ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

XIV. ”–яƒ ”–—– я  –≈„Ќ»  Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќѓ ÷≤Ћќ—“≤: …ќ√ќ ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќ≤—“№ «ј Ќј÷≤ё

¬ усьому св≥т≥ комун≥стичн≥ парт≥њ вважають себе виразниками нац≥ональних ≥нтерес≥в своњх народ≥в. ≤ ¤кщо французьк≥ комун≥сти пишуть на своњх прапорах знаменит≥ слова свого геро¤ ѕол¤ ¬ай¤на- утюрТЇ: "ћи продовжуЇмо ‘ранц≥ю", Ч то чому б украњнським комун≥стам не вз¤ти з них приклад ≥ не сказати: "ћи продовжуЇмо ”крањну"?

ўось н≥ одна (поза межами —–—–) соц≥ал≥стична нац≥¤ не ви¤вл¤Ї бажанн¤ зникнути з≥ св≥ту, самол≥кв≥дуватис¤ (шл¤хом чимраз дальшого "зближенн¤", зв≥сно!) Ч на догоду аб≥ловсько-маланчук≥вському докторсько-пол≥цейському "≥нтернац≥онал≥зму".

Ќатом≥сть, навпаки, кожна з них хоче утвердити себе ≥ ¤кнайповн≥ше розкрити, кожна з них хоче бути в чомусь своЇму вз≥рцем дл¤ ≥нших, кожна включаЇтьс¤ у всесв≥тнЇ "змаганн¤" соц≥ал≥стичних нац≥й за своЇр≥дне ≥сторичне "самовираженн¤", неповторну господарсько-культурну ≥сторичну творч≥сть, Ч ≥ це змаганн¤ за добру нац≥ональну "славу" очолюють комун≥стичн≥ парт≥њ цих крањн.

"¬ галуз≥ куль тури немаЇ б≥льше чи менше зд≥бних народ≥в. ЌемаЇ повноц≥нних ≥ неповноц≥нних народ≥в.  ожен народ, хоч би ¤кий малий в≥н був, здатний ≥ може зробити св≥й ц≥нний внесок у загальну скарбницю культури. Ќаш народ Ч малий народ, наша крањна Ч маленька крањна. “им б≥льше зац≥кавлен≥ ми в тому, щоб п≥двищувати свою квал≥ф≥кац≥ю, бо й через дес¤ть рок≥в ми не зможемо волод≥ти такою величезною промислов≥стю, ¤кою волод≥ють велик≥ крањни, такими багатствами, ¤к≥ Ї в ≥нших державах. ћи, одначе, можемо ≥ повинн≥ ма ти можлив≥сть гордитис¤ св≥дом≥стю того, що ми волод≥Їмо внутр≥шньою культурою, створюЇмо високохудожн≥ вз≥рц≥ в мистецтв≥ та в галуз≥ науки, ≥ тим, що наш народ може стати прикладом дл¤ багатьох ≥нших народ≥в " (√. ƒимитров) ²¹².

²¹² ƒимитров √. »збранные произведени¤. ћосква, 1957, т. 2, с. 676 Ч 677.

„и з≥йдуть коли-небудь з уст кер≥вник≥в –ад¤нськоњ ”крањни (великий сорокам≥льйонний народ!) бодай хоч трохи под≥бн≥ слова, слова про те, що ≥стор≥¤ вготувала украњнськ≥й нац≥њ щось трохи краще, н≥ж "добров≥льну" самол≥кв≥дац≥ю п≥д чињсь оплески?!

« численних за¤в ур¤д≥в ≥ парт≥й соц≥ал≥стичних крањн ™вропи та јз≥њ знаЇмо, що вони розгл¤дають себе ¤к речник≥в нац≥ональних ≥нтерес≥в своњх народ≥в ≥ найб≥льшим своњм ≥нтернац≥ональним обовТ¤зком вважають максимальний розвиток економ≥ки, матер≥альноњ ≥ духовноњ культури своњх нац≥й ¤к найреальн≥шого внеску в загальну справу комун≥зму. ÷≥лком природно ≥ зг≥дно з духом марксизму ≥ комун≥зму ц≥ ур¤ди ≥ парт≥њ розгл¤дають все, що шкодить економ≥ц≥ чи культур≥, престижев≥ чи г≥дност≥ нац≥њ, Ч ¤к фактор негативний ≥ дл¤ ≥нших крањн, ≥ дл¤ вс≥Їњ ≥нтернац≥ональноњ справи комун≥зму.

ўе 1913 року в " ритичних зам≥тках з нац≥онального питанн¤" Ћен≥н писав:

"Ѕезсумн≥вно, нарешт≥, що дл¤ усуненн¤ вс¤кого нац≥онального гн≥ту надзвичайно важливо створити автономн≥ округи, хоча б зовс≥м невеликого розм≥ру, з ц≥льним, Їдиним, нац≥ональним складом, причому до цих округ≥в могли б "т¤ж≥ти" ≥ вступати з ними у зносини ≥ в≥льн≥ союзи вс¤кого роду, члени даноњ нац≥ональност≥, розс≥¤н≥ по р≥зних к≥нц¤х крањни або нав≥ть земноњ кул≥. ¬се це безперечно, все це можна заперечувати т≥льки з зашкарубло-бюрократичноњ точки зору" ²¹³.

“епер ми маЇмо не те що автономну округу, а власну нац≥ональну державу, з власним нац≥ональним ур¤дом, але цей ур¤д не дбаЇ н≥ про збереженн¤ нац≥онального етн≥чного складу населенн¤ своЇњ крањни (процент украњнц≥в в ”крањн≥, особливо украњнц≥в за мовою, неухильно знижуЇтьс¤); н≥ про украњнське нац≥онально-культурне обличч¤ республ≥ки; н≥ про забезпеченн¤ њњ нац≥ональними кадрами; н≥ про забезпеченн¤ нац≥ональних ≥нтерес≥в багатьох м≥льйон≥в украњнц≥в в ≥нших республ≥ках —оюзу (¤к це робл¤ть, хоча б частково, ур¤ди прибалт≥йських республ≥к, ¤к≥ п≥дтримують, прим≥ром, нац≥ональн≥ "студентськ≥ земл¤цтва" в ћоскв≥, тод≥ ¤к украњнц¤м у цьому в≥дмовлено); н≥ про "прит¤гуванн¤... член≥в даноњ нац≥ональност≥, розс≥¤них по р≥зних к≥нц¤х... земноњ кул≥" ²¹⁴, ¤к це робить, скаж≥мо, соц≥ал≥стична ѕольща (украњнець в —–—– нав≥ть н≥чого не знаЇ, наприклад, про пол≥тичне ≥ культурне житт¤ м≥льйон≥в трудових украњнц≥в за кордоном).

²¹³ Ћен≥н ¬. ≤. ѕовн. з≥бр. тв., т. 24, с. 144.

²¹⁴ “ам само.

як про далеке й неймов≥рне минуле д≥знаЇмос¤ про т≥ часи, коли ѕленум ÷   ѕ(б)”, захищаючи права украњнських республ≥канських орган≥в перед зверхцентрал≥заторськими тенденц≥¤ми московських установ, приймав так≥ р≥шенн¤:

"ƒоручити ѕол≥тбюро практично вивчати вс≥ конкретн≥ факти порушенн¤ конституц≥њ та неправильного проведенн¤ њњ з боку союзних наркомат≥в та ≥нших центральних установ, поставивши питанн¤ про те в ÷  ¬ ѕ(б), а також вести дальшу роботу в справ≥ обТЇднанн¤в межах ”–—– вс≥х сум≥жних з нею територ≥й з украњнською б≥льш≥стю населенн¤, що вход¤ть до –ад¤нського —оюзу" ²¹⁵ . јбо коли в допов≥д≥ на X зТњзд≥  ѕ(б)” говорилос¤:

"ћи ставимо своњм завданн¤м ≥ ставимо питанн¤ перед ¬ ѕ(б) про державне обТЇднанн¤ ”крањни, Ч у  урщин≥, в зах≥дн≥й частин≥ ¬орон≥жчини ≥ т. д. ÷е украњнське населенн¤... не маЇ достатнього обслуговуванн¤ своњх нац≥ональних потреб" ²¹⁶.

јбо ще т≥ часи, коли ћ. —крипник на XII зТњзд≥ – ѕ(б) порушував питанн¤ про с≥м м≥льйон≥в украњнц≥в в ––‘—–:

"”краинцы в —оветском —оюзе занимают не только территорию ”краинской —оветской —оциалистической –еспублики, но размещены и по территории остальных республик, достига¤ в –—‘—– численности свыше 7 млн человек. ѕосмотрим, как обслуживаютс¤ эти 7 млн населени¤... мы имеем... всего 500 школ на украинском ¤зыке и затем всего два техникума типа средних учебных заведений, причем существование школ этих находитс¤ сейчас под вопросом... я не думаю, чтобы такой процент удовлетвор¤л культурно-просветительные нужды этого украинского населени¤ и был признан в какой-нибудь мере благополучием. ќчевидно, здесь практика наша расходитс¤ с на шей теорией. Ќеобходимо по этому вопросу, чтобы наши тезисы воплощались в жизнь надлежащим образом" ²¹⁷ .

²¹⁵ "Ўл¤хи розвитку украњнськоњ пролетарськоњ л≥тератури с. 350.

²¹⁶ "X зТњзд  ѕ(б)”...", с. 444.

²¹⁷ "XII съезд – ѕ(б)...". с. 522-523.

“епер, через сорок рок≥в, вже не доводитьс¤ говорити про школи й техн≥куми Ч це "ультранац≥онал≥стична" мр≥¤. јле хай би ур¤д ”–—– подбав хоча б про те, щоб м≥льйони украњнц≥в за межами ”крањни, в ––‘—–, одержували бодай ¤кусь к≥льк≥сть украњнських газет, журнал≥в, книг, рад≥опередач. (јдже рос≥¤ни на територ≥њ ”–—– ц≥лком забезпечен≥ пресою ≥ л≥тературою, ¤ка не т≥льки ввозитьс¤ з –ос≥њ, а й широко видаЇтьс¤ в ”крањн≥: так само вони забезпечен≥ й школою, ≥ вищою осв≥тою рос≥йською мовою). ѕоки що, незважаючи на багатор≥чн≥ домаганн¤ —п≥лки письменник≥в ”крањни, справа тут обмежилас¤ тим, що на ц≥лину та в де¤к≥ кубанськ≥ школи послано невеличк≥ б≥бл≥отечки, з≥бран≥ л≥тераторами.

Ќав≥ть таких ось, прим≥ром, др≥бниць ур¤д ”крањни не може полагодити: в соц≥ал≥стичн≥й ѕольщ≥ й соц≥ал≥стичн≥й „ехословаччин≥ та невелика к≥льк≥сть украњнського люду, що там живе, видаЇ чимало книжок ≥ пер≥одичних видань украњнською мовою. ѕридбати њх можуть украњнц≥ в усьому св≥т≥, а от украњнець в ”–—– не може. ’оч в ”–—– можна передплатити вс≥ ≥нш≥ неукрањнськ≥ виданн¤ з ѕольщ≥ та „ехословаччини. ≤ ск≥льки в ц≥й справ≥ не запитувано в≥дпов≥дн≥ органи ”–—–, н≥чого не виходить.

ўо вже казати про серйозн≥ш≥ справи!

Ќе додержуючись лен≥нських принцип≥в нац≥ональноњ пол≥тики та нац≥онального буд≥вництва, не виконуючи своњх власних закон≥в та постанов, прийн¤тих у двадц¤т≥ роки ≥ не скасованих дос≥, не забезпечуючи повноти нац≥онально-культурного житт¤ украњнського народу ≥ фактичноњ р≥вност≥ украњнськоњ культури й мови, занедбавши справу нац≥онально-культурного буд≥вництва ≥ справд≥ ≥нтернац≥онал≥стського вихованн¤, ур¤д ”крањнськоњ –—– тим самим не виконуЇ своњх пр¤мих обовТ¤зк≥в перед украњнським народом, в≥д ≥мен≥ ¤кого д≥Ї ≥ коштами ¤кого диспонуЇ ≥ ¤кому п≥дзв≥тний; не виконуЇ своњх обовТ¤зк≥в перед св≥товим комун≥стичним рухом ≥ майбутн≥м комун≥стичним сусп≥льством, в ≥нтересах ¤ких потр≥бний максимальний розвиток кожноњ соц≥ал≥стичноњ нац≥њ, ц≥лковите здоровТ¤ вс≥х нац≥ональних член≥в великоњ комун≥стичноњ с≥мТњ.

“е, про що ми тут сказали, далеко не вичерпуЇ ≥ найголовн≥ших чи найочевидн≥ших проблем ≥ факт≥в, що стосуютьс¤ сьогодн≥шнього нац≥онального становища ”крањни. јле ≥ з цього вже видно, ¤ке це становище складне, ненормальне ≥ т¤жке, у повному значенн≥ слова Ч драматичне.

≤ немаЇ н≥чого дивного й неспод≥ваного Ч а т≥льки природне й законом≥рне Ч в тому, що дедал≥ б≥льше людей по вс≥й ”крањн≥ починають в≥дчувати глибоку тривогу за долю своЇњ нац≥њ. ќсобливо г≥рк≥ ≥ часто суперечн≥ рефлекс≥њ народжуютьс¤ у значноњ частини молод≥. —в≥дченн¤м цього Ї ≥ численн≥ ≥ндив≥дуальн≥ та колективн≥ листи до р≥зних установ, редакц≥й тощо; ≥ величезна к≥льк≥сть рукописноњ, переважно анон≥мноњ поез≥њ та публ≥цистики, що "ходить по руках" (ц¤ масова продукц≥¤ часто нањвна ≥ невправна, але в н≥й "крик душ≥"); ≥ р≥зн≥ л≥тературн≥ вечори та дискус≥њ, так часто заборонюван≥ (ск≥льки вже постанов приймалос¤ парт≥йними ≥нстанц≥¤ми проти цих вечор≥в ≥ ск≥льки людей за них покарано!); ≥ той глухий, не¤сний рух ≥ збудженн¤, що скр≥зь в ”крањн≥ в≥дчуваЇтьс¤ серед украњнськоњ молод≥. ј посередн≥м св≥дченн¤м "неблагополучност≥" Ї ¤вне розширенн¤ штат≥в С гар¤чкова актив≥зац≥¤ орган≥в  ƒЅ, ¤ким чомусь передоручено наш. ональну пол≥тику в ”крањн≥.

” 1923 роц≥ на XII зТњзд≥ – ѕ(б) один ≥з делегат≥в говорив:

"Ќеужели же мы будем заставл¤ть чекистов следить за тем, чтобы инородцы изучали русский ¤зык? ¬едь за родным ¤зыком и за родной школой идет национальное сознание, а за национальным сознанием идет желание знать, куда идет кресть¤нский рубль" ²¹⁸.

Ќе знаю, чи стежать зараз чек≥сти за вивченн¤м рос≥йськоњ мови јле ¤к "усердно" ≥ з "пристрастием" стежать вони (а вт≥м, не будемо називати романтичним словом "чек≥ст" жалюг≥дних сексот≥в ≥ стукач≥в) за мовою украњнською ≥ вс≥м, що з нею повТ¤зане, Ч про це багатенько може розпов≥сти кожен, хто до нењ причетний. ћожна в раз≥ потреби списати на цю тему чималенький зошит, бо ж зворушлива оп≥ка  ƒЅ над справами украњнськоњ культури триваЇ не один р≥к ≥ об≥ймаЇ р≥зн≥ форми "роботи". ѕравда, серед ус≥х цих форм останн≥м часом забираЇ гору одна: зубодробильна Ч "запретить, пресечь, изолировать"...

 адеб≥стський розгул пробують виправдати обивательськими теревен¤ми про "украњнський буржуазний нац≥онал≥зм" (п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ вс¤ке в≥дхиленн¤ в≥д зрусиф≥кованого стандарту). √оворити про загрозу нац≥онал≥зму з боку нац≥њ, ¤ка масово русиф≥куЇтьс¤, Ч це все одно, що кричати: "таскать вам не перетаскать" на похоронах (памТ¤таЇте, в ¤кому контекст≥ вживав ц≥ слова Ћен≥н?) ²¹⁹.

²¹⁸ "XII съезд – ѕ(б)...", с. 438.

²¹⁹ Ћен≥н ¬. ≤ ѕовн. з≥бр. тв.. т. 30, с. 330.

ѕригадуЇтьс¤ ≥ казочка про того доброд≥¤, що перший волав: "Ћов≥ть злод≥¤!" јле коли нав≥ть ¤к≥сь ви¤ви нац≥онал≥зму з боку ¤коњсь частини украњнц≥в справд≥ Ї, то, по-перше, треба розкривати њх конкретно й публ≥чно, а не напускати туману з мильних бульбашок на забавки обивателев≥; по-друге, треба ж подумати, що њх, ц≥ ви¤ви нац≥онал≥зму, породжуЇ на сорок девТ¤тому роц≥ рад¤нськоњ влади. ћоже, справд≥, щось негаразд у нашому житт≥, в наш≥й пол≥тиц≥? Ѕо це т≥льки дл¤ найтуп≥шого обивател¤ кадеб≥сти можуть пускати верс≥ю про американськ≥ долари, а сам≥ ж вони не можуть у це пов≥рити, бо краще, н≥ж будь-хто ≥нший, знають, що це не так. “реба хоч трохи знати ≥ шанувати Ћен≥на, знати його пр¤му вказ≥вку: про недопустим≥сть формальноњ постановки питанн¤ про нац≥онал≥зм "вообще", вказ≥вку про два роди нац≥онал≥зму, про те, що джерело м≥сцевого нац≥онал≥зму Ч рос≥йський великодержавний шов≥н≥зм, ≥ щоб л≥кв≥дувати кор≥нн¤ першого, тре-

ба боротис¤ з другим. “реба хоч трохи рахуватис¤ з пр¤мими постановами парт≥йних зТњзд≥в, ¤к≥ спец≥ально займалис¤ цими питанн¤ми, Ч щоб не було самод≥¤льного головот¤пства ≥ сатрапського "искоренительства":

"ѕоскольку пережитки национализма ¤вл¤ютс¤ своеобразной формой обороны против великорусского шовинизма, решительна¤ борьба с великорусским шовинизмом представл¤ет вернейшее средство дл¤ преодолени¤ националистических пережитков " ²²⁰ .

²²⁰ "XII съезд – ѕ(б)...", с. 647.

” нас же н≥¤коњ боротьби з цим шов≥н≥змом не ведетьс¤, навпаки, в≥н вс≥л¤ко роздмухуЇтьс¤ ≥, маскуючись п≥д ≥нтернац≥онал≥зм та комун≥стичний св≥тогл¤д, вит≥сн¤Ї њх; натом≥сть ус¤кий найелементарн≥ший протест проти нього, проти жорстокого обмолочуванн¤ нац≥ональноњ г≥дност≥ зразу ж "бд≥тельно" ф≥ксуЇтьс¤, тавруЇтьс¤ ¤к буржуазний нац≥онал≥зм, а пот≥м довго ≥ занудно "викор≥нюЇтьс¤".

÷е "викор≥нюванн¤" далеко не зводитьс¤ до проведених останн≥м часом арешт≥в, обшук≥в ≥ допит≥в, хоч у них воно ≥ знайшло тепер св≥й найодверт≥ший ≥ найганебн≥ший ви¤в.

"‘≥скальна" (вираз Ћен≥на) морока останнього часу св≥дчить перш за все про м≥зерн≥сть пол≥тичного глузду њњ зачинщик≥в.  ажуть, що ц≥ поважн≥ чини ламають тепер голову над фатальним питанн¤м: Ї в ”крањн≥ п≥дп≥льна орган≥зац≥¤ нац≥онал≥ст≥в чи немаЇ (розум≥ючи п≥д "нац≥онал≥стами" тих, хто мислить не так, ¤к вони, а тому њм не подобаЇтьс¤) ≥ ¤к таку орган≥зац≥ю скомпонувати ≥з заарештованих?

ѕроблема м≥ф≥чноњ орган≥зац≥њ Ч це пл≥д ц≥лковитого нерозум≥нн¤ реальних процес≥в, пл≥д бюрократично-кадеб≥стськоњ в≥д≥рваност≥ в≥д житт¤, пл≥д каб≥нетно-кел≥йного стилю мисленн¤. ÷е пл≥д профес≥йно-озлобленого ≥гноруванн¤ живих нац≥онально-культурних потреб украњнського народу. ÷е водночас ≥ переб≥льшенн¤, ≥ применшенн¤ того, що в≥дбуваЇтьс¤.

ѕереб≥льшенн¤: тому що т≥ ¤вища, ¤к≥ так турбують  ƒЅ, Ч це поодинок≥ спорадичн≥ ексцеси стих≥йного пор¤дку, а заарештован≥ Ч просто люди, ¤к≥ звернули на себе увагу функц≥онер≥в або сексот≥в своЇю легальною д≥¤льн≥стю, але за ¤кими зовс≥м не стоњть ¤кийсь другий, консп≥ративний план.

ѕрименшенн¤: тому що йдетьс¤ не про ¤кусь орган≥зац≥ю чи групу ос≥б, а про щось незм≥рно б≥льше ≥ глибше Ч про стих≥йн≥ ≥ р≥знор≥дн≥, ¤к≥ всюди сам≥ собою виникають, процеси "самозахисту" нац≥њ перед лицем очевидноњ перспективи зникненн¤ ≥з с≥мТњ людства.

‘. ≈нгельс не раз говорив про "неминуч≥сть боротьби кожного народу за своЇ нац≥ональне ≥снуванн¤" ²²¹, про те, що коли виникаЇ загроза нац≥ональному ≥снуванню, то "боротьба за в≥дновленн¤ нац≥онального ≥снуванн¤ забиратиме вс≥ сили" ²²².

÷е пост≥йне самов≥дновленн¤, самозбереженн¤, самозахист Ч могутн≥й колективний ≥нстинкт народу, непозбутн¤ позасв≥дома природна сила, ¤к ≥нстинкт самозбереженн¤ вс¤кого орган≥зму.

ќсь ц≥ сили нац≥онального ≥снуванн¤ ≥ пробиваютьс¤ стих≥йно ≥ непередбачено всюди, ставл¤чи незбагненн≥ загадки тупооким стратегам "единообрази¤" ≥ перекидаючи вс≥ ≥стор≥ософськ≥ "предначертани¤" щедр≥нських градоначальник≥в.

²²¹ Ћист ‘. ≈нгельса до Ѕебел¤ ј. в≥д 16 грудн¤ 1879 року.  . ћаркс ≥ ‘. ≈нгельс. “вори, т. 34. с. 331.

²²² Ћист ‘. ≈нгельса до  . ћаркса в≥д 15 серпн¤ 1870 р . ћаркс ≥ ‘. ≈нгельс. “вори, т. 33, с. 31.

—или ц≥ незглибим≥ й невичерпн≥, допильнувати й сконтролювати њх неможливо н≥ при ¤к≥й техн≥ц≥ пол≥тичного стеженн¤.

≤ це не т≥льки етнограф≥чна сила. —кр≥зь ≥ всюди щодал≥ зростаЇ соц≥ал≥стична нац≥ональна св≥дом≥сть украњнц¤. ¬она нев≥дд≥льна в≥д людського самоп≥знанн¤. ¬она ≥ дал≥ пробуджуватиметьс¤ ≥ зростатиме п≥д д≥Їю могутн≥х чинник≥в. ¬ м≥ру господарського ≥ сусп≥льного розвитку й прогресу демократизуЇтьс¤ соц≥альне житт¤ ≥ на цьому грунт≥ п≥дноситьс¤ людська г≥дн≥сть ≥ самоусв≥домленн¤.  ристал≥зуютьс¤ громад¤нськ≥ пон¤тт¤ ≥ почутт¤, всюди випростуЇтьс¤ людина. «ростаЇ осв≥чен≥сть ≥ культурн≥сть украњнського населенн¤, за чим неминуче йде б≥льш чи менш св≥доме бажанн¤ визначити себе в св≥т≥. ѕол≥пшуЇтьс¤ матер≥альне становище украњнського села, ¤ке тепер даЇ б≥льше молод≥, не прибитоњ злидн¤ми ≥ не затурканоњ, а св≥жоњ, сильноњ ≥ гордоњ, готовоњ обстоювати своЇ нац≥ональне обличч¤. (ѕодив≥тьс¤, наприклад, на тепер≥шн≥х випускник≥в с≥льських шк≥л, що поступають до вуз≥в, ≥ пор≥вн¤йте њх з тими, ¤к≥ були дес¤ть рок≥в тому). ƒедал≥ б≥льша частина м≥ськоњ молод≥ (Ї вона ≥ в вузах, ≥ в школах, ≥ на заводах) удаЇтьс¤ до моральних ≥ духовних шукань, бо в≥дчуваЇ, що њњ в чомусь обдурили ≥ щось св¤те в≥д нењ приховали. (ѕамТ¤таЇте, ¤к  остомаров висловив своЇ перше враженн¤ в≥д поез≥њ Ўевченка: "я побачив, що муза Ўевченка роздирала зав≥су народного житт¤, ≥ страшно, ≥ солодко, ≥ бол¤че, ≥ ц≥каво було зазирнути туди... “арасова муза прорвала ¤кийсь п≥дземний заклеп, вже к≥лька в≥к≥в замкнений багатьма замками, запечатаний багатьма печат¤ми, засипаний землею, навмисне зораною ≥ зас≥¤ною, щоб заховати в≥д нащадк≥в нав≥ть гадку про м≥сце, де знаходитьс¤ п≥дземна порожнеча") ²²³. “ис¤чею п≥зних дор≥г ц¤ молодь приходить до в≥дчутт¤ ”крањни.

÷¤ соц≥ал≥стична нац≥ональна св≥дом≥сть, ц¤ впевнен≥сть у своЇму прав≥ й обовТ¤зку в≥дпов≥дати перед людством за свою соц≥ал≥стичну нац≥ю, це бажанн¤ бачити соц≥ал≥стичну ”крањну реально ≥снуючою ≥ справд≥ р≥вною серед соц≥ал≥стичних крањн, бачити њњ ¤к нац≥ональну реальн≥сть, а не ¤к адм≥н≥стративно-географ≥чну припов≥дку та бюрократичну притичину п≥дсилюютьс¤ ≥ р¤дом генеральних фактор≥в св≥товоњ ≥стор≥њ та св≥тового комун≥стичного руху. ƒосить назвати ≥сторичний досв≥д бурхливого розкв≥ту соц≥ал≥стичних нац≥й ™вропи, п≥днесенн¤ й оздоровленн¤ њхнього нац≥онального самопочутт¤ Ч та елементарне пор≥вн¤нн¤, що напрошуЇтьс¤ саме собою, становища ”крањни з њхн≥м становищем; крах убогого у¤вленн¤ про безнац≥ональн≥сть, безнац≥ональну однозначн≥сть комун≥стичного сусп≥льства п≥д тиском реальноњ ≥сторичноњ д≥йсност≥, реальноњ ≥сторично-нац≥ональноњ багатоликост≥ комун≥зму; чимраз ширше й зац≥кавлен≥ше ознайомленн¤ рад¤нського читача з живою всесв≥тньою комун≥стичною теор≥Їю, з теоретичними прац¤ми, з ≥де¤ми марксист≥в-лен≥нц≥в у всьому св≥т≥, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ набагато глибшими, люд¤н≥шими ≥ приваблив≥шими, н≥ж сьогодн≥шн¤ наша газетна жуйка; нарешт≥, п≥днесенн¤ нац≥ональних рух≥в ≥ нац≥ональних ц≥нностей у всьому св≥т≥, в тому числ≥ ≥ в ™вроп≥. Ќедавно "ѕравда" справедливо писала про те, що значенн¤ нац≥онального фактора зросло нав≥ть у найрозвинен≥ших промислово крањнах; наш≥ газети схвально цитували тверез≥ слова де √олл¤, що так аріументував проти план≥в "обТЇднанн¤ ™вропи":

"ќбТЇднана ™вропа через в≥дсутн≥сть руш≥йних сил, ¤кими Ї суверен≥тет народ≥в ≥ в≥дпов≥дальн≥сть держав, була б автоматично п≥дкорена заокеанському покровителю. “од≥ залишилис¤ б, звичайно, французьк≥ роб≥тники, сел¤ни, ≥нженери, професори, службовц≥, депутати, м≥н≥стри, але не було 6 б≥льше ‘ранц≥њ... Ќайвищий ≥нтерес людського роду велить, щоб кожна нац≥¤ сама несла за себе в≥дпов≥дальн≥сть, була захищена в≥д ус¤ких, пос¤гань, д≥стала б допомогу в своЇму розвитку, не обумовлену п≥дкоренн¤м" ²²⁴.

²²³  остомаров ћ. 1. ≤з статт≥: —погади про двох мал¤р≥в, кн. "—в≥това велич Ўевченка",  .. 1964, т. 1. с. 101 Ч 102.

²²⁴ ¬иступ де √олл¤ по рад≥о ≥ телебаченню. "–ад¤нська ”крањна". 1965, 29 кв≥тн¤.

јле найдивовижн≥ший факт навела нещодавно "Ћ≥тературна ”крањна" (минулого року про це писалос¤ ≥ в "«а рубежом"): валл≥йська мова, ¤ка вважалас¤ вимираючою ≥ ¤кою 1921 року в Ѕритан≥њ говорило 930 тис¤ч, тепер стаЇ державною мовою ”ельсу, оск≥льки нею говор¤ть вже три м≥льйони! ²²⁵

” всьому св≥т≥ нац≥њ не в≥дмирають, а навпаки Ч розвиваютьс¤ ≥ набирають сили, щоб найб≥льше дати людству, щоб найб≥льше внести у виробленн¤ загальнолюдських ц≥нностей. ≤ особливо соц≥ал≥стичн≥ нац≥њ.

≤ украњнська нац≥¤ не стане в≥дщепенцем роду людського.

¬же не раз ≥ не два в ≥стор≥њ украњнське питанн¤ оголошували не≥снуючим, а украњнську нац≥ю вигаданою (незм≥нно припл≥таючи сюди марки, шил≥нги, франки, долари ≥ т. п.). —вого часу нав≥ть —тал≥н висм≥ював таку "≥стор≥ософ≥ю", зроджену в бездонних моральних "омутах отечественного града √лупова":

"«десь ¤ имею записку о том, что мы, коммунисты, будто бы насаждаем белорусскую национальность искусственно. Ёто неверно, потому что существует белорусска¤ национальность, у которой имеетс¤ свой ¤зык, отличный от русского, в виду чего подн¤ть культуру белорусского народа можно лишь на родном его ¤зыке. “акие же речи раздавались лет п¤ть тому назад об ”краине, об украинской национальности. ј недавно еще говорилось, что украинска¤ республика и украинска¤ национальность Ч выдумка немцев. ћежду тем ¤сно, что украинска¤ национальность существует, и развитие ее культуры составл¤ет об¤занность коммунистов. Ќельз¤ идти против истории" ²²⁶.

²²⁵ Ќарешт≥ Ч визнанн¤, "Ћ≥тературна ”крањна". 1965, «ќ листопада.

²²⁶ "X съезд – ѕ(б)...". с. 213.

ѕот≥м в≥н забув своЇ власне застереженн¤ ≥ почав нищити украњнську нац≥ю. ≤ що ж?  ≥лька м≥льйон≥в украњнц≥в винищив, але нац≥њ не знищив. ≤ н≥хто, ≥ н≥¤к не знищить.

"Ќельз¤ идти против истории" Ч н≥ з "каленым железом", н≥ з шовковою вуздечкою "двомовност≥". ƒарма йти проти живого житт¤, Ч нав≥ть з арм≥Їю ф≥скал≥в ≥ стукач≥в, Ч з ними прийдеш хтознакуди, але напевно не до комун≥зму.

¬ комун≥зм не можна гратис¤: його треба або проводити в житт¤, або зрадити в ≥мТ¤ "неделимой" казарми.

ѕом≥ркуймо спок≥йно: ¤к≥ Ї перспективи в нин≥шньоњ нац≥ональноњ пол≥тики ≥ ¤к≥ переваги вона даЇ? „и ц≥ переваги, ¤кщо вони справд≥ Ї, так≥ значн≥, що компенсують от≥ катастроф≥чн≥ втрати, про ¤к≥ говорилось вище, чи виплачуЇтьс¤ ними в≥дступ в≥д марксизму-лен≥н≥зму?

—уд¤чи з де¤ких туманних оф≥ц≥йних припов≥док, нин≥шн¤ пол≥тика денац≥онал≥зац≥њ та русиф≥кац≥њ, "приведени¤ к одному знаменателю", повТ¤зана передус≥м з доконечною потребою, мовл¤в, високого ступен¤ централ≥зац≥њ дл¤ забезпеченн¤ надзвичайних масштаб≥в буд≥вництва та високих темп≥в економ≥чного розвитку. ћожливо, декому так ≥ здаЇтьс¤, що надцентрал≥зац≥¤ зручн≥ша, ефективн≥ша ≥ т. д.

јле, по-перше, не все те справд≥ корисн≥ше, що здаЇтьс¤ зручн≥шим. ўе на XII зТњзд≥ – ѕ(б) застер≥галос¤:

"Ќаши центральные органы начинают смотреть на управление всей страной с точки зрени¤ их канцел¤рских удобств.  онечно, неудобно управл¤ть двадцатью республиками, а вот если бы это было все одно, если бы, нажав на одну кнопку, можно было управл¤ть всей страной, Ч это было бы удобно. — точки зрени¤ ведомственной, конечно, это было бы легче, удобнее, при¤тнее. ≈сли бы ¤ рассказал вам историю борьбы, которую приходитс¤ республикам вести с нашим центральным аппара том, это была бы истори¤ борьбы за их существование" ²²⁷.

„и не перемагаЇ тепер "точка зрени¤ ведомственна¤"? "Ћегче, удобнее, при¤тнее" Ч дл¤ "центральних ≥нстанц≥й". ј зв≥дси й ≥люз≥¤, н≥би корисн≥ше дл¤ справи.

ѕо-друге, мета господарськоњ доц≥льност≥ н≥коли дл¤ марксист≥влен≥нц≥в не була Їдиною чи Їдино вир≥шальною в так≥й складн≥й ≥ р≥зносторонн≥й справ≥, ¤к буд≥вництво нового сусп≥льства, ≥, зокрема, нац≥ональне буд≥вництво. ўе у сп≥вдопов≥д≥ з нац≥онального питанн¤ на X зТњзд≥ – ѕ(б) в≥дзначалас¤ хибн≥сть ≥ небезпека "економ≥зму" в нац≥ональн≥й пол≥тиц≥.

"” нас очень многие товарищи, воображающие себ¤ марксистски мысл¤щими, говор¤т: "ѕеред нами стоит вопрос, к которому нужно подходить с экономической точки зрени¤, с точки зрени¤ выгодности более высоких экономических форм" ²²⁸ .

²²⁷ "XII съезд – ѕ(б)...". с. 522.

²²⁸ "X съезд – ѕ(б)...", с. 194.

÷¤ точка зору вела пр¤м≥с≥нько до того, що Ћен≥н назвав "империалистическими отношени¤ми" к "нашим собственным инородцам". јтому парт≥¤ в≥дкинула њњ в ≥мТ¤ господарськи "невиг≥дного", але дл¤ нац≥ональноњ справедливост≥ в комун≥зм≥ потр≥бного, життЇво необх≥дного нац≥онального буд≥вництва в республ≥ках ("виг≥дн≥ше" було –озвивати промислов≥сть в "центрах", а розвивали ≥ "на окраинах", виг≥дн≥ше" було обходитис¤ рос≥йськими кадрами, а готували м≥сцев≥, економ≥чно "виг≥дн≥шою" була рос≥йська мова, книгодрукуванн¤, преса, осв≥та ≥ т. д. рос≥йською мовою, а розвивали вс≥ нац≥ональн≥ мови ≥ т. д., бо в буд≥вництв≥ нового, комун≥стичного сусп≥льства господарський момент Ч т≥льки один ≥з багатьох).

ќсь це ≥ варто завжди памТ¤тати: чисто економ≥чний п≥дх≥д, вузькогосподарськ≥ вигоди (вигоди з погл¤ду "центру") в нац≥ональн≥й пол≥тиц≥ ведуть пр¤м≥с≥нько до ≥мпер≥ал≥зму й великодержавництва, в≥д чого застер≥гав Ћен≥н.

ѕо-третЇ, чи справжн≥, чи не у¤вн≥ т≥ економ≥чн≥ переваги, ¤к≥ даЇ надцентрал≥зац≥¤, фактичне позбавленн¤ республ≥к економ≥чноњ суверенност≥ ≥ повТ¤зана з цим пол≥тика ≥нтенсивноњ русиф≥кац≥њ? „и не б≥льший економ≥чний ефект дала б, чи не краще спри¤ла б р≥шуч≥й переваз≥ в економ≥чному змаганн≥ з кап≥тал≥змом пол≥тика широкоњ економ≥чно-господарськоњ ≥н≥ц≥ативи та самод≥¤льност≥ республ≥к пол≥тика найактивн≥шоњ моб≥л≥зац≥њ м≥сцевих резерв≥в, пол≥тика здорового соц≥ально-економ≥чного змаганн¤ самобутн≥х республ≥к (на в≥дм≥ну в≥д тепер≥шньоњ зр≥вн¤л≥вки й знеос≥бки), пол≥тика оперт¤ на широке самоуправл≥нн¤ й сусп≥льну та господарську самод≥¤льн≥сть мас, оперт¤ на величезне духовне п≥днесенн¤, ¤ке було б безумовно викликане актив≥зац≥Їю нац≥онально-культурного житт¤.

"ƒемократичний централ≥зм не т≥льки не виключаЇ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ з автоном≥Їю областей, ¤к≥ в≥дзначаютьс¤ особливими господарськими й побутовими умовами, особливим нац≥ональним складом населенн¤ ≥ т. п., а, навпаки, необх≥дно вимагаЇ ≥ того, ≥ другого. ” нас зм≥шують пост≥йно централ≥зм з сваволею ≥ бюрократизмом. ≤стор≥¤ –ос≥њ, природно, повинна була породити таке зм≥шанн¤, але воно лишаЇтьс¤ все ж безумовно недозволенним дл¤ марксиста" ²²⁹ .

²²⁹ Ћен≥н ¬. ≤. ѕовн. з≥бр. тв.. т. 24, с. 140.

ј вт≥м, не нам про це думати, "если думают вожди". ’оч важко здогадатис¤, в чому був би уражений њхн≥й вожд≥вський авторитет та загрожен≥ њхн≥ вожд≥вськ≥ прерогативи, ¤кби ц≥ питанн¤ зробити, скаж≥мо, предметом публ≥чноњ дискус≥њ, всенародного обговоренн¤.

™ ще одне м≥ркуванн¤ на користь тепер≥шньоњ нац≥ональноњ (денац≥онал≥заторськоњ) пол≥тики, м≥ркуванн¤, ¤ке вголос не висловлюЇтьс¤, але вгадуЇтьс¤ за словами й д≥¤ми багатьох бюрократ≥в. ћовл¤в, доки ≥снуЇ багатонац≥ональн≥сть, доти й б≥йс¤ вс≥л¤ких сепаратизм≥в та нац≥онал≥зм≥в, а ¤кби швидше перем≥шати нац≥њ та зробити одномовну бурду, то настав би ц≥лковитий спок≥й. Ќа це, ¤кби така думка була висловлена вголос, треба було б в≥дпов≥сти: по-перше, хоч би ¤к ≥нтенсивно провадилас¤ денац≥онал≥зац≥¤ й русиф≥кац≥¤, але "робот≥" тут ще й к≥нц¤-краю не видно. Ќав≥ть найб≥льший прихильник ≥ теоретик асим≥л¤ц≥њ  арл  аутський був змушений визнати, що неможливо або просто важко ц≥лком асим≥лювати народ, ¤кий встиг витворити свою писемн≥сть ≥ нац≥ональну культуру ²³⁰, так що покладатис¤ на т≥ результати, ¤ких ≥ в найдальш≥й ≥сторичн≥й перспектив≥ ще не побачиш, ƒ≥ло хистке; по-друге, саме така пол≥тика денац≥онал≥зац≥њ та русиф≥кац≥њ ≥ викликаЇ ширше невдоволенн¤, Ч реальне невдоволенн¤ при у¤вних "усп≥хах", Ч в той час ¤к пол≥тика стимулюванн¤ нац≥онального розвитку привела б до такого становища, за ¤кого серйозних п≥дстав дл¤ невдоволенн¤ не було б. “ак що ж краще Ч горобець у неб≥ чи журавель у руках?

Ќарешт≥, Ї ще третЇ м≥ркуванн¤, спор≥днене з вищезазначеним, але, на в≥дм≥ну в≥д нього, легальне ≥ широко використовуване в наш≥й прес≥ та пропаганд≥. …детьс¤ про аріументац≥ю, так би мовити, в≥йськово-патр≥отичного пор¤дку. ћовл¤в, перед загрозою загостренн¤ м≥жнародного становища та воЇнних провокац≥й з боку ≥мпер≥ал≥зму нам треба посилити в≥йськово-патр≥отичне вихованн¤, особливо вихованн¤ в дус≥ "Їдиного отечества" ≥ в дус≥ своЇр≥дноњ ≥деал≥зац≥њ "отечественной истории", в ранг ¤коњ модерн≥зуЇтьс¤ ≥стор≥¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, рос≥йського царизму ²³¹. Ќа це сл≥д сказати, що справжнЇ вихованн¤ комун≥стичного патр≥отизму, патр≥отичного почутт¤ комун≥стичноњ сп≥вдружност≥ народ≥в може ірунтуватис¤ т≥льки на засадах комун≥стичного нац≥онального патр≥отизму, на в≥дчутт≥, що тво¤ нац≥¤ неповторна ≥ повносущна серед ус≥х ≥нших, кожна з ¤ких так само повноправна ≥ повносущна, Ч тобто, може ірунтуватис¤ т≥льки на почутт≥ комун≥стичноњ родини, а не Їдност≥ в сенс≥ однозначност≥. ≤ це "чутт¤ Їдиноњ родини" ми повинн≥ виводити т≥льки з≥ свого комун≥стичного св≥тогл¤ду ≥ своЇњ комун≥стичноњ практики, а не з фальшивоњ ≥ гнилоњ основи царського "общего отечества".

²³⁰  аутський  ., ¬изволенн¤ нац≥й.  ., 1918, с. 30.

²³¹ —ахаров ј. ћ.. ќ значении отечественной истории. Ч "»стори¤ ———–", 1965. ч. 4, с. 3-12.

¬ажко говорити про те, ¤к≥ ще м≥ркуванн¤ стали п≥дставою дл¤ тепер≥шньоњ нац≥ональноњ пол≥тики. ¬ажко, бо, ¤к ми вже констатували, ц¤ пол≥тика не хоче виступити публ≥чно ≥ прилюдно своЇю власною ≥стотою, а ховаЇтьс¤ в загальники ≥ закодован≥ формули. ќсновний њњ принцип Ч н≥ в ¤кому раз≥ не називати реч≥ своњми ≥менами. ƒе вже тут говорити про в≥дкрите ≥ чесне обговоренн¤ питань, ¤к≥ стосуютьс¤ того, що дл¤ м≥льйон≥в людей найсв¤т≥ше ≥ найдорожче, Ч њхньоњ Ѕатьк≥вщини, њхньоњ нац≥ональноњ спадщини. ћи вже бачили, чим ск≥нчилис¤ спроби поговорити на ц≥ теми... як зворушливо-лакон≥чно розТ¤снив ’рущов одному "ходаков≥" з ”крањни: "Ётот вопрос не трогайте: сломаете спину".

јбо ¤к тепер по-смерд¤ковському п≥дхихикують вс≥л¤к≥ "господа ташкентцы" на адресу —в≥тличного та ≥нших заарештованих: "»шь, Ѕолгарией быть захотелось! ћы эту блажь вышибем!"

"¬ышибать" н≥ в кого не вчитис¤... “≥льки ¤к же тод≥ бути з елементарними пон¤тт¤ми про комун≥стичну громад¤нськ≥сть? як бути з запов≥тами ¬. ≤. Ћен≥на?

"¬. ». Ћенин завещал нам в своих последних работах воспитание как можно большего числа таких людей, "за которых можно ручитьс¤, что они ни слова не возьмут на веру, ни слова не скажут против совести", чтобы они "не побо¤лись признатьс¤ ни в какой трудности и не побо¤лись никакой борьбы дл¤ достижени¤ серьезно поставленной себе цели", великой цели построени¤ истинно человеческого общества Ч коммунизма" ²³².

ƒекому "зручн≥ше" було б зам≥сть таких людей мати холуњв, а задл¤ приведенн¤ до такого ≥дил≥чного стану так ≥ кортить чесн≥сть, сов≥сть ≥ принципов≥сть "вышибать" з людей державним кулаком та карцером.

“о що ж: будете ≥ на пТ¤тдес¤тому, ≥ на с≥мдес¤т пТ¤тому, ≥ на сотому роц≥ рад¤нськоњ влади зн≥мати з роботи людей за л≥тературн≥ вечори; п≥дсовувати потаЇмн≥ магн≥тофони туди, де збираютьс¤ товариськ≥ компан≥њ; розган¤ти публ≥чн≥ дискус≥њ за допомогою роти  ƒЅ ≥ самб≥ст≥в; арештовувати за читанн¤ книжок; компонувати в кат≥вн¤х  ƒЅ "нац≥онал≥стичн≥ орган≥зац≥њ", вилучати з приватного користуванн¤ друкарськ≥ машинки; перев≥р¤ти й "прор≥джувати" особист≥ б≥бл≥отеки буд≥вник≥в комун≥зму; "т¤гати" по ≥нстанц≥¤х; "ломать хребты", оббр≥хувати, тероризувати, творити все те, що творите зараз ≥ що так квал≥ф≥кував ¬. ≤. Ћен≥н:

"...ѕ≥дле цькуванн¤ за "сепаратизм", цькуванн¤ людей, ¤к≥ не можуть захищатис¤, Ї верх безсоромност≥..." ²³³.

²³² –ум¤нцев ј.ќ. ќ партийности творческого труда советской интеллигенции, "ѕравда", 9 сент¤бр¤ 1965 г.

²³³ Ћен≥н ¬. ≤. ѕовн. з≥бр. тв., т. 23. с. 324.

ўо ж, тупоњ пол≥ц≥йноњ сили дл¤ цього, може, б ≥ вистачило. јле чи не завело б це справу комун≥зму в сл≥пий кут? „и не було б це надто паскудним обпльовуванн¤м його св≥тлих ≥дей перед очима всього людства?

—ьогодн≥шн≥й день Ч не останн≥й день св≥товоњ ≥стор≥њ. –ано чи п≥зн≥ше все стаЇ на своЇ м≥сце. ≤ ¤к не завтра, то п≥сл¤завтра нам самим доведетьс¤ г≥рко розплачуватис¤ за кожну несправедлив≥сть ≥ кожен прорахунок, допущений сьогодн≥, за кожне замовчуванн¤ ≥ кожен обман, за кожну спробу "перехитрити" природу, ≥стор≥ю, народ...

≤ в ц≥й справ≥, в нац≥ональн≥й справ≥ рано чи п≥зно, а доведетьс¤ повернутис¤ до правди, доведетьс¤ повернутис¤ до Ћен≥на, до лен≥нського благородства ≥ лен≥нського почутт¤ справедливост≥, до лен≥нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики.

Ќ≥чого вигадувати ≥ мудрувати тут немаЇ потреби: ц¤ пол≥тика була достатньо в≥дпрацьована ≥ в головних своњх засадах, ≥ в ус≥й широчин≥ практичного п≥дходу. ¬она була точно сформульована в передсмертних записах Ћен≥на, в постановах парт≥йних зТњзд≥в. ќсновне в н≥й: л≥кв≥дац≥¤ фактичноњ нер≥вност≥ чи фактичного в≥дставанн¤ менших нац≥й у р≥зних сферах матер≥ального ≥ духовного житт¤, поступка б≥льшоњ нац≥њ меншим; недопущенн¤ будь-¤ких переваг одн≥Їњ нац≥њ, одн≥Їњ мови й культури над ≥ншими в межах —–—–; додержанн¤ суверенност≥ республ≥к ≥ недопущенн¤ централ≥заторського ущемленн¤ п≥д будь-¤кими "благовидными предлогами" ц≥Їњ суверенност≥; максимальний нац≥онально-культурний розвиток ус≥х республ≥к на ірунт≥ нац≥ональних мов, культур, традиц≥й; посл≥довна боротьба проти рос≥йського великодержавного шов≥н≥зму ¤к головноњ небезпеки дл¤ комун≥зму й ≥нтернац≥онал≥зму; вихованн¤ комун≥стичноњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ в ус≥х нац≥й ≥ на цьому ірунт≥ справд≥ ≥нтернац≥онал≥стське вихованн¤ в дус≥ братерства ≥ взаЇмодопомоги.

ј в≥дпов≥дн≥ щодо ”крањни практичн≥ заходи були свого часу досконально розроблен≥ в постановах  ѕ(б)” та ур¤ду ”крањнськоњ –—–. “реба т≥льки п≥дн¤ти њх ≥з стал≥нсько-хрущовського наплюв≥зму ≥ забутт¤, показати њх народов≥ ≥ сп≥льними силами вз¤тис¤ за њх виконанн¤.

ѕри цьому дуже легко (≥ вкрай потр≥бно) уникнути того елемента адм≥н≥струванн¤ ≥ примусовост≥ та компан≥йщини, ¤кий багатьох (≥ це зрозум≥ло) в≥дстрашуЇ в самому слов≥ "украњн≥зац≥¤". ѕримусова, оф≥ц≥йна украњн≥зац≥¤ згори була б т≥льки компрометац≥Їю украњнськоњ культури й мови, особливо коли незрозум≥ло, кому ≥ нав≥що вона потр≥бна, а њњ на практиц≥ могли б поставити саме так Ч безглуздо й антипатично.

 оли ¤ наводив приклади "непом≥тного" русиф≥каторського насильства, то робив це зовс≥м не дл¤ того, щоб запропонувати зам≥нити його насильством украњн≥заторським. «овс≥м н≥, ¤ говорив це дл¤ того, ўоб показати тим, хто цього не бачить, що у нас Ї русиф≥каторське насильство ≥ що "добров≥льн≥сть" русиф≥кац≥њ т≥льки поз≥рна, "кажуща¤с¤". ÷ьому русиф≥каторському насильству ¤ пропоную протиставити одне: свободу Ч свободу публ≥чного ≥ чесного обговоренн¤ нац≥ональних справ, свободу нац≥онального вибору, свободу нац≥ональ ного самоп≥знанн¤, самоусв≥домленн¤ й самовиробленн¤. јле перше й останнЇ Ч свобода обговоренн¤, дискус≥њ, суперечки. „ому так пан≥чно боњтьс¤ цього тепер≥шн¤ нац≥ональна пол≥тика? «в≥дки такий перел¤к перед людським словом ≥ така ≥нкв≥зиторська лють на нього? „ому так ганебно т≥кають оф≥ц≥йн≥ представники з тих вечор≥в ≥ дискус≥й, де зненацька зринаЇ нац≥ональне питанн¤, чому заборон¤ють зривають, затикають рота Ч зам≥сть того, щоб прийти ≥ розТ¤снити справу, перемогти в чесн≥й дискус≥њ, переконати в одверт≥й розмов≥? „ому ≥з студентами ун≥верситету не дискутують, а викликають поодинц≥, товчуть у каб≥нетах, виключають, тероризують ≥ т. д.?

ƒавайте чесно ≥ в≥дверто обговоримо вс≥ аспекти нац≥ональноњ справи. ¬≥д цього буде т≥льки користь. ’ай будуть висловлен≥ вс≥ погл¤ди. ЌемаЇ жодного сумн≥ву, що силою лог≥ки й аріументац≥њ, силою правди й сов≥ст≥, силою людськоњ пор¤дност≥ й турботою про загальне благо переможе та точка зору, ¤ка виражаЇ справд≥ комун≥стичне розум≥нн¤ ≥нтернац≥онал≥зму: недопустим≥сть будь-¤коњ несправедливост≥ до будь-¤коњ нац≥њ св≥ту в ≥мТ¤ будь-¤ких розрахунк≥в, переваг ≥ "необх≥дностей"; загальна в≥дпов≥дальн≥сть людськоњ с≥мТњ за повносущн≥сть кожного свого члена Ч кожноњ нац≥њ в св≥т≥; безмежний, чи не обмежуваний в час≥ й зусилл¤х, найсв≥тл≥ший розвиток кожноњ нац≥њ в ≥мТ¤ вселюдства, в ≥мТ¤ комун≥зму; взаЇмод≥¤нн¤ ≥ братерство в ≥мТ¤ зростанн¤ ≥ самоутвердженн¤ кожного, а не в ≥мТ¤ старшинства, поглинанн¤ й однозначност≥.

“од≥ стане зрозум≥лим ≥ очевидним, що починати треба з найголовн≥шого: з попул¤ризац≥њ тих ≥дей Ћен≥на, ≥дей марксизму-лен≥н≥зму та св≥тового комун≥зму, ¤к≥ тепер замовчуютьс¤, обход¤тьс¤ або фальсиф≥куютьс¤; з вихованн¤ комун≥стичного нац≥онального самоп≥знанн¤ й самосв≥домост≥, комун≥стичного розум≥нн¤ ≥нтернац≥онал≥зму й переборенн¤ психолог≥чноњ ≥нерц≥њ шов≥н≥зму, великодержавництва, нац≥онального л≥кв≥даторства й хамства, бюрократичноњ шаблон≥зац≥њ. “ака нац≥онально-осв≥тн¤ й виховна робота створила б духовн≥ й психолог≥чн≥ передумови дл¤ вс≥х ≥нших заход≥в у п≥днесенн≥ нац≥онально-державного ≥ нац≥онально-культурного житт¤ –ад¤нськоњ ”крањни, а ц≥ останн≥, набравши реального зм≥сту й живого багатства, ≥дейноњ привабливост≥ ≥ надихаючоњ сили дл¤ м≥льйон≥в украњнц≥в, у свою чергу стали б величними п≥доймами комун≥стичного буд≥вництва, допомогли б пробудити й моб≥л≥зувати недобачуван≥ тепер сили й резерви, помножили б внесок ”крањни в загальн≥ зусилл¤ народ≥в —–—–. народ≥в усього соц≥ал≥стичного табору.

“од≥ –ад¤нська ”крањна справд≥ стане неповторною перлиною багатоликого соц≥ал≥стичного св≥ту, тод≥ вона справд≥ дасть людству те, на що вона здатна.

“од≥ не треба буде стежити за кожним украњнським словом, кожною украњнською душею, не треба буде витрачати колосальн≥ суми й кошти на пильнуванн¤, "пресечени¤", "искоренени¤"...

≤ не доведетьс¤ запаковувати в кадеб≥стськ≥ "≥зол¤тори" людей, вс¤ "вина" ¤ких у т≥м, що вони любл¤ть ”крањну син≥вською любовТю ≥ тривожатьс¤ њњ долею, людей, ¤к≥ мають право сказати про себе словами Ўевченка:

ћи просто йшли; у нас нема

«ерна неправди за собою.

ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна