ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна

VI. ѕ–ќ —ќ÷≤јЋ≤—“»„Ќ≤ –≈—ѕ”ЅЋ≤ » “ј ‘ќ–ћ» ѓ’Ќ№ќ√ќ —ѕ≤¬–ќЅ≤“Ќ»÷“¬ј

—ьогодн≥шнЇ ход¤че розум≥нн¤ сут≥ ≥ форми —оюзу –ад¤нських —оц≥ал≥стичних –еспубл≥к далеко в≥д≥йшло в≥д того, ¤кими њх мислили Ћен≥н ≥ парт≥¤ в лен≥нськ≥ часи: в≥д в≥льного союзу незалежних нац≥ональних держав з однаковим соц≥альним ладом. Ѕ≥льше того, саме пон¤тт¤ незалежност≥ стосовно до республ≥к давно вже зроблене "пугалом". —каж≥мо, варто людин≥ висловити невдоволенн¤ ¤кимсь, бодай частковим, аспектом сьогодн≥шнього становища ”крањни в —оюз≥ (а це вже немислимий смертний гр≥х!), ¤к њй "пришивають" ≥дею "самост≥йноњ ”крањни", гадаючи цим зал¤кати њњ ≥ нацькувати на нењ ≥нших. я особисто не раз чув на свою адресу таке звинуваченн¤, а останн≥м часом воно лунало нав≥ть з оф≥ц≥йних трибун, наприклад, на сем≥нарах у мереж≥ парт≥йноњ осв≥ти. „и не час тут дещо зТ¤сувати?

ѕо-перше, н≥хто в ”крањн≥ тепер не висуваЇ гасла "самост≥йност≥". ѕринаймн≥ мен≥ такого гасла не доводилос¤ чути. ƒалек≥ в≥д нього були й заарештован≥ тепер "нац≥онал≥сти".

ѕо-друге, нав≥ть ¤кби хтось висунув таке гасло, обвинувачувати його на ц≥й п≥дстав≥ було б не по-лен≥нському й не по-рад¤нському. јдже  онституц≥¤ —–—– забезпечуЇ за республ≥ками право виходу з —оюзу, а отже, визнаЇ за кожним громад¤нином право висувати ≥дею такого виходу й обірунтовувати його. ј щодо лен≥нського погл¤ду на справи, то треба нагадати, що ¬. ≤. Ћен≥н зовс≥м не вважав ус≥х "самост≥йник≥в" агентами ≥мпер≥ал≥зму, а бачив серед них ≥... б≥льшовик≥в: "—еред б≥льшовик≥в Ї прихильники незалежност≥ ”крањни, Ї прихильники б≥льш або менш т≥сного федеративного звТ¤зку, Ї прихильники повного злитт¤ ”крањни з –ос≥Їю " ⁴⁹.

⁴⁹ Ћен≥н ¬. ≤. ѕовне з≥бр. тв., т. 40, с. 43.

Ќа думку ¬. ≤. Ћен≥на, не тут проходить водод≥л м≥ж революц≥онерами ≥ контрреволюц≥онерами, а в њхн≥й соц≥альн≥й, класов≥й настанов≥: у ¬сеукрањнському ревком≥ "поруч з украњнськими комун≥стамиб≥льшовиками працюють, ¤к члени ур¤ду, украњнськ≥ комун≥сти-боротьбисти. Ѕоротьбисти в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д б≥льшовик≥в, м≥ж ≥ншим, тим, що обстоюють безумовну незалежн≥сть ”крањни. Ѕ≥льшовики з цього не робл¤ть предмета розходженн¤ ≥ розТЇднанн¤, в цьому не вбачають н≥¤коњ перешкоди дружн≥й пролетарськ≥й робот≥. Ѕула б Їдн≥сть у боротьб≥ проти гн≥ту кап≥талу, за диктатуру пролетар≥ату, а через питанн¤ про нац≥ональн≥ кордони, про федеративний чи ≥нший звТ¤зок м≥ж державами комун≥сти розходитись неповинн≥" ⁵⁰.

« ≥нших праць ¬. ≤. Ћен≥на в≥домо (≥ дал≥ ми це побачимо), що в≥н у цих питанн¤х вимагаЇ в≥д комун≥ст≥в "великоњ, пан≥вноњ" нац≥њ максимуму поступливост≥ й самопожертви на користь менших нац≥й.

Ќа жаль, п≥зн≥ше ц≥ положенн¤ ¬. ≤. Ћен≥на були порушен≥, зокрема прихильно оц≥нен≥ ним комун≥сти-боротьбисти були усунен≥ в≥д кер≥вництва –ад¤нською ”крањною, а пот≥м майже посп≥ль винищен≥; були знищен≥ й т≥ сили в  ѕ(б)” на чол≥ з≥ —крипником, ¤к≥ обстоювали украњнське нац≥ональне обличч¤ республ≥ки, хоч њхню класову пролетарську позиц≥ю н≥хто не м≥г п≥ддати сумн≥вам.

“аким чином —тал≥н нищив комун≥стичну суть в ≥мТ¤ великодержавноњ форми ≥ в ≥мТ¤ "передсуд≥в старого великоруського нац≥онал≥зму, ≥мпер≥ал≥зму" ⁵¹.

⁵⁰ Ћен≥н ¬. ≤. ѕовне з≥бр. тв., т. 40, с. 42 Ч 43.

⁵¹ “ам само. с. 43. ÷ей вираз належить Ћен≥нов≥. Ч ≤. ƒз.

≤ сьогодн≥ ще ворога комун≥зму ¬. Ўульг≥на у нас в≥тають, бо в≥н висловив своњ великодержавницьк≥ симпат≥њ до ≥снуючих кордон≥в, а комун≥ста ’вильового (¤кий залишивс¤ комун≥стом нав≥ть попри своњ помилки) кленуть, бо в≥н був проти великодержавницького тиску на ”крањну, проти т≥Їњ м≥щанськоњ "великоруськоњ швал≥", ¤ку так ганьбив Ћен≥н, що саме так њњ й назвав. ≤ сьогодн≥ некомун≥зм великодержавников≥ проститьс¤ (був би в≥н "рос≥йський патр≥от", а ¤коњ маст≥ Ч неважливо), а от украњнському комун≥стов≥ найменше нац≥ональне вбол≥ванн¤ (його зразу ж затаврують "ухилом") не проститьс¤.

ќстанн≥й приклад Ч в≥дома ≥стор≥¤ з викладачем  ињвського ун≥верситету доцентом ћ. ћ. Ўестопалом, ¤кого вс≥ ком≥с≥њ змушен≥ були визнати висококвал≥ф≥кованим фах≥вцем, пл≥дним досл≥дником ≥ зразковим комун≥стом, але ¤кого все-таки зв≥льнили з роботи за те, що буц≥мто у ¤кихось розмовах в≥н п≥ддавав сумн≥ву ¤к≥сь моменти нац≥ональноњ пол≥тики. ≤ треба знати, з ¤кою жорсток≥стю, вперт≥стю начальство домагалос¤ його покаранн¤, всупереч протестам ус≥Їњ маси студент≥в, тод≥ ¤к у тому ж ун≥верситет≥ Ї дес¤тки викладач≥в неквал≥ф≥кованих, науково безпл≥дних ≥, певно, не дуже перейн¤тих ≥деалами комун≥зму. “а то н≥кого не обходить: у нин≥шньоњ бюрократ≥њ Ї один предмет ненавист≥ Ч "нац≥онал≥ст", хоч цей "нац≥онал≥ст", може, в тис¤чу раз≥в кращий, чист≥ший комун≥ст, н≥ж будь-хто ≥ н≥ж вони, бюрократи. ѕосуд≥ть сам≥, ¤к далеко в≥д≥йшли ми в≥д лен≥нськоњ постановки цього питанн¤:

"...як ≥нтернац≥онал≥сти, ми повинн≥, по-перше, особливо енерг≥йно боротис¤ проти залишк≥в (≥нод≥ несв≥домих) великоруського ≥мпер≥ал≥зму ≥ шов≥н≥зму у "рос≥йських" комун≥ст≥в; по-друге, ми повинн≥ саме в нац≥ональному питанн≥, ¤к пор≥вн¤но малозна чному (дл¤ ≥нтернац≥онал≥ст≥в питанн¤ про кордони держав другор¤дне, коли не дес¤тир¤дне), ≥ти на поступки. ¬ажлив≥ ≥нш≥ питанн¤, важлив≥ основн≥ ≥нтереси пролетарськоњ диктатури... важлива кер≥вна роль пролетар≥ату щодо сел¤нства; далеко менш важливе питанн¤, чи буде ”крањна окремою державою чи н≥. Ќас ан≥трохи не може здивувати Ч ≥ не повинна л¤кати Ч нав≥ть така перспектива, що украњнськ≥ роб≥тники й сел¤ни перепробують р≥зн≥ системи ≥ прот¤гом, скажемо, к≥лькох рок≥в випробують на практиц≥ ≥ злитт¤ з ––‘—–, ≥ в≥дд≥ленн¤ в≥д нењ в окрему самост≥йну ”–—–, ≥ р≥зн≥ форми њх т≥сного союзу ≥ т. д. ≥ т. ≥н.

Ќамагатис¤ наперед, раз назавжди, "твердо" ≥ "безповоротно" розвТ¤зати це питанн¤ було б вузьк≥стю розум≥нн¤ або просто тупоумством..." ⁵².

⁵² Ћен≥н ¬. ≤. ѕовне з≥бр. тв.. т. 40, с. 18 Ч 19.

якби будь-хто сказав ц≥ слова сьогодн≥ в≥д себе, Ч не ¤к цитату з Ћен≥на, Ч ним неодм≥нно зайн¤лис¤ б в≥дпов≥дн≥ "органи", а що з парт≥њ його вигнали б Ч то це поза вс¤ким сумн≥вом.

 уди вже тут нав≥ть думку допускати про можлив≥сть ¤коњсь ≥н≥ц≥ативи громад¤н ”–—– у справ≥ пол≥пшенн¤ й зм≥ни форм сп≥в≥снуванн¤ соц≥ал≥стичних республ≥к, про можлив≥сть публ≥чного обговоренн¤ таких питань, про можлив≥сть теоретичного розробленн¤. ≤ сл≥ду цього в нашому житт≥ немаЇ.

ўодо цього у нас ц≥лковито перекручено Ћен≥на. ¬супереч його пр¤мим, неодноразовим ≥ категоричним вказ≥вкам про необх≥дн≥сть наполегливоњ боротьби з рос≥йським великодержавним шов≥н≥змом ¤к головною перешкодою в соц≥ал≥стичному нац≥ональному буд≥вництв≥ ≥ про максимальну поступлив≥сть "нац≥оналам" щодо њхн≥х нац≥ональних ≥нтерес≥в Ч всупереч усьому цьому у нас уже прот¤гом к≥лькох ƒес¤тил≥ть не т≥льки не ведетьс¤ н≥¤коњ боротьби з рос≥йським шов≥н≥змом та великодержавництвом, а й сам≥ ц≥ пон¤тт¤ виведен≥ з ужитку, натом≥сть головним ворогом оголошено "м≥сцевий" нац≥онал≥зм, п≥д ¤кий часто-густо п≥дводилис¤ найневинн≥ш≥, найелементарн≥ш≥ ви¤ви нац≥ональноњ г≥дност≥ й чест≥ ≥ нац≥онального житт¤. Ѕоротьба з цим нац≥онал≥змом" велас¤ методами терору.

ѕопередн¤     √оловна     Ќаступна