ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

XIII. Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ≈ ѕ»“јЌЌя ™ ¬ќƒЌќ„ј— ≤ ѕ»“јЌЌяћ —ќ÷≤јЋ№Ќ»ћ, ѕ»“јЌЌяћ ¬—≈—¬≤“Ќ№ќ-≤—“ќ–»„Ќ»ћ

Ќеправом≥рним Ї протиставленн¤ нац≥ональним проблемам соц≥альних ¤к, мовл¤в, важлив≥ших ≥ пекуч≥ших. Ќац≥ональн≥ проблеми завжди Ї заразом ≥ проблемами соц≥альними, проблемами класово-пол≥тичноњ стратег≥њ. ÷е стосувалос¤ ≥ стосуЇтьс¤ й украњнського питанн¤. Ќе кажу вже про зовн≥шньопол≥тичний план, щодо ¤кого ≥ V конгрес  ом≥нтерну за¤вив: "”крањнське питанн¤ Ї одним з найважлив≥ших нац≥ональних питань —ередньоњ ™вропи, вир≥шенн¤ ¤кого диктуЇтьс¤ ≥нтересами пролетарськоњ революц≥њ ¤ку ѕольщ≥, –умун≥њ ≥ „ехословаччин≥, так ≥ в ус≥х сус≥дн≥х крањнах" ²¹⁰. «вичайно, це м≥жнародне значенн¤ украњнського питанн¤ ще б≥льше зросло ¤к у звТ¤зку з соц≥ал≥стичним буд≥вництвом у сус≥дн≥х крањнах ™вропи, так ≥ в звТ¤зку з революц≥йним рухом та нац≥ональним буд≥вництвом в јз≥њ ≥ Ћатинськ≥й јмериц≥.

јле в даному раз≥ сл≥д задумуватис¤ ≥ над внутр≥шньосоц≥альним аспектом украњнського нац≥онального питанн¤.

²¹⁰ √ирчак ‘. Ќа два фронта в борьбе с национализмом. ћ. Ч Ћ., 1930, с. 213 Ч 214.

Ћен≥н ≥ парт≥¤ завжди наголошували, ¤к важливо дл¤ пролетар≥ату, дл¤ соц≥ал≥стичного буд≥вництва усунути ту суперечн≥сть, що ≥снуЇ в ”крањн≥ м≥ж украњнськомовним сел¤нством ≥ переважно рос≥йськомовним пролетар≥атом, м≥ж украњнським селом ≥ русиф≥кованим м≥стом. ¬ цьому, зокрема,

Ќа жаль, сьогодн≥ ми можемо констатувати х≥ба що зростанн¤ дистанц≥њ м≥ж украњнськомовним селом ≥ рос≥йськомовним м≥стом. “≥льки при ц≥лковит≥й в≥дсутност≥ будь-¤коњ пол≥тичноњ в≥дпов≥дальност≥ можна дивитис¤ на це спок≥йно ≥ не пом≥чати тих складних ≥ сумних дл¤ соц≥ал≥зму кол≥з≥й, соц≥альних кол≥з≥й, ¤к≥ породжуЇ оц¤ мовнонац≥ональна суперечн≥сть м≥ж селом ≥ м≥стом в ”крањн≥. Ќе кажучи вже про суто побутовий, культурно-побутовий Ч теж важливий Ч б≥к справи: хто не знаЇ, ск≥льки принижень ≥ знущань з боку м≥сцевоњ публ≥ки зазнаЇ, скаж≥мо, с≥льська ж≥нка, прињхавши в справах до м≥ста. ¬загал≥ с≥льська людина, украњнець з села, та, зрештою, ≥ взагал≥ украњнець (¤кий усв≥домлюЇ себе украњнцем) почуваЇ себе в м≥ст≥ в ”крањн≥ ¤к на чужин≥, "на наш≥й, не своњй земл≥" (слова Ўевченка).

я певен, що в недалекому майбутт≥ марксистський економ≥ст ≥ соц≥олог, анал≥зуючи причини сьогодн≥шн≥х труднощ≥в у нашому с≥льському господарств≥, неодм≥нно знайде в числ≥ њх ≥ хвороблив≥ ненормальност≥ в стосунках м≥ж селом ≥ м≥стом, комплекс соц≥ально-культурноњ нижчост≥ села, багатоман≥тну зневагу до села й с≥льськоњ людини (не формальну, в оф≥ц≥оз≥, а фактичну, в житт≥), а в ”крањн≥ це ускладнюЇтьс¤ ≥ поглиблюЇтьс¤ нац≥ональним моментом, бол≥сною нац≥ональною р≥зницею м≥ж украњнським селом ≥ зрос≥йщеним м≥стом. ¬думливий ≥ тонкий анал≥з, мабуть, встановив би, що флюњди нац≥ональноњ приреченост≥, в≥дсутн≥сть нац≥ональноњ перспективи, нац≥онального розросту за меж≥ села, денац≥онал≥зуючий тиск "згори", з м≥ста, Ч не останн≥й чинник у тому занепад≥ життЇактивност≥ ≥ в т≥й деморал≥зац≥њ, збайдуж≥нн≥ й пи¤цтв≥, ¤к≥ нер≥дко можна спостер≥гати серед с≥льського населенн¤ ≥ ¤к≥ й сам≥ по соб≥ Ї серйозною соц≥альною проблемою.

“ак само майбутн≥й соц≥олог в≥дзначить ≥ деморал≥зуючий вплив мовно-нац≥ональноњ суперечност≥ м≥ж м≥стом ≥ селом ≥ на саме м≥сто, де внасл≥док цього розвиваютьс¤, пом≥тно чи непом≥тно, ¤вища ≥ настроњ, повТ¤зан≥ з обТЇктивно колон≥зуючим, асим≥люючим ≥ "споживацьким" становищем м≥ста серед туземноњ етнограф≥чноњ "сировини". ¬трачаЇтьс¤ в≥дчутт¤ кровного син≥вського звТ¤зку з≥ своЇю землею, з навколишн≥м народом. «гасаЇ св≥дом≥сть своЇњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ обовТ¤зк≥в перед ними, а натом≥сть розвиваЇтьс¤ почутт¤ "свободи" в≥д ÷их обовТ¤зк≥в, "зв≥льненост≥" в≥д сл≥д≥в походженн¤, нац≥ональноњ "голизни". «в≥дси та готовн≥сть нахапатис¤ першого-л≥пшого "шикарного" вбранн¤, криклива нап≥вкультура з претенз≥¤ми на породист≥сть, "мерзость запустени¤"... “ому й виробл¤ютьс¤ рефлекси безв≥дпов≥дальност≥, наплюв≥зму й непом≥тного або демонстративного хамства (аж до знаменитого: "Ёй, ты, колхозник!", "“ы что Ч колхозник?",

"»звините его, он из села", "“ы сначала научись говорить по-человечески", "кугуты" ≥ т. д. ≥ т. п. Ч це все загальнов≥доме).

ƒе вже тут говорити про виробленн¤ почутт≥в колектив≥зму, братерства, про усв≥домленн¤ себе ≥ кожного людиною серед людства ’ай же нарешт≥ задумаютьс¤ над цим, зокрема, шановн≥ гуман≥сти Ч "общечеловеки" з "общерусской интеллигенции" в ”крањн≥, ¤к≥ любл¤ть поговорити про загальнолюдське начало, але, по сут≥, сам≥ спри¤ють створенню атмосфери, в ¤к≥й можливе таке топтанн¤ людськоњ г≥дност≥ й ц≥лоњ людськоњ ≥стоти з ус≥Їю безл≥ччю людських драм, що зв≥дси випливаЇ... "јще кто речет, ¤ко люблю Ѕога, а брата своего ненавидит, ложь есть..."

 оли ¤кась нац≥¤ мовно розпадаЇтьс¤ на дв≥ частини, з ¤ких "нижчий" шар говорить питомою своЇю мовою, а "вищий" Ч ≥ншою, засвоЇною, Ч в цьому завжди прихована велика соц≥альна проблема ≥ небезпека. —вого часу, бувши в Ѕрюссел≥, √ерцен звернув увагу на те, що "культурна" частина бельг≥йц≥в говорить по-французькому, в той час ¤к зневажене нею простолюдд¤ Ч no-фламандському. ” цьому √ерцен бачив величезну несправедлив≥сть ≥ загрозу дл¤ демократ≥њ.

"Ќа этом-то раздвоении народа на два сло¤, одного облитого светом и плавающего, как масло, над глубью, другого глубокого и темного, окруженного мглой, срезались все революции".

≤ з величезною прониклив≥стю √ерцен переходить зв≥дси до украњнського питанн¤, застер≥гаючи в≥д н≥бито усп≥шноњ л≥нгв≥стичноњ експанс≥њ-русиф≥кац≥њ.

"Ќачнем же, господа, прежде лингвистического завоевани¤ народа южнорусского (тобто украњнського. Ч I. ƒз.), с того, что отдадим ему его землю, а потом и посмотрим, как он захочет говорить и учитьс¤" ²¹¹.

²¹¹ √ерцен ј. ѕо поводу письма из ¬олыни. " олокол". Ћондон, 1861, ч. 116, с. 966.

ѕридив≥тьс¤, хто сьогодн≥ в ”крањн≥ говорить по-украњнському ≥ хто по-рос≥йському. якщо ви чесна людина, ¤кщо ви вм≥Їте бачити й осмислювати побачене, ¤кщо ≥стина дорожча дл¤ вас за вашу засл≥плен≥сть ≥ передсуди, за "панство велике ≥ лакомство нещасне", ви не можете не визнати, що мовний водод≥л Ї в ”крањн≥ разом ≥ соц≥альним, ≥ соц≥ально-культурним водод≥лом. ≤ х≥ба серце ваше не заболить ≥ душа ваша не здригнетьс¤ за "униженных и оскорбленных"?

ј х≥ба оц≥ цифри, ¤к≥ наводилис¤ вище, Ч про фактичне в≥дставанн¤ ≥ невиг≥дне становище украњнськоњ нац≥њ в р¤д≥ вир≥шальних сфер сусп≥льноњ д≥¤льност≥, Ч х≥ба вони не Ї серйозними соц≥альними проблемами, ¤к≥ потребують спец≥ального досл≥дженн¤?

Ќарешт≥, нац≥ональн≥ проблеми вписуютьс¤ також у проблеми соц≥ал≥стичноњ демократ≥њ ≥ з ними взаЇмод≥ють. —вобода ≥ права людськоњ особистост≥ звТ¤зан≥ щ≥льно ≥з свободою ≥ правами нац≥ональними, так само ¤к г≥дн≥сть ≥ самосв≥дом≥сть людини звТ¤зана з г≥дн≥стю ≥ самосв≥дом≥стю нац≥ональною, оск≥льки свобода, права, г≥дн≥сть, самосв≥дом≥сть Ч пон¤тт¤ непод≥льн≥. Ќац≥ональн≥ проблеми пр¤мо впираютьс¤ в проблеми самовр¤дуванн¤ й народоправства. Ќац≥ональний розвиток ≥ нац≥ональна багатоман≥тн≥сть Ч це самод≥¤льн≥сть ≥ багатоман≥тн≥сть житт¤, це його в≥чне розгортанн¤ ≥ збагаченн¤, а ц≥леспр¤моване державне н≥велюванн¤, зливанн¤, поглинанн¤ нац≥й, тим б≥льше за деспотичним "предначертанием" Ч це торжество тупоњ бюрократичноњ одноман≥тност≥, казарменост≥, мертвотност≥. ”же тому цей процес денац≥онал≥зац≥њ й русиф≥кац≥њ Ї колосальним м≥нусом дл¤ справи соц≥ал≥стичного демократизму ≥ маЇ обТЇктивно реакц≥йне значенн¤.

 р≥м того, в≥н страшенно зб≥днюЇ комун≥стичне сусп≥льство ≥ несе дл¤ нього непоправн≥ втрати. ћи говоримо, що нац≥ональне питанн¤ п≥дпор¤дковане класов≥й боротьб≥, що воно частина загального питанн¤ боротьби за комун≥зм.  омун≥зм веде до найб≥льшого матер≥ального ≥ духовного багатства людства, до збереженн¤ ≥ намноженн¤ вс≥х його здобутк≥в. ќтже, треба дорожити тим предивним багатством, ¤ке ¤вл¤Ї собою нац≥ональна багатолик≥сть людства, р≥зноман≥тн≥сть його нац≥ональноњ д≥¤льност≥, що з нењ ≥ складаЇтьс¤ велике диво вселюдськост≥. “реба ним дорожити ≥ розвивати його. ј протилежна пол≥тика Ч пол≥тика розбазарюванн¤, розхалтурюванн¤, "списуванн¤" цих багатств на утиль, пол≥тика бюрократичного уодноман≥тнюванн¤, "приведени¤ к одному знаменателю" Ч це злочин перед комун≥змом, ≥ майбутн≥ покол≥нн¤ не прост¤ть нам такого банкрутського спадку.

ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна