили. «нову грабунок ”крањни. Ќа додаток (та ще й на ¤кий "додаток"!) внутр≥шн≥й ринок в≥ддали Ч любТ¤зно ≥ повн≥стю! Ч "заруб≥жному товаровиробнику", надовго причмеливши власного.

ј "приватизац≥¤"? ќсобисто ¤ не належу до тих, хто вважаЇ приватну власн≥сть панацеЇю в≥д ус≥х б≥д та ключем до вс≥х чеснот. Ўвидше навпаки. Ќу, можливо, "менше з лих..." я н≥¤к не можу позбутис¤ одного спогаду дитинства: в≥йна, на окупован≥й н≥мц¤ми територ≥њ люди почали освоювати занедбан≥ земл≥, ≥ при њхньому розпод≥л≥ добр≥ стар≥ сус≥ди п≥шли один на одного з вилами та косами. « того часу ¤ зримо бачу цю картину ≥ сьогодн≥ без особливого захвату слухаю ≥мпортн≥ та туземн≥ г≥мни приватн≥й власност≥. јле ладен погодитись, що це саме туманн≥ дит¤ч≥ спогади ≥ що нема альтернативи "св≥товому досв≥ду". Ћаден-то ладен, але ж наша приватизац≥¤ Ч знову ж таки пограбуванн¤, у цьому випадку пограбуванн¤ держави (а таким чином ≥ народу) њњ слугами, шахрайство певноњ частини компарт≥йноњ та адм≥н≥стративно-господарськоњ номенклатури. Ќарод до нењ н≥¤кого стосунку (окр≥м неминуче страждального) не маЇ.

я вже не кажу про перекачуванн¤ державного добра у "мал≥ п≥дприЇмства" ≥ "сп≥льн≥ п≥дприЇмства", про "трасти" ≥ т. п., про р≥зн≥ вишукан≥ способи переможного ошуканства п≥д вигл¤дом п≥дприЇмницькоњ ≥н≥ц≥ативи.

“ак чому ж те, що "у ≥нших" н≥бито добре, Ч у нас таке погане? ћожливо ми, твор¤чи свою ≥стор≥ю, чинимо так, ¤к герой одн≥Їњ народноњ казки Ч на вес≥лл≥ гукаЇмо: "«емл¤ вам пухом", а на похоронах: "Ќосити вам не переносити"?

≤ справд≥: "в≥дпускати" ц≥ни, не маючи товар≥в, не маючи конкуренц≥њ (а в≥дпов≥дно й ринку), а маючи лише монстр≥в-монопол≥ст≥в...

„и: спод≥ватис¤ на спри¤тлив≥ дл¤ народу результати стих≥йноњ, неконтрольованоњ, закул≥сноњ приватизац≥њ у сусп≥льств≥, до глибин деморал≥зованого за дес¤тил≥тт¤ "соц≥ал≥зму", до решти розкладеного корупц≥Їю, сусп≥льства, де вже могутньо розвинулись т≥ньов≥ структури, номенклатурно-маф≥озн≥ вит¤з≥ ¤ких уже приготувалис¤ до стрибка на вс≥ лас≥ шматочки народного добра? ≤ т. д. ≥ т. п.

„итач може зап≥дозрити автора у тому, що в≥н зап≥зно прозр≥в: "по шкод≥ мазур мудрий".

—правд≥, не належу до числа далекозорих та передбачливих, але в≥д усього, сказаного вище, ≥ багато чого ≥ншого под≥бного (≥, на жаль, такого, що збулос¤) застер≥гав на самому початку цих процес≥в Ч р≥вно пТ¤ть рок≥в тому, у виступ≥ на ѕершому ¬сесв≥тньому конгрес≥ украњнц≥в, тод≥ ж опубл≥кованому, Ч ≥ м≥г би зам≥сть попередн≥х абзац≥в просто процитувати тод≥шн≥ слова. ¬т≥м, застер≥гав не ¤ один, застер≥гали ≥ люди поважн≥ш≥. ќдначе коли ц≥ла когорта пожадливих пристрасно захоплена могутн≥ми жувальними рухами, то нав≥ть Ѕожого грому не буде чутно...

≤ тут хочетьс¤ звернути увагу на одну обставину, ¤ку, мен≥ здаЇтьс¤, ми недооц≥нюЇмо. ћи часто говоримо про пол≥тичну, економ≥чну, еколог≥чну спадщину тотал≥таризму. ≤ випускаЇмо з уваги дещо т¤жче та важлив≥ше: його людську спадщину. “ой соц≥ум ≥ той тип людини Ч не Їдиний, звичайно, тип ≥ не найрозповсюджен≥ший, але зло¤к≥сно д≥Ївий, "гн≥йний", що в≥д≥грав немалу роль у визначенн≥ характеру нашого нин≥шнього сусп≥льства. «аручниками його стали й ми, ≥ держава ”крањна.

Ќе буду торкатис¤ ширшого ≥ складн≥шого питанн¤ про те, ¤к в≥дбилис¤ на характер≥, духовност≥, морал≥, ≥нтелектуальному та продуктивному потенц≥ал≥ народу лиха, що безперервно звалювались на нього впродовж всього XX стол≥тт¤: дв≥ св≥тов≥ в≥йни; три голоди, один з ¤ких, орган≥зований та проведений зал≥зною державною рукою, забрав третину сел¤нства; "розкуркулюванн¤", винищенн¤ нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ, пост≥йний пол≥тичний терор ≥ т. д. ћабуть, без цих колосальних "в≥драхувань" наше сусп≥льство вигл¤дало б зовс≥м ≥накше ≥ зовс≥м ≥накше вир≥шувало б свою долю. јле подумаймо про б≥льш приступне особистому досв≥ду кожного з нас: ¤к ви гадаЇте, ось та критична маса корупц≥њ, хабарництва, безв≥дпов≥дальност≥, пи¤цтва, хамства (≥ чиновницького, ≥ побутового), котра "вибухнула" у нашому сусп≥льств≥, вона що: продукт шести рок≥в украњнськоњ незалежност≥? Ќевже ми вже встигли забути, ¤к стогнали в≥д усього цього в "брежнЇвськ≥" часи, та й до них? ј слово "беспредел" коли народилось? ј анекдоти про "блат", а знаменита мораль: "¬они вдають, що плат¤ть мен≥, а ¤ вдаю, що працюю"? ¬се це було ≥ нагромаджувалос¤ дес¤тил≥тт¤ми, але вс≥л¤ко замовчувалось ≥ камуфлювалось. ј ось в≥дпустили гайки, ≥ "рвонуло". ¬се вийшло на поверхню, все в≥дкрито.

Ќема кого й чого бо¤тись: державна влада слабенька, "громад¤нського сусп≥льства" ≥ зовс≥м нема, хоча н≥би й прагнули "завести" його й соб≥; громадська думка в розс≥¤ному стан≥; окрем≥, ¤кщо скористатис¤ р¤т≥вною формулою час≥в соцреал≥зму, окрем≥ громад¤ни зам≥сть того, щоб допомагати держав≥ на предмет правопор¤дку, сам≥ метикують накапостити: хто в електричц≥ шк≥р¤не сид≥нн¤ ножиком чикне, хто у п≥дТњзд≥ лампочку поцупить, з нужди, зрозум≥ло, а хто й ≥ншу нужду пр¤мо у л≥фт≥ справить Ч це вже заради чистого мистецтва. ’то ж норовом серйозн≥ший, може п≥сл¤ пи¤тики повправл¤тис¤ сокирою на сус≥дах та родичах Ч у цьому дос¤гло усп≥х≥в ≥ богобо¤зливе украњнське село...

Ќайт¤жчим насл≥дком "соц≥ал≥стичних" дес¤тил≥ть стали не пол≥тична та економ≥чна стагнац≥¤, нав≥ть не еколог≥чн≥ жахи, а непоправн≥ демограф≥чн≥, ≥нтелектуальн≥ та моральн≥ втрати, духовна деградац≥¤ значноњ частини вц≥л≥лого населенн¤.

≤ думаЇтьс¤ часом: може, нин≥шн¤ трагед≥¤ ”крањни не ст≥льки в тому, що  арпатськ≥ гори √осподь Ѕог воздвиг не з того боку, ск≥льки в тому, що незалежн≥сть вона здобула у той п≥зн≥й час, на т≥й уже стад≥њ своЇњ ≥стор≥њ, коли розклад ≥ моральна деградац≥¤ сусп≥льства дос¤гай масштаб≥в, близьких до необоротност≥.

ƒорого нам даютьс¤ ≥ ще, видно, даватимутьс¤ "родим≥ пл¤ми" б≥льшовицького "соц≥ал≥зму". (я особисто далекий в≥д того, щоб бачити все минуле у чорному св≥тл≥; ¤ схильний розгл¤дати його ¤к складну ≥ суперечну картину, але в цьому випадку мова йде про те, що ≥ дл¤ самого "соц≥ал≥зму" ви¤вилос¤ згубним). “им б≥льше, що ми не посп≥шаЇмо њх позбутис¤, а часом спри¤Їмо њхньому розростанню. ¬≥зьму дл¤ прикладу таке, на перший погл¤д, незначне, але насправд≥ дуже важливе дл¤ дол≥ сусп≥льства питанн¤, ¤к процедура доступу до вищоњ осв≥ти. ѕраво на њњ отриманн¤, ¤к памТ¤таЇте, однаково категорично проголошувалос¤ ¤к найдемократичн≥шими у св≥т≥ стал≥нською та брежнЇвською конституц≥¤ми, так ≥ нашою просто демократичною. јле вже, принаймн≥, два, ¤кщо не три покол≥нн¤ наших людей виросли за умов, коли пон¤тт¤ "вступн≥ екзамени", "вступний конкурс" стали огидним фарсом, ¤кий на все житт¤ ранить молод≥ душ≥ ≥ прир≥каЇ њх на розчаруванн¤ та цин≥зм. ћожна у¤вити соб≥, ск≥льки за цим незд≥йснених над≥й, поламаних доль, нереал≥зованих талант≥в. «давалос¤ б, одн≥Їю з перших добрих справ новоњ ”крањни, що знаменують њњ в≥дрив в≥д традиц≥й тотал≥тарного сусп≥льства, мало б стати р≥шуче подоланн¤ практики хабарницько-телефонного, закул≥сного, списочного набору до вуз≥в ≥ переходу на чесну ≥ в≥дкриту конкурентн≥сть. јдже "кап≥таловкладень" н≥¤ких не вимагалось Ч а "кап≥талов≥ддача" величезна: моральне очищенн¤, профес≥йне п≥двищенн¤, в≥дродженн¤ в≥ри молод≥ (та батьк≥в!) у справедлив≥сть держави. ќсь був шанс п≥дтвердити, що ми маЇмо нам≥р жити по-новому! јле н≥хто, ви¤вл¤Їтьс¤, про це не подумав. «а звичкою продовжили зручну стару практику ≥ нав≥ть посилили. —умл≥нн≥ та знаюч≥, безкорислив≥ та допитлив≥, т≥, що шукають ≥стину ≥ прагнуть прислужитис¤ сусп≥льству, залишаютьс¤ здеб≥льше за бортом. ≤ д≥стають шоковий удар на все житт¤. “о ж ¤ке майбутнЇ ми готуЇмо ”крањн≥?

“руднощ≥, з ¤кими стикаЇтьс¤ ”крањна, втрати, в≥д ¤ких вона потерпаЇ, природно, породжують неминуче традиц≥йне запитанн¤, до ¤кого ≥ звод¤тьс¤ дл¤ багатьох ус≥ складност≥ проблеми: хто винен? ¬ очах одних Ч винн≥ комун≥сти, в очах ≥нших Ч "демократи", а то ще Ч ћ≥жнародний валютний фонд або ж, навпаки, п≥дступи великого сус≥да. “ н≥бито кожний ≥з названих фактор≥в справд≥ "маЇ м≥сце". ј ¤кщо треба п≥дшукати зовс≥м конкретного зловмисника, то завжди Ї ф≥гура дл¤ побитт¤: перша особа, л≥дер, "вождь" (в≥н не той; в≥н п≥дв≥в; в≥н не туди пов≥в; в≥н зрадив, в≥н продав ≥ т. п.). “акий випробуваний х≥д патр≥отичноњ думки дуже зручний тим, що приЇмно полегшуЇ завданн¤ розкритт¤ причин нац≥ональних катастроф: завжди можна предТ¤вл¤ти претенз≥њ не до себе ≥ до своњх сп≥вгромад¤н, а до ’мельницького.., ћазепи.., √рушевського.., —крипника..,  равчука..,  учми... (хто наступний?)... ≥ взагал≥ не турбувати себе зануренн¤м у неприЇмн≥ матер≥њ, що стосуютьс¤ стану украњнського сусп≥льства, р≥вн¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ та пол≥тичноњ культури, позиц≥њ р≥зних сусп≥льних груп. ѕеред лицем безладу зростаЇ попит на "справжнього" вожд¤. ¬ де¤ких газетах пр¤мо лемент стоњть: "ћойсе¤!" ƒайте ћойсе¤ Ч ≥ край! ўоб сорок рок≥в виводив по пустел≥ б≥бл≥йн≥й, поки повимираЇмо ≥ тим обновимось. ≤ не виникаЇ питанн¤: а чи стане народ сорок рок≥в волочитись за самозванцем. “а й те: упродовж XX стол≥тт¤ ћойсењ у р≥зних к≥нц¤х св≥ту такого натворили, що не на одне людське покол≥нн¤ вистачить куштувати.

«вичайно ж, ≥ л≥дери потр≥бн≥, ≥ особист≥ ¤кост≥ л≥дер≥в мають велике значенн¤. јле, ¤к сказав колись поет, осп≥вуючи наймойсењст≥шого ћойсе¤ XX стол≥тт¤: "Ќарод достоин своего вожд¤, а вождь достоин своего народа". “ак що ≥ захопленн¤, ≥ претенз≥њ, ≥ прокл¤тт¤ тут можуть бути (≥ бувають) взаЇмними.

ќднак, зрозум≥ло, загальну провину не розпод≥лити пор≥вну. ќдна справа Ч пенс≥онер, пограбований державою чи черговим "трастом", ≥нша Ч держава чи й самий цей черговий "трастовик", що трохи побавивс¤ розбоЇм на велик≥й дороз≥ та й ушивс¤ дл¤ цив≥л≥зованого житт¤ у цив≥л≥зован≥ крањ.

ќх уже ц≥ "новые украинцы", крут¤ги, що на ходу перескочили ≥з комсомольськоњ бойовоњ тачанки у мирн≥ буржуазн≥ "мерседеси"! Ќе знаю, чи бачила коли-небудь наша земл¤ племТ¤ б≥льш... негарне. ќб≥йду дес¤тою дорогою так≥ марн≥ питанн¤, ¤к культура особистост≥, горезв≥сна духовн≥сть та ≥нш≥ химери. јле куди под≥нешс¤ в≥д того, що вузька, однак могутн¤ кл≥ка наших нувориш≥в безнад≥йно далека не т≥льки в≥д почутт¤ соц≥альноњ в≥дпов≥дальност≥ та соц≥ального сорому, але й в≥д елементарного розум≥нн¤ власноњ безпеки: адже своЇю глухотою до народу та нахабством вони провокують той соц≥альний вибух, ¤кий може дорого коштувати њм самим.

” ≥нформац≥¤х «ћ≤ про м≥тинги та ≥нш≥ акц≥њ "л≥вих" переважаЇ зловт≥ха: знову, мовл¤в, сотн¤ пенс≥онер≥в з≥бралась... ќвва, зловт≥шатись, може, й недовго залишилось. јдже це найбезглузд≥ша короткозор≥сть: спод≥ватис¤, що "комун≥стичний" (чи "л≥вий") рух обмежитьс¤ пенс≥онерами ≥ вмре разом ≥з ними. ѕочнемо з того, що комун≥стична ≥де¤, ¤к би ми до нењ не ставились, Ч одна ≥з в≥чних загальнолюдських ≥дей, ¤к≥ то вмирають, то в≥дроджуютьс¤. ќстаточно померти вона може х≥ба що в сусп≥льств≥ загального благоденства, хоча б ≥ споживацького. Ќам до цього ще далеченько. ≤ за наших умов нањвно спод≥ватис¤, що в≥ковий ≥мун≥тет убезпечить молодь в≥д демагог≥њ л≥вих. “ут в≥к гарант≥њ не даЇ, швидше обеззброюЇ. јдже вона не знаЇ Їзуњтськоњ ≥стор≥њ, кривавого минулого ц≥Їњ демагог≥њ, жах≥в тотал≥таризму не пережила ≥ може сприйн¤ти њх ¤к м≥ф. ” той же час гендл¤рськ≥ ≥деали особистого збагаченн¤ кращу частину молод≥ н≥ в ¤к≥ епохи не захоплювали, серед нењ завжди знаходились альтруњсти та ≥деал≥сти, готов≥ на жертви заради знедолених, заради загального блага. якраз вони ≥ можуть на зм≥ну злобн≥й "революц≥йн≥й" демагог≥њ ображених ≥стор≥Їю партократ≥в-реваншист≥в принести у рух революц≥йний ≥деал≥зм, такий притаманний юност≥. ј живильне середовище Ч класичне. јдже не матер≥альн≥ нестатки сам≥ собою, а загальне усв≥домленн¤ њхньоњ невиправданост≥, соц≥альноњ несправедливост≥ Ч ось що п≥дриваЇ сусп≥льства, призводить до "повстанн¤ морального принципу".

 оли щось ≥ робить "л≥вих" в ”крањн≥ безперспективними, то це њхн≥й печерний антиукрањн≥зм (маю на уваз≥ не р¤дових, а б≥льш≥сть комскладу), њхнЇ самов≥ддане рабство перед московськими цар¤ми будь-¤ких кольор≥в та звань, м≥стика дов≥чноњ москвозомбованост≥.

ћосковськ≥й ≥мперськ≥й ≥дењ певноњ частини наших земл¤к≥в маЇ протисто¤ти украњнська нац≥ональна ≥де¤, усв≥домлена вс≥м сусп≥льством. јле, на м≥й погл¤д, нин≥шн≥й розвиток ”крањни йде всупереч тому, що саме ≥ можна було б назвати украњнською нац≥ональною ≥деЇю. ј це ≥де¤ не просто незалежноњ ”крањни, але незалежноњ ”крањни "без холопа ≥ без пана". —аме ц¤ ≥де¤ надихала багато покол≥нь борц≥в за ”крањну Ч в≥д кирило-мефод≥њвц≥в до народник≥в, до ”крањнськоњ революц≥йноњ парт≥њ, до украњнських соц≥ал≥ст≥в та укап≥ст≥в, нац≥онал-комун≥ст≥в, до ќ”Ќ Ч ”ѕј. Ќе випадково так≥ р≥зн≥ ≥ нав≥ть конфронтуюч≥ пол≥тичн≥ сили спов≥дували цей принцип кожна у своњх програмних конкретизац≥¤х: "”крањна без холопа ≥ без пана". ќчевидно, в≥н в≥дпов≥дав ≥ ментальност≥ украњнського народу, ≥ основн≥й перспектив≥ бол≥сноњ соц≥альноњ еволюц≥њ людства.

 оли ¤ прошу звернути увагу на цю традиц≥ю украњнськоњ пол≥тичноњ думки, зумовлену особливост¤ми украњнськоњ ≥стор≥њ та соц≥альноњ структури украњнського народу, але також ≥ чутлив≥стю до загальнолюдського ≥деалу соц≥альноњ справедливост≥, Ч то ¤ зовс≥м не шукаю аріумент≥в на користь чергового державного експерименту чи насильницького зд≥йсненн¤ соц≥альноњ утоп≥њ. ћова йде про необх≥дн≥сть дл¤ сусп≥льства осмисленого ≥деалу соц≥альноњ справедливост≥ ¤к компенсати нер≥вност≥ (а не принизливоњ "допомоги соц≥альне незабезпеченим") Ч ≥деалу хай ≥ реально незд≥йсненного, але соц≥альне ≥ морально зобовТ¤зуючого, п≥д кутом зору ¤кого формувалис¤ б сусп≥льн≥ ц≥нност≥, пол≥тичн≥ та економ≥чн≥ програми, моральн≥ критер≥њ ≥ зд≥йснювалось би еволюц≥йне вдосконаленн¤ сусп≥льства.

—еред частини ≥нтелектуал≥в, особливо зор≥Їнтованих на рос≥йську культуру, розповсюджене скептичне ≥ н≥г≥л≥стичне ставленн¤ до ≥дењ державност≥ (н≥би взагал≥ до державност≥, а насправд≥ саме до украњнськоњ державност≥). ћовл¤в, пр≥оритетом маЇ бути людина, а не держава. ” найзагальн≥ш≥й форм≥ це, звичайно, розумно ≥ гуманно, зрештою, ≥ сама держава проголошуЇ своњм пр≥оритетом людину. јле, щоб зд≥йснювати турботу про людину, ¤коњ вимагаЇ сусп≥льство ≥ ¤ку декларуЇ сама держава, вона повинна, по-перше, ефективно контролюватис¤ сусп≥льством, його громад¤нськими структурами, а по-друге, сама бути достатньо "д≥Їздатною", достатньо функц≥онально розвинутою.

≤ спробуймо п≥д≥йти до питанн¤ з ≥ншоњ точки зору. „и не тому ”крањна була ареною ст≥лькох спустошливих воЇн пом≥ж чужими державами, що не мала власноњ державност≥ ≥ не могла обстоювати власн≥ ≥нтереси? „и могла б власна держава орган≥зувати знищенн¤ голодом майже чверт≥ населенн¤ ≥ чи так бездумно допустила б вона чорнобильський етноцид? ≤ чи займалас¤ б систематичним знищенн¤м своЇњ ≥нтел≥генц≥њ ¤к буржуазно-нац≥онал≥стичноњ? ≤ чи не з т≥Їњ ж причини ”крањна була ≥зольована в≥д св≥тового ≥нтелектуального та духовного потенц≥алу, а п≥дключалас¤ до нього лише через московськ≥ ф≥льтри? ≤ т.д. ≥т. п.

« будь-¤коњ точки зору людська особист≥сть в ”крањн≥ була обд≥лена ще й тому, що украњнський народ не мав державного захисту та репрезентац≥њ. ≤ сьогодн≥шн≥ лиха багато в чому звТ¤зан≥ з тим, що нормально функц≥онуючоњ держави ми не мали. “ак що зусилл¤, мен≥ здаЇтьс¤, треба зосередити на емансипац≥њ держави, на подоланн≥ њњ в≥дчуженост≥ в≥д народу, а не на компрометац≥њ самоњ ≥дењ ”крањнськоњ держави, не на протиставленн≥ њй людини, особистост≥.

ўось п≥дозр≥ле Ї в позиц≥њ принципових антидержавник≥в, ≥ чи не час запитати њх дов≥рливо: а чому ви так хочете, щоб саме украњнський народ в≥дмовивс¤ в≥д ≥дењ державност≥ або перейн¤вс¤ презирством до нењ, п≥джартовував над нею та глумивс¤ разом ≥з вами? „ому б вам не звернутис¤ ≥з под≥бною пропов≥ддю до рос≥¤н, китайц≥в, н≥мц≥в, англ≥йц≥в та ≥нших народ≥в, ¤ким уже й час пересититись державн≥стю?

“руднощ≥ та проблеми украњнськоњ державност≥ мають неоднакову природу ≥ неоднаков≥ причини. ÷е й т≥, що Ї загальними дл¤ вс≥х посткомун≥стичних крањн (кризов≥сть переходу в≥д одного соц≥альноеконом≥чного устрою до ≥ншого; нецив≥л≥зован≥сть "ринку", розладнан≥сть управл≥нських та сусп≥льних структур; ≥нерц≥¤ старих мотивац≥й та психолог≥чна рутина тощо). ÷е ≥ специф≥чн≥ дл¤ ”крањни (колон≥альний характер економ≥ки Ч майже повна в≥дсутн≥сть замкнутих виробничих цикл≥в ¤к насл≥док продуманоњ ≥мперськоњ пол≥тики всупереч економ≥чн≥й доц≥льност≥, глибок≥ насл≥дки колон≥ал≥зму у культурн≥й та мовн≥й сферах; незавершен≥сть нац≥ональноњ консол≥дац≥њ та ущербн≥сть нац≥ональноњ самосв≥домост≥ ¤к результат стол≥ть русиф≥кац≥њ та ≥н.). ÷е, нарешт≥, й ун≥кальн≥ обставини та проблеми, повТ¤зан≥ з драматичною ≥сторичною зап≥зн≥л≥стю нашоњ державност≥.

—правд≥: класичн≥ Ївропейськ≥ держави створювались у середньов≥чч≥, без нагл¤ду ќќЌ, ёЌ≈— ќ ≥ нав≥ть ™вропарламенту, створювались зал≥зом ≥ кровТю; страшн≥ злочини, що супроводжували цей тривалий процес, а точн≥ше, ¤к≥ були його суттю, вже над≥йно забут≥, у вс¤кому раз≥ вит≥снен≥ ≥з повс¤кденноњ св≥домост≥, ≥ ц≥ держави можуть вже вихвал¤тись своњм благородним вигл¤дом ≥ благородством походженн¤. ”крањнська ж держава створюЇтьс¤ в ≥ншу ≥сторичну епоху, в ≥нш≥й систем≥ пон¤ть та критер≥њв, що неймов≥рно ускладнюЇ процес творенн¤, зводить до м≥жнародно прийн¤тного (нин≥!) м≥н≥муму силов≥ методи, проте робить њњ пор≥вн¤но люд¤н≥шою ≥ в майбутньому може забезпечити б≥льш над≥йн≥ механ≥зми саморегулюванн¤.  ласичн≥ держави формувалис¤ в епоху, коли не ≥снувало м≥жнародних норм, що стосувалис¤ прав людини та прав нац≥ональних меншин, Ч ц≥ меншини, власне, ц≥л≥ етноси безжал≥сно ≥нтегрували чи, ¤кщо це не вдавалос¤, знищували, що призвело до необоротного зб≥дненн¤ етн≥чноњ та духовноњ картини людства.

”крањнська ж держава стоњть перед зовс≥м ≥ншою перспективою та завданн¤ми (≥ не без усп≥ху намагаЇтьс¤ њх виконати): врахуванн¤ ≥нтерес≥в своњх громад¤н ус≥х нац≥ональностей, п≥дтримка ≥нонац≥ональних груп, гармон≥зац≥¤ њхн≥х в≥дносин, введенн¤ р≥зноман≥тних культурних традиц≥й та тенденц≥й у загальну картину духовного житт¤ ”крањни.  ласичн≥ нац≥ональн≥ держави створювались на основ≥ жорсткого протекц≥он≥зму, посоромлюючи те, що згодом розвинулось у пон¤тт¤ "в≥дкрите сусп≥льство". ”крањнська ж держава стоњть перед фактом принциповоњ в≥дкритост≥ св≥тов≥ ≥ глобального характеру пол≥тичних, економ≥чних, техн≥чних, м≥л≥тарних, рел≥г≥йних, культурних, духовних ≥ нав≥ть мовних процес≥в та взаЇмовплив≥в. ÷е неймов≥рно ускладнюЇ ≥ робить важчим вир≥шенн¤ до цього часу остаточно не вир≥шеноњ проблеми украњнськоњ ≥дентичност≥, ускладнюЇ шл¤хи нац≥онально-пол≥тичного, економ≥чного, культурного, мовного самоствердженн¤ (хоча ≥ може дати ун≥кальне гуман≥стичне "прирощенн¤"). ќсобливо неспри¤тлив≥ наш≥ вих≥дн≥ позиц≥њ у сфер≥ культури та мови, де украњнськ≥й культур≥, ¤ку впродовж стол≥ть ≥з зал≥зною ("розпечене зал≥зо"!) посл≥довн≥стю обезглавлювали та знекровлювали, доводитьс¤ конкурувати Ч до того ж без реальноњ п≥дтримки з боку держави Ч ≥з могутн≥ми державно випестуваними та сповненими експанс≥он≥стськоњ енерг≥њ культурами, ¤к≥ до того ж кидають "на передову", на прорив полчища десантник≥в маскульту ≥ шоу-б≥знесу.

(ј м≥ж тим р≥вень ≥ характер культури сусп≥льства досить в≥дчутно сп≥вв≥дноситьс¤ з його пол≥тичними та економ≥чними характеристиками. “им б≥льше сусп≥льства сучасного, з його високими стандартами профес≥йних знань та виробничоњ етики. ≤ та моральна деірадац≥¤, про ¤ку йшлос¤ вище, Ч це ж складова загальнокультурноњ деградац≥њ чи њњ паралель... ј х≥ба безсумн≥вна неефективн≥сть нашоњ бюрократ≥њ ≥ сумн≥вна ¤к≥сть значноњ частини правл¤чоњ ел≥ти не повТ¤зан≥ з њх низьким культурним р≥внем? «окрема Ч а може, ≥ в першу чергу Ч з в≥дсутн≥стю нац≥онально-культурноњ мотивац≥њ своЇњ життЇд≥¤льност≥? јдже на користь своЇњ крањни з повною в≥ддачею працюватиме т≥льки той, чий профес≥онал≥зм одухотворений глибокою ≥нтимною прихильн≥стю до р≥дноњ земл≥ та њњ дол≥, а не той, хто байдуже служить п≥д принукою, з лукавою в≥дсторонен≥стю або й зловт≥хою).

Ќаш≥й культур≥ потр≥бна св≥дома, продумана та д≥Їва п≥дтримка з боку держави ≥ всього сусп≥льства. јдже нин≥шн≥й стих≥йний, дикий "ринок" Ч зокрема, у сфер≥ культури Ч маЇ агресивну антиукрањнську спр¤мован≥сть (аби переконатис¤ в цьому, варто погл¤нути на книжков≥ прилавки чи на рекламу естрадних видовищ), обумовлену ¤к критичним р≥внем русиф≥кац≥њ сусп≥льства, так ≥ слабк≥стю украњнського п≥дприЇмництва, його переважно компрадорським характером та експанс≥Їю ≥ноземного продуцента.

“ому протиукрањнську, русиф≥каторську д≥ю ринку у сфер≥ культури варто було б компенсувати протекц≥он≥стською пол≥тикою держави, продуманою програмою акт≥в, спр¤мованих на д≥Їву п≥дтримку украњнськоњ культури та мови.

¬ажливою складовою такоњ пол≥тики могло б стати в≥дпов≥дне податкове законодавство.

ѕоки що ”крањна залишаЇтьс¤ культурною та мовною колон≥Їю недавньоњ метрополњ. ј насл≥дки мовно-культурного колон≥ал≥зму подолати буде ще важче, н≥ж пол≥тичного та економ≥чного, та й часу на це буде потр≥бно б≥льше. јле без такого подоланн¤ незалежн≥сть та державне майбутнЇ ”крањни не будуть забезпечен≥. Ќе кажучи вже про те, що не буде в≥дновлена ≥сторична справедлив≥сть. јдже тепер≥шн¤ "реальн≥сть", на ¤ку посилаютьс¤ ≥ в≥д ¤коњ аріументують, ¤ку дехто пропонуЇ ув≥чнити, Ч вона Ї пл≥д найжорсток≥шого ≥ найвитончен≥шого насильства над украњнським народом, у ¤кого стол≥тт¤ми в≥дбирали його нац≥ональн≥ та людськ≥ права. “ож чи морально забувати про це, цин≥чно ≥гнорувати це?

” XXI стол≥тт≥ ”крањна маЇ шанс ув≥йти ≥з новими стимулами до п≥днесенн¤ нац≥ональноњ культури, науки, осв≥ти. ƒл¤ цього у нењ Ї вс≥ можливост≥ в глибоких традиц≥¤х минулого, коли вона довела життЇв≥сть свого ген≥¤ всупереч ус≥м смертоносним силам, у вагомих сучасних набутках, у творчому потенц≥ал≥ ≥ талантах народу. „и ж буде наша держава достатньо мудрою, щоб використати цей ≥сторичний шанс?

...Ќа нин≥шньому ƒругому всесв≥тньому конгрес≥ украњнц≥в серед багатьох тем йшла мова про виданн¤ "≈нциклопед≥њ сучасноњ ”крањни". я причетний до њњ п≥дготовки (а готуЇтьс¤ вона на "громадських засадах", на безгонорарн≥й основ≥, силами дес¤тк≥в учених-ентуз≥аст≥в). «≥брано величезний матер≥ал, ≥ можу сказати: в≥дчуваЇш почутт¤ гордост≥, бачачи, ¤ка ми велика крањна, ск≥льки в ц≥й крањн≥ ц≥кавого ≥ важливого, ск≥льки талант≥в у вс≥х сферах житт¤, в науц≥ ≥ мистецтв≥. ¤ке р≥зноман≥тт¤ природних у мов ≥ своЇр≥дн≥сть населенн¤, ¤ке багатство земл≥ та њњ надр, ск≥льки наукових установ, що давали ≥ дають ≥дењ та в≥дкритт¤ св≥тового р≥вн¤, ск≥льки с≥льськогосподарських та промислових п≥дприЇмств. ўось функц≥онуЇ, щось н≥, щось зникаЇ, щось набираЇтьс¤ сили, виникаЇ велика к≥льк≥сть нових економ≥чних, господарських, пол≥тичних структур... ћоже, все ж у муках народитьс¤ справд≥ оновлена, справедлива ”крањна?

≤ хоч ¤к важко ≥ бол¤че бачити багато з того, що творитьс¤ навколо, але Ї житт¤, Ї над≥¤. ≤ варто працювати дл¤ ”крањни, дл¤ њњ майбутнього. «нову дл¤ майбутнього?! Ќу а що Ч опустити руки?

ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна